Рішення

від 21.04.2021 по справі 278/105/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/105/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О. за участю секретаря Петровської Ю.Р., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

Направленою та уточненою заявою (а.с. 31-38) позивач просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 є дідом заявника, факт належності ОСОБА_4 правовстановлюючих документів, факт постійного місця проживання позивача та ОСОБА_3 разом на момент смерті останнього та визнати за позивачем право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку загальною площею 2, 1687 га кадастровий номер 1822086500:05:000:0152, розташованої на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

В обґрунтування заяви вказує, що нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі свідоцтв про право на таку спадщину у зв`язку з неможливістю встановлення родинних відносин між позивачем та ОСОБА_3 , а також пропуском строку для прийняття такої спадщини.

У судове засідання сторони не з`явились. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача, Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, направив на адресу суду заяву, якою просив розгляд справи проводити без його участі за наявними матеріалами справи.

Другий відповідач, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлено про розгляд справи, відзиву на позов не подала, свого ставлення до позовних вимог не висловила.

Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам, встановленим реченням другим ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні її фактичні обставини та відповідно ним правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Василівка Житомирського району Житомирської області народився дід позивача ОСОБА_3 , що підтверджується посвідкою про народження №1213710, виданою відділом актів громадянського стану Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР (а.с. 17).

4.09.1958 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_1 (а.с. 18). У вказаному свідоцтві було невірно вказано ім`я ОСОБА_6 як " ОСОБА_7 " взамін вірного " ОСОБА_8 ", а також по-батькові як " ОСОБА_9 " взамін вірного " ОСОБА_10 ".

Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась мати позивача ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 (а.с. 19). Відповідно, у вказаному свідоцтві невірно зазначено по-батькові останньої як " ОСОБА_7 ".

6.08.1983 року мати позивача, ОСОБА_11 , уклала шлюб з ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 та змінила прізвище на " ОСОБА_13 " (а.с. 20).

Від такого шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 народився позич ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 21).

За життя ОСОБА_3 на праві власності належали житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 2, 1687 га кадастровий номер 1822086500:05:000:0152, розташована на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_5 , витягом про реєстрацію права власності №15725729 від 28.08.2007 року та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №091534 (а.с. 42-44).

У свідоцтві про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_5 допущено помилка у написанні прізвища особи, на ім`я якої видано таке свідоцтво та зазначено " ОСОБА_14 " взамін вірного " ОСОБА_6 ".

Помилки у написанні прізвища та по-батькові ОСОБА_3 допущені і в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №091534.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 (а.с. 39).

На момент смерті останнього позивач разом зі своєю матір`ю та ОСОБА_3 разом проживали без реєстрації та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №1484 від 1.12.2020 року (а.с. 10).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №1773 від 11.08.2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 є однією і тією ж особою, проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_17 (а.с. 46).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько позивача, ОСОБА_18 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 (а.с. 41).

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла мати позивача, ОСОБА_19 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 (а.с. 40).

Постановою приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Демецької С.Л. №2288/02-31 від 21.12.2020 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв`язку з відсутністю доказів родинних стосунків між ним та ОСОБА_15 , а також пропуском встановлених законом строків для прийняття такої спадщини (а.с. 15).

Правовідносини, що склались між сторонами в даній справі, врегульовані наступними положеннями норм матеріального закону.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78, ст. 81 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31.03.1995 року за №5 при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або у паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Згідно листа ВСУ від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31.03.1995 року за №5 суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч. 1 ст. 1216 ЦК України). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч. ч. 1 - 2 ст. 1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (ч. ч. 1, 2 ст. 1221 ЦК України). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. ч. 1 - 3 ст. 1223 ЦК України). Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ч. 1 ст. 1233 ЦК України). Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (ч. ч. 1, 2 ст. 1236 ЦК України).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч. ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України). Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1266 ЦК України). Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців (ч. ч. 1 - 2 ст. 1296 ЦК України).

Як роз`яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року №7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналіз встановлених судом фактичних обставин справи та норм закону, що їх регулюють, у своїй сукупності дають підстави суду для задоволення позову, адже як встановлено, ОСОБА_3 є дідом позивача, за життя мав на праві власності зазначений житловий будинок та земельну ділянку. Також, судом встановлено, що заявник має законне право на отримання у власність такої нерухомості і не може бути позбавлений цього права, оскільки набуття ним права власності, як спадкоємцем за законом після смерті діда, чітко передбачено нормами ЦК України.

Оскільки позов підлягає до задоволення, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в сумі 5 601, 93 гривень, тобто по 2 800, 96 гривень з кожного. Окремо, суд звертає увагу сторін на тому, що дана норма процесуального Закону є імперативною, що вимагає від суду безальтернативне та обов`язкове її застосування.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ).

Встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтва серії НОМЕР_5 про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та державного акту серії ЖТ №091534 на право власності на земельну ділянку загальною площею 2, 1687 га кадастровий номер 1822086500:05:000:0152, розташованої на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із своїм онуком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ) за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ) як за спадкоємцем за законом після ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 2, 1687 га кадастровий номер 1822086500:05:000:0152, розташованої на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області

Стягнути з відповідачів на користь позивача 5 601, 93 гривень судового збору, тобто по 2 800, 96 гривень з кожного.

Повне рішення виготовлене 22 квітня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.О. Грубіян