Постанова

від 23.08.2007 по справі 3/59-585

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/59-585

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

23.08.07                                                                                           Справа  № 3/59-585

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючий-суддя  Дух Я.В., судді   Краєвська М.В., Орищин А.В.          

розглянувши апеляційні скарги Комунального підприємства “Тернопільелектротранс”, м.Тернопіль та Приватного  підприємства  Західноукраїнська охоронно-комерційна  служба “Січ”, м.Тернопіль

на рішення господарського суду Тернопільської області від 08.05.2007р.  

у справі   №3/59-585

за позовом  Приватного  підприємства  Західноукраїнська охоронно-комерційна  служба “Січ”, м.Тернопіль

до відповідача:  Комунального підприємства “Тернопільелектротранс”, м.Тернопіль

про  стягнення 58937,03грн.

Представники сторін:

від позивача : Мандзій І.В. - директор

від відповідача: Гаврилюк  О.А. –представник

В С Т А Н О В И В:

Представникам сторін їх права і обов'язки передбачені ст.22 ГПК України роз'яснені.

Причини відкладення  розгляду справи викладені в ухвалах  апеляційного  суду від 21.06.2007р. та від 19.07.2007р. Сторони вимог ухвали суду від 01.06.2007р. та від 19.07.2007р. в повній мірі не виконали.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2007 року  в склад колегії  по розгляду  апеляційної  скарги   замість  судді  Слуки М.Г. введено суддю Орищин А.В.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 08.05.2007 року у справі №3/59-585 (суддя Турецький І.М.)  частково задоволено позов приватного підприємства Західноукраїнська охоронно-комерційна служба “Січ” та стягнено з  Комунального підприємства “Тернопільелектротранс” 16735грн. пені, 167,35грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті позову –відмовлено.

          Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду  Комунальним підприємством “Тернопільелектротранс”  подано апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення господарського суду  Тернопільської області змінити в частині  зменшення суми пені. В обгрунтування  апеляційної скарги зазначає, що при оголошенні рішення, суд вирішив стягнути з  КП “Тернопільелектротранс” 16000грн. пені, а в письмовому викладі рішення  зазначено, що до стягнення підлягає 16735грн. пені.

Крім цього, не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду Приватним підприємством  Західноукраїнська  охоронно-комерційна служба “Січ” також подано апеляційну скаргу, в якій просить назване рішення господарського суду Тернопільської області скасувати та прийняти нове рішення у справі. В обгрунтування  апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно  відмовив   стягнення  штрафних санкцій на  суму 9000грн., оскільки відповідачем належно не виконувалися  умови договору, що підтверджується матеріалами справи. У доповненні від 14.08.2007р. до апеляційної скарги  позивач просить рішення місцевого господарського скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов‘язати  відповідача сплатити на користь позивача 9000грн. штрафних санкцій  за порушенння п.6.3 угоди  від 01.03.2004р., 18340грн. пені за порушення  п.3.2 угоди від 01.03.2004р. та 18340грн. пені за порушення п.3.2 угоди від 01.07.2004р.

Відповідачем  у відзиві на апеляційну скаргу вимоги  позивача заперечено з тих підстав, що угода від 01.07.2004р. була розірвана 20.12.2006р. листом №018/299 від 10.10.2006р. Крім цього, саме 20.12.2006р. позивач припинив  надання послуг по охороні майна відповідача, про що складено відповідний акт .

          Позивач проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечив з підстав викладених у своєму  відзиві  від 15.06.2007р., зокрема зазначає, що про розірвання угоди укладеної 01.03.2004р. позивачем зі сторони відповідача попереджень не отримувалось, 20.12.2006р. до позивача звернулися представники відповідача які заявили, що вони є членами комісії по передачі охороняємих позивачем обєктів. При цьому члени комісії нанаполягли на передачі всіх обєктів не беручи до уваги попередження позивача про те, що про розрив угоди укладеної 01.03.2004р. про охорону обєктів по вул. Тролейбусна, 9 ніяких попереджень згідно вимог угоди не було. А тому згідно актів від 20.12.2006р. позивачем було передано обєкти відповідачу. В зв‘язку з вище наведеним вимога позивача про виплату штрафних санкцій в сумі  9 (девять) тисяч гривень згідно П.6.3 угоди є правомірною і рішення господарського суду Тернопільської області в цій частині про відмову в задоволені позовних вимог є безпідставне.

У доповненні від 23.08.2007р. до відзиву на апеляційну скаргу КП “Тернопільелектротранс” відмовилося від своєї апеляційної скарги  та просить  рішення місцевого господарського суду залишити без змін, оскільки вважає, що таке рішення господарського суду Тернопільської області законне та обгрунтоване.

Згідно ст 100 ГПК України до винесення постанови особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї.

          Відмова  від апеляційної скарги є проявом  принципу диспозитивності, але здійснюється  під контролем суду. У разі  відмови від апеляційної скарги  (п.4.ч.1 ст.80 ГПК України) суду слід керуватися  абз.6 ст.22 ГПК України, тобто перевірити, чи не суперечить  ця відмова законодавству та чи не порушує  вона інтереси  інших осіб.

          Оскільки дана відмова  від апеляційної скарги не суперечить чинному законодавству та не порушує  права та охоронювані  законом інтереси  сторін, то апеляційний господарський суд приймає цю відмову.

При цьому слід зазначити, що  відмова від апеляційної скарги носить безумовний характер і відповідно  тягне за собою  припинення  провадження по  апеляційній скарзі, що  виключає можливість  повторного звернення  до господарського суду зі спору між  тими ж сторонами, про то й же предмет  і з тих же підстав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що провадження по апеляційній скарзі КП “Тернопільелектротранс” слід припинити, у зв‘язку з чим розгляду по суті підлягає  апеляційна скарга приватного підприємства „Західноукраїнська комерційна служба „Січ".

          Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу приватного підприємства „Західноукраїнська комерційна служба „Січ", заслухавши пояснення представників сторін,  перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Львівським апеляційним господарським судом встановлено наступне:

          Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2004 року приватне підприємство „Західноукраїнська комерційна служба „Січ", надалі „Виконавець" та Комунальне підприємства „Тернопільелектротранс", надалі „Замовник" уклали між собою договір №03-04 „Про надання послуг по охороні приміщення та майна", яке знаходиться за адресою:  вул.Тролейбусна, 9, м.Тернопіль.

Згідно п. 8.1 дана угода набуває чинності з 01.03.2004року і діє до 31.12.2004року.

Також, 30 червня 2004 року сторони по справі уклали  угоду №06-04 „Про надання послуг по охороні   приміщення та майна”, що знаходиться  у м.Тернополі, по вул.Тролейбусній,7 на тих же самих умовах,   що і був укладений договір №03-04 від 01 березня 2004 року. Договір набув чинності з 1 липня 2004 року і діє до 1 липня  2005 року .

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, дані угоди у відповідності до пунктів 8.2 була пролонговані на наступний річний термін на тих самих умовах.

Як вбачається з належно завіреної копії акту звірки розрахунків станом на 01.12.2006року (а.с. 29), відповідач допустив заборгованість перед позивачем в сумі 34000,00грн. як стверджує позивач і не заперечує відповідач станом на 20.12.2006 року заборгованість останнього по зазначених угодах становила 24000,00грн. про погашення заборгованості позивач неодноразово звертався до відповідача, що підтверджується листами від 16.10.2006року та 23.11.2006року.

Також позивач стверджує, що 10.10.2006року відповідач листом № 018/229 повідомив його, що з 20.12.2006року у відповідності до п. 6.3 угоди від 30.06.2004року розриває її в односторонньому порядку. Факт повідомлення позивача про розірвання даної угоди підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем. Отже, спір щодо під ставності розірвання угоди від 30.06.2004року між сторонами відсутній.

Щодо повідомлення відповідачем позивача про розірвання угоди від 01.03.2004року, згідно п. 6.5, то позивач заперечує і у своїй апеляційній скарзі стверджує, що 20.12.2006року відповідач потребував передачу об'єктів від позивача по вул. Тролейбусній, 7 (угода від 30.06.204року) і об'єктів по вул. Тролейбусній, 9 (угода від 01.03.2004), що підтверджують акти передачі вказаних об'єктів, і просить суд згідно п. 3.2.  угоди від 01.03.2004р. стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції сумі 9000,00грн.

Згідно п. 6.3 угоди від 01.03.2004року така може бути розірвана замовником (відповідачем у даній справі) за його ініціативою до закінчення терміну її дії при дотриманні наступної умови: сторона-ініціатор зобов'язана не пізніше ніж за два місяці до визначеного терміну письмово інформувати виконавця за договором (позивача у даній справі) про наступне розірвання угоди. У випадку недотримання цієї умови, замовник зобов'язаний виплатити виконавцю штраф у розмірі оплати за два місяці.

Виконавець при отриманні інформації від замовника про одностороннє розірвання угоди продовжує здійснювати свою діяльність по наданню послуг згідно з угодою в повному обсязі до обумовленої дати.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 30), відповідач листом №18/226 від 18.07.2006р. інформував позивача, що 18.07.206року комісією відповідача проведено перевірку несення служби охоронцями території по вул. Тролейбусній, 9 та було виявлено охоронця позивача Михайловича П.С. в стані алкогольного сп'яніння на робочому місці (акт обстеження –ППС 90 у.о.).

Також, відповідач у відповідності до п. 6.5 угоди від 01.03.2004року просив позивача прийняти до вказаного охоронця відповідні міри реагування і попередив останнього про дострокове розірвання цієї угоди з ініціативи відповідача через неналежне її виконання позивачем.

Оскільки в матеріалах справи були відсутні належні докази надсилання позивачу зазначеного листа від 18.07.2006року і останній заперечував факт попередження його відповідачем про розірвання угоди від 01.03.2004року, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.207року було витребувано від відповідача належні докази повідомлення позивача про розірвання з 20.12.2006 року угоди № 03-04 від 01.03.2004року.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду відповідач своїм листом від 13.08.2007р. №018/394 надав Львівському апеляційному господарському суду належно завірену копію листа №18/226 від 18.07.2006 року. Та оригінал поштової квитанції  №5 (знаходиться в  матеріалах справи) як доказ про надсилання позивачу  зазначеного листа. Отже, відповідач був належним чином у відповідності до умов угоди (п. 6.3) від 01.03.2004року повідомлений про дострокове її розірвання в односторонньому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до пункту 6.3. договору №03-04 від 01.03.2006р. „Про надання послуг по охороні приміщення та майна „ позивач направив відповідачу лист від 20.12.2006р.  про сплату останнім штрафних санкцій в сумі 9 000 грн.

Судом встановлено, що 10.10.2006 року відповідач подав позивачу лист, в якому повідомив його про те, що з 20 грудня 2006 року просить припинити надання послуг і укладену угоду №06-04 „Про надання послуг по охороні приміщення та майна” розриває.

20.12.2006 року комісія в складі п‘яти чоловік, а саме Богоніс М.Й., Сороківський Р.В., Гаврилюк О.А., Михайлик Н.І., Чихарівська Н.Є. склали акт про те, що позивач здав, а відповідач прийняв матеріальні цінності за адресою м. Тернопіль вул.Тролейбусна, 9 і позивач припинив надання послуг по охороні майна відповідача.

З системного аналізу ст.ст. 202, 207, 626, 638-640, 651 ЦК України вбачається, що правочин спрямований на зміну чи припинення договору повинен бути укладений в тій же формі, що й Договір та відповідно підписаний від імені юридичної особи - особою, уповноваженою на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодаства, та скріплений печаткою юридичної особи. Сторонами не подано відповідних доказів, що члени комісії перелічені в акті приймання-передачі  матеріальних цінностей, транспортних засобів під охорону від 20.12.2006р., були уповноважені  на припинення умов договору. Однак з дій позивача, а саме добровільної  передачі матеріальних цінностей за адресою м. Тернопіль вул.Тролейбусна, 9 і припинення надання ним послуг по охороні майна відповідача свідчать  про згоду позивача на пропозцію відповідача, виражену в листі №18/226 від 18.07.2006  про припинення з 20.12.2006р. договору  №03-04 від 01.03.2004р.

При цьому слід зазначити, що згідно умов ч.2 п. 6.3 договору, позивач при отриманні інформації про одностороннє розірвання угоди зобов‘язався продовжувати здійснювати свою діяльність  по наданню послуг згідно з угодою  в повному обсязі до обумовленої сторонами дати.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 651 ЦК України, зміна  або розірвання  договору допускається лише за згодою  сторін, якщо інше  не встановлено договором або законом, а у разі  односторонньої відмови  від договору у повному обсязі або частково, договір є відповідно розірваним, якщо  право на таку відмову  встановлено договором або законом.

Враховуючи, що позивач добровільно передав матеріальні цінності по акту від 20.12.2006р. по вул.Тролейбусній,9 у м.Тернополі та припинив надання послуг по охороні майна відповідача, колегія суддів приходить до висновку про  те, що позивач був належним чином повідомлений про дострокове розірвання договору, погодився з пропозицією відповідача у зв‘язку з чим, договір про давання послуг припинив свою дію 20.12.2006р. А тому, місцевий господарський суд підставно  відмовив позивачу  у стягненні 5000грн. штрафу.

Щодо вимоги приватного підприємства Західноукраїнська охоронно-комерційна служба “Січ”, викладеної в додатку до апеляційної скарги, про скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача 16735,00грн. пені, то колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає наступне:

Ч. 1 ст. 33 ГПК України передбачає обов'язок сторін у справі довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків .завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.(ст.550 ЦК України). При цьому, неустойкою (штрафом ,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, заявляючи позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення умов договорів у розмірі 49937,03 грн. та уточнюючи її розмір (а.с. 96) шляхом зменшення зазначеної суми до 36860,00 грн., позивачем у справі не були надані документальні докази правомірності нарахування  вказаних сум пені. Зокрема, при уточненні та зменшенні позовної вимоги в частині стягнення пені ПП «Західноукраїнська охоронно-комерційна служба «Січ»надала лише довідку-розрахунок по заборгованості та нарахуванню пені по «Тернопільелектротранс», в той час, як належними доказами наявності заборгованості за договірними зобов'язаннями та, відповідно, підстав для нарахування пені, є відповідні платіжні документи, яких, на відміну від відповідача у справі, позивачем подано не було.

Враховуючи вищенаведену обставину та відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України Львівським апеляційним господарським судом ухвалою від 01.06.2007року, окрім іншого, було зобов'язано позивача надати суду документально обґрунтований розрахунок позовних вимог по кожному договору відповідно до умов договорів та норм чинного законодавства, а також зобов‘язано сторони провести звірку  розрахунків по кожному договору окремо.

Зазначені вимоги господарського суду апеляційної інстанції позивачем виконані не були, а тому ухвалою від 21.06.2007року ПП «Західноукраїнська охоронно-комерційна служба «Січ»було зобов'язано виконати вищенаведену вимогу суду, а розгляд справи - відкладено.

У зв'язку з невиконанням позивачем, окрім іншого, і зазначених вище вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2007року, ухвалою від 19.07.2007року було повторно зобов'язано позивача подати суду документальне обґрунтування правомірності нарахування відповідачу пені у розмірі 36860,00 грн. та відкладено розгляд справи на 23.08.2007року.

Вказана вимога господарського суду апеляційної інстанції приватним підприємством виконана теж не була, а тому розмір пені, нарахований позивачем за неналежне виконання договірних зобов'язань КП “Тернопільелектротранс” є недоведеним.

Окрім того, правомірність нарахування неустойки саме в розмірі 36860,00грн. оспорюється і відповідачем у справі. Зокрема, в матеріалах справи (а.с. 94-95) міститься доповнення до відзиву на позовну заяву комунального підприємства “Тернопільелектротранс”, в якому відповідач обґрунтовує безпідставність такого нарахування.

Разом з цим, як вбачається з наявних матеріалів справи, КП “Тернопільелектротранс”,

під час розгляду даної справи в місцевому господарському суді, були додані платіжні доручення, за якими здійснювалась оплата послуг позивача за згадуваними вище договорами, в тому числі й погашення заборгованості по такій оплаті (а.с. 60-74). Господарським судом  Тернопільської області зазначені документи були належним чином досліджені, та вірно визначена сума пені, що підлягає до оплати у розмірі 33470,00 грн. При цьому, позивачем висновок господарського суду Тернопільської області про обґрунтованість стягнення з відповідача пені у розмірі 33470,00 грн., відповідно до змісту апеляційної скарги та доповнення до неї, не спростовувався.

За таких обставин, Львівський апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими вимоги ПП «Західноукраїнська охоронно-комерційна служба «Січ», зазначені в доповненні до апеляційної скарги, про стягнення з КП “Тернопільелектротранс” 36860,00 грн. пені.

Що ж стосується доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі про неправомірність застосування до спірних правовідносин п. 3 ст. 83 ГПК України, то такі також вважаються Львівським апеляційним господарським судом обґрунтованими, з огляду на наступне:

В обґрунтування свого твердження про безпідставність застосування місцевим господарським судом права суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбаченого п. 3 ст. 83 ГПК України, виконавець за наведеними вище договорами про надання послуг посилається на норму ч. 3 ст. 226 ГК України, яка передбачає обов'язок сторони, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, невідкладно повідомити про це другу сторону.

Разом з цим, досліджуючи зміст вищенаведеної норми ГК України, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що таке посилання позивача у справі є безпідставним, оскільки наслідком невиконання зазначеного припису, відповідно до ч. 2 ст. 226 ГК України, є лише відсутність у сторони, яка прострочила зобов'язання права посилатись на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та на підставі невжиття таких заходів вимагати зменшення розміру збитків. Вказана норма не позбавляє права відповідача у даній справі подавати клопотання про зменшення розміру нарахованої пені та права суду зменшити таку суму.

Посилання ПП «Західноукраїнська охоронно-комерційна служба «Січ»на норму ч. 2 ст. 233 ГК України не береться Львівським апеляційним господарським судом до уваги, оскільки докази про наявність збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами не були предметом дослідження місцевим господарським судом, скаржником не було обґрунтовано неможливість їх подання суду першої інстанції, а тому, відповідно до ст. 101 ГПК України не приймаються господарським судом апеляційної інстанції до уваги.

За таких обставин, господарський суд апеляційної інстанції зазначає, що господарський суд Тернопільської області правомірно скористався своїм правом на зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбаченим п. 3 ст. 83 ГПК України, а тому оскаржуване рішення в цій його частині також підлягає залишенню без змін.

Заперечення позивача судовою колегією не приймається, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд  в  порядку  ст.43 ГПК  України  всебічно,  повно  і об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності, та керуючись законом підставно  частково задоволив вимоги позивача та відніс судові витрати на відповідача, а тому  рішення господарського суду Тернопільської області  слід залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.  

Судові витрати по апеляційній скарзі  ПП ЗУОКС “Січ” віднести на скаржника.

          Враховуючи викладене, керуючись ст.ст., 83, 100, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмову КП “Тернопільелектротранс”  від апеляційної скарги на рішення господарського суду Тернопільської області від 08.05.2007р.  прийняти.

Провадження по апеляційній скарзі КП “Тернопільелектротранс”  - припинити.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 08.05.2007р. у справі №3/59-585  залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства „Західноукраїнська комерційна служба „Січ" без задоволення.

Судові витрати по апеляційній скарзі ПП ЗУОКС “Січ” віднести на скаржника.

Справу №3/59-585 повернути до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий-суддя                                                  Дух Я.В.

Суддя                                                                      Краєвська М.В.

          Суддя                                                                      Орищин А.В.