Рішення

від 13.04.2021 по справі 916/2616/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2616/20

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючий суддя Волков Р.В., суддя Смелянець Г.Є., суддя Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Свічкар В.В.,

розглянувши справу №916/2616/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Стрижевської Юлії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСАНЕТ" (вулиця Космонавта Комарова, будинок 10, офіс 100А, місто Одеса, Одеська область, 65101, код ЄДРПОУ 33552259)

про стягнення 80093,72 грн.

Представники сторін:

Від позивача - Войціховський А.В.;

Від відповідача - Таштанова О.Г.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Стрижевська Юлія Анатоліївна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСАНЕТ", в якому просить стягнути з відповідача 74071,92 грн. заборгованості, 943,66 грн. відсотків річних, 516,12 грн. інфляційних втрат, 4562,02 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання договору перевезення вантажу, який укладено з урахуванням положень 181 Господарського кодексу України, а саме, шляхом обміну електронними копіями договору.

Вказує, що 23.03.2020р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір №1 (далі - Договір) на перевезення вантажу. Згідно заявки №ЛД-072 від 24.03.2020р. (далі - Заявка) позивачем було здійснено перевезення вантажу автомобілем VOLVO (д.н.з. НОМЕР_2 ; причіп д.н.з. НОМЕР_3 ).

Перевезення вантажу здійснювалось згідно ЦМР від 27.03.2020р. Вантажоодержувачем зазначено ТОВ Меді Грін Трімікс , відправником - H. Lorberg Baumschulerzeugnisse GmbH & Co. KG . Додатковими документами в графі 5 ЦМР зазначено, зокрема, інвойс №22001196.

На виконання умов Договору та Заявки позивачем було здійснено перевезення вантажу згідно ЦМР від 27.03.2020р. та попередньої митної декларації №UA100000/2020/836804 від 29.03.2020р.

Позивачем зазначено, що після здійснення перевезення вантажу відповідачу було надіслано скановані копії ЦМР від 27.03.2020р., рахунку-фактури від 31.03.2020р. №СФ1/310320 та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ1/310320 від 31.03.2020р., проте відповідачем дані акти підписано не було, а вартість перевезення не була оплаченою.

Разом із позовною заявою позивачем було подано два клопотання про витребування доказів.

По-перше, позивачем заявлено клопотання (вх.№23602/20 від 07.09.2020) про витребування доказів у ТОВ "Меді Грін Трімікс" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 31, код ЄДРПОУ 39028133), а саме:

- завірених копій договорів, рахунків, актів, платіжних доручень та інших наявних у ТОВ "Меді Грін Трімікс" документів, що стосуються надання та оплати послуг з перевезення вантажу згідно ЦМР від 27.03.2020, де вантажоодержувачем зазначено ТОВ "Меді Грін Трімікс", відправником - "Н. Lorberg Baumschukerzeugnisse GmbH & Co. KG", а додатковими документами в графі 5 ЦМР зазначено зокрема інвойс №22001196;

- інформацію у вигляді письмових пояснень щодо наступних обставин: підтвердження чи заперечення наявності між ТОВ "Меді Грін Трімікс" та ТОВ "Інсанет" будь-яких договірних відносин, які б стосувались перевезення вантажу згідно ЦМР від 27.03.2020, попередньої митної декларації №UA100000/2020/836804 від 23.03.2020 та інвойсу №2201196; пояснення кому та в який спосіб ТОВ "Меді Грін Трімікс" була оплачена вартість перевезення вантажу згідно ЦМР від 27.03.2020, попередньої митної декларації №UA100000/2020/836804 від 23.03.2020 та інвойсу №2201196, а також вартість послуг перевезення, що була сплачена; повідомлення чи відомі ТОВ "Меді Грін Трімікс" особа - ОСОБА_1 (директор та один із засновників ТОВ "Інсанет"), та чи узгоджувались із ним будь-які умови, що стосувалися б перевезення вантажу згідно ЦМР від 27.03.2020, попередньої митної декларації №UA100000/2020/836804 від 23.03.2020 та інвойсу №2201196, якщо так, повідомити, що узгоджувалось та яким чином здійснювався зв`язок.

В обґрунтування клопотання позивач вказує, що витребувані докази можуть підтвердити факт надання відповідачу позивачем транспортних послуг згідно з Договором №1 на перевезення вантажу від 23.03.2020р.

По-друге, позивачем заявлено клопотання про витребування доказів (вх.№23604/20 від 07.09.2020р.) у Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 43337359), а саме:

- завірених копій митної декларації та доданих до неї документів, за якою було розмитнено вантаж ТОВ "Меді Грін Трімікс", відправником якого виступало "Н. Lorberg Baumschukerzeugnisse GmbH & Co. KG" згідно інвойсу №2201196, ЦМР б/н від 27.03.2020 та попередньої митної декларації №UA100000/2020/836804 від 29.03.2020.

Також просить витребувати у митниці інформацію у вигляді письмових пояснень щодо наступного:

- чи вказувалась в митній декларації щодо розмитнення вантажу згідно ЦМР від 27.03.2020, інвойсу №2201196 та попередньої митної декларації №UA100000/2020/836804 від 29.03.2020 вартість перевезення вантажу, якщо так, то яка сума була зазначена;

- повідомлення державного номерного знаку тягача та причепу, який ввіз вантаж на митний термінал для розмитнення згідно інвойсу №22001196, ЦМР від 27.03.2020, попередньої митної декларації №UA100000/2020/836804 від 29.03.2020.

В обґрунтування клопотання зазначає, що вказані докази можуть підтвердити факт надання транспортних послуг позивачем відповідачеві.

Ухвалою від 14.09.2020р. прийнято позовну заяву (вх.№2709/20 від 07.09.2020) до розгляду та відкрити провадження у справі №916/2616/20; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.10.2020р.

30.09.2020р. до суду надійшов відзив (вх. № 26024/21) на позовну заяву, в якому відповідач заявив, що Договір про перевезення є підробленим та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вказав, що з 2018р. відповідач не веде господарської діяльності, не мав потреби у перевезенні вантажів та не укладав жодних договорів. Зазначив, що ТОВ ІНСАНЕТ не має акредитації, як суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності, його не включено до реєстру осіб, які здійснюють операції з товаром. ТОВ ІНСАНЕТ , всупереч зазначеному у Договорі, не має поточних рахунків у банках, окрім казначейського рахунку для оплати податків.

Додатково відповідач пояснив, що у грудні 2017р. ТОВ ІНСАНЕТ змінило юридичну адресу з м. Київ на м. Одеса, проте директором було прийнято рішення не змінювати зовнішній вигляд печатки та було затверджено Інструкцію з діловодства ТОВ ІНСАНЕТ щодо використання печатки від 28.12.2017р.

Крім того, відповідач відзначив, що печатка, яка проставлена на Договорі, не належить ТОВ ІНСАНЕТ . Зазначив, що вбачає навмисний намір охоплення печаткою підпису, адже підпис, який проставлено на Договорі, не належить директору ТОВ ІНСАНЕТ . В підтвердження цього надає копію паспорту директора ТОВ ІНСАНЕТ ОСОБА_1 .

Посилаючись на ч. 11 ст. 80 ГПК України, просив суд виключити Договір з числа доказів.

12.10.2020р. до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №27126/20), в якій позивач вказав на те, що відповідачем подано неналежні докази, якими він підтверджує не здійснення господарської діяльності, а саме податкові декларації. Аргументував це тим, що податкові органи не проводили перевірки по факту здійснення чи не здійснення господарської діяльності відповідача. Поряд з цим, вказав, що відповідач надав документи за 2018-2019рр., а послуги за укладеним між позивачем та відповідачем Договором на перевезення були надані у 2020р.

Крім того, позивач зауважив, що відсутність у відповідача акредитації як суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності та відсутність його в реєстрі осіб, які здійснюють операції з товаром, не забороняють відповідачу здійснювати господарську діяльність та укладати договори перевезення.

Зазначив, що відсутність у відповідача банківських рахунків не доведено належними та допустимими доказами, а зміна юридичної адреси - не стосується даної справи.

Окрім того, позивач відзначив, що рішення не змінювати зовнішній вигляд печатки відповідача є лише поясненнями, які не підтверджені доказами, а Інструкція з діловодства ТОВ ІНСАНЕТ є внутрішнім документом, який відповідач вправі не дотримуватись без жодних наслідків.

Вказав на безпідставність аргументів відповідача щодо неналежності підпису на Договорі директору ТОВ ІНСАНЕТ Махно І.О. з огляду на те, що підписи на Договорі та в паспорті можуть відрізнятись. Заперечував щодо виключення Договору з числа доказів.

Ухвалою від 12.10.2020р. задоволено клопотання позивача про витребування у Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 43337359) доказів, з урахуванням наданих в судовому засіданні уточнень представника позивача; витребувано у Київської митниці Держмитслужби завірені копії митної декларації та додані до неї документи, за якою було розмитнено вантаж ТОВ "Меді Грін Трімікс", відправником якого виступало "Н. Lorberg Baumschukerzeugnisse GmbH & Co. KG" згідно інвойсу №22001196, ЦМР б/н від 27.03.2020 та попередньої митної декларації №UA100000/2020/836804 від 29.03.2020.

Цією ж ухвалою відповідача повідомлено про відкладення судового засідання на 04.11.2020р.

16.10.2020р. до суду надійшло уточнення (вх. №27605/20) до клопотання позивача про витребування доказів у ТОВ Меді Грін Трімікс від 01.09.2020р., в якому позивачем змінено прохальну частину клопотання (вх. ГСОО №23602/20 від 07.09.2020р.).

Ухвалою від 04.11.2020р. задоволено клопотання позивача про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Меді Грін Трімікс" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 31, код ЄДРПОУ 39028133) доказів; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Меді Грін Трімікс" завірені копії документів, які було подано товариством для митного оформлення вантажу, відправником якого виступало "Н. Lorberg Baumschulerzeugnisse GmbH & Co. KG" згідно інвойсу №22001196, ЦМР б/н від 27.03.2020 та попередньої митної декларації №UA100000/2020/836804 від 29.03.2020р.; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Меді Грін Трімікс" завірену копію договору, за яким товариству було надано послуги перевезення вантажу, відправником якого виступало "Н. Lorberg Baumschulerzeugnisse GmbH & Co. KG" згідно інвойсу №22001196, ЦМР б/н від 27.03.2020р. та попередньої митної декларації №UA100000/2020/836804 від 29.03.2020р., а також завірені копії документів в підтвердження надання та оплати послуг перевезення вказаного вантажу.

Цією ж ухвалою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 18.11.2020р.

06.11.2020р. на виконання ухвали господарського суду від 12.10.2020р. по справі №916/2616/20 до суду надійшло клопотання Київської митниці Держмитслужби (вх. №29734/20), відповідно до якого до справи надано належним чином завірені копії митної декларації та доданих до неї документів, за якою було розмитнено вантаж ТОВ Меді Грін Трімікс від 27.03.2020р. та попередньої митної декларації №UA100000/2020/836804 від 29.03.2020р.

Судове засідання, призначене на 18.11.2020р., не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному (з 17.11.2020р. по 25.11.2020р.).

Ухвалою від 26.11.2020р. перенесено дату судового засідання по справі №916/2616/20 на 14.12.2020р.

03.12.2020р. на виконання ухвали господарського суду від 12.10.2020р. по справі №916/2616/20 до суду надійшло клопотання Київської митниці Держмитслужби (вх. №32392/20) про приєднання до справи належним чином завіреної копії митної декларації та доданих до неї документів, за якою було розмитнено вантаж ТОВ Меді Грін Трімікс від 27.03.2020р. та попередньої митної декларації №UA100000/2020/836804 від 29.03.2020р.

14.12.2020р. судом отримано клопотання представника позивача (вх. №33263/20) про оголошення перерви у судовому засіданні.

14.12.2020р. судом отримано клопотання відповідача (вх. №33386/20) про призначення почеркознавчої та судово-технічної експертизи.

Ухвалою від 14.12.2020р. справу №916/2616/20 призначено до колегіального розгляду.

Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів визначено наступний склад судової колегії: головуючий суддя Волков Р.В., суддя Смелянець Г.Є., суддя Малярчук І.А.

Ухвалою від 17.12.2020р. справу №916/2616/20 прийнято до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Волков Р.В., суддя Смелянець Г.Є., суддя Малярчук І.А.; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; колегіальний розгляд справи призначено на 13.01.2021р.

29.12.2020р. судом отримано клопотання представника позивача (вх. №34837/20) про долучення документів до справи, а саме - заяви свідка ОСОБА_2 .

11.01.2021р. до суду надійшло клопотання представника позивача (вх. №429/21) про витребування доказів. Просив витребувати документи, що підтверджують фактичне надання ТОВ Лезе Лайн послуг перевезення вантажу для ТОВ Меді Грін Трімікс згідно разового договору-заявки на транспортне перевезення вантажу №10/03/20 від 24.03.2020р., а також документи, що підтверджують виконання ТОВ Лезе Лайн зобов`язань згідно разового договору-заявки вантажу №10/03/20 від 24.03.2020р.

Представник позивача зазначив, що вказані докази можуть підтвердити факт надання відповідачу ФОП Стрижевською Ю.А. транспортних послуг згідно з Договором та здійснення перевезення вантажу (саджанців), відправником якого була фірма H. Lorberg Baumschulerzeugnisse GmbH&Co. KG із міста Ketzin (Німеччина) до м. Київ (Україна).

Ухвалою від 13.01.2021р. задоволено клопотання позивача (вх.№429/21 від 11.01.2021) про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезе Лайн" (Харківське шосе, буд. 164, м. Київ, 02091, код ЄДРПОУ 37053868); витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезе Лайн" завірені копії документів, що підтверджують фактичне надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лезе Лайн" послуг перевезення вантажу для Товариства з обмеженою відповідальністю "Меді Грін Трімікс" згідно з разовим договором-заявкою на транспортне перевезення вантажу №10/03/20 від 24.03.2020, а також завірені копії документів, що підтверджують виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лезе Лайн" зобов`язань згідно з разовим договором-заявкою на транспортне перевезення вантажу №10/03/20 від 24.03.2020р.

Цією ж ухвалою відкладено підготовче судове засідання по справі №916/2616/20 на 10.02.2021р.

10.02.2021р. підготовче судове засідання відкладено на 23.02.2021р.

23.02.2021р. до суду надійшло клопотання ТОВ ІНСАНЕТ (вх. №5169/21), яким відповідач просив суд зобов`язати позивача надати оригінал Договору №1 від 23.03.2020р. про перевезення вантажу, а у випадку його ненадання - не приймати такий доказ до уваги суду.

23.02.2021р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підкладено підготовче засідання на 04.03.2021р.

25.02.2021р. судом отримано заперечення представника позивача (вх. №5335/21) щодо задоволення клопотання відповідача від 23.02.2021р. Аргументуючи свою позицію, позивач зазначив, що Договір має статус електронного доказу, а не письмового. Вказав, що паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом й саме в такій формі було додано копію Договору до позовної заяви (як паперову копію електронного доказу).

03.03.2021р. до суду надійшло клопотання відповідача (вх. №6040/21) про відкладення розгляду справи.

03.03.2021р. судом отримано відповідь (вх. №6048/21) на заперечення на клопотання, в якій відповідач в черговий раз просив суд не приймати надану позивачем копію Договору як доказ, а також інші документи, які містять відомості про господарські відносини позивача з іншими суб`єктами господарювання і не містять відомостей про відносини з ТОВ ІНСАНЕТ .

04.03.2021р. підготовче судове засідання відкладено на 16.03.2021р.

16.03.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.04.2021р.

26.03.2021р. до суду надійшло клопотання відповідача (вх. №8387/21) про призначення експертизи. В черговий раз відповідач заначив про необхідність проведення почеркознавчої та судово-технічної експертизи.

26.03.2021р. судом отримано клопотання відповідача (вх. №8388/21) про уточнення п. 3 клопотання про призначення експертизи, а саме, на вирішення комплексної експертизи в частині судово-технічної експертизи поставити наступні питання: Чи відповідає відтиск печатки в Договорі №1 про перевезення вантажу від 23.03.2020р. та в Заявці №ЛД-072 від 24.03.2020р. відтиску дійсної печатки ТОВ ІНСАНЕТ , яка проставлена в документах ТОВ ІНСАНЕТ та Інструкції з діловодства щодо використання печатки ТОВ ІНСАНЕТ .

26.03.2021р. судом також отримано супровідний лист (вх. №8390/21), яким відповідачем до суду скеровано оригінали документів для проведення експертизи, а також зразки підпису ОСОБА_1 .

Судове засідання, призначене Господарським судом Одеської області по справі №916/2616/20 на 01.04.2021р. не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Малярчук І.А. у відпустці.

Ухвалою від 05.04.2021р. розгляд справи перенесено на 08.04.2021р.

08.04.2021р. розгляд справи відкладено на 13.04.2021р.

08.04.2021р до суду надійшло клопотання відповідача (вх. №9875/21) про приєднання орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу.

13.04.2021р. судом отримано клопотання відповідача (вх. №10272/21) про залишення без розгляду клопотання про проведення експертизи, яке обґрунтовано неможливістю її проведення у зв`язку з тим, що позивачем не надано оригіналу письмового доказу.

13.04.2021р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали господарської справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч.1 ст.908, п.1 ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України)

Частини 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України визначають, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Згідно ч. 1 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативними актами щодо окремих видів договорів.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-5 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проєкт договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проєкт договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проєкт договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проєкт договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Враховуючи пояснення позивача щодо того, що Договір №1 про перевезення вантажу від 23.03.2020р. є електронним доказом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003р. № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 7 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Відповідно до 2 ст. 96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Положеннями ч. 5 ст. 96 ГПК України передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.01.2021р. по справі № 922/51/20 міститься наступна позиція: Враховуючи описані вимоги процесуального законодавства та здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статей 73, 77, 91, 96 ГПК України, суд дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу .

Відповідач у відзиві на позовну заяву та особисто директор ТОВ Інсанет ОСОБА_1 заперечував проти укладання Договору.

23.02.2021р. відповідач клопотанням (вх. №5169/21) просив суд зобов`язати позивача надати оригінал Договору №1 від 23.03.2020р. про перевезення вантажу, а у випадку його ненадання - не приймати такий доказ до уваги суду.

25.02.2021р. в запереченнях (вх. №5335/21) позивач зазначив, що Договір має статус електронного доказу, а не письмового. Вказав, що паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом й саме в такій формі було додано копію Договору до позовної заяви (як паперову копію електронного доказу).

Таким чином, позивач акцентував увагу суду, що станом на дату подання позовної заяви та відповідно станом на 24.02.2021р. Договір №1 про перевезення вантажу від 23.03.2020р. має статус електронного доказу, а не письмового.

У судовому засіданні 08.04.2021р. представник позивача повідомив суд про те, що ФОП Стрижевською Ю.А. був підготовлений проєкт Договору, який був надісланий електронними засобами відповідачу. Одночасно представник позивача зазначив, що електронний файл з примірником Договору є оригіналом (електронним доказом), проте ГПК передбачає можливість надання до суду паперової копії електронного доказу, яку і було надано.

Представник відповідача заперечував щодо віднесення Договору до електронних доказів через відсутність електронно-цифрового підпису.

Слід звернути увагу на те, що у позовній заяві сам позивач вказав про наявність у нього оригіналів документів, доданих до позову, окрім договору та заявки, які наявні лише в сканованих копіях у зв`язку з відмовою відповідача від їх обміну оригінальними примірниками відповідно до п. 8.7. та п. 2.2.12. Договору.

Не дивлячись на це, наданий в додаток до позовної заяви Договір (Т.1, а.с. 5-7) завірений позивачем згідно з оригіналом , що вводить суд в оману, в той час як сам позивач зазначає про відсутність оригіналу вказаного доказу.

Підсумовуючи вищенаведені положення чинного законодавства, враховуючи ненадання позивачем доказів на підтвердження укладення Договору в електронній формі та підписання відповідачем Договору за допомогою електронно-цифрового підпису, господарський суд доходить висновку, що Договір №1 перевезення вантажу від 23.03.2021р. між сторонами укладений не був ні в письмовій, ні в електронній формі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП Стрижевської Ю.А. до ТОВ Інсанет не підлягають задоволенню.

Щодо доводів позивача про укладення Договору в порядку ч. 1 ст. 181 ГК України (шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо) слід зазначити наступне.

За приписами статті 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.

У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

У судовому засіданні 08.04.2021р. представник позивача пояснив, що не вважає доцільним надавати скріншоти електронної переписки з відповідачем, так як припускає, що відповідач буде стверджувати, що адреса електронної пошти йому не належить.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів електронної переписки між позивачем та відповідачем стосовно укладення Договору, позивач не надав до суду доказів підтвердження одержання відповідачем Договору в електронній формі. Відтак, у суду відсутня можливість надати оцінку доводам позивача щодо укладення Договору шляхом обміну його сканованими копіями.

Також слід зазначити, що позивач вказує на відмову відповідача від виконання п. 8.7. та п. 2.2.12. Договору, у зв`язку з чим у позивача відсутня можливість надати оригінал Договору до суду.

Проте, за приписами ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду не недоведеність укладення між позивачем та відповідачем Договору, у відповідача був відсутній обов`язок вчиняти будь-які дії, передбачені даним договором.

Питання про наявність/відсутність договірних відносин щодо здійснення перевезення має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України (Постанова ВС від 29.01.2021р. № 922/51/20).

Серед іншого, слід зазначити, що з наявних у справі документів судом встановлено, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.03.2020р. директором ТОВ Інсанет був ОСОБА_1 .

Відповідно до Інструкції з діловодства щодо використання печатки від 28.12.2017р. відповідача, печатка ТОВ Інсанет існує в єдиному екземплярі, відбиток якої міститься в даній інструкції. Печатка ТОВ Інсанет може використовуватися лише особисто директором.

Судом візуально встановлено, що відбиток печатки в Інструкції з діловодства щодо використання печатки від 28.12.2017 ТОВ Інсанет й наданої позивачем копії Договору та Заявки №ЛД-072 від 24.03.2020р. не є тотожними.

Слід також зауважити, що за матеріалами справи, ТОВ Інсанет не має акредитації як суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності, його не включено до Реєстру осіб, які здійснюють операції з товаром, про що зазначено в електронному кабінеті платника податків.

Згідно ЦМР від 27.03.2020р. (Т.1, а.с. 9) Вантажоодержувачем зазначено ТОВ Меді Грін Трімікс , відправником - H. Lorberg Baumschulerzeugnisse GmbH & Co. KG . Перевідником була ФОП Стрижевська Ю.А. Проте, зазначена ЦМР накладна не містить жодного посилання на те, що товар, який перевозився, має будь-яке відношення до ТОВ ІНСАНЕТ .

Крім того, суд зауважує, що з надісланої Київською митницею Держмитслужи належним чином завіреної копії митної декларації та доданих до неї документів від 27.03.2020р., а також попередньої митної декларації №UA100000/2020/836804 від 29.03.2020р., неможливо підтвердити факт надання транспортних послуг позивачем відповідачеві.

Будь-яких інших документів на підтвердження факту надання послуг з перевезення ТОВ ІНСАНЕТ позивачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, слід звернути увагу на наступне. Позивач вказує, що Договір на перевезення вантажу №1 від 20.03.2020р. було укладено шляхом обміну його сканованими копіями між сторонами та шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення відповідача на перевезення вантажу з урахуванням положень ст. 181 ГК України.

Аргументуючи свої доводи, позивач посилається на пункт 8.7. Договору, відповідно до якого Сторони зобов`язуються після ознайомлення та підписання даного договору, отриманого за допомогою факсимільного зв`язку, обмінятися оригінальними примірниками останнього.

Проте, даний аргумент позивача оцінюється судом критично, так як, по-перше, позивачем не надано доказів надсилання примірника договору саме відповідачу, а по-друге, позивач сам собі протирічить, посилаючись на обов`язок обміну примірниками Договору факсимільним зв`язком. Факсимільний зв`язок - передача телефонними каналами з допомогою телефаксу зображень, листів, фотографій, документів на паперових носіях.

Слід ще раз звернути увагу на те, що позивач у позовній заяві, в запереченнях (вх. №5335/21 від 25.02.2021р.) та у судовому засіданні 08.04.2021р. пояснив, що Договір було укладено шляхом обміну його сканованими копіями між сторонами засобами електронної пошти. Одночасно, суд звертає увагу, на неможливості виконання п. 8.7. Договору (у разі, як би він був укладений), а саме, на неможливості направлення сканованої копії договору (в електронній формі) факсимільним зв`язком, за допомогою якого здійснюється передача зображень, які містяться на паперових носіях.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

08.04.2021р. представником відповідача подано до суду клопотання про приєднання до справи розрахунку витрат на правничу допомогу.

Просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 12400,00 грн.

До клопотання представником відповідача додано: копію Договору про надання правничої допомоги №25-01/ГС від 25.01.2021р.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №25-01/ГС від 25.01.2021р.; копію рахунку на оплату №1 від 07.04.2021р. по Договору №25-01/ГС від 25.01.2021р.; копію Акту №1 від 07.04.2021р. про надання юридичних послуг згідно Договору №25-01/ГС від 25.01.2021р.

Згідно Акту №1 від 07.04.2021р. сторони Договору №25-01/ГС від 25.01.2021р. підтвердили, що у січні-квітні 2021р. адвокат Таштанова О.Г. надала ТОВ ІНСАНЕТ правову допомогу в частині юридичного супроводу по справі №916/2616/20 вартістю 12400,00 грн., а саме:

1) складання процесуальних документів у галузі господарського права (витрачений час 3 години; вартість 7500,00 грн.);

2) участь адвоката у судовому процесі (витрачений час 1 година; вартість 3500,00 грн.);

3) підготовка та здійснення адвокатського запиту до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (витрачений час 1 година; вартість 1400,00 грн.).

Слід відзначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Положеннями ч.ч.4-6 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд, враховуючи особливості предмету спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, а також час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) приходить до висновку про часткове задоволення клопотання представника відповідача та стягнення з позивача 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст. ст. 14, 205, 207, 526, 629, 908, 909, 916 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 181, 193, 307 Господарського кодексу України, ст. ст. 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 96, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Стрижевської Юлії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСАНЕТ" (вулиця Космонавта Комарова, будинок 10, офіс 100А, місто Одеса, Одеська область, 65101, код ЄДРПОУ 33552259) про стягнення 80093,72 грн. - відмовити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стрижевської Юлії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСАНЕТ" (вулиця Космонавта Комарова, будинок 10, офіс 100А, місто Одеса, Одеська область, 65101, код ЄДРПОУ 33552259) 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 13 квітня 2021р. Повний текст рішення складений та підписаний 23 квітня 2021 р.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя І.А. Малярчук

Суддя Г.Є. Смелянець