Постанова

від 12.04.2021 по справі 440/3298/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 р.Справа № 440/3298/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Г.В. Костенко) від 25.11.2020 року по справі № 440/3298/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВО ПЛЮС"

до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ПВО ПЛЮС", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії щодо результатів акту документальної позапланової перевірки від 06.03.2020 № 296/16-31-05-06-09/38560992; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.04.2020 № 0004150506 та № 0004160506.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач всупереч положенням пункту 52-2 Перехідних положень Податкового кодексу України на час дії мораторію (з 18 березня по 31 травня 2020 року) не призупинив перевірку ТОВ "ПВО ПЛЮС", чим порушив права підприємства. Порушення відображені в акті документальної позапланової перевірки №296/16-31-05-06-09/38560992 від 06.03.2020, а саме, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними доказами, які бути надані під час перевірки відповідачу. Податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків, які суперечать фактичним обставинам господарської діяльності позивача, не відповідають чинному законодавству України, є необґрунтованими і підлягають скасуванню.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 року по справі № 440/3298/20 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 01.04.2020 № 0004150506 та № 0004160506. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ПВО ПЛЮС" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38560992, перебуває на обліку платників податків у ГУ ДПС у Полтавській області та є платником податку на додану вартість (а.с.20-21 т.1). Зареєстрованим видами діяльності позивача є: 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення (основний); 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.31 Штукатурні роботи; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.91 Покрівельні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.

На підставі направлення від 24.02.2020 № 499 ГУ ДПС у Полтавській області (а.с. 201 т.1) та наказу від 21.02.2020 № 518 ГУ ДПС у Полтавській області (а.с. 200 т. 1), у період з 24.02.2020 по 28.02.2020, головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикованих платників та збору податкової інформації управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ПВО ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ "Крафт Інвест Груп" (код 41827840) за вересень 2018 року.

За результатами перевірки складено акт № 296/16-31-05-06-09/38560992 від 06.03.2020 (а.с. 131-152, 183-194 т. 1), в якому зафіксовано порушення ТОВ "ПВО ПЛЮС" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2018 року на суму 358763,35 грн.;

- завищено задекларовану у декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 142164 грн.

За наслідками розгляду заперечень ТОВ "ПВО ПЛЮС" на акт перевірки № 296/16-31-05-06-09/38560992 від 06.03.2020 (а.с. 98-104 т. 1), рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 27.03.2020 № 11110/10/16-31-05-06-19 "Про розгляд заперечень", висновки акта залишено без змін (а.с. 89-97 т. 1).

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області 01.04.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004160506, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальній сумі 448454,19 грн, у тому числі 358763,35 грн - основний платіж, 89690,84 грн - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 106, 177 т. 1);

- № 0004150506, яким завищено від`ємне значення що зараховується до складу податкового кредиту в розмірі 142164,00 грн (а.с. 107, 178 т. 1).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку (а.с. 109-116 т. 1).

Рішенням ДПС України від 09.06.2020 № 18597/6199-00-06-021-02-25 "Про результати розгляду скарг" податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 01.04.2020 № 0004160506 та № 0004150506 залишено без змін, а скарга ТОВ "ПВО ПЛЮС" без задоволення (а.с.120-123).

Не погодившись з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що ТОВ "ПВО ПЛЮС" здійснює придбання товару невідомого походження, введеного ним в обіг завдяки оформленню ТОВ "Крафт Інвест Груп" недостовірних (дефектних) документів. Вказав, що підставою для такого висновку є те, що під час перевірки встановлено: відповідно до електронних баз даних ДПС взаємовідносини між перевізником ФОП ОСОБА_1 та замовником ТОВ "Крафт Інвест Груп" відсутні; відповідно до ЄРПН не встановлено походження товарів придбаних у ТОВ "Крафт Інвест Груп", зокрема, дослідивши господарську діяльність ТОВ "Крафт Інвест Груп" контролюючим органом встановлено: відсутність у власності або користуванні будь-яких об`єктів оподаткування (адміністративних і виробничих об`єктів), які б дозволяли провадити господарську діяльність у зв`язку з неподанням звітності за формою № 20-ОПП та фінансової звітності суб`єкта малого підприємництва; неможливість здійснення господарських операцій у зв`язку із значною кількістю операції з придбання та продажу товарів/послуг (значна номенклатура та різноманіття товарів, а також співпраця з підприємствами в різних областях Україні), що передбачає значний обсяг трудовитрат, необхідність наявності значної кількості кваліфікованих спеціалістів та одночасне їх перебування в різних областях України (згідно з ЄРПН за звітній та попередні періоди); відповідно до ЄРПН за звітній та попередні періоди послуги аутсорсингу та аутстафінгу не придбавались; відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ "Крафт Інвест Груп" являється учасником кримінальних проваджень, де залучені державні кошти.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 03.09.2018 р. між ТОВ "Крафт Інвест Груп" (продавець) та ТОВ "ПВО ПЛЮС" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 01/03/09, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору. Найменування товару, кількість та ціна вказується в документах на товар, які продавець повинен надати покупцю: накладна на відпуск товару, рахунок-фактура на оплату товару, податкова накладна /пункт 1.2 Договору/. Спосіб доставки товару вказується у специфікації на кожну окрему партію, що є невід`ємною частиною даного Договору /пункт 1.3 Договору/. Ціна за Договором узгоджується сторонами у специфікації; форма розрахунків: безготівкова /пункт 2.3, 4.3 Договору/.

Предметом договору визначений відповідно до специфікації № 1 (а.с. 30 т. 1) є: арматура ф10мм А500С/400С - 25,5 т, штаба 40x40 - 15 т, труба 40x20x2 - Ют, профнастил - 5000 м2, труба ел/зв д.89х4м - 15,8 т., суміш гідроізоляційна CERESIT CR-65 25кг - 300 міш., шпаклівка Кнауф Мультифініш 25кг - 150 міш., труба профільна 40x40x4 - 12,5 т., блок із ніздрюватого бетону - 130 м 3 .

На виконання умов вищенаведеного договору ТОВ "Крафт Інвест Груп" виставлено рахунок на оплату № 346 від 03.09.2018 на загальну суму 3005564,13 грн., в т.ч. ПДВ 500927,36 грн.

Наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: № 821 від 28.09.2018 на суму 1000000,00 грн., № 785 від 24.09.2018 на суму 1000000,00 грн., № 796 від 20.09.2018 на суму 500000,00 грн., № 786 від 18.09.2018 на суму 505564,13 грн. (а.с. 45-48 т. 1) підтверджується факт розрахунку між ТОВ "ПВО ПЛЮС" та ТОВ "Крафт Інвест Груп" за договором купівлі-продажу від 03.09.2019 р. № 01/03/09.

Крім того, позивачем надано оборотно-сальдова відомість по рахунку:631 за період: 01.09.2018 - 27.09.2019, з якої вбачається відсутність кредиторської/дебіторської заборгованості з ТОВ "Крафт Інвест Груп". Також, 03.09.2018 року складено видаткову накладну № 346 від 03.09.2018 на загальну суму 3005564,13 грн., в т.ч. ПДВ 500927,36 грн.

Транспортування товару здійснювалось на підставі наступних товарно-транспортних накладних: № 346 від 03.09.2018, № 351 від 04.09.2018, № 359 від 06.09.2018, № 364 від 07.09.2018. Перевізник ФОП ОСОБА_1 , замовник ТОВ "Крафт Інвест Груп", отримувач ТОВ "ПВО Плюс".

Розвантаження товару відбувалось ПП "АЛМАЗ-М", що підтверджується копіями: акт надання послуг № 703 від 04.09.2018, змінний рапорт від 03.09.2018, акт надання послуг № 704 від 06.09.2018, змінний рапорт від 06.09.2018, акт надання послуг № 705 від 06.09.2018, змінний рапорт від 07.09.2018, та змінний рапорт від 10.09.2018.

ТОВ "Крафт Інвест Груп" складено податкову накладну №1 від 03.09.2018 на загальну суму 3005564,13 грн., в т.ч. ПДВ 500927,36 грн.

Судом встановлено, що зауважень до оформлення та порядку реєстрації податкової накладної № 1 від 03.09.2018 в акті перевірки не зазначено. На час складання податкової накладної ТОВ "Крафт Інвест Груп" було зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний). Наявність у ТОВ "Крафт Інвест Груп" статусу платника ПДВ на час складання податкової накладної контролюючим органом не заперечувалася.

Отже, вказана податкова накладна є підставою для віднесення визначених у них сум ПДВ до складу податкового кредиту покупця за умови підтвердження факту придбання позивачем у ТОВ "Крафт Інвест Груп" товару.

Придбані за вказаним вище договором ТМЦ були використані підприємством позивача для проведення поточних ремонтних робіт у належному ТОВ ПВО ПЛЮС на праві власності нежитловому приміщенні площею 4771,8 кв.м за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3. Станом на початок вересня 2018 р. частина приміщення площею 1000 кв.м перебувала в оренді, після проведених поточних ремонтних робіт в оренду передане усе нежитлове приміщення площею 5077,1 кв.м. Крім того, ТОВ ПВО ПЛЮС має у власності ще 2 нежитлових приміщень: площею 7435,2 кв.м за адресою м. Полтава вул. Заводська 3 та площею 9346,1 кв.м за адресою м. Кропивницький вул. Добровольського, 2.

Поточний ремонт приміщень ТОВ ПВО ПЛЮС проводило своїми силами, для цього у товариства є працівники будівельних професій. Також, ТОВ ПВО ПЛЮС 09 жовтня 2018 року отримало ліцензію на господарську діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків належать до об`єктів з середніми та значними наслідками.

На підтвердження цього, позивач зазначив, що наказом директора ТОВ "ПВО ПЛЮС" від 04.01.2018 № 2/1 "Про проведення поточного ремонту" встановлено провести поточний ремонт протягом 2018 року, вільної площі нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Заводська, 3 для подальшої здачі в оренду відремонтованої площі; для проведення ремонту провести закупівлю необхідних будівельних матеріалів; провести поточний ремонт приміщення наявними трудовими ресурсами .

Копією списку працівників ТОВ "ПВО ПЛЮС" та копією табелів обліку використання робочого часу, в яких відображено наявність працівників будівельного напрямку та реальність їх роботи з використанням придбаного товару, підтверджується наявність трудових ресурсів у ТОВ "ПВО ПЛЮС" для проведення ремонтних робіт.

На підтвердження факту використання ТМЦ (придбаних будівельних матеріалів) позивачем надано акти списання товарів: № 62 від 30.09.2018, № 63 від 30.09.2018, № 64 від 31.09.2018. № 65 від 30.11.2018. У результаті виконання ремонтно-будівельних робіт в приміщені (за адресою м. Полтава, вул. Заводська, 3), що належать позивачу, за допомогою придбаних будівельних матеріалів, загальна площа збільшилась на 300 кв.м та в загальному становить 5077,1 кв. м., доказом цього є витяг з Державного реєстру речових на нерухоме майно № 187237986.

Колегія суддів зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження реальності вчинення вказаних вище правочинів підприємством позивача надавалися до перевірки договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, ТТН, що податковим органом фактично не заперечується. В той же час, факт нереальності вчинення правочинів підприємством позивача пов`язується із наявністю певних недоліків у наданих позивачем документах, а також із наявністю порушень вимог податкового законодавства з боку його контрагентів, їх фігурування у кримінальних провадженнях, та відсутністю матеріальних та трудових ресурсів для вчинення господарських операцій.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що як позивач так і його контрагенти на час здійснення спірних операцій мали діюче свідоцтво платника податку на додану вартість. Факт транспортування реалізованого товару підтверджується наданими позивачем ТТН. Факт отримання оплати за реалізований товар підтверджується копіями виписок з рахунку позивача з відміткою банківської установи.

Дослідивши, надані позивачем копії примірників вищезазначених первинних документів, складених в ході господарських операцій, колегією суддів встановлено, що останні оформлені у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, фактична наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати єдиною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Що стосується відсутності на ТТН певних реквізитів (номера посвідчення водія, П.І.Б. водія та відповідальних осіб, відсутність конкретної адреси пункту розвантаження, відсутність маси вантажу, тощо), колегія суддів зазначає, що пунктом 11.1 правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі -Правила № 363) визначено, що ТТН є основним документом на перевезення вантажів.

Згідно з абз. 2 п. 11.1 розділу 11 Правил № 363 ТТН може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Колегія суддів зазначає, що ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу ТМЦ. Крім того, підприємство позивача він не є відповідальною особою за належне заповнення ТТН, а лише є отримувачем товару відповідно до замовлення, тому відповідальність ТОВ "ПВО ПЛЮС" за виявлені порушення відсутня, у зв`язку з чим висновки відповідача в цій частині також є необґрунтованими.

Також судова колегія зазначає, що обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг), у т.ч. і по ланцюгу.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на формування податкових зобов`язань. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладається на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для донарахування позивачу додаткових податкових зобов`язань через можливі порушення податкового законодавства покупцем товару.

Якщо контрагент (покупець) не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для покладення на платника податку (продавця товару) додаткового обов`язку у вигляді сплати податкового зобов`язання за свого контрагента, якщо продавець виконав усі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі № К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі № К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем податкових органів може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

Що стосується посилання апелянта на фігурування його контрагента у кримінальних провадженнях, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На підставі цього, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на відомості щодо контрагента, отримані в межах кримінальних проваджень, допити свідків, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

При цьому, колегія суддів наголошує, що жодних вироків за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів відповідачем надано не було.

Колегія суддів зазначає, що позивачем було надано необхідні документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та існуванню зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказів на підтвердження отримання позивачем робіт.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 року по справі №440/3298/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 22.04.2021 року