Рішення

від 22.02.2021 по справі 757/17034/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17034/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Шевченко Т.В.,

справа № 757/17034/19-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: ОСОБА_2

відповідач 2: Державне бюро розслідувань

відповідач 3: Київ Оперативний

відповідач 4: Інформаційне агентство Цензор.Нет

відповідач 5: Інтернет видання Гордон

відповідач 6: Товариство з обмеженою відповідальністю Сьогодні Мультимедіа

відповідач 7: Товариство з обмеженою відповідальністю 5 канал ТВ

відповідач 8: Інтернет видання Главком

відповідач 9: Інтернет видання UA 1

відповідач 10: Інтернет видання Інформатор

відповідач 11: Інтернет видання Вибір

відповідач 12: Інтернет видання Znaj.ua

відповідач 13: Інформаційне агентство Українські національні новини

відповідач 14: Українське національне інформаційне агентство Укрінформ

відповідач 15: Інтернет видання Zahid.net

відповідач 16: Інтернет видання Київ

відповідач 17: Інтернет видання Останні події

відповідач 18: Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничий Український медіа холдинг

відповідач 19: Інтернет видання Вголос

відповідач 20: Інформаційне агентство Українські новини

відповідач 21: Інтернет видання 112 Україна

відповідач 22: Інтернет видання Інформаційний акцент

відповідач 23: Інтернет видання Компромат

відповідач 24: Інтернет видання Судова юридична газета

відповідач 25: Інтернет видання Весті

відповідач 26: Державна казначейська служба України

відповідач 27: Товариство з обмеженою відповідальністю Інтернет-Інвест

відповідач 28: директор Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Київ, ОСОБА_3

відповідач 29: Перший заступник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Київ, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державного бюро розслідувань, Київ оперативний, Інформаційного агентства Цензор.Нет , Інтернет видання Гордон , Товариства з обмеженою відповідальністю Сьогодні Мультимедіа , Товариства з обмеженою відповідальністю 5 канал ТВ , Інтернет видання Главком , Інтернет видання UA 1 , Інтернет видання Інформатор , Інтернет видання Вибір , Інтернет видання Znaj.ua , Інформаційного агентства Українські національні новини , Українського національного інформаційного агентства Укрінформ , Інтернет видання Zahid.net , Інтернет видання Київ , Інтернет видання Останні події , Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий Український медіа холдинг , Інтернет видання Вголос , Інформаційного агентства Українські новини , Інтернет видання 112 Україна , Інтернет видання Інформаційний акцент , Інтернет видання Компромат , Інтернет видання Судова юридична газета , Інтернет видання Весті , Державної казначейської служби України, Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернет-Інвест , директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Київ, ОСОБА_3, Першого заступника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Київ, ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації,

представник відповідача 2 Державного бюро розслідувань - Бурашнікова О.С.

представник відповідача 6 Товариства з обмеженою відповідальністю - Любченко О.М.

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Державного бюро розслідувань, Київ оперативний, Інформаційного агентства Цензор.Нет , Інтернет видання Гордон , ТОВ Сьогодні Мультимедіа , ТОВ 5 канал ТВ , Інтернет видання Главком , Інтернет видання UA 1 , Інтернет видання Інформатор , Інтернет видання Вибір , Інтернет видання Znaj.ua , Інформаційного агентства Українські національні новини , Українського національного інформаційного агентства Укрінформ , Інтернет видання Zahid.net , Інтернет видання Київ , Інтернет видання Останні події , ТОВ Видавничий Український медіа холдинг , Інтернет видання Вголос , Інформаційного агентства Українські новини , Інтернет видання 112 Україна , Інтернет видання Інформаційний акцент , Інтернет видання Компромат , Інтернет видання Судова юридична газета , Інтернет видання Весті , Державної казначейської служби України, ТОВ Інтернет-Інвест , директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Київ, ОСОБА_3., Першого заступника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Київ, ОСОБА_4. про захист честі, гідності та ділової репутації, відповідно до якої просив:

1. визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5. інформацію, висловлену Директором Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 та поширену ним, шляхом надання інтерв'ю інтернет виданню Цензор.нет, та прес-службою бюро (на офіційному сайті та сторінці бюро в соціальній мережі Facebook) і також розповсюджену засобами масової інформації (інтернет виданнями), наступного змісту:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- ІНФОРМАЦІЯ_2 , - повідомив Директор ДБР ОСОБА_2.

При цьому він наголосив, що кожен працівник ДБР має пам'ятати про відповідальність перед суспільством:

ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

- інформація, що розповсюджена на офіційному сайті та сторінці бюро в соціальній мережі Facebook і також розповсюджена засобами масової інформації (інтернет виданнями).

- ..ІНФОРМАЦІЯ_4.)

- ІНФОРМАЦІЯ_5...

- інформація, висловлена Директором Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 та

поширена ним, шляхом надання інтерв'ю інтернет виданню Цензор.нет.

2. зобов'язати Державне бюро розслідувань (на своєму офіційному сайті та сторінці бюро в соціальній мережі Facebook) та всіх інших відповідачів на свої сайтах, де було розміщено зазначену неправдиву інформацію, видалити текст зазначеної недостовірної інформації та спростувати вказану інформацію у спосіб її поширення протягом п'яти днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили, виклавши повідомлення наступного змісту: ІНФОРМАЦІЯ_6 .

3. Інформацію, поширену в мережі Інтернет наступного змісту:

ІНФОРМАЦІЯ_7

ІНФОРМАЦІЯ_8.

ІНФОРМАЦІЯ_9) .

ІНФОРМАЦІЯ_2 , - повідомив Директор ДБР ОСОБА_2.

При цьому він наголосив, що кожен працівник ДБР має пам'ятати про відповідальність перед суспільством:

ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

- інформація, що розповсюджена на офіційному сайті та сторінці бюро в соціальній мережі Facebook і також розповсюджена засобами масової інформації (інтернет виданнями).

... ІНФОРМАЦІЯ_10.

- інформація, висловлена Директором Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 та поширена ним, шляхом надання інтерв'ю інтернет виданню Цензор.нет. - спростувати як недостовірну.

4. стягнути з Державного бюро розслідувань на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 130 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказана інформація містить недостовірні відомості, які ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача. Крім того, поширена інформація носить стверджувальний характер, викладена у формі фактичних тверджень та є негативною, оскільки створює негативну соціальну оцінку позивача в очах оточуючих та зазначеною інформацією порушено презумпцію невинуватості особи. Також зазначив, що при розрахунку моральної шкоди ним було враховано масштабність розповсюдження зазначеної неправдивої інформації мережею Інтернет, що негативно вплинуло на його ділову репутацію, принизило та продовжує принижувати його честь та гідність.

Ухвалою суду від 03.04.2019 року позовну заяву ОСОБА_5. залишено без руху та надано строк для усунення недоліків а саме для надання копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та зазначення місцезнаходження відповідача - 3, відповідача - 9, відповідача -10, відповідача - 11, відповідача - 17, відповідача - 18, відповідача - 22, відповідача - 25 (т. 1 а.с. 58-59).

Після усунення недоліків ухвалою суду від 22.07.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 25.11.2019 року (т. 1 а.с. 125).

21.10.2019 року від представника відповідача 14 - Українське національне інформаційне агентство Укрінформ Харченко О.О. надійшов відзив на позов (т. 1 а.с. 151-156), відповідно до якого заперечує щодо задоволення позову, оскільки у розміщеній відповідачем інформації жодним її фрагментом позивач взагалі не згадується, інформація не містить відомостей, виражених у формі беззастережного та/або недостовірного твердження, а також твердження саме про позивача, яке б зачіпало його особисту гідність, адже особа позивача жодним чином не названа та не ідентифікована автором інформації ОСОБА_2

23.10.2019 року від представника відповідача 4 - ГО Інформаційне агентство Цензор.Нет Янівської Г.Я. надійшов відзив на позов (т. 1 а.с. 174), відповідно до якого вважає позовні вимоги безпідставними та помилковими, оскільки ГО Інформаційне агентство Цензор.Нет не є власником веб-сайту (інтернет-порталу) Цензор.Нет , а тим більше немає жодних прав адміністратора зазначеного сайту, а доменне ім'я censor.net.ua зареєстровано ТзОВ Інтернет-Інвест , відтак є неналежним відповідачем у справі.

04.11.2019 року від представника відповідача Державного бюро розслідувань - Шевченко О. надійшов відзив на позов (т. 1 а.с. 184-190), згідно з яким заперечив щодо задоволення позову, оскільки проаналізувавши поширену інформацію, яка на думку позивача є неправдивою та порушує право на повагу до гідності, честі та ділову репутацію, можна дійти висновку, що майже вся інформація є судженням, оскільки викладена в формі критики, оцінки дій та припущення, а така інформація, як: проведення перевірки дій слідчого ДБР, відносно якого складено протокол про адміністративне правопорушення за керування автомобілем у нетверезому стані; наголошення того, що кожен працівник ДБР має пам'ятати про відповідальність перед суспільством; зазначення ДБР новим правоохоронним органом, який має стати прикладом для інших тощо, не містить даних які порушують право на повагу до гідності, честі та ділову репутацію. Також зазначив, що оскаржувана інформація не містить відомостей, виражених у формі беззастережного та (або) недостовірного твердження, а також твердження саме про позивача, яке б зачіпало його особисту гідність, адже особа позивача жодним чином не названа та не ідентифікована автором інформації - Директором ДБР ОСОБА_2. У зазначених висловах йдеться про певну дійсну подію та знеособленого як особи суб'єкта - працівника ДБР. Мова не йде про жодне прізвище чи ідентифікуючий особу приватний/офіційний документ, службове посвідчення. Не зазначається також і ідентифікаційний реквізит протоколу поліції, а лише повідомляється про складення поліцією протоколу відносно працівника ДБР за ст. 130 КУпАП, яка зазначає у тому числі випадки складення протоколів за ознаками сп'яніння при фіксуванні відмови осіб, які керують транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції. Крім того, в оскаржуваній інформації не стверджувалось й про те, що вказані без ідентифікації особи обставини адміністративного правопорушення якимось чином процесуально підтверджено, а лише застерігалось про доцільність дочекатися результатів службової перевірки Управлінням внутрішнього контролю за відповідним обставинами та наступним реагуванням за встановленими фактами керівництвом ДБР. Таким чином, поширена інформація не містила безспірних тверджень про достовірні факти, а була основана на інформації, що містила оціночні судження та припущення. Оскільки не підлягає задоволенню вимога про захист честі, гідності, ділової репутації, то не підлягає задоволенню і вимога про стягнення завданої моральної шкоди, яка є похідною. Таким чином, вважає, що відсутні дії з боку Державного бюро розслідувань, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_5. про захист честі, гідності та ділової репутації.

11.11.2019 року від позивача ОСОБА_5. надійшли додаткові пояснення у справі (т. 1 а.с. 196-199), відповідно до яких зазначив, що саме його особисто легко ідентифікувати, виходячи з публікацій Державного бюро розслідувань, які були підхоплені іншими виданнями.

14.11.2019 року від представника відповідача 24 - Інтернет видання Судова юридична газета Пограничного О.Л. надійшов відзив на позов (т. 1 а.с. 215-219), відповідно до якого заперечив щодо позову, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_11 року на сторінці сайту Судово-юридичної газети був розміщений матеріал, який позивач вважає предметом та підставою позовних вимог, а саме вимагає спростувати інформацію як недостовірну. На сторінці видання був опублікований матеріал наступного змісту: ІНФОРМАЦІЯ_12 , - додав голова ДБР. У розміщеній відповідачем 24 інформації жодним чином позивач взагалі не згадується, інформація не містить відомостей, виражених у формі беззастережного та/або недостовірного твердження, а також твердження саме про позивача, яке б зачіпало його особисту гідність, адже особа позивача жодним чином не названа та не ідентифікована автором інформації - ОСОБА_2. У складі інформації йдеться виключно про певну дійсну подію та знеособленого суб'єкта ( працівника ДБР ). У цитуванні повідомлення ОСОБА_2 не йдеться про жодне прізвище чи ідентифікуючий особу приватний/офіційний документ, службове посвідчення. Не зазначається також і ідентифікаційний реквізит протоколу поліції. Також, інформацією повідомляється, що поліцією було складено протокол щодо працівника ДБР за ст. 130 КУпАП . Ця стаття кодексу про адміністративне правопорушення поглинає у тому числі складення протоколів за ознаками сп'яніння при фіксуванні відмови осіб, які керують транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Слід зазначити, що подія мала місце (протокол за ст. 130 КУпАП складався), склад адміністративного правопорушення, про який згадував ОСОБА_2, вказаній у протоколі про адміністративне правопорушення кваліфікуючій статті КУпАП повністю відповідав. Ані особу позивача, ані жодні відомості, які могли ідентифікувати його особу (номер службового посвідчення, паспортні реквізити тощо) в інформації ніяк не згадано та не названо. Крім того, в інформації не йшлося, більше того, не стверджувалось, що вказані без ідентифікації обставини адміністративного правопорушення якимось чином процесуально остаточно підтверджено, а йшлося про доцільність дочекатись результатів службової перевірки, яку проведе Управління внутрішнього контролю та про вжиття заходів відповідного характеру залежно від встановлених обставин. Висловлені в інформації відомості є лише відтворенням оцінюючих поглядів директора ДБР ОСОБА_2 про критерії його підходів до певних явищ і не можуть вважатись як недостовірне твердження стосовно особи позивача та й взагалі як недостовірне твердження, тема та зміст інформації становили для суспільства підвищений інтерес, специфіка викладу інформації, зміст висловів директора ДБР ОСОБА_2, наведеної в інформації не мали стверджувального характеру та посилань на конкретні факти безпосередньо пов'язані з особою позивача. Таким чином, вважає, що поширена відповідачем 24 інформація за її змістом і викладом не стосується особи позивача, не є недостовірною та не є такою, яка б за фактом її поширення порушувала особисті немайнові права позивача, перешкоджала позивачеві повно і своєчасно їх здійснювати та баланс між приватним інтересом певних осіб на захист репутації та публічним інтересом знати суспільно важливу інформацію порушено не було, а отже предмет спростування відсутній.

25.11.2019 року від позивача ОСОБА_5. надійшла заява про збільшення позовних вимог, просив стягнути з Державного бюро розслідувань на його користь моральну шкоду у розмірі 2 000 000 грн. (т. 1 а.с. 223).

Ухвалою суду від 25.1.2019 року повернуто позивачу - ОСОБА_1. 1 950 грн. судового збору, сплаченого за подання позову за квитанцією про сплату № 68997 від 1 квітня 2019 року (т. 1 а.с. 228).

Ухвалою суду від 25.11.2019 року залучено в якості співвідповідачів: Головне Управління Державної казначейської служби України у Київській області, ТОВ Інтернет-Інвест (т. 1 а.с. 229).

Ухвалою суду від 17.02.2020 року залучено в якості співвідповідачів: директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Київ, ОСОБА_3. та його Першого заступника ОСОБА_4. (7 поверх), замінено неналежного співвідповідача Головне Управління Державної казначейської служби України у Київській області на належного Державну казначейську службу України (т. 2 а.с. 49).

31.03.2020 року від відповідача директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Київ ОСОБА_3. (т. 2 а.с. 52-58) та відповідача Першого заступника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Київ ОСОБА_4. (т.2 а.с.63-69) надійшли відзиви на позов, згідно з якими заперечили щодо позову, посилаючись на те, що згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог. Проте, у позовній заяві не зазначено жодних вимог, фактів або обставин, якими Директор Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві порушив права, свободи чи інтереси ОСОБА_5. та якими доказами це підтверджується. Таким чином, майже вся інформація є судженням, оскільки викладена у формі критики оцінки дій та припущення, а така інформація, як: проведення перевірки дій слідчого ДБР, відносно якого складено протокол про адміністративне правопорушення за керування автомобілем у тверезому стані; наголошення на тому, що кожен працівник ДБР має пам'ятати про відповідальність перед суспільством; зазначення ДБР новим правоохоронним органом, який має стати прикладом для інших тощо не містить даних, які порушують право на повагу до гідності, честі та ділову репутацію. Оскаржувана інформація не містить відомостей, виражених у формі беззастережного та (або) недостовірного твердження, а також твердження саме про позивача, яке б зачіпало його особисту гідність, адже особа позивача жодним чином не названа не ідентифікована автором інформації - Директором Державного бюро розслідувань ОСОБА_2. У зазначених висловах йдеться про певну дійсну подію та знеособленого як особи об'єкта - працівника ДБР, не йдеться про жодне прізвище чи ідентифікуючий особу штатний/офіційний документ, службове посвідчення. Не зазначається також ідентифікаційний реквізит протоколу поліції, а лише повідомляється про складення поліцією протоколу щодо працівника ДБР за ст. 130 КУпАП, яка зазначає у тому числі випадки складення протоколів за ознаками сп'яніння при фіксуванні відмови осіб, які керують транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції. Крім того, в оскаржуваній інформації не стверджувалось й про те, що вказані без ідентифікації особи обставини адміністративного правопорушення якимось чином процесуально підтверджено, а лише застерігалось про доцільність дочекатися результатів службової перевірки Управлінням внутрішнього контролю за відповідним обставинами та наступним реагуванням за встановленими фактами керівництвом ДБР. З урахуванням обставин справи та контексту всієї поширеної інформації, поширена інформація не містила безспірних тверджень про достовірні факти, а була основана на інформації, що містила оціночні судження та припущення. До того ж, Директор ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_1. та Перший заступник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Київ, ОСОБА_4. не коментували і не робили ніяких заяв щодо правопорушення ОСОБА_5. Оскільки не підлягає задоволенню вимога про захист честі, гідності, ділової репутації, то не підлягає задоволенню і вимога про стягнення завданої моральної шкоди, яка є похідною. Таким чином, вважають, що відсутні дії з боку Директора ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_1 та Першого заступника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Київ, ОСОБА_4., які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_5. про захист честі, гідності та ділової репутації.

08.07.2020 року від представника Державного бюро розслідувань Петричук І.М. надійшли письмові пояснення (т. 2 а.с. 145-151), відповідно до яких постановою Деснянського районного суду м. Києва від 10.05.2019 у справі № 754/3079/19 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за вчинення якого накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. У вказаній постанові від 10.05.2019 суд зазначає, що згідно з оглянутим в судовому засіданні відеозаписом нагрудної камери інспектора патрульної поліції, вбачається, що ОСОБА_5. після зупинки працівниками поліції перебував з ознаками сп'яніння, про що свідчить його поведінка та манера розмови. У подальшому, ОСОБА_5. став втікати на автомобілі з місця його зупинки працівниками поліції та був зупинений шляхом переслідування. У присутності двох свідків на неодноразові, чисельні пропозиції працівників патрульної поліції пройти огляд у лікаря-нарколога до лікаря не звернувся, вимагав відвезти його назад до його автомобіля. Тобто, суддя Деснянського районного суду м. Києва у рішенні від 10.05.2019 дослідив всі обставини вчинення ОСОБА_5. адміністративного правопорушення та дійшов висновку, що останній перебував з ознаками сп'яніння. Постановою Київського апеляційного суду від 18.06.2019 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5. та залишено без змін постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10.05.2019 у справі № 754/3079/19. Крім того, в інформації, опублікованій на сайті, яку бажає спростувати позивач, Державним бюро розслідувань не зазначалось про винуватість ОСОБА_5., а навпаки проінформовано громадськість про факт складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та необхідність проведення перевірки Управлінням внутрішнього контролю, не вказуючи особу, якої стосувались зазначені події, та відповідно не порушуючи презумпцію невинуватості особи. Крім того, директором Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 видано доручення від ІНФОРМАЦІЯ_13 № 66-ОД-19 Про призначення та проведення перевірки інформації, щодо причетності працівника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві до вчинення правопорушення , яким доручено Управлінню внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань за вказаним фактом провести перевірку та підготувати акт про результати перевірки. ІНФОРМАЦІЯ_13 в період з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. ОСОБА_5. надавав пояснення керівнику Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, які суперечать дійсності та заперечував, що саме він керував автомобілем під час зупинки та відмовився пройти психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа для встановлення достовірних даних про події, які відбувались у ніч вчинення правопорушення. Після проходження добровільного медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння у Київській міській наркологічній клінічній лікарні Соціотерапія встановлено, що згідно з висновком щодо медичного огляду ОСОБА_5. станом на 13 год. 50 хв. ІНФОРМАЦІЯ_13 останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Тобто, на момент розміщення публікації на сайті Державного бюро розслідувань, а саме о 15 год. 23 хв. ІНФОРМАЦІЯ_13, розпочато перевірку інформації та на підставі висновку медичного огляду і пояснень ОСОБА_5. вже було достеменно відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та, що останній перебував у стані алкогольного сп'яніння. 27.02.2019 ОСОБА_5. в межах проведення перевірки ще раз надав до Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань пояснення та зазначив: Щиро розкаююсь, що піддався на таку провокацію з боку патрульних, оскільки я міг перебувати в стані алкогольного сп'яніння, так як був на святкуванні Дня народження. Розумію, що вчинив неправильно і дуже хвилююсь з цього приводу, оскільки таким вчинком завдав репутаційні збитки новому правоохоронному органу... Щиро переживаю за ситуацію, що склалася. Відчуваю свою провину . Управлінням патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України листом від 06.03.2019 № 10082/41/11/4-02-2019 на запит Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань надано копії протоколу про адмінправопорушення БД № 189829, протоколу про адміністративне затримання АЗ № 128564, направлення на огляд водія, пояснень, розписки, реєстру передачі матеріалів до Деснянського районного суду м. Києва та диски із записами з нагрудних відеокамер поліцейських. З наданих документів та відео стало відомо, що під час розмови поліцейських з ОСОБА_5. у останнього були помітні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: розсіювання уваги, уповільнені реакції, заплутана мова, порушення координації рухів. На прохання патрульних надати їм посвідчення водія, ОСОБА_5. без будь-яких законних підстав та вимог поліцейських передав працівникам поліції службове посвідчення слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, яке залишилось у працівників поліції та повернуто пізніше. Також у своїх поясненнях працівники поліції проінформували про неадекватність поведінки ОСОБА_5., виявлену ним неповагу до працівників правоохоронних органів, допущення вживання образливих слів в їх адресу та відсутність реагування на законні вимоги поліцейських. Таким чином, дії ОСОБА_5. свідчать про спроби використання ним службового становища працівника Державного бюро розслідувань при ухиленні від притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. 13.03.2019 Управлінням внутрішнього контролю надано Директору Державного бюро розслідувань висновок перевірки інформації, де зазначено, що слідчий Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_5. порушив вимоги Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Наказом Національного агентства України з питань Державної служби від 05.08.2016 № 158, Правил внутрішнього службового розпорядку, тобто, на момент виходу публікації на інтернет-порталі Цензор.нет у керівництва Державного бюро розслідувань була наявна вся інформація щодо подій ІНФОРМАЦІЯ_13. Отже, Державним бюро розслідувань не поширювалось інформації стосовно ОСОБА_5., яка б не відповідала дійсності чи викладена неправдиво. Всі відомості щодо подій ІНФОРМАЦІЯ_13, які були поширені Державним бюро розслідувань, не містили ідентифікуючих ознак саме ОСОБА_5. У жодній з публікацій не зазначено ні прізвища, ім'я та по батькові, ні номера паспорта чи посвідчення тощо. Інформація подано знеособлено та стосувалась слідчого Державного бюро розслідувань навіть без зазначення територіального управління, в якому він працював. Таким чином, подавши позов про захист честі, гідності та ділової репутації до суду, залучивши співвідповідачами двадцять чотири представництва засобів масової інформації, ОСОБА_5. дискредитував себе та самостійно повідомив про свою участь в подіях ІНФОРМАЦІЯ_13.

02.10.2020 року судом проведено підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 01.12.2020 року (т. 2 а.с. 205).

Ухвалою суду від 22.02.2021 року замінено у справі відповідача ПАТ Сьогодні Мультимедіа на його правонаступника ТОВ Сьогодні Мультимедіа .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_5. позовні вимоги підтримав з обставин, наведених у позові.

Представники відповідачів Державного бюро розслідувань Бурашнікова О.С. та ТОВ Сьогодні Мультимедіа Любченко О.М. у судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог, зазначивши про їх безпідставність та необґрунтованість.

Інші сторони до суду не з`явились з невідомих причин. Тому, суд розглянув справу у їх відсутність, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Суд заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів Державного бюро розслідувань Бурашнікової О.С. та ТОВ Сьогодні Мультимедіа Любченко О.М., дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. 3, 28).

Водночас, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

За положеннями ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України Про інформацію під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до ст. 28 ЦК України, фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.

Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи (далі - Постанова Пленуму) при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Верховний Суд України у п. 18 Постанови Пленуму роз`яснив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_13 року на офіційній сторінці Державного бюро розслідувань у соціальній мережі Facebook за посиланням (ІНФОРМАЦІЯ_14 та на офіційному сайті Державного бюро розслідувань за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_15 розміщено інформацію наступного змісту:

- ІНФОРМАЦІЯ_16

ІНФОРМАЦІЯ_7

ІНФОРМАЦІЯ_8.

Стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення з ч.1 cт. 130 КУпАП (керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції).

ІНФОРМАЦІЯ_17 , - повідомив Директор ДБР ОСОБА_2.

При цьому він наголосив, що кожен працівник ДБР має пам'ятати про відповідальність перед суспільством:

ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказана інформація була також розповсюджена інтернет виданнями з посиланням на офіційний сайт Державного бюро розслідуваня, а саме інтернет виданням Kyivoperative в соціальній мережі інстаграм (ІНФОРМАЦІЯ_18), інтернет виданням Цензор.нет (ІНФОРМАЦІЯ_19), інтернет виданням Гордон (ІНФОРМАЦІЯ_20), інтернет виданням Сьогодні (ІНФОРМАЦІЯ_21, інтернет виданням 5 Перший український інформаційний канал (ІНФОРМАЦІЯ_22, інтернет виданням Главком (ІНФОРМАЦІЯ_23), інтернет виданням ua 1(ІНФОРМАЦІЯ_24), інтернет виданням Інформатор (ІНФОРМАЦІЯ_25/), інтернет виданням вибір (ІНФОРМАЦІЯ_26/), інтернет виданням znaj.ua (ІНФОРМАЦІЯ_27), інтернет виданням Українські національні новини (ІНФОРМАЦІЯ_28), інтернет виданням Укрінформ (ІНФОРМАЦІЯ_29, інтернет виданням Zahid.net (ІНФОРМАЦІЯ_30), інтернет виданням Київ (ІНФОРМАЦІЯ_31), інтернет виданням ІНФОРМАЦІЯ_32 інтернет виданням Корреспондент.net (ІНФОРМАЦІЯ_33), інтернет виданням Голос (ІНФОРМАЦІЯ_34), інтернет виданням Українські новини(ІНФОРМАЦІЯ_35;), інтернет виданням 112.ua (ІНФОРМАЦІЯ_36), інтернет виданням Інформаційний акцент (ІНФОРМАЦІЯ_37), інтернет виданням компромат name (ІНФОРМАЦІЯ_38), інтернет виданням судова юридична газета, інтернет видання Vesti(ІНФОРМАЦІЯ_39).

Тексти інформації, розміщених на офіційній сторінці Державного бюро розслідувань у соціальній мережі Facebook, на офіційному сайті Державного бюро розслідувань та на сайтах вказаних інтернет видань, є ідентичними.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_40 року під час інтерв'ю директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2. інтернет виданню Цензор.нет., доменне ім'я якого censor.net зареєстроване за ТОВ Інтернет-Інвест , за посиланням (ІНФОРМАЦІЯ_41) були оприлюднені наступні відповіді ОСОБА_2 на запитання журналіста:

... - ІНФОРМАЦІЯ_42.

ІНФОРМАЦІЯ_43.ОСОБА_6.)

- ІНФОРМАЦІЯ_44.

ІНФОРМАЦІЯ_45.

ІНФОРМАЦІЯ_46 ОСОБА_6.).

Факт поширення зазначеної інформації в указані способи саме відповідачами підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, які беруться судом до уваги як належні та допустимі (т. 1 а.с. 18-20, 23, 25-26, 29-57).

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Згідно з роз`ясненнями, викладених у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні ст. 10 Конвенції.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Отже, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

За положеннями статті 29 Закону України Про інформацію суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

При вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації забезпечується баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачами, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права, що узгоджується з роз'ясненнями, викладених у п. 18 Постанови Пленуму.

Тобто, для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної інформації, оприлюдненої на офіційній сторінці у соціальній мережі Facebook та на офіційному сайті Державного бюро розслідувань, яка також була розповсюджена інтернет виданнями з посиланням на офіційний сайт Державного бюро розслідування, автором інформації директором Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 про проведення перевірки дій слідчого Державного бюро розслідувань, відносно якого складено протокол про адміністративне правопорушення за керування автомобілем у нетверезому стані, наголошенні того, що кожен працівник Державного бюро розслідувань має пам'ятати про відповідальність перед суспільством, зазначення Державним бюро розслідування новим правоохоронним органом, який має стати прикладом для інших тощо, безпосередньо не вказано конкретну особу та її даних, а сама прізвище, ім`я, по-батькові, тобто висловлювання директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 було знеособлене.

Крім того, спірна поширена інформація не містить жодних відомостей, які б стосувалися особи позивача та надавали можливість з точністю ідентифікувати останнього, а тому є оціночними судженням у розумінні ст. 30 Закону України Про інформацію .

Таким чином, судом не встановлено сукупності усіх чотирьох обставин, які є юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , а тому підстави для визнання вказаної позивачем інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача відсутні.

Доводи позивача, що саме його особисто легко ідентифікувати, виходячи з публікацій від імені директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 на офіційній сторінці Державного бюро розслідувань у соціальній мережі Facebook та на офіційному сайті і на сайтах інтернет видань, суд не приймає до увагу, оскільки оспорювана інформація та застосовані в ній мовні конструкції не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що сприйняття позивачем поширеної інформації як такої, що є поширеною відносно нього є припущеннями, не доведеними належними та допустимими доказами. У цьому разі обов`язковою обставиною, яка підлягала б доведенню, було б встановлення факту сприйняття таким же чином поширеної інформації іншими особами, які переглянули поширену відповідачами публікацію, однак зазначеного позивачем доведено не було.

Також, слід зазначити, що відповідно до Правового висновку Верховного Суду України від 29.11.2017 року у справі № 3ц6-639цс17, у разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен урахувати положення Декларації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість особистого життя.

Як вказано в Резолюції публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політки, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Статтями 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, проголошено наступне: оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини у справах Де гаєс і Гійзельс проти Бельгії від 24.02.1997 року та Обершлік проти Австрії від 01.07.1997 року вбачається, що водночас, навіть тоді, коли якесь твердження прирівнюють до оціночного судження, пропорційність втручання може залежати від того, чи ґрунтується твердження, що є предметом спору, на достатніх фактичних підставах, бо навіть суб`єктивна оцінка, яка не має під собою жодної фактичної основи, може виявитися надмірною.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини посадова особа органу державної влади, погоджуючись на виконання владних повноважень, бере на себе обов'язок нести і поєднаний з цими повноваженнями тягар, до складу якого входить, зокрема, певний дискомфорт від критичного ставлення, а тому межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

Таким чином, оскільки позивач є публічною особою, оскільки на час виникнення спору обіймав державну посаду, а тому свідомо відкритий для прискіпливого контролю за своєю особою, як з боку інших громадян, так і керівництва.

По суті тверджень позивача про порушення відповідачами зазначеними публікаціями від імені директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 на офіційній сторінці Державного бюро розслідувань у соціальній мережі Facebook та на офіційному сайті і на сайтах інтернет видань презумпції невинуватості суд зазначає, що оскаржувана інформація не містила жодних стверджувальних висловлювань щодо наявності в діях позивача ОСОБА_5. вини у вчиненні адміністративного правопорушення, а лише застерігалось директором Державного бюро розслідувань ОСОБА_2. про доцільність дочекатися результатів службової перевірки Управлінням внутрішнього контролю за відповідними обставинами та наступним реагуванням за встановленими фактами керівництвом Державного бюро розслідувань та останній наводив з цього приводу свої суб`єктивні думки та погляди, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що відповідачами оскаржуваною інформацією було порушено принцип презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що позивачем не доведено наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами, не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачі поширили щодо нього недостовірну інформацію, та, як наслідок, порушує його особисті немайнові права, суд дійшов висновку відмову у задоволенні позовних вимоги про визнання інформацію недостовірною та такою, що ганьбить честь та гідність позивача.

Також суд дійшов висновку і про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача Державного бюро розслідувань на користь позивача 200 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено факт порушення особистого немайнового права позивача відповідно до ст. 280 ЦК України.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 275, 277, 297, 299 ЦК України, Законом України Про інформацію , ст. 32 Конституції України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державного бюро розслідувань, Київ оперативний, Інформаційного агентства Цензор Нет , Інтернет видання Гордон , Товариства з обмеженою відповідальністю Сьогодні Мультимедіа , Товариства з обмеженою відповідальністю 5 канал ТВ , Інтернет видання Главком , Інтернет видання UA 1 , Інтернет видання Інформатор , Інтернет видання Вибір , Інтернет видання Znaj.ua , Інформаційного агентства Українські національні новини , Українського національного інформаційного агентства Укрінформ , Інтернет видання Zahid.net , Інтернет видання Київ , Інтернет видання Останні події , Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий Український медіа холдинг , Інтернет видання Вголос , Інформаційного агентства Українські новини , Інтернет видання 112 Україна , Інтернет видання Інформаційний акцент , Інтернет видання Компромат , Інтернет видання Судова юридична газета , Інтернет видання Весті , Державної казначейської служби України, Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернет-Інвест , директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Київ, ОСОБА_3, Першого заступника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Київ, ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

відповідач 1: ОСОБА_2: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15,

відповідач 2: Державне бюро розслідувань: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15, код ЄДРПОУ 41760289

відповідач 3: Київ Оперативний: 04210, м. Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, 16-Д, кв. 72, код ЄДРПОУ 00015622

відповідач 4: Інформаційне агентство Цензор.Нет : 79014, Львів, вул. Мучна, 32, код ЄДРПОУ 41494307

відповідач 5: Інтернет видання Гордон : м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 23394906

відповідач 6: Товариство з обмеженою відповідальністю Сьогодні Мультимедіа : 01010, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, 24, код ЄДРПОУ 24916531

відповідач 7: Товариство з обмеженою відповідальністю 5 канал ТВ : 04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, код ЄДРПОУ 35745928

відповідач 8: Інтернет видання Главком : м. Київ, вул. Інститутська, 24/7, оф.6

відповідач 9: Інтернет видання UA 1 : 04119, м. Київ, вул. Іллєнка, 42

відповідач 10: Інтернет видання Інформатор : м. Київ, вул. Басейна, 2, БЦ Арена Сіті

відповідач 11: Інтернет видання Вибір : 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11, кімн. 301

відповідач 12: Інтернет видання Znaj.ua : м. Київ, вул. Шота Руставеллі, 24

відповідач 13: Інформаційне агентство Українські національні новини : 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 6

відповідач 14: Українське національне інформаційне агентство Укрінформ : 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16, код ЄДРПОУ 00015332

відповідач 15: Інтернет видання Zahid.net : м. Львів, пл. Галицька, 15

відповідач 16: Інтернет видання Київ : 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 5-в

відповідач 17: Інтернет видання Останні події : 03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 121-д

відповідач 18: Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничий Український меді холдинг : 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 8, код ЄДРПОУ 30375222

відповідач 19: Інтернет видання Вголос : 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 6

відповідач 20: Інформаційне агентство Українські новини : м. Київ, вул.. Еспланадна, 20

відповідач 21: Інтернет видання 112 Україна : 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г

відповідач 22: Інтернет видання Інформаційний акцент : 69096, м. Запоріжжя, вул. Грабельна, 6

відповідач 23: Інтернет видання Компромат : 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г

відповідач 24: Інтернет видання Судова юридична газета : 03049, м. Київ, вул. Туполєва, 6, кв. 63, код ЄДРПОУ 39742386

відповідач 25: Інтернет видання Весті : 17100, м. Носівка, вул. Центральна, 19, код ЄДРПОУ 32493292

відповідач 26: Державна казначейська служба України: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 3, корп. 2, оф. 9, код ЄДРПОУ 37567646

відповідач 27: Товариство з обмеженою відповідальністю Інтернет-Інвест : 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 3, корп. 2, оф. 9

відповідач 28: директор Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Київ, ОСОБА_3: 01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 26 (7 поверх)

відповідач 29: Перший заступник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Київ, ОСОБА_4: 01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 26 (7 поверх)

Суддя О.В.Батрин