Ухвала

від 19.04.2021 по справі 754/9142/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 754/9142/17

провадження № 61-6107ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року

та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Кристал 24 про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Кристал 24 (далі - ЖБК Кристал 24 )

про захист прав споживача.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири

АДРЕСА_1 та членом

ЖБК Кристал 24 .

05 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ЖБК Кристал 24 укладений договір про порядок розрахунків за холодне і гаряче водопостачання та водовідведення за показаннями лічильників. Після цього відповідач безпідставно, на власний розсуд, весь час надсилав їй рахунки на сплату вартості гарячої та холодної води, де самостійно визначав обсяг спожитої води. Також відповідачем безпідставно, на її думку, нараховувалась останні три роки значно завищена плата за централізоване опалення.

У 2017 році ОСОБА_1 звернулася до центру надання послуг населенню ПАТ Київенерго з проханням укласти з нею індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води та опалення, проте їй було відмовлено у зв`язку з тим, що в будинку встановлений будинковий лічильник теплової енергії, а тому укладення індивідуальних договорів в даному випадку неможливо.

Посилаючись на те, що позивач вважає, що її права як споживача житлово-комунальних послуг порушені відповідачем, ОСОБА_1 просила суд:

- зобов`язати ЖБК Кристал 24 зробити перерахунок оплати вартості послуг щодо постачання холодної та гарячої води, вартості водовідведення за період з 09 серпня 2006 року по даний час у квартирі АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ЖБК Кристал 24 зробити перерахунок вартості послуг

з централізованого опалення за період часу з жовтня 2013 року

по березень 2017 року у вказаній вище квартирі;

- зобов`язати ЖБК Кристал-24 укласти з нею договір про надання послуг з постачання холодної, гарячої води, водовідведення та опалення на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року (у складі судді Панченко О. М.) позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року

(у складі колегії суддів: Андрієнко А. М. Поліщук Н. В., Соколової В. В.) рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року залишено без змін.

12 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду

з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

res judicata , фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 2, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій справі є вимоги про захист прав споживача шляхом зобов`язання вчинити дії, а саме: зробити перерахунок оплати вартості послуг щодо постачання холодної та гарячої води,

з централізованого опалення, укласти договір про надання послуг з постачання холодної, гарячої води, водовідведення та опалення на квартиру АДРЕСА_1 .

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі Зубац проти Хорватії , заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 18 лютого

2021 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 18 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Кристал 24 про захист прав споживача відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук