Постанова

від 20.04.2021 по справі 663/3083/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Херсон

справа № 663/3083/20

провадження № 22-ц/819/573/21

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Склярської І.В., Чорної Т.Г., секретарПлохотніченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , на рішення Скадовського районного суду Херсонської області у складі судді Клімченка М.І. від 27 листопада 2020 року, в справі за позовом ОСОБА_3 , від імені якого діє ОСОБА_4 , до Скадовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: ОСОБА_1 , про скасування постанов про арешт майна боржника,

встановив:

У вересні 2020 року ОСОБА_3 , від імені якого діє ОСОБА_4 , звернувся до суду із позовом до Скадовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: ОСОБА_1 , про скасування постанов про арешт майна боржника.

В обґрунтування позову послався на те, що на виконанні Скадовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Скадовським районним судом Херсонської області на виконання рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 30.04.2013 року, яким з нього на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Постановами державного виконавця Скадовського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.08.2020 року, від 09.08.2020 року, від 10.08.2020 року накладено арешт на належні йому кошти, земельні ділянки та житловий будинок, а постановою державного виконавця від 26.08.2020 року на нього накладено штраф у розмірі 34 821,99 грн з підстав наявної заборгованості зі сплати аліментів в сумі 69 643,97 грн.

Посилаючись на те, що заборгованість зі сплати аліментів у нього відсутня, а станом на 14 липня 2020 року наявна переплата в сумі 1 235,24 грн, позивач, з врахуванням уточнень в процесі розгляду справи, просив суд скасувати постанови Скадовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт земельних ділянок сільськогосподарського призначення, площею 4,3216 га та 4,3259 га, розташованих на території Володимирської сільської ради, від 09 серпня 2020 року; про накладення арешту на належний йому житловий будинок по АДРЕСА_1 від 10 серпня 2020 року; про звернення стягнення на доходи боржника від 06 серпня 2020 року.

Рішенням суду від 27 листопада 2020 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові, зазначаючи, що рішення ухвалено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не прийняв до уваги її доводи про те, що спір, предметом якого є неправомірні дії органу державної виконавчої служби, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того зазначила, що висновки суду щодо відсутності у позивача заборгованості зі сплати аліментів суперечать обставинам справи та не підтверджені належними та допустимими доказами.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 її доводи не визнав, рішення суду вважає законним та обґрунтованим, надавши, серед іншого копію постанови державного виконавця від 17 лютого 2021 року про скасування заходів примусового виконання з підстав відсутності у нього заборгованості зі слати аліментів станом на 17 лютого 2021 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду мотивовано тим, що накладаючи арешт на майно заявника як боржника у виконавчому провадженні з метою забезпечення стягнення з нього заборгованості за аліментами, державний виконавець розрахунок цієї заборгованості здійснив неправильно, тому його рішення щодо необхідності вжиття наведених заходів є неправомірним.

В процесі розгляду справи суд встановив, що 30 квітня 2013 року Скадовський районний суд Херсонської області видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 05.03.2013 року.

Виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні в Скадовському районному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Постановами державного виконавця Скадовського РВ ДВС ПМУМЮ (м. Одеса) Рудик О.М. від 09.08.2020 року накладено арешт на належні ОСОБА_3 земельні ділянки: площею 4, 3216 га, кадастровий номер 6524780500:04:001:0117 та площею 4, 3259 га, кадастровий номер 6524780500:04:001:0075, а також на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .

Згідно із постановою цього ж державного виконавця від 06.08.2020 року звернуто стягнення на доходи ОСОБА_3 , які він отримує у ПП Органік Сістемс у розмірі 50% до виплати загальної суми боргу в розмірі 67 812, 97 грн.

Крім того постановою державного виконавця Рудик О.М. від 26.08.2020 року, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження № 38076224, на ОСОБА_3 накладено штраф в розмірі 34 821,99 грн у зв`язку з наявністю заборгованості за аліментами, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Відповідно до розрахунку, складеного державним виконавцем Скадовського РВ ДВС ПМУМЮ (м. Одеса) Рудик О.М., станом на 14.07.2020року ОСОБА_3 має заборгованість за аліментами в розмірі 67 812, 97 грн.

З огляду на досліджені судом першої інстанції матеріали виконавчого провадження, при розрахунку заборгованості державним виконавцем не враховані квитанції на підтвердження сплати ОСОБА_3 аліментів, які містяться на аркушах виконавчого провадження: 80, 81,121,145,169-172,174-176,186,189-191, 207, що підтвердило його доводи щодо відсутності заборгованості зі сплати аліментів на вказану державним виконавцем дату.

За приписами частини другої статті 71 Закону України Про виконавче провадження за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Враховуючи, що державний виконавець підтвердила відсутність заборгованості за аліментами у спірних правовідносинах, а стягувач ОСОБА_1 не надала належних та достатніх доказів на спростування тверджень ОСОБА_3 щодо сплати ним аліментів у визначеному судовим рішенням розмірі у наведений державним виконавцем період, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених ОСОБА_3 вимог щодо скасування винесених державним виконавцем постанов про накладення арешту на належне йому майно з метою забезпечення виконання ним неіснуючого обов`язку щодо сплати заборгованості за аліментами.

При цьому колегія суддів враховує винесену державним виконавцем Рудик О.М. 17 лютого 2021 року постанову про скасування заходів забезпечення позову із зазначенням про те, що станом на 17.02.2021 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_3 погашена в повному обсязі та вважає її підтвердженням того, що підстави для арешту майна боржника відсутні.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Зокрема, доводи апеляційної скарги щодо висновків суду про відсутність у ОСОБА_3 заборгованості за аліментами не підтверджені належними доказами , а наданий представником ОСОБА_1 -адвокатом Маєвською І.М. розрахунок заборгованості, сформований державним виконавцем Рудик О.М., свідчить про відсутність заборгованості як станом на 14.04.2021 року, так і протягом усього періоду з моменту відкриття виконавчого провадження (з березня 2013 року).

Відповідно до положень статті 195 СК України, яка регулює питання визначення заборгованості за аліментами, присудженими в частці від заробітку (доходу), розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору-судом (частина третя статті 195 СК України).

Отже, захист прав стягувача аліментів у разі їх порушення неправильним обчисленням заборгованості за аліментами здійснюється шляхом звернення до суду із заявою про визначення розміру заборгованості. За наслідком розгляду цього питання по суті і підлягає вирішенню питання щодо наявності підстав для арешту майна боржника.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги стосовно юрисдикції порушеного ОСОБА_3 питання, то колегія суддів вважає, що судом дотримано правило предметної та суб`єктної юрисдикції, зважаючи на те, що по своїй суті позовні вимоги останнього є скаргою на рішення державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі.

Відповідно до положень статті 74 Закону України Про виконавче провадження , яка регулює питання щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, за загальним правилом рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Такий порядок передбачений розділом УІІ ЦПК України та визначає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Оскільки ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця про накладення арешту на його майно як боржника у виконавчому провадженні про стягнення аліментів, зокрема за наслідком визначеної ним заборгованості за аліментами, порушена за його заявою справа підлягала вирішенню у порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Посилання скаржника на положення статті 59 Закону України Про виконавче провадження є юридично неспроможним, оскільки наведена норма матеріального права підлягає застосуванню до відносин, які виникають при накладенні арешту на майно, яке належить не боржникові, та передбачає такий спосіб захисту порушеного права, як визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту, в той час як у спірних правовідносинах йдеться про оскарження боржником рішення державного виконавця про накладення арешту на його майно.

Не спростовують висновків суду щодо юрисдикції справи також посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у відповідних постановах, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №826/12775/15, від 22.01.2020 року у справі №340/25/19 тощо, оскільки розглянута судом першої інстанції справа та справи, у яких зроблені відповідні висновки судом касаційної інстанції не є тотожними. У постановах Верховного Суду зроблені висновки щодо юрисдикції справ за позовами осіб, які не є учасниками виконавчого провадження, про зняття арешту з майна, накладеного в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження , тому ці висновки не підлягають врахуванню при вирішенні справи за заявою ОСОБА_6 .

Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пред`явивши позов про скасування постанов державного виконавця про арешт майна боржника замість оскарження рішень державного виконавця, ОСОБА_3 неправильно обрав порядок, у якому має вирішуватися порушене ним питання. Однак, враховуючи, що нормами процесуального права не врегульовано питання щодо процесуальних дій суду в такому випадку, а порушена за заявою ОСОБА_3 справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, наведене порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до частини другої статті 376 ЦПК України не може бути підставою для скасування або зміни ухваленого судового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених ОСОБА_3 вимог відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л. В. Пузанова

Судді: І. В. Склярська

Т. Г. Чорна

Повний текст постанови складено 23 квітня 2021 року

Суддя Л. В. Пузанова