Постанова

від 03.09.2007 по справі 20/279пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/279пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.08.2007 р.                                                                        справа №20/279пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кулебякіна  О.С.

суддів Акулової  Н.В. , Волкова Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Дінєва Н.В. протокол № 28 від 10.07.2007 р. - директор,

від відповідача:Малюк Л.В. представник за довір. № б/н від 14.08.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від24.07.2007 року

по справі№ 20/279пн (Донець О.Є.)

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Макаронна фабрика "Пан Степан", м.Донецьк

доКомунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", м.Донецьк

провизнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.07.2007 р. позовні вимоги задоволені: за Товариством з обмеженою відповідальністю „Макаронна фабрика „Пан Степан” визнано право власності на будівлю загальною площею 373,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Донецьк, Куйбишевський район, Лікарське містечко (територія міської лікарні № 17).

Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування обставин справи і неправильного застосування матеріального та процесуального законодавства. Як зазначено у скарзі, суд першої інстанції не врахував, що відповідач не оспорює права власності позивача, крім того, безпідставно не застосував позовну давність. Під час судового розгляду не було з'ясовано, чи існує спірний об'єкт в

натурі. На думку скаржника, суд повинен був залучити до участі у справі Спільне українсько-болгарсько-російське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Аліка”.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Макаронна фабрика „Пан Степан” вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду законним.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Макаронна фабрика „Пан Степан” вимагає визнати за ним право власності на будівлю загальною площею 373,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Донецьк, Куйбишевський район, Лікарське містечко (територія міської лікарні № 17), яка придбана за договором від 11.01.2002 р., укладеним між Спільним українсько-болгарсько-російським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Аліка” та Закритим акціонерним товариством „Шахта „Бещевська-5”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є правонаступником Закритого акціонерного товариства „Шахта „Бещевська-5”, яке придбала спірне майно на законних підставах. Втім, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” відмовило в державній реєстрації спірного об'єкту, тобто не визнає правомірним набуття права власності на нього.

Задовольняючи  позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позов ґрунтується на законодавстві і доведен матеріалами справи.

Апеляційна інстанція не знаходить підстав для скасування судового акту, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач є правонаступником Закритого акціонерного товариства „Шахта „Бещевська-5”. Останнє за договором купівлі-продажу від 11.01.2002 р. придбало спірний об'єкт у Спільного українсько-болгарсько-російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Аліка”, що підтверджується долученими до справи копіями самого договору, актами приймання-передачі від 11.01.2002 р., 18.01.2002 р., накладної від 11.01.2002 р., рахунку від 11.01.2002 р.

У відповідності до частини 2 ст. 328 Цивільного кодексу України майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття право власності не встановлена судом. Оскільки неправомірність володіння позивачем спірним об'єктом із закону не випливає і судовим рішенням не встановлена, він є його законним власником. Проте, як вбачається із листа від 15.02.2002 р. № 5/05-3 відповідач відмовив у видачі свідоцтва про право власності на спірний об'єкт, що породжує для позивача правову невизначеність відносно його прав на майно, яке ним набуте на законних підставах. В силу ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою. В даному випадку, такою особою є відповідач.

Таким чином, виходячи із матеріалів справи, у позивача існували матеріально-правові підстави для звернення за судовим визнанням права власності. Враховуючи наведене, та документальне підтвердження права власності позивача на спірний об'єкт, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Заперечення відповідача, наведені ним під час розгляду справи в першій інстанції та в апеляційній скарзі, до уваги не беруться з таких причин.

Посилання на те, що право власності позивача відповідачем не оспорюється, не відповідає фактичним обставинам. Адже, відмова в реєстрації права власності за своєю правовою суттю є невизнанням цього права, що видно із змісту терміну „державна реєстрація речових прав на нерухоме майно”, наведеному у абзаці 2 ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме мана та їх обмежень”.

Та обставина, що в реєстрації права власності відмовлялось не самому позивачу, не є підставою для відмови у позові. Відмова в реєстрації попередньому власнику створювала перешкоди і для позивача, що давало йому законні підстави для звернення за судовим визнанням права власності. Форма відмови в реєстрації не має правового значення для вирішення даного спору.

Стосовно доводів про пропуск позовної давності, апеляційна інстанція зазначає таке.

Згідно до частини 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність

застосовується  судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Між тим, у запереченнях на позовну заяву відповідач вказує про пропуск позивачем строку позовної давності, але з заявою про застосування позовної давності, як того вимагає закон, відповідач до суду не звертався.

Крім того, апеляційна інстанція вважає, що до вимог, які є предметом спору, позовна давність, в силу приписів пункту 4 частини 1 ст. 268 Цивільного кодексу України,  не застосовується, оскільки право власності позивача не визнається особою, яка до створення єдиної системи органів реєстрації прав тимчасово виконує функції відповідного державного органу.

Доводи скарги про не з'ясування питання про наявність спірного об'єкту в натурі спростовуються долученим до справи технічним паспортом, складеним самим відповідачем. Крім того, апеляційна інстанція, згідно до ст. 101 ГПК України, долучила до матеріалів справи копію рішення виконкому Куйбишевської районної у м. Донецьку Ради від 08.08.2007 р. № 423/04, яким спірному приміщенню присвоєна поштова адреса. У залученні до участі в справі Спільне українсько-болгарсько-російське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Аліка”, про що йдеться у скарзі, не має потреби, оскільки рішення суду не може вплинути на права і обов'язки зазначеної юридичної особи.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського  суду  Донецької  області  від 27.07.2007 р.  по справі № 20/279пн залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення

Головуючий          О.С.  Кулебякін

Судді:          Н.В.  Акулова

          Р.В.  Волков

          Надруковано: 4 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС