Постанова

від 23.04.2021 по справі 826/7556/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7556/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорт Груп" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.01.2018 №0032201213 та №0032221213 та рішення про опис майна у податкову заставу від 20.02.2018 №35705-17.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення є обґрунтованими та правомірними.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ Технофорт Груп .

За результатами перевірки 28.12.2017 складено акт №28743/26-15-12-13-20, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по ПДВ, а саме:

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29.03.2017 №9051324834, кількість днів затримки - 1, сплачено платіжним дорученням від 30.03.2017 №10460315;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29.03.2017 №9051324834, кількість днів затримки - 37; 05.05.2017 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9081234850;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29.05.2017 №9099552524, кількість днів затримки - 1; 30.05.2017 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9100054219;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29.05.2017 №9099552524, кількість днів затримки - 1; 30.05.2017 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9100054219;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29.05.2017 №9099552524, кількість днів затримки - 99; сплачено платіжним дорученням від 05.09.2017 №571.

На підставі встановлених порушень відповідачем 12.01.2018 прийнято податкове повідомлення - рішення №0032201213, яким до позивача за затримку на 1, 1, 1 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 603 094 грн. застосовано штраф у розмірі 10%, у сумі 60 309,40 грн та №0032221213, яким до позивача за затримку на 37, 99 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 557 872 грн застосовано штраф у розмірі 20%, у сумі 111 574,40грн.

ГУ ДФС у м. Києві 20.02.2018 прийнято рішення №35705-17 про опис майна у податкову заставу.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що в уточнюючих розрахунках до податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий та березень 2017 року відкориговано суму податкового зобов`язання, тому суд вважає, що у контролюючого органу не було підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (далі - ПК), оскільки об`єкт їх застосування відсутній. Податкові зобов`язання платника податків, визначених у податкових повідомленнях - рішеннях контролюючим органом є неузгодженими у разі оскарження рішення контролюючого органу в судовому порядку до набрання законної сили відповідним судовим рішенням, а тому рішення про опис майна у податкову заставу від 20.02.2018 №35705-17 відповідач прийняв передчасно.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки доводи апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині скасування рішення про опис майна у податкову заставу, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК).

Згідно п. 20.1.19 ст. 20 ПК, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Порядок нарахування штрафу регулюється положеннями статті 126 Податкового кодексу України.

Зокрема, встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 126.2 цієї статті Кодексу, у разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов`язання, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов`язання.

Таким чином, підставою для нарахування штрафу відповідно до статті 126 ПК за несплату грошового зобов`язання є узгодженість вказаного грошового зобов`язання.

Згідно п. 46.1 ст. 46 ПК, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкове зобов`язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п. 54.1 ст. 54 ПК не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

Відповідно до п. 57.1 статті 57 ПК платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ТОВ Технофорт Груп до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 року від 18.03.2017 №9044380594, в рядку 21 Сума від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складає 104 271 грн.

У зв`язку з самостійно виявленими помилками, ТОВ Технофорт Груп до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29.03.2017 №9051324834, яким було знято суму від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та помилково нараховано до сплати 560 507 грн.

У подальшому, 05.05.2017 ТОВ Технофорт Груп до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9081234850, яким знято обов`язок по сплаті ПДВ у розмірі 560 507 грн.

ТОВ Технофорт Груп 11.04.2017 до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2017 року №9061101654, в якій рядок 21 Сума від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складає 71 409 грн.

У зв`язку з самостійно виявленими помилками, 29.05.2017 ТОВ Технофорт Груп до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9099552524, яким було знято суму від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та помилково нараховано до сплати 32 862 грн.

У подальшому, 30.05.2017 ТОВ Технофорт Груп до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9100054219 за лютий 2017 року на суму 560 507 грн та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9100054648, яким було знято суму від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та помилково нараховано до сплати 32862 грн. та знято обов`язок по сплаті ПДВ у розмірі 32862 грн за березень 2017 року.

При цьому, як вказав позивач, платіжне доручення №571 від 05.09.2017, яке визначене джерелом сплати 7090 грн, не стосується сплати зобов`язань з ПДВ.

Наведених обставин відповідачем не заперечено та не спростовано.

Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів вказує, що якщо платником податків самостійно виявлено помилки в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючі розрахунки з виправленням помилок.

Специфіка нарахування штрафної санкції полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу.

Отже, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 126 ПК оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

З огляду на наведене, позивач при поданні уточнюючих податкових декларацій реалізував своє право на усунення самостійно виявлених помилок і не здійснював при цьому фактичної сплати податкових зобов`язань, а тому притягнення його до відповідальності за погашення податкового зобов`язання з простроченням строку і фактичне ототожнення відповідачем подання уточнюючої декларації з погашенням грошового зобов`язання (боргу) не відповідає змісту та сутності п. 126.1 ст. 126 ПК та покладає на платника додатковий тягар майнових зобов`язань за відсутності відповідного правового підґрунтя.

Враховуючи, що позивачем в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік, поданому з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, відкореговано (зменшено) суму податкового зобов`язання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у контролюючого органу не було підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК оскільки об`єкти їх застосування (нарахування) відсутні, з чим погоджується колегія суддів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 817/667/18, від 25.04.2019 у справі № 826/19068/16.

Частиною першою статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя А.Ю. Коротких