Постанова

від 22.04.2021 по справі 758/6523/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 758/6523/20

провадження № 61-794св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна , Товариство з обмеженою відповідальністю АК Консалтинг , Товариство з обмеженою відповідальністю Сноук ,

третя особа - Публічне акціонерне товариство Енергобанк ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна на постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна , Товариства з обмеженою відповідальністю АК Консалтинг , Товариства з обмеженою відповідальністю Сноук , третя особа - Публічне акціонерне товариство Енергобанк , про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання недійсним договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна (далі - ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна ), Товариства з обмеженою відповідальністю АК Консалтинг (далі - ТОВ АК Консалтинг ), Товариства з обмеженою відповідальністю Сноук (далі - ТОВ Сноук ), третя особа - Публічне акціонерне товариство Енергобанк (далі - ПАТ Енергобанк ), в якому просив в рахунок заборгованості, яка виникла у ПАТ Енергобанк перед ним за договором про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи № НОМЕР_1 у розмірі 81 923 083,42 грн звернути стягнення за договором іпотеки від 21 лютого 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ Ройланс-Україна (у подальшому перейменовано у ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна ) посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 549, на предмет іпотеки - 3/100 частин будинку (літ. А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297999880000, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежилі приміщення офісного будинку №№ VІ, VII, VIII, IX, X першого поверху, № № ХV, XVI, XVII другого поверху площею 113,20 кв. м - трансформаторна підстанція, разом з усіма поліпшеннями та приналежностями, шляхом реалізації зазначеного об`єкта на прилюдних торгах; визнати недійсним укладений між ТОВ АК Консалтинг і ТОВ Сноук договір оренди нежилого будинку від 4 вересня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1541, та скасувати його державну реєстрацію.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2020 року під головуванням судді Ларіонової Н. М. у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна , ТОВ АК Консалтинг , ТОВ Сноук , третя особа - ПАТ Енергобанк , про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ АК Консалтинг , ТОВ Сноук , третя особа - ПАТ Енергобанк , визнання недійсним договору оренди.

Приймаючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити у відкритті провадження в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, з огляду на наявність аналогічних вимог у цивільній справі № 369/238/15-ц, та відкрити провадження у справі лише в частині вимог про визнання недійсним договору оренди.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року щодо відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна , ТОВ АК Консалтинг , ТОВ Сноук , третя особа - ПАТ Енергобанк , про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд не врахував, що у справі № 369/238/15-ц позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності фактично на увесь нежилий будинок, який є предметом іпотеки, тоді як у даній справі № 758/6523/20 просив - шляхом продажу з прилюдних торгів окремих приміщень, що складають 3/100 частин вказаного будинку.

Спірні правовідносини про звернення стягнення на предмет іпотеки в цій справі є аналогічними правовідносинам у справі, яка перебуває на розгляді в Подільському районному суді м. Києва, але вони не є тотожними у зв`язку з відсутністю двох складових, необхідних для застосування пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України, а саме: тотожних предмету та сторін спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року представник ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна - адвокат Ліпінський Є. В. Подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в якій просив оскаржувану постанову, якою скасовано ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2020 року щодо відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог у справі № 758/6523/20 скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що спірні правовідносини у справі № 358/6523/20 та у справі № 369/238/15 не тотожні є помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Представник заявника вказував, що матеріально-правова вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки, склад майна у справі № 358/6523/20 та у справі № 369/238/15-ц однакові.

Вказує, що підставою позову в обох справах було невиконання банком розрахункового-касового обслуговування, а тому позивач вважає, що у нього наявне право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач вже звертався із вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, вказаний спір перебуває на розгляді у Подільському районному суду м. Києва.

Також представник заявника вказує на те, що різний суб`єктний склад учасників справ зумовлений тим, що позивач у цій справі заявляє суміжні або додаткові позовні вимоги крім звернення стягнення на предмет іпотеки, проте це лише створює видимість різних сторін, а учасники справи, у яких можуть виникати права та інтереси щодо предмету іпотеки, залучені до розгляду справи № 369/238/15-ц.

Аргументом касаційної скарги є також те, що при ухвалення оскаржуваної постанови, судом апеляційної інстанції не було враховано правових позиції, висловлених Верховним Судом у постанові від 21 травня 2020 року у справі № 906/368/19.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Подільського районного суду м. Києва .

12 березня 2021 року цивільна справа № 758/6523/20 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції встановив, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься електронна копія ухвали Подільського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року, якою за підсудністю відповідно до ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2018 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Енергобанк , ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності, відшкодування моральної шкоди з призначенням розгляду в порядку загального позовного провадження (справа № 369/238/15-ц).

Як вбачав суд з електронних копій судових рішень по вищевказаній справі, що містяться в реєстрі, предметом позову за даним позовом також є звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежилі приміщення офісного будинку № № VІ, VII, VIII, IX, X першого поверху, № № ХV, XVI, XVII другого поверху площею 113,20 кв. м - трансформаторна підстанція, разом з усіма поліпшеннями та приналежностями. Вказана справа вже була розглянута судом першої інстанції з постановленням рішення по суті, яке було предметом розгляду в апеляційному та касаційному порядку.

Апеляційний суд встановив, що у справі, яка переглядається апеляційним судом, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 21 лютого 2014 року - 3/100 частин будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежилі приміщення офісного будинку № № VІ, VII, VIII, IX, X першого поверху, №№ ХV, XVI, XVII другого поверху площею 113,20 кв. м - трансформаторна підстанція, разом з усіма поліпшеннями та приналежностями, шляхом реалізації зазначеного об`єкта на прилюдних торгах.

У межах справи № 369/238/15-ц, яка в даний час розглядається Подільським районним судом м. Києва, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки від 21 лютого 2014 року шляхом визнання за ним права власності на нежилі приміщення нежилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежилі приміщення №№ 1, 2 (групи приміщень № 9), XXXVIII підвалу 2-го рівня, з № 1 по № 7 (групи приміщень № 8), № № XXXIV, XXXV, XXXVI, XXXVII, XXXIX підвалу 1-го рівня - паркінг; з № 1 по № 26 (групи приміщень № 1), № № I, II, III, IV, V першого поверху, з № 1 по № 21 (групи приміщень № 2), №№ I, II другого поверху, з № 1 по № 27 (групи приміщень № 3), №№ I, II третього поверху, з № 1 по № 22 (групи приміщень № 4), №№ I, II четвертого поверху, з № 1 по № 22 (групи приміщень № 5), №№ I, II п`ятого поверху, з № 1 по № 23 (групи приміщень № 6), №№ I, II, III 6-го поверху, з № 1 по № 17 (групи приміщень №7), № № I, II, III мансарди. Тераса, № XXXIII мезоніну - офіс, разом з усіма їх поліпшеннями та приналежностями, загальною площею 3 689,10 кв. м, що складає 97/100 частин від нежилого будинку площею 3 802,30 кв. м, які належать ТОВ Ройланс-Україна на праві приватної власності; нежилі приміщення офісного будинку № № VI, VII, VIII, IX, X першого поверху, № № XV, XVI, XVII другого поверху площею 113,20 кв. м - трансформаторна підстанція, разом з усіма їх поліпшеннями та приналежностями, що складає 3/100 частин від нежилого будинку площею 3 802,30 кв. м, які належать ТОВ Ройланс-Україна (у подальшому перейменовано у ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна ).

Обставиною, якою позивач обґрунтовує свої вимоги в обох справах, є посилання на порушення ПАТ Енергобанк зобов`язань за договором про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи № НОМЕР_1 від 21 лютого 2014 року та додатковими угодами до нього № 1/840 та 1/756 від 21 лютого 2014 року щодо переказу (перерахування) внесених грошових коштів.

Сторонами спору у справі № 369/238/15-ц є позивач ОСОБА_1 та відповідачі: ПАТ Енергобанк та ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна (до зміни найменування - ТОВ Ройланс-Україна ).

У даній справі сторонами є позивач ОСОБА_1 та відповідачі: ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна , ТОВ АК Консалтинг , ТОВ Сноук , а також в якості третьої особи залучено учасником справи - ПАТ Енергобанк .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Підстави для відмови у відкритті провадження у справі передбачено статтею 186 ЦПК України.

За правилами частин першої, п`ятої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами; у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим; є рішення суду іноземної держави, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України в постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-79цс15.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Отже, не можна вважати, що між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Апеляційний суд вказував, що з матеріалів справи вбачається, що у справі, яка переглядається апеляційним судом, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 21 лютого 2014 року - 3/100 частин будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежилі приміщення офісного будинку № № VІ, VII, VIII, IX, X першого поверху, № № ХV, XVI, XVII другого поверху площею 113,20 кв. м - трансформаторна підстанція, разом з усіма поліпшеннями та приналежностями, шляхом реалізації зазначеного об`єкта на прилюдних торгах.

Натомість у межах справи № 369/238/15-ц, яка в даний час розглядається Подільським районним судом м. Києва, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки від 21 лютого 2014 року шляхом визнання за ним права власності на нежилі приміщення нежилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежилі приміщення №№ 1, 2 (групи приміщень № 9), XXXVIII підвалу 2-го рівня, з № 1 по № 7 (групи приміщень № 8), №№ XXXIV, XXXV, XXXVI, XXXVII, XXXIX підвалу 1-го рівня - паркінг; з № 1 по № 26 (групи приміщень №1), №№ I, II, III, IV, V першого поверху, з № 1 по № 21 (групи приміщень № 2), №№ I, II другого поверху, з № 1 по № 27 (групи приміщень № 3), №№ I, II третього поверху, з № 1 по № 22 (групи приміщень № 4), №№ I, II четвертого поверху, з № 1 по № 22 (групи приміщень № 5), №№ I, II п`ятого поверху, з № 1 по № 23 (групи приміщень № 6), № № I, II, III 6-го поверху, з № 1 по № 17 (групи приміщень №7), № № I, II, III мансарди. Тераса, № XXXIII мезоніну - офіс, разом з усіма їх поліпшеннями та приналежностями, загальною площею 3 689,10 кв. м, що складає 97/100 частин від нежилого будинку площею 3 802,30 кв. м, які належать ТОВ Ройланс-Україна на праві приватної власності; нежилі приміщення офісного будинку № № VI, VII, VIII, IX, X першого поверху, № № XV, XVI, XVII другого поверху площею 113,20 кв. м - трансформаторна підстанція, разом з усіма їх поліпшеннями та приналежностями, що складає 3/100 частин від нежилого будинку площею 3 802,30 кв. м, які належать ТОВ Ройланс-Україна (у подальшому перейменовано у ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна ).

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що обставиною, якою позивач обґрунтовує свої вимоги в обох справах, є посилання на порушення ПАТ Енергобанк зобов`язань за договором про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи № НОМЕР_1 від 21 лютого 2014 року та додатковими угодами до нього № 1/840 та 1/756 від 21 лютого 2014 року щодо переказу (перерахування) внесених грошових коштів.

Сторонами спору у справі № 369/238/15-ц є позивач ОСОБА_1 та відповідачі: ПАТ Енергобанк та ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна (до зміни найменування - ТОВ Ройланс-Україна ).

У даній справі сторонами є позивач ОСОБА_1 та відповідачі: ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна , ТОВ АК Консалтинг , ТОВ Сноук , а також в якості третьої особи залучено учасником справи - ПАТ Енергобанк .

Встановивши вказані обставини у справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спірні правовідносини про звернення стягнення на предмет іпотеки в даній справі є аналогічними правовідносинам у справі, яка перебуває на розгляді в Подільському районному суді м. Києва, але вони не є тотожними у зв`язку з відсутністю двох складових, необхідних для застосування пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України, а саме: тотожних предмету та сторін спору.

Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві.

Суд апеляційної інстанції правильно вказував, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, місцевий суд не врахував, що у справі № 369/238/15-ц позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності фактично на увесь нежилий будинок, який є предметом іпотеки, тоді як у цій справі № 758/6523/20 просив - шляхом продажу з прилюдних торгів окремих приміщень, що складають 3/100 частин вказаного будинку.

З огляду на вищенаведені норми процесуального права та встановлені у справі обставини, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірні правовідносини про звернення стягнення на предмет іпотеки в цій справі є аналогічними правовідносинам у справі, яка перебуває на розгляді в Подільському районному суді м. Києва, але вони не є тотожними у зв`язку з відсутністю двох складових, необхідних для застосування пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України, а саме: тотожних предмету та сторін спору.

З огляду на вищенаведене колегія суддів відхиляє аналогічні за змістом доводи касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги про те, що при ухвалення оскарженої постанови, судом апеляційної інстанції не було враховано правових позиції, висловлених Верховним Судом у постанові від 21 травня 2020 року у справі № 906/368/19 колегія суддів відхиляє з тих підстав, що фактичні обставини наведеної справи не є подібними, отже не впливають на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду.

Інші наведені у касаційні скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький