Рішення

від 13.04.2021 по справі 937/7499/19

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 13.04.2021

Справа № 937/7499/19

Провадження 2/937/128/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Колодіної Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Арифової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Медвідь Євген Миколайович, до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить наступне:

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 98400, 45 грн. в якості відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, з яких: 81034, 25 грн. - вартість матеріального збитку, 17366, 20 грн. - величина втрати товарної вартості автомобіля;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000, 00 грн.;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 13 липня 2019 року о 15 годині 10 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем КАМАЗ 5511 д/н НОМЕР_1 в м. Мелітополі на перехресті вул. Ломоносова та вул. Воїнів Інтернаціоналістів, не обрав безпечної швидкості руху і безпечної дистанції, в наслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем КІА RIO д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався та зупинився попереду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями влдій ОСОБА_2 порушив п.п.12.1,13.1 ПДР України, чим скоїв правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 23 липня 2019 року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього було накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Судове рішення набрало чинності 0 5 серпня 2019 року. Після ДТП представниками страхової компанії було відшкодовано потерпілому грошові кошти в сумі 88914,40 грн. Однак на теперішній час суми відшкодованого страховою компанією збитку недостатньо для покриття всіх понесених витрат. Так згідно висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 460/08-19 від 19.08.2019 року, виконаному СОД ТОВ Клевер Експерт , вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля КІА RIO д/н НОМЕР_2 становить 169 948,65 грн. Крім того було встановлено, що величина втрати товарної вартості автомобіля КІА RIO д/н НОМЕР_2 становить 17 366,20 грн. Крім матеріальної шкоди потерпілому була завдана моральна шкода яка виразилась в тому, що він, керуючи транспортним засобом та дотримуючись вимог правил дорожнього руху, потрапив в ДТП під час якої зазнав дуже великого стресу оскільки під загрозою опинилось його життя та здоров`я. Крім того в результаті ДТП був порушений його повсякденний уклад життя, оскільки він був вимушений з`являтись до правоохоронних органів, надавати свідчення, вживати заходів щодо евакуації транспортного засобу з місця ДТП. В подальшому був вимушений звертатись до різних автомобільних майстрів для з`ясування можливості відновлення автомобілю, що також потребувало певного часу та негативним чином відобразилось на повсякденному укладі життя позивача. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що одним із способів відшкодування моральної шкоди може бути грошова компенсація яку повинен буде сплатити відповідач. На думку позивача грошова компенсація в сумі 20 000 грн. зможе зменшити всі негативні наслідки протиправної поведінки відповідача.

Від представника відповідача - адвоката Гречко О.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Медвідь Євген Миколайович до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою. Відзив обґрунтований тим, що 25 листопада 2019 року ОСОБА_2 було отримано позовну заяву ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, тому 15 денний строк, а тому визначений ухвалою суду від 20 листопада 2019 року для подачі відзиву відповідачем - не пропущено. Ознайомившись з позовною заявою, представник відповідачам доводить до відома суду, що позовні вимоги позивача не визнає повністю виходячи із наступного. Позивач у своєму позові посилається на те, що після ДТП, представниками страхової компанії було відшкодовано потерпілому грошові кошти в розмірі 88 914,40 грн. На час подачі позову до суду суми відшкодованого страховою компанією збитку недостатньо для покриття всіх понесених витрат. Однак, а ні в самому позові, а ні в додатках до нього не міститься жодної інформації про те, в якому стані на дату подачі позову перебуває автомобіль та чи було його відремонтовано. Окрім того, згідно з доданого до позову звіту про оцінку вартості матеріального збитку, оцінка була проведена 16 серпня 2019 року, тобто більше ніж через 1 місяць після настання ДТП, недоведеним залишилось і те, які саме пошкодження мав автомобіль станом на 13 липня 2019 року (тобто на момент вчинення ДТП) та станом на 16 серпня 2019 року (станом на дату проведення оцінки). Також, позивачем підтверджено той факт, що страховою компанією йому біло відшкодовано 88 914, 40 грн., а тому, в страховій компанії ТАС заведена страхова справа, в якій чітко відображені пошкодження автомобіля в перші три дні після скоєння ДТП, яку відповідач вважає, що для повного та всебічного розгляду справи необхідно витребувати. Окрім того, відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку зазначено, що вартість відновлювального ремонту ТЗ становить: 147 582, 45 грн.; величина втрати товарної вартості КТЗ: 17 366, 20 грн.; вартість матеріального збитку складає: 164 948, 65 грн. Проте, незрозуміло з яких підстав, позивач у своєму позові по-перше завищив вартість матеріального збитку на 5000 грн., а вдруге, згідно вищевказаного звіту величина втрати товарної вартості КТЗ вже включена до вартості матеріального збитку. Однак позивач повторно у своєму позові додає вказану суму до матеріального збитку, чим вводить суд в оману. Отже, для доведення того факту, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_2 потерпілому завдано саме такий розмір шкоди, який вказано в позові, позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, на підставі яких суд встановив би наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги учасників справи. Окрім того, позивач вказує про те, що йому була завдана моральна шкода. Однак, в підтвердження даних обставин також суду не надано жодного доказу, а тому відповідач вважає, що заявлений розмір моральної шкоди є занадто великим та таким, що не відповідає обставинам подій. Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивача не відповідають дійсності, фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Медвідь Є.М. до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримують та наполягають на його задоволенні з підстав зазначених у позовній заяві.

Від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Гречко О.В. до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги не визнають та просять суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України з урахуванням клопотання представника позивача про слухання справи за його відсутності та в зв`язку з неявкою відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, врахувавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши надані письмові докази у сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до вимог п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі статті 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою та вина в заподіянні шкоди.

Судом встановлено, що 13 липня 2019 року, приблизно о 15 годині 10 хвилин, в м. Мелітополі, на перехресті вул. Ломоносова з вул. Воїнів Інтернаціоналістів, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки КАМАЗ 55111 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки КІА RIO , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , який належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Так, 13 липня 2019 року, приблизно о 15 годині 10 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем КАМАЗ 55111 , д/н НОМЕР_1 , в м. Мелітополі на перехресті вул. Ломоносова та вул. Воїнів Інтернаціоналістів, не обрав безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем КІА RIO , д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався та зупинився попереду. Внаслідок ДТП постраждалих осіб не має, автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п.12.1, 13.1 ПДР України/а.с.4/.

Факт вчинення ДТП, представником відповідача ОСОБА_2 визнається та не оспорюється.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 липня 2019 року громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340 грн./а.с.4/.

Постанова набрала законної сили 05 серпня 2019 року.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Вбачається, що на дату скоєння ДТП водій автомобіля марки КІА RIO , реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 мав чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі страховою компанією АТ СГ ТАС (приватне), що підтверджується Полісом № АО/5471849, згідно якого його цивільно-правова відповідальність лімітована сумою 100 000,00 гривень за шкоду, заподіяну майну з франшизою 0,00 гривень. На виконання вимог діючого законодавства та у відповідності до поліса цивільної відповідальності № АО/5471849 страховою АТ СГ ТАС (приватне) було відшкодовано йому страхове відшкодування в розмірі 88 914,40 гривень.

Встановлено, що у результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений належний позивачу на праві приватної власності автомобіль марки КІА RIO , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 98400, 45 грн. в якості відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, з яких: 81034, 25 грн. - вартість матеріального збитку, 17366, 20 грн. - величина втрати товарної вартості автомобіля та завдану моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в п.72-74 постанови від 4 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе виключно за умови, що згідно з цим договором абоЗаконом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки роз`яснено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Право на відшкодування матеріальних збитків серед способів захисту цивільних прав передбачене ст. 22 ЦК України.

Так, статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно з п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Пунктом 7.3.7. Методики визначено формулу для розрахунку коефіцієнта фізичного зносу. При цьому, коефіцієнт фізичного зносу складників КТЗ при розрахунку приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ (п. 7.3.8. Методики).

Крім цього, п. 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

П. 8.6. Методики передбачено два випадки, коли у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості та який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ (п. 8.6.1 Методики).

Однак п. 8.6.2. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, якщо строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 460/08-19 від 16 серпня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 та ТОВ Клевер Експерт уклали договорі про проведення оцінки вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки КІА RIO , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля КІА RIO , реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить: 164 948,65 грн. (сто шістдесят чотири тисячсі дев`ятсот сорок вісім гривень шістдесят п`ять копійок). Вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля КІА RIO , реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить: 147 582,45 грн. (сто сорок сім тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні сорок п`ять копійок). Ринкова вартість легкового автомобіля марки КІА RIO , реєстраційний номер НОМЕР_2 , до моменту ДТП, становить: 348 594,92 грн. (триста сорок вісім тисяч п`ятсот дев`яносто чотири гривні шістдесят дві копійки). Величина втрати товарної вартості автомобіля КІА RIO , реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить17366,20 (сімнадцять тисяч триста шістдесят шість гривень двадцять копійок)/а.с.7-16/.

На виконання вимог діючого законодавства та у відповідності до поліса цивільної відповідальності № АО/5471849 страховою АТ СГ ТАС (приватне) було відшкодовано позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 88 914,40 гривень.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи, що вину відповідача у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді встановлено постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 липня 2019 року, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 98400, 45 грн. в якості відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП визодячи з наступного.

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 460/08-19 від 16 серпня 2019 року, Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля КІА RIO , реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить: 164 948,65 грн. (сто шістдесят чотири тисячсі дев`ятсот сорок вісім гривень шістдесят п`ять копійок). Страховою АТ СГ ТАС (приватне) було відшкодовано позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 88 914,40 гривень.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути матеріальну шкоду на загальну суму 76034, 25 грн., з наступного розрахунку: 164 948,65 грн.(заподіяний матеріальний збиток) -88 914,40 грн. (страхове відшкодування)= 76034,25 грн.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача 20000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи з роз`яснень, що містяться в п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню, суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, які виразились в порушенні звичайного способу життя, негативного впливу на психологічний стан, з урахуванням ступеня вини відповідача, враховуючи також розмір завданої матеріальної шкоди та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, керуючись вимогою розумності та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди у сумі 5000 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збіру у розмірі 1184,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з частинами 1-4 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

В обґрунтування посилається на копію ордеру на надання правничої допомоги б/н від27.08.2019, укладеної між адвокатом Медвідь Є.М. та ОСОБА_1 ; розрахунок суми витрат на правову допомогу, відповідно до якого вартість наданих ОСОБА_1 послуг на професійну правничу допомогу склала 12000,00 грн., з яких: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, підготовка та подача позову, учатсь в судових засіданнях, копію квитанції від 27.08.2019 про оплату послуг щодо надання професійної правничої допомоги.

Суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Жодних заперечень щодо неспівмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги від відповідачів не надійшло.

Ухвалюючи рішення у даній справі суд дійшов висновку, що оцінка дій, що полягали в підготовки та подачі адвокатського запиту та позовної заяви, відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів ч.2-4 ст.137 ЦПК України.

Таким чином, витрати на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки ,ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Медвідь Євген Миколайович, до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 76034 /сімдесят шість тияч тридцять чотири/ гривні 25 /двадцять п`ять копійок/.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 /п`ять тисяч/ гривень 00 копійок .

В інший частині вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 13184 /тринадцять тисяч сто вісімдесят чотири/ гривні 40 копійок , з яких 12000,00 грн. витрати на правничу допомогу та 1184,40 грн. за сплату судового збору.

Повний текст судового рішення складений 19 квітня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Повні дані учасників справи.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: Л.В. Колодіна