Постанова

від 13.04.2021 по справі 903/54/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року

м. Київ

cправа № 903/54/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Гогусь В.О.,

та представників

ТОВ "Мартисанс-К" : Мартіросян М.В.,

ТОВ "Форест Волинь": не з`явились,

ТОВ "Геліосфор": не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021

у справі № 903/54/20

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартисанс-К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліосфор",

про повернення нерухомого майна та визнання не чинним та скасування записів про реєстрацію права власності

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартисанс-К"

про визнання недійсними договорів,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартисанс-К" (далі - ТОВ "Мартисанс-К") звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом, в якому просило зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь" (далі - ТОВ "Форест Волинь") повернути нерухоме майно, а саме: 1) реєстраційний номер нерухомого майна 1839638007101 - прохідна /Б-1/ - нежиле приміщення, загальною площею 10,9 кв.м., яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б. 1; 2) реєстраційний номер нерухомого майна 1839612607101 - адмінбудинок/А- 1/ - нежиле приміщення, загальною площею 82 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Ранкова, б. 1; 3) реєстраційний номер нерухомого майна 1839672007101 - склад /Е-1/ - нежиле приміщення, загальною площею 522,8 кв.м., яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б. 1; а також: 4) визнати не чинним та скасувати запис про реєстрацію права власності №31752469 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно їх обмежень на не житлове приміщення: склад /Е-1/, загальною площею 522,8 кв.м., яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б. 1, що зроблений нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Луцького міського нотаріального округу Пастуховою Н.В., згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №168348161 від 28.05.2019; 5) визнати не чинним та скасувати запис про реєстрацію права власності №31751152 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень на не житлове приміщення: адмінбудинок /А-1/, загальною площею 82 кв.м., яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б. 1, що зроблений нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Луцького міського нотаріального округу Пастуховою Н.В., згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №168337826 від 28.05.2019; 6) визнати не чинним та скасувати запис про реєстрацію права власності № 31751674 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень на не житлове приміщення: прохідна/Б-1, загальною площею 10,9 кв.м., яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б. 1, що зроблений нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Луцького міського нотаріального округу Пастуховою Н.В., згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №168341788 від 28.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Мартисанс-К" посилалось на порушення ТОВ "Форест Волинь" умов договору купівлі-продажу за №4-452, №4-450, №4-454 від 28.05.2019 в частині несвоєчасного розрахунку за придбане нерухоме майно відповідно до п. 2.2. даного договору. Крім того, договорами про внесення змін до договорів купівлі-продажу, посвідчених державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Пастуховою Н.В. від 28.05.2019 за №4-454, №4-452, №4-450 внесено зміни до п 2.4 розділу 2 ціна договору, виклавши його у новій редакції наступного змісту: "У разі порушення терміну оплати за майно, визначеного пунктом 2.2 даного договору, продавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення рекомендованим листом на адресу покупця, або вручення під розписку повідомлення про розірвання. У цьому разі цей договір є розірваним і вважається припиненим в повному обсязі без укладення будь-яких інших документів із дня, наступного за днем направлення повідомлення про розірвання." За твердженням позивача, строк виконання зобов`язань, протягом, якого відповідач зобов`язався сплатити кошти закінчився 30.12.2019, а тому останній 03.01.2020 направив ТОВ "Форест Волинь" повідомлення №1, №2, №3 про розірвання договорів купівлі-продажу №4-452, №4-450, №4-454 від 28.05.2019, які залишено без належного реагування. Позивач вважає, що у зв`язку з невиконанням істотних умов договорів купівлі-продажу, а саме відсутністю здійснення розрахунку за придбане майно договори купівлі-продажу №4-452, №4-450, №4-454 від 28.05.2019 є розірваними, а тому на підставі викладеного звернувся з позовом про зобов`язання повернення спірного нерухомого майна та визнання нечинними та скасування записів про реєстрацію права власності.

В свою чергу 19.02.2020 ТОВ "Форест Волинь" подано до Господарського суду Волинської області зустрічну позовну заяву до ТОВ ТОВ "Мартисанс К" про визнання недійсними: договору, посвідченого 12.12.2019 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Ковальчук Т.Б., реєстровий номер 2-776 про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого 28.05.2019 державним нотаріусом першої луцької державної нотаріальної контори Волинської області Пастуховою Н.В., реєстровий номер 4-450; договору, посвідченого 12.12.2019 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Ковальчук Т.Б., реєстровий номер 2-777 про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого 28.05.2019 державним нотаріусом першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Пастуховою Н.В., реєстровий номер 4-452; договору, посвідченого 12.12.2019 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Ковальчук Т.Б., реєстровий номер 2-778 про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого 28.05.2019 державним нотаріусом першої луцької державної нотаріальної контори Волинської області Пастуховою Н.В., реєстровий номер 4-454.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ТОВ "Форест Волинь" посилалось на те, що дані договори про внесення змін до договорів купівлі-продажу від імені ТОВ "Форест Волинь" були підписані Дацюк О.В. , яка не мала повноважень на їх укладення. Згідно зі Статутом ТОВ "Форест Волинь" питання про надання згоди на укладення, зміну чи розірвання будь-яких правочинів від імені товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів. Учасник ТОВ "Форест Волинь" не уповноважувала директора на укладення спірних договорів про внесення змін до договорів купівлі-продажу. В свою чергу, директор не мав достатнього обсягу повноважень на укладення оспорюваних договорів від імені товариства, а тому не міг надати повноваження іншому представнику для їх підписання.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.11.2020 (колегія суддів у складі: Дем`як В.М. - головуючий, Вороняк А.С., Кравчук А.М.) в первісному позові відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір посвідчений 12.12.2019 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Ковальчук Т.Б., реєстровий номер 2-776 про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого 28.05.2019 державним нотаріусом першої луцької державної нотаріальної контори Волинської області Пастуховою Н.В., реєстровий номер 4-450. Визнано недійсним договір посвідчений 12.12.2019 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Ковальчук Т.Б., реєстровий номер 2-777 про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого 28.05.2019 державним нотаріусом першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Пастуховою Н.В., реєстровий номер 4-452. Визнано недійсним договір посвідчений 12.12.2019 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Ковальчук Т.Б., реєстровий номер 2-778 про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого 28.05.2019 державним нотаріусом першої луцької державної нотаріальної контори Волинської області Пастуховою Н.В., реєстровий номер 4-454.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 (колегія суддів у складі: Гудак А.В. - головуючий, Петухов М.Г., Маціщук А.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким первісний позов задоволено. Зобов`язано ТОВ "Форест Волинь": повернути ТОВ "Мартисанс-К" нерухоме майно, реєстраційний номер 1839638007101 прохідна /Б-1/ - нежиле приміщення, загальною площею 10,9 кв.м., яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б.1; повернути нерухоме майно, реєстраційний номер 1839612607101 адмінбудинок /А-1/ - нежиле приміщення, загальною площею 82 кв.м., яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б.1; повернути нерухоме майно, реєстраційний номер 1839672007101 склад /Е-1/ - нежиле приміщення, загальною площею 522,8 кв.м., яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б.1. Скасовано запис про реєстрацію права власності №31752469 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно їх обмежень на не житлове приміщення: склад /Е-1/, загальною площею 522,8 кв.м., яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б. 1, що зроблений нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Луцького міського нотаріального округу Пастуховою Н.В., згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №168348161 від 28.05.2019. Скасовано запис про реєстрацію права власності №31751152 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень на не житлове приміщення: адмінбудинок /А-1/, загальною площею 82 кв.м., яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б. 1, що зроблений нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Луцького міського нотаріального округу Пастуховою Н.В., згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №168337826 від 28.05.2019. Скасовано запис про реєстрацію права власності №31751674 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень на не житлове приміщення: прохідна/Б-1, загальною площею 10.9 кв.м., яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б. 1, що зроблений нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Луцького міського нотаріального округу Пастуховою Н.В., згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №168341788 від 28.05.2019. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 17.11.2020 скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу у справі №903/54/20 відмовлено повністю.

Судами обох інстанцій встановлено, що 22.05.2019 ОСОБА_2 , яка є одноособовим учасником товариства та володіє у сукупності 100% статутного капіталу, прийнято рішення засновника №2 ТОВ "Форест Волинь" про уповноваження директора Дацюк О.В. на укладення та підписання договорів купівлі-продажу наступного нерухомого майна: а) склад /Е-1/ загальною площею 522,8 кв.м., який розташований за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б.1, що належить на праві приватної власності юридичній особі Дубліта Спільне українсько-литовське підприємство у формі ТзОВ, ціна - 47 053,00 грн.; б) адмінбудинок/А-1/ загальною площею 82,0 кв.м., який розташований за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б.1, що належить на праві приватної власності юридичній особі Дубліта Спільне українсько-литовське підприємство у формі ТзОВ, ціна - 7381,01 грн.; в) прохідна/Б-1/ загальною площею 10,9 кв.м., яка розташована за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б.1, що належить на праві приватної власності юридичній особі Дубліта Спільне українсько-литовське підприємство у формі ТОВ, ціна - 982,00 грн.

На виконання даного рішення 28.05.2019 між Спільним українсько-литовським підприємством Дубліта у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, яке згідно з рішенням загальних зборів учасників від 15.07.2019 № 5 змінило назву на ТОВ "Мартисанс-К" (продавець) в особі директора Пшеничної Н.В., що діяла на підставі Статуту та ТОВ "Форест Волинь" (покупець) в особі директора Дацюк О.В., що діяла на підставі Статуту затвердженого рішенням засновника Товариства від 05.03.2019 за №1, підпис на якому засвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Валянською Т.П 05.03.2019 за №792 було укладено:

1) договір купівлі-продажу реєстровий номер 4-454 від 28.05.2019 (за умовами договору (п.1.1) продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає об`єкт нерухомості, а саме: склад /Е-1/ загальною площею 522,8 кв.м., який розташований за адресою: м. Луцьк, Волинської області, вулиця Ранкова,1 сплативши його вартість за ціною 47 053,00 грн. та на умовах встановлених цим договором. Майно, яке відчужується перебуває у власності продавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Перчук І.М. 15.07.2003 за № 1528. Право власності зареєстроване Волинським обласним бюро технічної інвентаризації електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.08.2003 за №2297106, та записано в книзі 4 за №2262 (п. 1.2));

2) договір купівлі-продажу реєстровий номер № 4-450 від 28.05.2019 (за умовами договору (п.1.1) продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає об`єкт нерухомості, а саме: адмінбудинок/А-1/ загальною площею 82,0 кв.м., який розташований за адресою: м. Луцьк Волинської області, вул. Ранкова, 1 сплативши його вартість за ціною 7381,01 грн. та на умовах встановлених цим договором. Майно, яке відчужується перебуває у власності продавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Перчук І.М. 15.07.2003 за №1528. Право власності зареєстроване Волинським обласним бюро технічної інвентаризації електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.08.2003 за №2296645, та записано в книзі 4 за №2262);

3) договір купівлі-продажу реєстровий номер № 4-452 від 28.05.2019 (за умовами договору (п.1.1) продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає об`єкт нерухомості, а саме: прохідна/Б-1/ загальною площею 10,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Луцьк Волинської області, вул. Ранкова, 1 сплативши його вартість за ціною 982,00 грн. та на умовах встановлених цим договором. Майно, яке відчужується перебуває у власності продавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Перчук І.М. 15.07.2003 за №1528. Право власності зареєстроване Волинським обласним бюро технічної інвентаризації електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.08.2003 за №2296944, та записано в книзі 4 за №2262).

Згідно з п.п. 2.2 вищезазначених договорів розрахунок за придбане майно здійснюється покупцем протягом 150 банківських днів після підписання цього договору шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця, або шляхом готівкового розрахунку.

Пунктом 2.4 даних договорів сторони передбачили, що у разі порушення терміну оплати за майно покупець сплачує продавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до актів приймання-передачі від 28.05.2019 продавець передав, а покупець прийняв зазначене в них нерухоме майно.

Згідно з витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власниками спірного майна є ТОВ "Форест Волинь".

Відповідно до п. 4.1 договорів купівлі-продажу №4-452, №4-450, №4-454 від 28.05.2019 право власності на нерухоме майно, що є предметом цих договорів, виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення договору та здійснення державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Поряд з цим, ОСОБА_2 03.06.2019 прийнято рішення засновника №2-1 ТОВ "Форест Волинь" про схвалення вчинення директором Дацюк О.В. товариства правочинів-договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2019. Погоджено укладення договорів від 28.05.2019 №4-450, №4-452, №4-454 у тій редакції в якій їх було укладено. Зобов`язано директора на здійснення розрахунку по цих договорах. З витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №550258867298 від 16.01.2021 вбачається, що станом на 28.05.2019 керівником ТОВ "Форест Волинь" була Дацюк О.В.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців ТОВ "Форест Волинь" керівником товариства з 23.09.2019 є Кащенюк С.П.

27.09.2019 ТОВ "Форест Волинь" в особі Кащенюка С.П. видано довіреність №681 про уповноваження ряду осіб, з них зокрема - Дацюк О.В. вчиняти будь-які дії та всі дії, які можуть бути необхідними або рекомендованими у зв`язку з цією довіреністю, включаючи але не обмежуючись цим: укладати договори від імені товариства для ведення господарської діяльності.

11.12.2019 згідно з рішенням №2 учасника ТОВ "Мартисанс-К" вирішено внести зміни до договорів купівлі-продажу від 28.05.2019 за №4-452, 4-450, 4-454, здійснення підписання додаткового правочину із внесенням змін до договорів купівлі-продажу від 28.05.2019 та реєстрацію відповідних змін у нотаріуса, для вчинення всіх необхідних дій уповноважено директора товариства.

Згідно з рішенням №3 учасника ТОВ "Форест Волинь" від 12.12.2019 вирішено внести зміни до договорів купівлі-продажу від 28.05.2019 року № 4-452, 4-450, 4-454 та уповноважено здійснити підписання всіх необхідних документів, в тому числі і правочинів про внесення змін до договорів, Дацюк О.В .

Так 12.12.2019 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Ковальчук Т.Б. було посвідчено укладені між ТОВ "Мартисанс-К" в особі директора, який діє на підставі Статуту в новій редакції затвердженого рішенням єдиного учасника №11/2019, та ТОВ "Форест Волинь" в особі Дацюк О.В., яка діє на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тумайкіною М.Ю. 27.09.2019 за реєстровим № 681, три договори: реєстровий номер 2-776 про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого 28.05.2019 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Пастуховою Н.В., реєстровий номер 4-450; реєстровий номер 2-777 про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого 28.05.2019 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Пастуховою Н.В., реєстровий номер 4-452; реєстровий номер 2-778 про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого 28.05.2019 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Пастуховою Н.В., реєстровий номер 4-454.

За умовами вищезазначених договорів внесено зміни до п. 2.4 розділу 2 "Ціна договору" вищевказаних договорів купівлі-продажу, виклавши його у новій редакції наступного змісту: "У разі порушення терміну оплати за майно, визначеного п. 2.2 даного договору, продавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення рекомендованим листом на адресу покупця, вказану в цьому договорі, або вручення під розписку повідомлення про розірвання. У цьому разі цей договір є розірваним і вважається припиненими в повному обсязі без укладення будь-яких інших документів із дня, наступного за днем направлення повідомлення про розірвання.". Також внесено зміни до розділу 2 "Ціна договору", доповнено його п. 2.5 наступного змісту: "У разі розірвання (припинення) цього договору з підстав, передбачених п.2.4 договору, покупець зобов`язується повернути продавцю майно, що було предметом цього договору, протягом 3-х календарних днів з моменту направлення продавцем на адресу покупця повідомлення про розірвання.".

За твердженням позивача за первісним позовом, строк виконання зобов`язань, протягом якого ТОВ "Форест Волинь" зобов`язувався сплатити кошти закінчився за договорами купівлі-продажу 30.12.2019, а тому на виконання умов договорів про внесення змін до договорів купівлі-продажу ТОВ "Мартисанс-К" направив на адресу ТОВ "Форест Волинь" повідомлення №1 від 03.01.2020 про розірвання договору купівлі-продажу №4-452 від 28.05.2019, повідомлення №2 від 03.01.2020 про розірвання договору купівлі-продажу №4-450 від 28.05.2019, повідомлення №3 від 03.01.2020 про розірвання договору купівлі-продажу №4-454 від 28.05.2019, однак ТОВ "Форест Волинь" вказані повідомлення залишено без належного реагування та задоволення. Враховуючи викладене, ТОВ "Мартисанс-К" вважає, що у зв`язку з невиконанням істотних умов договорів купівлі-продажу та додаткових договорів, а саме відсутністю здійснення розрахунку за придбане нерухоме майно в строк, договори купівлі-продажу №4-452, №4-450, №4-454 від 28.05.2019 є розірваними, у зв`язку з чим звернулось до суду з позовом про зобов`язання ТОВ "Форест Волинь" повернути спірне нерухоме майно та визнання нечинними та скасування записів про реєстрацію права власності.

Поряд з цим, ТОВ "Форест Волинь" звернулось до суду із зустрічним позовом про визнання додаткових угод реєстрові номери №4-450, 4-452, 4-454 від 12.12.2019 про внесення змін до договору купівлі-продажу недійсними, посилаючись на те, що договори купівлі-продажу нерухомого майна зі сторони ТОВ "Форест Волинь" були підписані Дацюк О.В. , яка на той час обіймала посаду директора товариства. За умовами цих договорів, сукупна вартість майна складала 55 416,01 грн., а строк оплати - 150 банківських днів після їх підписання.

У вересні 2019 року Дацюк О.В. повідомила про необхідність зміни директора ТОВ "Форест Волинь" та запропонувала на цю посаду кандидатуру Кащенюка С.П. і запевнила, що останній знається на управлінні товариствами і належно виконуватиме свою роботу. Так само Дацюк О.В. повідомила, що бажає працювати у товаристві на посаді економіста та зможе допомагати новому директору. Починаючи з 23.09.2019 директором ТОВ "Форест Волинь" був Кащенюк С.П. , а Дацюк О.В. з цього ж часу була призначена на посаду економіста.

Здійснення оплати за нерухоме майно по вказаних договорах мала забезпечити і контролювати Дацюк О.В . Натомість 11.12.2019 вона повідомила, що оплата по договорах не проведена у зв`язку з відсутністю у ТОВ "Форест Волинь" грошових коштів. Також Дацюк О.В. вказала, що вона домовилася з продавцем про продовження строку оплати по договорах і 12.12.2019 будуть підписуватися у нотаріуса додаткові договори про продовження строку оплати. Разом з тим, для того аби продовжити строк оплати необхідно рішення учасника товариства про уповноваження її на підписання додаткових договорів до договорів купівлі-продажу. Рішення №3 від 12.12.2019, яким Дацюк О.В. уповноважувалася на підписання оспорюваних договорів було підписано напередодні - 11.12.2019. Дацюк О.В. пояснила, що підписання рішення попередньою датою буде зручніше, бо 12.12.2019 потрібно буде здійснити ряд інших дій і не буде часу на підписання рішення.

Проте вранці 12.12.2019 учасником ТОВ "Форест Волинь" було прийнято нове рішення №3-1, яким скасовувалася дія попереднього рішення №3 про уповноваження Дацюк О.В. на підписання додаткових договорів. Цим же рішенням визначалося, що умови додаткових договорів до їх підписання в обов`язковому порядку мали погоджуватися засновником ТОВ "Форест Волинь". Про наявність рішення №3-1 Дацюк О.В. була поінформована учасником товариства.

Наприкінці січня 2020 року стало відомо, що 12.12.2019 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Ковальчук Т.Б. було посвідчено між ТОВ "Мартисанс-К" та ТОВ "Форест Волинь" три договори про внесення змін: реєстровий номер 2-11 в про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого 28.05.2019 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Пастуховою Н.В., реєстровий номер 4-450; реєстровий номер 2-777 про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого 28.05.2019 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Пастуховою Н.В., реєстровий номер 4-452; реєстровий номер 2-778 про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого 28.05.2019 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Пастуховою Н.В., реєстровий номер 4-454.

Кожним з вказаних додаткових договорів змінювалися умови основних договорів купівлі-продажу в частині відповідальності за прострочення оплати нерухомого майна - замість права продавця нарахувати пеню за прострочення оплати включалися положення про право продавця (ТОВ "Мартисанс-К") розірвати договори купівлі продажу нерухомого майна в односторонньому порядку.

Як з`ясувалося, додаткові договори були укладені Дацюк О.В. , яка виступила від імені ТОВ "Форест Волинь" на підставі довіреності, виданої директором товариства Кащенюк С.П. та посвідченої 27.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тумайкіною М.Ю., реєстровий номер 681.

Через втрату довіри до директора та Дацюк О.В. 27.01.2020 учасник ТОВ "Форест Волинь" подала заяву про припинення дії вкзаної довіреності.

За твердженням позивача за зустрічним позовом, ТОВ "Форест Волинь" не погоджувало умов додаткових договорів у редакції в якій їх було укладено. Від імені товариства договори підписані не уповноваженою особою, а тому вони є недійсними і такими, що не створюють жодних правових наслідків для ТОВ "Форест Волинь", що і стало підставою для звернення до суду з зустрічним позовом у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні первісного та задовольняючи зустрічний позов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що укладення спірних додаткових договорів, посвідчених 12.12.2019 державним нотаріусом першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Ковальчук Т.Б., реєстрові номери №2-776, №2-777, № 2-778 повинно було бути здійснено в такий же спосіб як і укладення основних договорів купівлі-продажу від 28.05.2019 реєстрові номери №4-450,№4-452, №4-454 виключно на підставі рішення ТОВ "Форест-Волинь". Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що учасником ТОВ "Форест Волинь" надано згоду на укладення спірних додаткових договорів до договору купівлі-продажу від 28.05.2019. Наявне в матеріалах справи рішення учасника ТОВ "Форест Волинь" №3 від 12.12.2019 не може бути взято до уваги суду, оскільки дія цього рішення скасована рішенням №3-1 від 12.12.2019. Разом з тим, з оскаржуваних додаткових договорів вбачається, що вони укладені від імені ТОВ "Форест Волинь" Дацюк О.В. , яка діяла на підставі довіреності від 27.09.2019 реєстровий номер №681, а не на підставі рішення учасника ТОВ "Форест Волинь" №3 від 12.12.2019. При цьому директор позивача перебуваючи на посаді керівника товариства, знав про наявність обмеження на укладення додаткових договорів від 12.12.2019 про внесення змін до договору купівлі продажу від 28.05.2019 відповідно до вимог Статуту ТОВ "Форест Волинь". Таким чином, Дацюк О.В. на підставі довіреності №681 укладаючи спірні додаткові угоди реєстрові номери №2-776, №2-777, №2-778 від 12.12.2019 про внесення змін до договору купівлі-продажу реєстрові номери №4-450, 4-452, 4-454 від 28.05.2019, вступаючи у відносини з ТОВ "Мартисан-К" діяла недобросовісно, зокрема, знала про відсутність необхідного обсягу повноважень на їх укладення. Отже, матеріалами справи підтверджено, що укладаючи спірні додаткові угоди реєстрові номери №2-776, №2-777, № 2-778 від 12.12.2019 про внесення змін до договору купівлі-продажу №4-450, 4-452, 4-454 від 28.05.2019 були укладені з недодержанням (у момент укладення угод) вимог, передбачених ч.ч. 1 та 2 ст. 203 Цивільного кодексу України. Оскільки додаткові угоди реєстрові номери №2-776, №2-777, № 2-778 від 12.12.2019 про внесення змін до договорів купівлі-продажу №4-450, 4-452, 4-454 від 28.05.2019 визнані судом недійсними, тобто основні договори купівлі-продажу №4-450, 4-452, 4-454 від 28.05.2019 є дійсними та підлягають сторонами до повного їх виконання, вимоги за первісним позовом є безпідставними.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове, яким первісний позов задоволено, а у зустрічному - відмовлено, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не зазначення нотаріусом у договорах про внесення змін №№2-776, 2-777, 2-778 до договорів купівлі продажу №№4-450, 4-452, 4-454 в частині підтвердження повноважень Дацюк О.В. про рішення учасника ТОВ "Форест Волинь" №3 від 12.12.2019 не спростовує того факту, що спірні договори укладені зі сторони ТОВ "Форест Волинь" уповноваженою особою без перевищення повноважень, оскільки як вбачається з наданих суду Першою Луцькою державною нотаріальною конторою документів, нотаріус і директор ТОВ "Мартисанс-К" були обізнані з вищевказаними документами, які відповідають положенням п.п. 6.5, 7.7 Статуту ТОВ "Форест Волинь" та положеннями Статуту ТОВ "Мартисанс-К" щодо повноважень директора Коновалова Г.В. на підписання угод, що виходять за межі звичайної господарської діяльності товариства. Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що директор ТОВ "Мартисанс-К" не був уповноважений на укладення додаткових договорів до договорів купівлі-продажу є безпідставним, оскільки питання правомірності набуття повноважень на підписання спірних договорів директором ТОВ "Мартисанс-К" не є предметом дослідження в даній справі. Посилання ТОВ "Форест Волинь" на те, що сторонами при укладенні спірних договорів не дотримано правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 06.06.2018 у справі №908/1029/16, а саме: зміна умов значного правочину повинна відбуватися у такому самому порядку, як це передбачено для укладення значних правочинів (тобто з обов`язковою наявністю рішення учасника товариства), спростовується встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи, зокрема наявності при укладенні договорів про внесення змін №№2-776, 2-777, 2-778 до договорів купівлі продажу №№4-450, 4-452, 4-454 рішення учасника ТОВ "Форест Волинь" №3 від 12.12.2019 про уповноваження Дацюк О.В. здійснити підписання від імені товариства всіх необхідних документів в тому числі правочинів про внесення змін до договорів в редакції на умовах на її розсуд. Окрім того, при підписанні спірних договорів про внесення змін ТОВ "Форест Волинь" не було подано нотаріусу рішення №3-1 учасника ТОВ "Форест Волинь" від 12.12.2019 згідно з яким вирішено скасувати рішення №3 учасника ТОВ "Форест Волинь" та доказів вчинення учасником ТОВ "Форест Волинь" ОСОБА_2 дій по скасуванню довіреності №681 від 27.09.2019. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними договорів про внесення змін до договорів купівлі-продажу, а тому рішення Господарського суду Волинської області в частині задоволення зустрічного позову скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні зустрічного позову відмовив повністю. В свою чергу, оскільки ТОВ "Форест Волинь" розрахунок передбачений п. 2.2 договорів купівлі-продажу №4-452, №4-450, №4-454 від 28.05.2019 не здійснено, договори купівлі-продажу за реєстровими номерами №№4-450, 4-452, 4-454 від 28.05.2019 припинили свою дію внаслідок їх одностороннього розірвання, що передбачено п. 2.4 вказаних договорів, а тому відповідач за первісним позовом зобов`язаний повернути майно отримане за вказаними договором, що узгоджується з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, у зв`язку з чим позовні вимоги первісного позову в цій частині підлягають задоволенню. Що ж до позовних вимог про визнання нечинними та скасування записів про реєстрацію права власності, то наявність в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідних записів порушує права ТОВ "Мартисанс-К", як власника вказаних об`єктів нерухомості, а тому вказані записи підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Форест Волинь" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати повністю і залишити рішення місцевого господарського суду в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що: 1) апеляційний суд не мав правових підстав для розгляду по суті апеляційної скарги, оскільки вона була підписана особою без повноважень, і договір про загальне юридичне обслуговування (доданий до апеляційної скарги на підтвердження повноважень представника) не передбачав права адвоката на підписання процесуальних документів від імені ТОВ "Мартисанс-К". В цій частині касаційної скарги скаржник посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) від 13.03.2018 у справі № 914/2772/16, від 21.03.2018 у справі № 914/2771/16, від 9901/939/18, ухвалу Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 565/2377/18, постанову від 16.05.2018 у справі № 810/739/15; 2) апеляційний суд не звернув увагу на те, що ТОВ "Мартисанс-К" обрало неналежний спосіб захисту права, оскільки відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Починаючи з 16.01.2020 законодавець вже виключив такий спосіб захисту прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію прав. Відтак, апеляційний суд помилково зазначив про необхідність застосування обраного позивачем способу захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права (якщо порушення мало місце), а позивач заявив вимогу про скасування запису про державну реєстрацію права власності, що не відповідало чинній на момент звернення з позовом редакції ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та не заявив вимоги про визнання речових прав. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19 та від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19. Також скаржник посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц; 3) суд апеляційної інстанції в порушення актуальної практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду застосував до спірних відносин концепцію негативного доказу, що не відповідає постановам КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18; 4) апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України є підставою для скасування судового рішення (таким недопустимим доказом є заява свідка Дацюк О.В. від 28.02.2020, на підставі якої апеляційний суд вважав доведеними такі обставини: непоінформованості Дацюк О.В. з рішенням учасника ТОВ "Форест Волинь" № 3-1 від 12.12.2019 та наявності у Дацюк О.В. повноважень на підписання від імені товариства додаткових угоди до основних договорів купівлі-продажу нерухомого майна); 5) апеляційний суд неправильно застосував норму ч. 1 ст. 238 ЦК України, вважаючи, що Дацюк О.В. була уповноважена на вчинення оспорюваних додаткових договорів від імені ТОВ "Форест Волинь" згідно з нотаріально посвідченої довіреності, оскільки директор товариства не мав достатнього обсягу повноважень на укладення від мені товариства оспорюваних договорів, а тому не міг надати такі повноваження іншому представнику - Дацюк О.В . Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 13.09.2017 у справі № 910/28081/14; 6) суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив поняття "добросовісності" у спірних правовідносинах та не врахував висновків Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17. При цьому згідно з позицією КГС ВС, викладеною у постанові від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, якщо договір містить умови про підписання його особою, яка діє на підставі статуту товариства, то це свідчить про обізнаність іншої сторони договору з таким статутом у частині, яка стосується відповідних повноважень. Тобто позивач за первісним позовом, проявивши розумну обачність, міг оцінити правовірність (неправомірність) дій директора ТОВ "Форест Волинь" щодо передання за довіреністю повноважень, яких він сам не мав права вчиняти; 7) апеляційний суд безпідставно відхилив докази, які підтверджують, що учасник ТОВ "Мартисанс-К" не уповноважував Коновалова Г.В. на укладення оспорюваних додаткових договорів.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального та процесуального права всупереч правовим висновками, викладеним у постановах Верховного Суду; суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки належним чином не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.03.2021 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 09.03.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2021 оголошено перерву у справі до 30.03.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2021 оголошено перерву у справі до 13.04.2021.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 30.03.2021 від ТОВ "Мартисанс-К" надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 29.03.2021, тобто поза межами строку, встановленого ухвалою від 17.02.2021, без клопотання про продовження строку на подання відзиву. Відповідно до ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Положеннями ст. 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Враховуючи викладене, зазначений відзив залишається Судом без розгляду.

Також до Верховного Суду 08.04.2021 від ТОВ "Форест-Волинь" надійшли заперечення на відзив на касаційну скаргу, поданий ТОВ "Мартисанс-К".

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Як вже зазначалось, скаржником вмотивовано подання касаційної скарги, а судом відкрито касаційне провадження на підставі п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального та процесуального права всупереч правовим висновками, викладеним у постановах Верховного Суду; суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки належним чином не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо доводів скаржника про те, що апеляційний суд не мав правових підстав для розгляду по суті апеляційної скарги, оскільки вона була підписана особою без повноважень, і договір про загальне юридичне обслуговування (доданий до апеляційної скарги на підтвердження повноважень представника) не передбачав права адвоката на підписання процесуальних документів від імені ТОВ "Мартисанс-К", то в цій частині касаційної скарги скаржник посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) від 13.03.2018 у справі № 914/2772/16, від 21.03.2018 у справі № 914/2771/16, від 9901/939/18, ухвалу Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 565/2377/18, постанову від 16.05.2018 у справі № 810/739/15.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційну скаргу ТОВ "Мартисанс-К" на рішення Господарського суду Волинської області від 05.11.2020 у справі №903/54/20 підписано адвокатом Мартіросян М.В., на підтвердження повноважень якої до апеляційної скарги додано договір про загальне юридичне обслуговування №10/02/20 від 10.02.2020, укладений між ТОВ "Мартисанс-К" та адвокатом Мартіросян М.В. Згідно з умовами вказаного договору, за цією угодою адвокат приймає на себе доручення клієнта по наданню останньому необхідної загальної юридичної допомоги, представництва та захисту інтересів в будь-яких господарських, податкових цивільних, адміністративних, кримінальних справах(п. 1.1 договору). Згідно з п.1.4 договору, правова допомога надається шляхом: представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких правоохоронних органах та судах; надання усних та письмових консультацій; надання інформації з питань діючого законодавства України; підготовка листів, заяв, звернень, клопотань, запитів та скарг до державних органів; складання позовних заяв до суду.

Поряд з цим, адвокатом додано ордер на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Мартисанс-К" в Північно-західному апеляційному господарському суді, серія АС №1011544 від 18.11.2020, в якому наявна відмітка, що договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 4 ст. 60 ГПК України унормовано, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Колегія суддів зауважує, що підставою для виникнення правовідносин між адвокатом та клієнтом, а також надання першим адвокатської допомоги, є договір, а ордер є письмовим документом, що у випадках, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, які вже виникли на підставі відповідного договору.

У вказаному Суд звертається до власного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 922/743/19.

Отже, відповідно до вимог процесуального законодавства в господарському суді повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером.

Ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

Договір про надання правової допомоги, на підтвердження повноважень представника, в господарських судах не вимагається, і є правочином, який регулює відносини між його сторонами, а для підтвердження повноважень представника (адвоката) для суду ст. 60 ГПК України вимагається або ордер, або довіреність, і саме ці два документи оцінюються судом для визначення обсягу повноважень представника.

Таким чином, сама лише обставина відсутності у договорі про надання правової допомоги положення, яким передбачено право адвоката на підписання процесуальних документів від імені ТОВ "Мартисанс-К" не вказує на відсутність належних чином оформлених повноважень адвоката на підписання апеляційної скарги з огляду на те, що в ордері на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Мартисанс-К" в Північно-західному апеляційному господарському суді, серія АС №1011544 від 18.11.2020, наявна відмітка, що договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються.

Посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі 914/2772/16 та від 21.03.2018 у справі № 914/2771/16 судом відхиляються, оскільки висновки апеляційного суду ним не суперечать, а у цих постановах досліджувалося питання повернення касаційної скарги у зв`язку з порушенням порядку представництва юридичної особи в суді через набрання чинності положеннями Конституції України про виключне представництво інтересів особи адвокатом.

У постанові ж ВП ВС від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18 суд розглядав питання щодо повернення позовної заяви у зв`язку з тим, що в ордері не було зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, а тому такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у Верховному Суді. При цьому висновок суду про те, що: "звернення до суду.. з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката.. передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника" зроблений у зв`язку з тим, що до суду першої інстанції договір про надання правової допомоги, у якому було зазначено про те, що замовник залучає адвоката і доручає останньому захищати свої права і свободи/представляти його інтереси у всіх без виключення кримінальних та інших провадженнях/справах, надавати інші види правової допомоги, представляти інтереси у всіх без винятку судах України, іноземної та міжнародної юрисдикції, правоохоронних та інших державних органах з усіх питань, що стосуються замовника, підписувати документи від імені замовника і зобов`язується сплатити за таку послугу гонорар відповідно до умов договору, натомість адвокат бере на себе зобов`язання надати відповідну правову допомогу, адвокат на підтвердження своїх повноважень не надав.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції у справі № 903/54/20 не суперечить висновку, викладеному у постанові ВП ВС від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18.

Посилання скаржника на ухвалу Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 565/2377/18 не приймаються, оскільки підставою для перегляду судових рішень відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а не в ухвалі.

Що ж до посилань на постанову від 16.05.2018 у справі № 810/739/15, то колегією суддів вони відхиляються, оскільки КАС ВС зазначив, що достатнім доказом на підтвердження повноважень представника відповідно до КАС України є договір про надання правової допомоги, що підтверджував наявність/відсутність певних повноважень адвоката, у той час як у справі № 903/54/20 відповідно до ст. 60 ГПК України таким документом є ордер з позначкою, що договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що адвокатом Мартіросян М.В. надані належні докази на підтвердження своїх повноважень на підписання та подання апеляційної скарги.

Що ж до доводів скаржника про те, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що ТОВ "Мартисанс-К" обрало неналежний спосіб захисту права, оскільки відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), і відтак, апеляційний суд помилково зазначив про необхідність застосування обраного позивачем способу захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права (якщо порушення мало місце), а позивач заявив вимогу про скасування запису про державну реєстрацію права власності, що не відповідало чинній на момент звернення з позовом редакції ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та не заявив вимоги про визнання речових прав, колегія суддів зазначає таке.

У постанові від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19 Верховний Суд зробив висновок щодо застосування норми права, у якому зазначив, що пункти 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 16.01.2020) необхідно застосовувати таким чином:

"За змістом пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020), на відміну від частини 2 статті 26 цього Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, з 16.01.2020 законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, який (спосіб захисту) в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Крім того, Верховний Суд враховує, що додатковим підтвердженням наведеного висновку є пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", згідно з яким судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом."

Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення оскаржуваної постанови, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому апеляційний господарський суд помилково констатував необхідність застосування позивачем такого способу судового захисту.

При цьому колегія суддів вважає, що посилання апеляційного суду на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19, у якій зазначено, що за певних умов належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права, не спростовують викладеного вище, оскільки з позовом у справі № 924/369/19 позивач звернувся ще у 2019 році, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству".

Зважаючи на те, що з 16.01.2020 і на час ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції про відмову у позові матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, запропонований в оскаржуваній постанові, шляхом ухвалення судового рішення про скасування саме запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно.

Подібні за змістом висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19.

У зв`язку з цим наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України отримала своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Що ж до доводів скаржника про те, що суд апеляційної інстанції в порушення актуальної практики Касаційного господарського суду застосував до спірних відносин концепцію негативного доказу, що не відповідає постановам КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, колегія суддів зазначає наступне.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки врегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Відповідно до ст. 73 ГПК України - доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Апеляційний суд врахував, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Водночас згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до положень ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази апеляційний суд дійшов висновку, що посилання ТОВ "Форест Волинь" на обізнаність Дацюк О.В. з рішенням учасника ТОВ "Форест Волинь" №3-1 від 12.12.2019, яким скасовано рішення №3 від 12.12.2019, спростовується відсутністю в матеріалах справи доказів обізнаності Дацюк О.В. 12.12.2019 з прийняттям такого рішення учасником ТОВ "Форест Волинь" ОСОБА_2 .

Водночас, факт наявності та обізнаності Дацюк О.В. з прийняттям рішення учасника ТОВ "Форест Волинь" № 3 про уповноваження Дацюк О.В. здійснити підписання від імені товариства всіх необхідних документів в тому числі правочинів про внесення змін до договорів в редакції на умовах на її розсуд, встановлено матеріалами справи, які надані на виконання ухвали Господарського суду Волинської області від 02.03.2020 Першою Луцькою державною нотаріальною конторою.

При цьому доводи скаржника про те, що апеляційний суд, маючи сумніви з приводу вірогідності обставин, викладених у заяві свідка ОСОБА_2 , мав би застосувати положення ч. 1 ст. 89 ГПК України та викликати такого свідка для допиту в судовому засіданні не спростовують висновку про відсутність в матеріалах справи доказів обізнаності Дацюк О.В. 12.12.2019 з прийняттям такого рішення учасником ТОВ "Форест Волинь" ОСОБА_2 .

Верховний Суд зазначає, що принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Колегія суддів зауважує, що саме лише посилання скаржника на такі докази, як показання свідків, не відмінюють положення ст. 86 ГПК України, якою передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У п.п.1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Таким чином, сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідного доказу не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням певного стандарту доказування, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає порушення принципу змагальності у вказаних висновках суду апеляційної інстанції.

При цьому апеляційний суд чітко зазначив, що не надає перевагу одному доказу над іншим, а посилання ТОВ "Форест Волинь" на обізнаність Дацюк О.В. з рішенням учасника ТОВ "Форест Волинь" №3-1 від 12.12.2019, яким скасовано рішення №3 від 12.12.2019, спросто-вується відсутністю в матеріалах справи доказів обізнаності Дацюк О.В. 12.12.2019 з прийняттям такого рішення учасником ТОВ Форест Волинь ОСОБА_2 .

Що ж до доводів скаржника про те, що апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України є підставою для скасування судового рішення (таким недопустимим доказом є заява свідка Дацюк О.В. від 28.02.2020, на підставі якої апеляційний суд вважав доведеними такі обставини: непоінформованості Дацюк О.В. з рішенням учасника ТОВ "Форест Волинь" № 3-1 від 12.12.2019 та наявності у Дацюк О.В. повноважень на підписання від імені товариства додаткових угоди до основних договорів купівлі-продажу нерухомого майна), то колегія суддів зазначає, що висновків про непоінформованість Дацюк О.В. з рішенням учасника ТОВ "Форест Волинь" № 3-1 від 12.12.2019 та про наявність у Дацюк О.В. повноважень на підписання від імені товариства додаткових угод до основних договорів купівлі-продажу нерухомого майна суд апеляційної інстанції дійшов не на підставі заяви свідка, а як вбачається прямо з пунктів 117, 118 оскаржуваної постанови - висновок про непоінформованість Дацюк О.В. з прийняттям рішення учасником ТОВ "Форест Волинь" № 3-1 - виходячи з відсутності в матеріалах справи доказів обізнаності Дацюк О.В. 12.12.2019, а висновок про наявність у Дацюк О.В. повноважень на підписання від імені товариства додаткових угод - виходячи з матеріалами справи, наданих на виконання ухвали Господарського суду Волинської області від 02.03.2020 Першою Луцькою державною нотаріальною конторою, чим спростовують доводи скаржника про зворотнє.

При цьому посилання, що вказана заява була подана з порушенням процесуального прядку подання доказів без направлення її іншим учасникам справ колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частина ж 2 зазначеної статті передбачає, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Що ж до доводів скаржника про те, що апеляційний суд неправильно застосував норму ч. 1 ст. 238 ЦК України, вважаючи, що Дацюк О.В. була уповноважена на вчинення оспорюваних додаткових договорів від імені ТОВ "Форест Волинь" згідно з нотаріально посвідченою довіреністю, оскільки директор товариства не мав достатнього обсягу повноважень на укладення від мені товариства оспорюваних договорів, а тому не міг надати такі повноваження іншому представнику - Дацюк О.В. , колегія суддів звертає увагу, що у тексті оскаржуваної постанови апеляційного суду відсутнє посилання на вказану статтю.

Крім цього, у постанові від 13.09.2017 у справі № 910/28081/14 Верховний Суд України з посиланням на висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі № 760/8121/16-ц (№ 6-147цс17) зазначив, що для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) із третьою особою, з огляду на порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам лише факт, що згодом рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) виконавчого органу, згідно з яким виконавчий орган діяв на момент укладення договору, визнано недійсним у судовому порядку.

Такий договір може бути визнано недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження у повноваженнях виконавчого органу товариства.

Закон не встановлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення. Зокрема необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, в який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Суд касаційної інстанції, проаналізувавши висновки апеляційної суду у справі, що розглядається, вважає, що вони не суперечать висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 910/28081/14.

Так, ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом (частина 1).

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників (частина 2).

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частина 3).

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (частина 4).

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). За системним аналізом норм ЦК України (статті 99, 145, 147), ГК України (стаття 89) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищезазначене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина 3 статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

На виконання ухвали Господарського суду Волинської області від 02.03.2020 Перша Луцька державна нотаріальна контора надала ксерокопії договорів від 12.12.2019 за реєстровим №№2-776, 2-777 та 2-778 та документів на підставі яких вони посвідчувалися.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням учасника ТОВ "Мартисанс-К" №2 фізичною особою громадянином Республіки Литва ОСОБА_5 , який володіє у сукупності 100% статутного капіталу товариства, що дорівнює 100% голосів, переглянувши умови договорів купівлі-продажу від 28.05.2019 зареєстровані в реєстрі за №№4-452, 4-450, 4-454, вирішено внести зміни до вказаних договорів. Здійснити підписання додаткового правочину уповноважено директора товариства.

Також зі сторони ТОВ "Мартисанс-К" на підтвердження повноважень директора, нотаріусу надані відповідні документи, зокрема, копія наказу ТОВ "Мартисанс-К" від 20.11.2019 про призначення на посаду директора ТОВ "Мартисанс-К" Коновалова Г.В. з 21.11.2019 та надання повноваження передбачені статутом, функціональними обов`язками та іншими нормативними документами; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Мартисанс-К" в якій зазначено, що Коновалов Г.В. має право представляти юридичну особу без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи з відміткою (без обмежень); протокол №5 яким оформлені рішення загальних зборів Спільного Україно-литовського підприємства "Дубліта" формі Товариства з обмеженою відповідальністю від 15.07.2017; Статут ТОВ "Мартисанс-К", затверджений рішенням єдиного учасника №11/2019 ТОВ "Мартисанс-К" від 14.11.2019.

Зі сторони ТОВ "Форест Волинь" на підтвердження повноважень Дацюк О.В. на підписання оспорюваних договорів, нотаріусу надано наступні документи: рішення учасника ТОВ "Форест Волинь" №3 від 12.12.2019, згідно з яким учасник ТОВ "Форест Волинь", яка володіє у сукупності 100% статутного капіталу товариства, що дорівнює 100% голосів прийняла рішення внести зміни до договорів купівлі-продажу від 28.05.2019 за №№4-452, 4-450, 4-454 та уповноважила фізичну особу Дацюк О.В. здійснити підписання від імені товариства всіх необхідних документів, в тому числі правочинів про внесення змін до договорів в редакції та на умовах на її розсуд; копія паспорта Дацюк О.В.; картка фізичної особи-платника податків Дацюк О.В.; нотаріальна завірена довіреність №681 від 27.09.2019, якою директором ТОВ "Форест Волинь" Кащенюком С.П. уповноважено, зокрема, Дацюк О.В. бути представником товариства та вчиняти будь-які та всі дії, зокрема, укладати договори від імені товариства для ведення господарської діяльності; витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) від 12.12.2019 щодо довіреності від 27.09.2019; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.09.2019 щодо ТОВ "Форест Волинь" в якій вказано, що керівник Кащенюк С.П. має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; наказ ТОВ "Форест Волинь" №14-К від 20.09.2019 про призначення Кащенюка С.П. директором ТОВ "Форест Волинь" з 23.09.2019 та надання повноважень передбачених статутом товариства, функціональним обов`язками та іншими нормативними документами; Статут ТОВ "Форест Волинь", затверджений рішенням засновника ТОВ "Форест Волинь" №1 від 05.03.2019.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, при підписанні спірних договорів про внесення змін ТОВ "Форест Волинь" не було подано нотаріусу рішення №3-1 учасника ТОВ "Форест Волинь" від 12.12.2019, згідно з яким вирішено скасувати рішення №3 учасника ТОВ "Форест Волинь" та доказів вчинення учасником ТОВ "Форест Волинь" ОСОБА_2 дій по скасуванню довіреності №681 від 27.09.2019.

Відомості про припинення дії довіреності, виданої ТОВ "Форест Волинь" в особі директора Кащенюка С.П. на ім`я Дацюк О.В. , посвідченої приватним нотаріусом Тумайкіною М.Ю. 27.09.2019 за реєстровим №681, були внесені до Єдиного реєстру довіреностей за заявою ОСОБА_2 лише 27.01.2020.

При цьому ТОВ "Форест Волинь" не надало доказів повідомлення ТОВ "Мартисанс-К" про скасування довіреності від 27.09.2019 за реєстровим №681, виданої зокрема на ім`я Дацюк О.В. станом на дату укладення оспорюваних договорів про внесення змін 12.12.2019.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що враховуючи наявність рішення учасника ТОВ "Форест Волинь" №3 про уповноваження Дацюк О.В. здійснити підписання від імені товариства всіх необхідних документів в тому числі правочинів про внесення змін до договорів в редакції на умовах на її розсуд, і що в матеріалах справи відсутні докази обізнаності Дацюк О.В. 12.12.2019 з прийняттям учасником ТОВ "Форест Волинь" ОСОБА_2 № 3-1, яким скасовано рішення № 3, то є підтвердженою належна згода на укладення оспорюваних договорів про внесення змін.

Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що наявність 12.12.2019 чинної довіреності №681 від 27.09.2019, якою ТОВ "Форест Волинь" уповноважено Дацюк О.В., зокрема укладати договори від імені товариства для ведення господарської діяльності, в сукупності з належним чином оформленою згодою у формі рішення учасника ТОВ "Форест Волинь" №3 від 12.12.2019 підтверджує право Дацюк О.В. від імені ТОВ "Форест Волинь" на укладення договорів про внесення змін №№2-776, 2-777, 2-778 від 12.12.2019 до договорів купівлі продажу №№4-450, 4-452, 4-454 від 28.05.2019, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє висновок скаржника, що апеляційний суд не встановив чи міг директор Кащенюк С.П. уповноважити Дацюк О.В. на підписання відповідних договорів з урахуванням п. 6.5 Статуту як такий, що не впливає на правильність відповідного висновку суду апеляційної інстанції.

З огляду на вказане колегія суддів також відхиляє доводи скаржника, що суд апеляційної інстанції помилково ототожнив передбачене п.7.7 Статуту ТОВ "Форест Волинь" положення, що директор має право видавати довіреності на виконання від імені товариства дій, з правом передавати третім особам повноваження яких він не має, з урахування п. 6.5. Статуту ТОВ "Форест Волинь".

Так само колегією суддів відхиляються посилання скаржника, що згідно з позицією КГС ВС, викладеною у постанові від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, якщо договір містить умови про підписання його особою, яка діє на підставі статуту товариства, то це свідчить про обізнаність іншої сторони договору з таким статутом у частині, яка стосується відповідних повноважень, тобто позивач за первісним позовом, проявивши розумну обачність, міг оцінити правовірність (неправомірність) дій директора ТОВ "Форест Волинь" щодо передання за довіреністю повноважень, яких він сам не мав права вчиняти. У даному випадку, враховуючи наявність під час укладення оспорюваних договорів у Дацюк О.В. належної оформленої згоди у формі рішення учасника ТОВ "Форест Волинь" №3 від 12.12.2019 на укладення договорів про внесення змін №№2-776, 2-777, 2-778 до договорів купівлі продажу №№4-450, 4-452, 4-454 та чинної на дату підписання вказаних договорів довіреності від 27.09.2019 №681, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ТОВ "Форест Волинь" не доведено, що відповідач за зустрічним позовом ТОВ "Мартисанс-К", як контрагент ТОВ "Форест Волинь" за спірними договорами, діяв недобросовісно і нерозумно, зокрема, достеменно знав про відсутність у представника ТОВ "Форест Волинь" Дацюк О.В. необхідного обсягу повноважень на момент укладення договорів про внесення змін №№2-776, 2-777, 2-778 від 12.12.2019 до договорів купівлі продажу №№4-450, 4-452, 4-454 від 28.05.2019.

Викладеним також спростовуються доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив поняття "добросовісності" у спірних правовідносинах та не врахував висновків Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Колегією суддів також відхиляються доводи скаржника, що апеляційний суд безпідставно відхилив докази, які підтверджують, що учасник ТОВ "Мартисанс-К" не уповноважував Коновалова Г.В. на укладення оспорюваних додаткових договорів, оскільки питання правомірності набуття повноважень на підписання спірних договорів директором ТОВ "Мартисанс-К" не є предметом дослідження в даній справі. Крім цього, рішення №2 учасника ТОВ "Мартисанс-К" від 11.12.2019, яким зокрема уповноважено директора товариства Коновалова Г.В. на підписання правочинів із внесенням змін до договорів купівлі-продажу від 28.05.2019, не визнано недійсним.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

З огляду на викладене та зважаючи на межі повноважень суду касаційної інстанції передбачені у статті 300 ГПК України, за змістом частини другої якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги в частині скасування записів про реєстрацію права власності, з чим, як уже зазначалося, не погоджується суд касаційної інстанції, та відповідно, не надавав оцінки змісту порушеного права позивача про захист якого (права) заявлено позов у цій справі, а вказані процесуальні порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, постанова апеляційної інстанції в частині задоволення первісного позову про скасування записів про державну реєстрацію підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційного суду. В іншій частині постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Під час нового розгляду справи суду слід враховувати викладене, встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі вказаних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь" задовольнити частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 903/54/20 в частині задоволення первісного позову про скасування записів про реєстрацію права власності: №31752469 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно їх обмежень на не житлове приміщення: склад /Е-1/, загальною площею 522,8 кв.м., яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б. 1, що зроблений нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Луцького міського нотаріального округу Пастуховою Н.В., згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №168348161 від 28.05.2019; №31751152 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень на не житлове приміщення: адмінбудинок /А-1/, загальною площею 82 кв.м., яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б. 1, що зроблений нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Луцького міського нотаріального округу Пастуховою Н.В., згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №168337826 від 28.05.2019; №31751674 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень на не житлове приміщення: прохідна/Б-1, загальною площею 10.9 кв. м., яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, б. 1, що зроблений нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Луцького міського нотаріального округу Пастуховою Н.В., згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №168341788 від 28.05.2019 - скасувати.

Справу № 903/54/20 в цій частині передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

В іншій частині постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 903/54/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.