Постанова

від 19.04.2021 по справі 343/1622/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 343/1622/20 пров. № А/857/5269/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2021 року, ухвалене суддею Тураш В.А. у м. Долина Івано-Франківської області о 09:15, повний текст якого складений 03 лютого 2021 року, у справі № 343/1622/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гончарук Андріани Русланівни, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, управління з контролю за використанням та охороною земель про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача - державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гончарук Андріани Русланівни, з участю третьої особи - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, управління з контролю за використанням та охороною земель, у якому просив визнати протиправними та скасувати:

-постанову № 367/0/92-20ДК0195По/08/01/-20 від 04.09.2020, винесену державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гончарук Андріаною Русланівною про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн;

-постанову № 367/0/92-20ДК0196По/08/01/-20 від 04.09.2020, винесену державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гончарук Андріаною Русланівною про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-3 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на відсутність у його діях складу адміністративних порушень, відповідальність за які передбачена ст.ст. 53 та 53-3 КУпАП.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2020 року до участі у даній справі залучено Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області в якості співвідовідача.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 367/0/92-20-ДК/0195По/08/01/-20 винесену 04 вересня 2020 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гончарук Андріаною Русланівною, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальністю за ст. 53 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 367/0/92-20-ДК/0196По/08/01/-20 винесену 04 вересня 2020 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гончарук Андріаною Русланівною, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальністю за ст. 53 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки факту, що на момент проведення перевірки частина земельної ділянки кадастровий номер 2622084500:02:001:0112, а саме площею 0,05 га, цільовим призначенням якої є для ведення особистого селянського господарства, використовується позивачем шляхом викопування та облаштування водойми, тобто в даному випадку використання земельної ділянки позивачем не відбувається у межах однієї категорії земель, що є порушенням статей 91, 168 Земельного кодексу України та ст.52 Про охорону земель . Відтак, не погоджується із висновками суду щодо наявності правових підстав для скасування постанови № 367/0/92-20-ДК/0195По/08/01/-20 від 04 вересня 2020 року.

Також не погоджується із висновками суду про скасування постанови № 367/0/92-20-ДК/0196По/08/01/-20 від 04 вересня 2020 року з підстав невірного зазначення у її резолютивній частині статті 53 КУпАП замість вірної 53-3 КУпАП, оскільки її описова частина містить посилання на конкретне правопорушення та належне зазначення статті, яка передбачає відповідальність за вчиненя вказаного правопорушення.

В судове засідання сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді з урахуванням особливостей, визначених ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 187, 188 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Ст.2 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель передбачено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

У відповідності до положень ст. 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 14.08.2020 № 367-ДК Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Івано-Франківської області - головному спеціалісту відділу контролю за використанням та охороною земель у Долинському, Калуському, Рогатинському, Рожнятівському районах та м. Болехові Управління з контролю за використанням та охороню земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Андріані Гончарук доручено здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки під час використання земель з регіональною особливістю площею 1,0000 га (кадастровий номер 2622084500:02:001:01180) та суміжні земельні ділянки, що розташованої на території с.Оболоня Долинського району (а.с. 15).

19 серпня 2020 року державним інспектором Гончарук А.Р. складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту-земельної ділянки від 19.08.2020 року № 367/0/92-20-ДК/274/АП/09/01/-20 (а.с.51-52) та Акт обстеження земельної ділянки від 19.08.2020 року № 367/0/92-20-ДК/135/А0/10/01/-20 (а.с.53), зі змісту яких слідує, що земельна ділянка приватної власності площею 1,0000 га (кадастровий номер 2622084500:02:001:0112) сільськогосподарського призначення, цільове призначення для ведення особистого господарства, що розташована за межами населеного пункту с.Оболоня Долинського району, перебуває у власності - ОСОБА_1 (державна реєстрація права власності від 15.04.2019 року). На момент проведення перевірки частина земельної ділянки площею 0,05 га використовується шляхом викопання та облаштування водойми, що є порушенням ст.ст. 91, 168 ЗК України , ст.52 ЗУ Про охорону земель , ч.1 пп. б , и ст.211 ЗК України та ст.ст.53, 53-3 КУпАП, а саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу .

Відносно ОСОБА_1 31 вересня 2020 року було складено протокол про адміністративне правопорушення №367/0/92-20-ДК/0185П/07/01/-20 за ст.53 КУпАП (а.с.12), за результатами розгляду якого винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 04.09.2020 №367/0/92-20-ДК/0195По/08/01/-20 (а.с.11) та протокол про адміністративне правопорушення №367/0/92-20-ДК/0184П/07/01/-20 за ст. 53-3 КупАП (а.с.14), за результатами розгляду якого винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 04.09.2020 № 367/0/92-20-ДК/0196По/08/01/-20 (а.с.13).

ОСОБА_1 , вважаючи постанови про накладення адміністративного стягнення від 04.09.2020 року № 367/0/92-20-ДК/0195По/08/01/-20 та від 04.09.2020 року № 367/0/92-20-ДК/0196По/08/01/-20 протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення від 04.09.2020 року № 367/0/92-20-ДК/0195По/08/01/-20 (а.с.11), ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 гривень.

У постанові зазначається, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. ґ ст. 211 ЗК України, а також ст. 53 КУпАП, що полягало у використанні частини земельної ділянки з кадастровим номером 2622084500:02:001:0112, що розташована за межами населеного пункту с. Оболоня Долинського району, не за цільовим призначенням.

Протокол про адміністративне правопорушення від 31.08.2020 №367/0/92-20-ДК/0185П/07/01/-20 містить аналогічний зміст вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, що і оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення. При цьому, позивач підписав протокол про адміністративне правопорушення із вказівкою про незгоду із змістом згаданого протоколу.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність відповідно до диспозиції ст. 53 КУпАП, передбачена за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.

Статтею 1 Закону України Про землеустрій передбачено, що цільовим призначенням є використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Тобто, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.

Землями сільськогосподарського призначення, згідно з ч.1 ст. 22 ЗК України, визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною 2 ст. 22 Земельного кодексу України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення відносяться а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 р. № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за №1011/18306 (далі - Класифікація), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Згідно із цією класифікацією вирізняють, зокрема, такі види цільового призначення сільськогосподарських земель: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ - 01.01.01); для ведення фермерського господарства (КВЦПЗ - 01.01.02); для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ - 01.01.03); для сінокосіння та випасання худоби (КВЦПЗ - 01.01.08).

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з ч.1 ст. 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Частиною 5 ст. 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Згідно з ст.33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Частина 3 ст. 22 Земельного кодексу України містить перелік видів діяльності, для провадження яких можуть застосовуватися землі сільськогосподарського призначення. Так, землі сільськогосподарського призначення зокрема, можуть передаватися у власність та надаватися у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до вимог ч.1ст.37-1 ЗК України, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, призначені для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть використовуватися їх власником, землекористувачем також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення таких земельних ділянок.

Судом встановлено, що земельна ділянка приватної власності площею 1, 0000 га (кадастровий номер 2622084500:02:001:0112) сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту с.Оболоня Долинського району, перебуває у власності - ОСОБА_2 (державна реєстрація права власності від 15.04.2019) - цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

В розумінні ст.1 Закону України Про особисте селянське господарство особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Статтею 1 Водного Кодексу України визначено, що ставком є штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів. Водойма - це безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об`єкт.

Право на створення штучних водойм надане власникам земельних ділянок відповідно до п. 2 ст. 59 ЗК України, яким передбачено, що власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Згідно зі ст.1 Закону України Про аквакультуру аквакультура (рибництво) - це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг; продукція аквакультури - одержані в результаті здійснення господарської діяльності всі види об`єктів аквакультури, а також вироблена з них харчова та нехарчова продукція, у тому числі харчова та запліднена ікра, що відносяться до сільськогосподарської продукції; рибницький ставок - рибогосподарський водний об`єкт, призначений для розведення, утримання та/або вирощування об`єктів аквакультури.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанціх, що земельна ділянка кадастровий номер 2622084500:02:001:0112, площею 1,0000 га, яка розташована за межами населеного пункту с.Оболоня Долинського району Івано-Франківської області, що відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, може використовуватися власником також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення. Облаштування ставка на частині належної позивачу на праві власності земельної ділянки не свідчить про зміну її цільового призначення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів, які б чітко вказували на факт порушення позивачем вимог статті 91 ЗК України, а саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

За відсутності доказів, які б підтверджували у діях позивача наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП, постанова №367/0/92-20ДК0195По/08/01/-20 від 04.09.2020 про притягнення накладенні адміністративного стягнення в розмірі 85 грн підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині скасування постанови № 367/0/92-20ДК0196По/08/01/-20 від 04.09.2020, винесеної державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гончарук Андріаною Русланівною, колегія зазначає наступне.

Вимогами ч.2 ст. 281 КУпАП передбачено, що постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Згідно змісту згаданої постанови земельна ділянка приватної власності площею 1,0000га (кадастровий номер 2622084500:02:001:0112) сільськогосподарського призначення, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту с.Оболоня Долинського району перебуває у власності - ОСОБА_2 (державна реєстрація права власності від 15.04.2019 ). На момент проведення перевірки на частині земельної ділянки площею 0,05 га знято та перенесено ґрунтовий покрив земельної ділянки без спеціального дозволу, шляхом викопування водойми. Спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки не отримано, що є порушенням ст.168 ЗК України та ст.52 Закону України Про охорону земель . Відповідальність за вчинене правопорушення, а саме: Зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу , передбачено пп. и ч.1 ст.211 ЗК України та ст.53-3 КУпАП.

Відповідно до пункту и частини 1 статті 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту.

Об`єктивна сторона цього складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53-3 КУпАП, полягає у знятті та перенесенні ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, а також невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту. Вчинення цього порушення тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, згідно з резолютивною частиною постанови позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53 КУпАП, та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн.

Тобто, позивача накладено адміністративне стягнення за використання земель не за цільовим призначенням, що не відповідає фактичним обставинам у цій справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана постанова № 367/0/92-20ДК0196По/08/01/-20 від 04.09.2020, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн, винесена посадовою особою контролюючого органу за відсутності законних підстав.

Положеннями статті 242-1 КУпАП закріплено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 53, 53-3 цього Кодексу здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 цієї статті за наслідками розгляду даної категорії справ суд має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних постанов.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані позивачем постанови є необґрунтованими та протиправними, прийнятими з порушенням принципів, передбачених ч.2 ст.2 КАС України, що має наслідком їх скасування із закриттям провадження, що відповідає положенням ч.3 ст. 286 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 271, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства Укаїни, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2021 року у справі № 343/1622/20 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Постанова складена в повному обсязі 22.04.2021.