Постанова

від 12.04.2021 по справі 440/2245/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 р.Справа № 440/2245/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, повний текст складено 09.09.20 року по справі № 440/2245/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна"

до Слобожанської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби №UA807000/2020/000827/2 від 20 березня 2020 року про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що в процесі порівняння рівня заявленої декларантом митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, посадовою особою митниці виявлено, що рівень цін подібних товарів значно перевищує заявлену декларантом позивача митну вартість. У зв`язку з цим інспектором митного поста "Суми" направлено запит до спеціалізованого підрозділу митниці з метою перевірки правильності визначення заявленої ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" митної вартості товару. Так, в графах 42 та 38 поданої позивачем до митного оформлення декларації країни відправлення №10006060/040320/0019253 від 04.03.2020 містяться розбіжності щодо ціни та ваги товару в порівнянні з декларацією №UA807090/2020/000294 від 20.03.2020 на товар, що поставляється в Україну Krauter Mix GmbH та попереднім інвойсом №2016-363/-1ВЭД/00237 від 16.03.2020. В поданих документах також містяться розбіжності щодо дат попереднього інвойсу та остаточних інвойсів, останні з яких датовані раніше. За умовами контракту №2016/363/01ВЭД від 13.07.2016 датою остаточного інвойсу є дата календарного штампу станції призначення на залізничних накладних, однак на залізничних накладних 28704790, №28704868 відсутні штампи станції призначення, а отже згідно з умовами контракту право власності на поставлений товар у покупця не виникло, а тому і остаточних інвойсів бути не могло. Вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості правомірним.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 13.07.2016 між позивачем (Покупець) та ТОВ "Татнєфть-АЗС Центр", Республіка Татарстан, (Продавець) укладено Контракт №2016-363/01ВЭД, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується відвантажити в період з липня 2016 року по 31.12.2016 (за виключенням періодів зупинки заводу на плановий/позаплановий ремонт), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах Додатку до Контракту, і/або Змін до нього в такому об`ємі: олія базова ізопарафінова Татнєфть VHVI-4 по ТУ 38.401-58-415-2014 до 1500 тонн; розчинник для збагачення руд кольорових металів (РЦМ) Татнєфть по ТУ 0258-001-78689379-2015 до 500 тонн. Вказаний об`єм може бути збільшений за додатковим узгодженням Сторін. Умови поставки Товару за дійсним контрактом - DAF Соловей/Тополі за "Інкотермс-2000" превалює умови Контракту /а.с. 9-14/.

Відповідно до пункту 3 Додатку №63 від 03.03.2020 до Контракту, ціна за 1 метричну тонну Товару на умовах DAP Соловей/Тополі складає 610 доларів США/тонну /а.с. 20/.

Відповідно до пункту 4 Додатку №63 від 03.03.2020 до Контракту, оплата 100% вартості відвантаженої партії Товару згідно ваги зазначеної в залізничних накладних в рамках Додатку №63 від 03.03.2020 до Контракту №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016 здійснюється Покупцем в доларах США прямим банківським переказом грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, зазначений в п. 11 Контракту №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016 протягом 100 календарних днів наступних за датою відвантаження Товару зі станції відправлення (дата штемпеля станції відправлення на залізничній накладній) проти надання Постачальником попереднього інвойсу, оформленого згідно з п. 1.6 Контракту №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016.

Попереднім інвойсом №2016-363/01ВЭД/00237 від 16.03.2020 до Контракту встановлено ціну Товару 610 доларів США за тонну /а.с. 25/.

З метою здійснення митного оформлення товару позивач подав до митного оформлення митну декларацію №UA807090/2020/000294 від 20.03.2020 /а.с. 9-14, 20-31, 33/ з додатками:

- попередній інвойс №2016-363/01ВЭД/00237 від 16.03.2020;

- рахунок/інвойс №869 від 12.03.2020;

- рахунок/інвойс №869/1 від 12.03.2020;

- накладна УМВС №28704790;

- накладна УМВС №28704868;

- контракт №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016;

- додаток №63 від 03.03.2020 до Контракту №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016;

- доповнення №11 до Контракту №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016;

- паспорт якості №963Н від 09.03.2020;

- паспорт якості №982Н від 11.03.2020;

- митна декларація країни відправлення №100006060/040320/0019253 від 04.03.2020.

У процесі порівняння рівня заявленої декларантом позивача митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, посадовою особою митниці виявлено, що рівень цін подібних товарів значно перевищує заявлену декларантом позивача митну вартість. Тому інспектором з митного оформлення направлено декларантові в електронному повідомленні перелік документів, необхідних для підтвердження правильності обчислення заявленої митної вартості товарів.

У відповідь на повідомлення митного органу заступник директора ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" Юхименко В.П. своїм листом від 20.03.2020 №20/03-2 пояснив, що Товариством подані документи для оформлення митної декларації на Олію базову ізопарафінову Татнєфть HVI-2 (TANECO base 2), вид ІІ, а саме: Контракт №2016-363/01ВЭД від 16.03.2020; додаток №63 від 03.03.2020; російська експортна вантажна митна декларація №100006060/040320/0019253; попередній рахунок №2016-363/01ВЭД/00237 від 16.03.2020. Інших документів надано не буде. У зв`язку з цим просив визначити митну вартість товару за наданими документами не дочікуючи 10-ти денного строку /а.с. 32/.

Після цього відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807090/2020/00016, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку з порушенням вимог статті 54 Митного кодексу України /а.с. 8/.

Крім того, 20.03.2020 Слобожанською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/000827/2, згідно з яким визначено митну вартість за другорядним методом - за ціною угоди щодо ідентичних товарів, в порядку статті 59 Митного кодексу України /а.с. 7/.

При цьому, в обґрунтування причин неможливості визнання заявленої позивачем митної вартості, митницею зазначено наступне: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості (вартість товару в митній декларації країни відправлення не співпадає з вартістю в інвойсі, тощо), та не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (значно зменшилася фактурна вартість товару в порівнянні з попереднім митним оформленням наданим декларантом), ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктами 3 статті 53 Митного кодексу України та вимогою декларанта прийняти рішення про коригування митної вартості товару.

Не погодившись із правомірністю такого рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товарів суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушив законні інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За приписами частини п`ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач одночасно з митною декларацією подав до контролюючого органу усі необхідні документи, перелік яких визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з положеннями частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Правилами частин другої та третьої зазначеної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В силу положень частини третьої статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Колегія суддів зазначає, що подані позивачем документи містили всі відомості на підтвердження числових показників складових митної вартості товарів, а отже у відповідача були відсутні об`єктивні підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а відтак, і були відсутні законні підстави для коригування митної вартості товару та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Разом із цим контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, у зв`язку з чим прийняв спірне рішення про коригування його митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару за другорядним методом - за ціною угоди щодо ідентичних товарів.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості дій митного органу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальші дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Слід зазначити, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, передбачено, що у графі 33, зокрема, зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У цій графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається лише при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 року у справі №260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Враховуючи викладене, судова колегія зауважує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом - за ціною угоди щодо ідентичних товарів.

Відповідач зазначає, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення ціни.

В свою чергу, твердження відповідача про те, що позивачем до митного оформлення було надано митну декларацію №UA807090/2020/000294 від 20.03.2020 на товар, що поставляється в Україну Krauter Mix GmbH, спростовано ним же у додаткових поясненнях з посиланням на помилку.

Інше твердження митниці зводиться до того, що у графі 42 митної декларації країни відправлення №10006060/040320/0019253 від 04.03.2020 зазначено ціну товару - 1087020 доларів США. В графі 38 вказано вагу нетто (кг) 1782000. В той же час, позивачем пред`явлено до митниці товар в кількості 513519 кг, вартістю 313246,59 доларів США. Крім того, до митного оформлення декларантом позивача подано попередній інвойс №2016-363/01ВЭД/00237 від 16.03.2020, де сума за товар відрізняється від тієї суми, яка міститься в митній декларації країни відправлення №10006060/040320/0019253 від 04.03.2020.

Спростовуючи доводи митного органу щодо розбіжностей сум у наданих до митного оформлення документах, позивач зазначив, що вартість товару в митній декларації країни відправлення повністю співпадає з вартістю товару, визначеного в митній декларації №UA807090/2020/000294 від 20.03.2020 та попередньому інвойсі №2016-363/01ВЭД/00237 від 16.03.2020:

- в митній декларації країни відправлення - 1087020 доларів США/1782000 кг = 0,61 доларів США/кг;

- в митній декларації № UA807090/2020/000294 від 20.03.2020 - 313246,59 доларів США/513519 кг = 0,61 доларів США/кг;

- в попередньому інвойсі №2016-363/01ВЭД/00237 від 16.03.2020 - 313246,59 доларів США/513519 кг = 0,61 доларів США/кг.

Крім того, в митній декларації країни відправлення №10006060/040320/0019253 від 04.03.2020 вказано весь обсяг товару, який постачальник відвантажив покупцеві в березні 2020 року згідно з Додатком №63 від 03.03.2020 до Контракту №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016, а саме 1620 +/- 10% метричних тонн (1620000 кг + 10% = 1782000 кг).

В митній декларації № UA807090/2020/000294 від 20.03.2020 вказано партію товару в розмірі 575802 кг, яка постачалася згідно з Додатком №63 від 03.03.2020 до Контракту №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016.

Колегія суддів зазначає, що такі доводи позивача ґрунтуються на документах, наданих позивачем до митного оформлення та суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції ввважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що жодних розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості товару немає, оскільки митна декларація країни відправлення №10006060/040320/0019253 від 04.03.2020, митна декларація №UA807090/2020/000294 від 20.03.2020 та попередній інвойс №2016-363/01ВЭД/00237 від 16.03.2020 відображають ціну товару на рівні 610 доларів США/тонну або 0,61 доларів США/кг.

Суд апеляційної інстанції вважає хибними доводи скаржника про те, що під час митного оформлення разом з декларацією №UA807090/2020/000294 від 20.03.2020 та попереднім інвойсом №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016 позивачем подано остаточні інвойси від 12.03.2020 №869 та №869/1, оскільки вказані інвойси є по суті товаросупровідними документами, які визначають кількість та вартість товару, складаються на заводі після наливу товару в цистерни, а тому не є остаточними інвойсами за Контрактом №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016.

Об`єктивність даного висновку доводиться тим фактом, що фінальний рахунок на всю партію товару обсягом 513,519 тонн за ціною 610,00 доларів США/тонну, загалом на суму 313246,59 доларів США був виписаний постачальником лише 21.03.2020, тобто після прибуття товару в Україну та після надання позивачем документів на митне оформлення /а.с. 63/.

У зв`язку з цим висновок відповідача про те, що саме інвойси від 12.03.2020 №869 та №869/1 є остаточними суд відкидає, оскільки такі є суб`єктивними припущеннями, які суперечать наданим позивачем документальним даним.

Суд апеляційної інстанції також вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що, виходячи з пункту 4.4 Контракту №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016 датою остаточного інвойсу є дата календарного штампу станції призначення на залізничних накладних.

Проте, такі твердження не підтверджені матеріалами справи, оскільки зазначений пункт Контракту визначає лише те, що дата остаточного інвойсу не може передувати даті переходу права власності на товар.

Щодо доводів скаржника про залізничні накладні без відміток станції призначення, що, на думку відповідача, ставить під сумнів надання до митниці документів, які супроводжували саме цей товар, то колегія зазначає наступне.

Спростовуючи ці звинувачення відповідача, представник позивача пояснив, що дійсно, до пакету документів ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" подавалися залізничні накладні без відмітки про дату прибуття, їх проставлення займає деякий час, а тому до накладних саме на час митного оформлення у позивача не було доступу. Накладні з усіма відмітками позивач отримав вже разом з вантажем після здійснення митним органом всіх формальностей.

На підтвердження даних доводів позивачем, на виконання відповідної вимоги суду, було надано оригінали накладних УМВС №28704790, №28704868 з відмітками станції "Харків-Сортувальний" від 20.03.2020, засвідчені копії яких суд приєднав до матеріалів справи /а.с. 26-31/.

Отже, усі сумніви відповідача щодо належності товаросупроводжувальних документів до митного оформлення товару за митною декларацією № UA807090/2020/000294 від 20.03.2020 спростовані в ході судового розгляду.

На користь висновку щодо підтвердження митної вартості товару за Контрактом №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016 свідчать також фінальний рахунок №2016-363/01ВЭД/00241-F від 21.03.2020 та платіжне доручення в іноземній валюті від 17.06.2020 №28 на суму 664485,81 доларів США /а.с. 76/. При цьому, сплата коштів згідно з останнім документом здійснена протягом 100 календарних днів, наступних за датою відвантаження Товару зі станції відправлення, що узгоджується з правилом пункту 4 Додатку №63 від 03.03.2020 до Контракту №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016.

Беручи до уваги викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про дотримання позивачем вимог митного законодавства в частині надання контролюючому органу під час митного оформлення товару за митною декларацією № UA807090/2020/000294 від 20.03.2020 усіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за основним методом.

Разом з цим, відповідачем доказів протилежного суду не надано. Натомість, матеріалами справи підтверджено правомірність визначення позивачем митної вартості товарів на підставі основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товарів суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушив законні інтереси позивача.

Зважаючи на те, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та сформував рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/000827/2 від 20.03.2020, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року по справі № 440/2245/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 по справі № 440/2245/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 22.04.2021 року