Ухвала

від 21.04.2021 по справі 921/314/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 921/314/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Чумака Ю. Я., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 (колегія суддів: Кордюк Г. Т., Кравчук Н. М., Плотніцький Б. Д.) і рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.09.2019 (суддя Стопник С. Г.) у справі

за первісним позовом Байковецької сільської ради до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" про визнання припиненим договору оренди землі від 07.09.2010 щодо земельної ділянки площею 4,82 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дубовецької сільської ради за межами населеного пункту

та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" до Байковецької сільської ради про : - скасування рішення сесії Байковецької сільської ради № 764 від 16.11.2018 "Про припинення дії договорів оренди землі" в частині припинення дії договору оренди земельної ділянки від 07 вересня 2010 року з кадастровим номером 6125283100:01:001:0924, площею 4,82 га; - визнання укладеною Додаткової угоди від 07 вересня 2018 року до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 6125283100:01:001:0924, за межами населеного пункту - села Дубівці Тернопільського, району, загальною площею 4,8278 га) від 07 вересня 2010 року зареєстрованого у ДП "Тернопільській регіональній філії центру земельного кадастру" за № 041064400400 від 14 вересня 2010 p., у редакції, наведеній позивачем; - визнання поновленим та продовженим договір оренди землі від 07.09.2010, кадастровий номер 6125283100:01:001:0924, зареєстрований у ДП "Тернопільській регіональній філії центру земельного кадастру" за № 041064400400 від 14.09.2010 року, на термін до 10.11.2033 року включно, в редакції додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 07 вересня 2018 року (з урахуванням заяви (вх.№ 14131 від 13.08.2019)

за участю представників:

позивача (за первісним позовом)-не з`явилися,

відповідача (за первісним позовом)-Микитович П. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2019 року Байковецька сільська рада звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" (далі - СГ ТОВ "Агрокомплекс") про визнання припиненим договору оренди землі від 07.09.2010, укладеного між Тернопільською районною державною адміністрацією та СГ ТОВ "Агрокомплекс" щодо земельної ділянки площею 4,82 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Дубовецької сільської ради за межами населеного пункту.

2. СГ ТОВ "Агрокомплекс" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з зустрічним позовом до Байковецької сільської ради про:

- скасування рішення сесії Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 16.11.2018 № 764 "Про припинення дії договорів оренди землі" в частині припинення дії договору оренди земельної ділянки від 07.09.2010;

- визнання укладеною додаткової угоди від 07.09.2018 до договору оренди земельної ділянки від 07.09.2010 у викладені позивачем редакції:

- визнання поновленим та продовженим договору оренди землі від 07.09.2010 на термін до 10.11.2033 року включно, в редакції додаткової угоди.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.09.2019 у задоволені первісного та зустрічного позову відмовлено.

4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст касаційної скарги

5. СГ ТОВ "Агрокомплекс" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати, в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

6. Скарга з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також прийняттям судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Байковецька сільська рада у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення та постанову попередніх судових інстанцій - без змін наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

Позиція Верховного Суду

8. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

9. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог встановив, що:

- СГ ТОВ "Агрокомплекс" правовою підставою своїх вимог зазначає частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- пунктом 8 договору оренди землі від 07.09.2010 сторони погодили, що його укладено на 5 років з 10.11.2008 по 10.11.2013, а також, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

- враховуючи, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.02.2017 у справі № 921/832/16-г/4 задоволено позовні вимоги СГ ТОВ "Агрокомплекс" та визнано поновленим і продовженим договір оренди землі від 07.09.2010 на той же термін і на тих же умовах, кінцевою датою строку дії договору оренди землі від 07.09.2010 є 10.11.2018;

- СГ ТОВ "Агрокомплекс" до закінчення строку дії договору (більш як за 60 днів) звернулося до орендодавців (ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області та Байковецької сільської ради), з листами та доданими до них проєктами додаткових угод, які свідчать про намір товариства користуватися в подальшому земельною ділянкою. При цьому товариство просило встановити його дію до 10.11.2033 року, тобто вчинило дії, направлені на зміну однієї з істотних умов договору;

- в листі від 26.10.2018 Байковецька сільська рада запропонувала свій проєкт додаткової угоди;

- вказані обставини свідчать про недосягнення сторонами згоди щодо істотної умови договору оренди землі збільшеного строку його дії, а тому переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося і правових підстав для продовження строку дії договору оренди немає;

- наступні дії Байковецької сільської ради (зокрема, прийняття 16.11.2018 рішення № 764 "Про припинення дії договорів оренди землі") свідчать про відсутність у останньої наміру на передачу в оренду будь-кому земельної ділянки, кадастровий номер 6125283100:01:001:0924, про що СГ ТОВ "Агрокомплекс" протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди повідомлено листом від 03.12.2018 № 7/1933;

- договір оренди землі від 07.09.2010 припинив свою дію 11.11.2018 в силу закінчення строку, на який його було укладено;

- при розгляді даної справи судом не встановлено невідповідності оскаржуваного рішення Байковецької сільської ради від 16.11.2018 № 764 "Про припинення дії договорів оренди землі" в частині припинення дії договору оренди земельної ділянки від 07.09.2010, кадастровий номер 6125283100:01:001:0924, площею 4,82 га, вимогам Закону України "Про оренду землі", Цивільного кодексу України та визначеній законом компетенції органу місцевого самоврядування, а також не встановлено порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів СГ ТОВ "Агрокомплекс".

10. Скаржник у касаційній скарзі посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 136/2211/15-ц, від 29.01.2019 у справі № 917/108/18, які, на його думку не врахували суди роблячи висновок щодо строку дії договору оренди земельної ділянки.

11. У справі № 322/1178/17, на постанову від 15.01.2020 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Разом з тим у частині третій вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

12. Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

13. У спеціальному Законі України "Про оренду землі" вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).

14. Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

15. Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом України "Про оренду землі", який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

16. Висновки судів попередніх інстанцій у справі, яка переглядається, не протирічать висновкам, викладеним у постанові у справі № 322/1178/17, оскільки судами у пункті 8 договору оренди землі від 07.09.2010 сторони погодили, що його укладено на 5 років з 10.11.2008 по 10.11.2013, тобто чітко визначили початок перебігу та закінчення строку спірного договору.

17. У справі № 136/2211/15-ц розглядався позов про визнання договору оренди землі припиненим. Верховний Суд зазначив, що повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи, надані сторонами докази і давши їм належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що перебіг строку дії оспорюваного договору починається з моменту його державної реєстрації, а саме - з 25 жовтня 2006 року, тому заявлений ОСОБА_1 позов є передчасним, оскільки на час ухвалення рішення апеляційним судом спірний договір не припинив свою дію, у зв`язку з тим, що строк, на який його було укладено, не закінчився.

18. У справі № 917/108/18 Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду, що строк дії договорів 1, 2, 3 розпочав свій перебіг після набрання ним чинності - з моменту його державної реєстрації.

19. У зазначених справах ситуація, коли сторони передбачили в умовах договору дати початку та закінчення терміну такого договору не розглядалася.

20. Скаржник у касаційній скарзі також посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 щодо виникнення права на визнання договору продовженим у випадку ненадання відповіді на лист повідомлення з проєктом додаткової угоди.

21. У справі № 159/5756/18 висловлена правова позиція про те, що "дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

22. У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі")".

23. Висновки у справі, яка переглядається, не протирічать висновкам, викладеним у справі № 159/5756/18, оскільки у даній справі судами достеменно встановлено, що у відповідь на пропозицію орендаря орендодавець запропонував свої умови договору, які орендар не прийняв, тобто сторони не дійшли згоди щодо нових істотних умов договору.

24. На думку скаржника суд апеляційної інстанції також застосував норму права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 912/555/17, від 18.04.2019 у справі № 917/848/18, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 стосовно порядку продовження (пролонгації) оренди землі та алгоритму дій з пролонгації орендних відносин на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

25. Скаржник зазначає, що ним, як орендаремё дотримано процедури і строків звернення до відповідача, як орендодавця, із повідомленням про намір поновити договір оренди землі, а орендодавцем не виконано обов`язку у місячний термін розглянути надісланий лист-повідомлення, тому наявні підстави для визнання укладеною угоди щодо пролонгації користування земельною ділянкою.

26. Колегія суддів зазначає, що саме по собі дотримання процедури і строків звернення до орендодавця не є безумовною підставою для поновлення договору оренди, оскільки у разі ініціювання такого поновлення на змінених умовах такі умови мають бути узгоджені сторонами, чого в даній справі не відбулося. При цьому судами не встановлено порушення строків розгляду пропозиції орендаря Байковецькою сільською радою.

27. У справі № 594/376/17-ц Верховний Суд зазначив, що відмовляючи в задоволенні повних вимог ТОВ "Мрія центр" суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди та з урахуванням вищезазначених вимог закону дійшли правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

28. У справі № 912/555/17 судами було встановлено, що відповідач надав відповідь позивачу на його лист-повідомлення з пропуском місячного строку, встановленого частиною 5 статті 33 Закону.

29. У справі № 917/848/18 було встановлено обставини щодо належного виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди, а орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

30. У справі № 920/739/17 Верховний Суд визнав правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що оскільки нормативна грошова оцінка земель - основа для визначення розміру орендної плати, її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати в процесі узгодження з орендарем усіх істотних умов договору, а не підставою для відмови у поновленні договору оренди саме через ненадання витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки землі, натомість у листі-повідомленні відповідач неправомірно послався на необхідність надання додаткових документів, не зазначаючи конкретних підстав для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки. Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано наголосив, що саме відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі".

31. Як зазначалося вище, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

32. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

33. Зазначені вище постанови Верховного Суду ухвалені хоча й за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто справи є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

34. У справі № 905/650/19 Верховним Судом висловлена така позиція "Законодавець у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначив алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: 1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; 2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; 3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); 4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

35. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.Зазначені положення слід розуміти таким чином: а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

36. При цьому, необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни".

37. Висновки у справі, яка переглядається не протирічать висновкам, наведеним у справі № 905/650/19, оскільки, як встановлено судами Байковецька сільська рада в листі від 26.10.2018 запропонувала свій проєкт додаткової угоди.

38. Таким чином наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

39. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

40. Відповідно до частини 2 статті 296 ГПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

41. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine), заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010).

42. Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

43. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище норм ГПК України.

44. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.09.2019 у справі № 921/314/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Ю. Я. Чумак

Суддя В. Ю. Уркевич