Рішення

від 11.04.2021 по справі 120/4417/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 квітня 2021 р. Справа № 120/4417/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 04.05.2020 року звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об"єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, землі запасу, орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер земельної ділянки 0525382800:02:001:0130, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

За результатом розгляду заяви, відповідач наказом №2-11777/15-20-СГ від 09.06.2020 року відмовив її у наданні такого дозволу. Підставою для відмови зазначено невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам закону та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, оскільки подане клопотання не узгоджується з положеннями статей 116, 118 ЗК України, згідно яких відповідний орган виконавчої влади надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На думку позивача, наведенні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 31.08.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, викладених у мотивувальній частині ухвали.

У встановлений строк позивачкою усунуто вказані недоліки, в зв"язку з чим ухвалою суду відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Також встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема вказав, що позивач бажає отримати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03), однак земельна ділянка, за рахунок якої вона бажає отримати земельну ділянку, вже є сформованою із цільовим призначенням - землі запасу (16.00), що виключає можливість безоплатної приватизації на підставі технічної документації щодо поділу земельної ділянки.

Також представник відповідача вважає, що зобов`язання надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою відноситься до дискреційних повноважень, а тому суд вправі зобов`язати відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов`язків, проте, не може вказувати, яке конкретно рішення необхідно приймати (вчиняти).

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає доводи позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Позивачем відповідь на відзив не подавалась.

Суд, з"ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини.

04.05.2020 року ОСОБА_1 звернулась із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просила надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, кадастровий номер земельної ділянки 0525382800:02:001:0130, державної форми власності, яка розташована на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (за межами населеного пункту). До клопотання додано графічний матеріал (викопіювання) із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки та інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Відповідач наказом №2-11777/15-20-СГ від 09.06.2020 відмовив у наданні такого дозволу та вказав, що подане клопотання не узгоджується із положеннями статей 116, 118 ЗК України, згідно до яких відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу, надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як встановлено судом, 09.06.2020 року, за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 , відповідач наказом №2-11777/15-20-СГ відмовив у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Мотивуючи відмову зазначив, що подане клопотання не узгоджується із положеннями статей 116, 118 Земельного кодексу України, згідно до яких відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власніть відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного наказу, суд зазначає наступне.

Згідно частини 7 статті 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що законом визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність і такими підставами можуть бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд наголошує, що перелік випадків, за наявності яких особі може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є вичерпним. При цьому чинне законодавство не передбачає право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, підстави якими керувався відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, не можуть визнаватися законними підставами для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Доводи відповідача про те, що земельна ділянка, за рахунок якої ОСОБА_1 бажає отримати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства (01.03), вже є сформованою із цільовим призначенням - землі запасу (16.00), а відтак, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев`ять категорій, серед яких землі сільськогосподарського призначення.

Частиною 1 ст. 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, яка визначена ч. 1 ст. 19 ЗК України, в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України громадянам землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної і комунальної власності сільськогосподарського призначення.

При цьому, згідно витягу Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, судом встановлено, що бажана позивачем земельна ділянка кадастровий номер 0525382800:02:001:0130 має цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Враховуючи те, що земельна ділянка, за рахунок якої ОСОБА_1 бажає отримати дозвіл на виготовлення технічної документації, відноситься до кожної категорії земель, а зміна виду використання земельної ділянки не є зміною її цільового призначення та не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Таким чином, оскільки земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер, вона має площі і межі, у даному випадку підлягає застосуванню спеціальна норма, а саме ч. 6 ст. 79-1 ЗК України, за змістом якої формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-11777/15-20-СГ від 09.06.2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою є протиправними та підлягає скасуванню.

Оцінюючи позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою, суд зазначає, що відповідний суб`єкт владних повноважень за наслідком розгляду клопотання та аналізуючи пакет доданих до нього документів, дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання щодо надання дозволу. Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб`єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов`язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такого, зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.

При цьому суд враховує, що приймаючи оскаржуване рішення відповідачем не надавалась оцінка дотриманню положень частини 7 статті 118 ЗК України при зверненні позивача з заявою від 04.05.2020 року, а відмова мотивована лише хибними доводами відповідача, що позивач звернулась з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об"єднання земельної ділянки, а не щодо виготовлення проекту землеустрою.

Згідно абзацу 2 ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (за межами населеного пункту), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, що з наведених у позовних заявах мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн., належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-11777/15-20-СГ від 09.06.2020 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (за межами населеного пункту), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького обласного військового комісаріату.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій област (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна