Постанова від 25.03.2021 по справі 927/980/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2021 р. Справа№ 927/980/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 25.03.2021

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2020 (повний текст рішення підписано 03.03.2020)

у справі № 927/980/19 (суддя: Лавриненко Л.М.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО

про стягнення 12 114 781,97 грн

В С Т А Н О В И В :

Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" про стягнення 6725459,18 грн пені, 1609424,68 грн трьох процентів річних та 3779898,11 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017 та додаткових угод до нього.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2020 позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задоволено частково.

Заяву №34 від 08.01.2019 АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО про зменшення розміру пені, задоволено частково.

Стягнуто з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 3 152 986,11 грн пені; 1 609 424,68 грн 3% річних; 3 779 898,11 грн інфляційних втрат та 175 429,43 грн судового збору.

Відмовлено у позові в частині стягнення з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 3 572 473,07 грн пені.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2020 у справі №927/980/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 572 473,07 грн та ухвалили в цій частині нове рішення, яким задовольнити стягнення пені у розмірі 3 572 473,07 грн. Вирішити питання про розподіл судового збору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що при зменшенні розміру пені суд мав врахувати не лише майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, але й інші інтереси сторін які беруть участь у зобов`язанні. Суд першої інстанції не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин. Рішення суду першої інстанції не містить обґрунтованого посилання на будь-які докази, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача по справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №927/980/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2020 у справі №927/980/19 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 виправлено описку в ухвалі суду від 27.04.2020.

18.05.2020 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 поновлено пропущений строк на апеляційне звернення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2020, справу №927/980/19 призначено до розгляду на 02.07.2020.

11.06.2021 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від АТ Облтеплокомуненерго надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечувало проти доводів апеляційної скарги, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 розгляд справи відкладено на 23.07.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.07.2020 у справі №927/980/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 справу №927/980/19 прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 10.09.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.09.2020 у справі №927/980/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 прийнято справу №927/980/19 до провадження у визначеному складі суду.

10.09.2020 у розгляді справи оголошено перерву на 22.10.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. з 19.10.2020 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.10.2020 у справі №927/980/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 справу №927/980/19 прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 10.11.2020.

22.10.2020 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У зв`язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. з 02.11.2020 на лікарняному та Станіка С.Р. 10.11.2020 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.11.2020 у справі №927/980/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 справу №927/980/19 прийнято до провадження визначеною колегією суддів, розгляд призначено на 17.12.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. з 14.12.2020 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.12.2020 у справі №927/980/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 справу №927/980/19 прийнято до провадження визначеним складом суду, справу призначено до розгляду на 11.02.2021.

10.02.2021 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від АТ Облтеплокомуненерго надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

11.02.2021 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

До початку розгляду справи через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

При цьому, від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 року клопотання АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2020 у справі №927/980/19 на 25.03.2021.

25.03.2021 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 25.03.2021 з`явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Судом апеляційної інстанції враховано клопотання скаржника про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.03.2021 надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечував проти доводів, викладених у апеляційній скарзі на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 07.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Облтеплокомуненерго" (споживач) було укладено договір №5045/1718-БО-39 постачання природного газу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", змінено тип Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Внесено зміни до постанови КМУ від 14.12.2016 №1044 "Питання публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" шляхом виключення слова "публічного" у назві та пункті 1 постанови; статут публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затверджений абзацом другим пункту 1 зазначеної постанови, викладено в новій редакції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 "Питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226) затверджено Статут акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", згідно з яким тип компанії - приватне акціонерне товариство; повне найменування українською мовою - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Згідно із пунктами 1.2.,1.5. нової редакції статуту АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО", затвердженого загальними зборами акціонерів протокол №28 від 24.04.2018, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" перейменоване з Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" відповідно до рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго (протокол №28 від 24.04.2018) у зв`язку зі зміною типу Товариства.

Товариство є правонаступником майна, майнових прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (а.с.26-31 т.4).

Зміна назви з Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" підтверджується також випискою з Єдиного державного реєсстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.24-25 т. 4).

А тому, позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та відповідач -АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" є сторонами договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017 та їм відповідно належать права та обов`язки постачальника і споживача, які виникли на підставі даного договору, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Пунктами 1.1.-1.4. договору №5045/1718-БО-39 визначено, що постачання природного газу від 07.09.2017, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1. цього договору, споживач визначає самостійно. За цим договором постачається імпортований (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.

Згідно із пунктом 2.1. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ обсягом до 17500,0 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): IV квартал 2017 (7500): жовтень - 1500; листопад - 2500; грудень - 3500; - 3800; І квартал 2018 (10000): січень - 4200; лютий - 3200; березень - 2600.

Відповідно до п. 12.1. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

15.01.2018 Додатковою угодою №1 до договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, викладено п. 8.2. договору в наступній редакції: у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов?язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.01.2018.

02.04.2018 Додатковою угодою №2 до договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, п.2.1. договору доповнено абзацом у наступній редакції: постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1172,0 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): квітень - 904,0; травень - 268,0; всього 1172,0. Викладено розділ 12 договору у наступній редакції: договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

04.06.2018 Додатковою угодою №3 до договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, п.2.1. договору доповнено абзацом у наступній редакції: постачальник передає споживачу в період з 01.06.2018 по 31.07.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 423 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): червень - 199; липень - 224; всього 423. Викладено розділ 12 договору у наступній редакції: договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.07.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

02.08.2018 Додатковою угодою №4 до договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, п.2.1. договору доповнено абзацом у наступній редакції: постачальник передає споживачу в період з 01.08.2018 по 31.08.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 222,0 тис. куб. метрів. Викладено розділ 12 договору у наступній редакції: договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.08.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

03.09.2018 Додатковою угодою №5 до договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, п.2.1. договору доповнено абзацом у наступній редакції: постачальник передає споживачу в період з 01.09.2018 по 30.09.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 269,0 тис. куб. метрів. Викладено розділ 12 договору у наступній редакції: договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 30.09.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Так наявними в матеріалах справи доказів, підтверджується факт укладення між сторонами договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, який по своїй правовій природі є договором поставки.

Згідно із частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 3.1. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017 визначено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна комерційна компанія "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі природного газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до пунктів 3.7.,3.8. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: - завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією такого акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором); - підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

А постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта (п.3.9. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017).

Згідно із пунктом 4.1. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показниками комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Пунктами 5.1.,5.2. договору №5045/1718-БО-39 визначено, що постачання природного газу від 07.09.2017, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладення договору ціна на природний газ становить 4942,00 грн за 1000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором на дату його укладення становить 7907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн.

Згідно із пунктом 5.4. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, на підтвердження факту виконання умов договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, позивач надав до матеріалів справи копії актів приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2017 на суму 14840365,80 грн; від 30.11.2017 на суму 22230498,18 грн; від 31.12.2017 на суму 25266473,94 грн; від 31.01.2018 на суму 35952874,46 грн; від 28.02.2018 на суму 32493287,86 грн; від 31.03.2018 на суму 31601934,49 грн; від 30.04.2018 на суму 7111488,97 грн; від 31.05.2018 на суму 1139282,03 грн; від 30.06.2018 на суму 560683,74 грн; від 31.07.2018 на суму 745579,38 грн; від 31.08.2018 на суму 596104,84 грн; від 30.09.2018 на суму 769737,46 грн, підписані сторонами та скріплені печатками сторін, які підтверджують передачу позивачем відповідачу за період з 01.10.2017 по 30.09.2018 природного газу на загальну суму 173308311,15 грн (а.с.40-51 т.1).

Таким чином, позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи факт передачі позивачем відповідачу природного газу за вказаний період на загальну суму 173308311,15 грн по договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017 та додатковим угодах до нього.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із пунктом 6.1. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.6.2. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

Оплата за природний газ здійснюється у відповідності до п.6.3. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 поширюється дія статті 19 1 Закону України "Про теплопостачання"; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законом порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 19 1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором у порядку календарної черговості виникнення заборгованості за наявності заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови, відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних, нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійсняється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою, на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі (п.6.5. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, по вищезазначених актах приймання-передачі природного газу відповідач зобов`язаний був розрахуватись у наступні строки: від 31.10.2017 на суму 14840365,80 грн - до 27.11.2017 включно (25.11.2017, 26.11.2017 вихідні); від 30.11.2017 на суму 22230498,18 грн - до 25.12.2017 включно; від 31.12.2017 на суму 25266473,94 грн - до 25.01.2018 включно; від 31.01.2018 на суму 35952874,46 грн - до 26.02.2018 включно (25.02.2018 вихідний); від 28.02.2018 на суму 32493287,86 грн - до 26.03.2018 включно (25.03.2018 вихідний); від 31.03.2018 на суму 31601934,49 грн - до 25.04.2018 включно; від 30.04.2018 на суму 7111488,97 грн - до 25.05.2018 включно; від 31.05.2018 на суму 1139282,03 грн - до 25.06.2018 включно; від 30.06.2018 на суму 560683,74 грн - до 25.07.2018 включно; від 31.07.2018 на суму 745579,38 грн - до 27.08.2018 включно (25.08.2018, 26.08.2018 вихідні); від 31.08.2018 на суму 596104,84 грн - до 25.09.2018 включно; від 30.09.2018 на суму 769737,46 грн - до 25.10.2018 включно.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач за отриманий по договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017 у спірному періоді розрахувався у повному обсязі, а саме: за газ спожитий у жовтні 2017 року - 12.02.2018; за газ спожитий у листопаді 2017 року - 22.02.2018; за газ спожитий у грудні 2017 року - 19.03.2018; за газ спожитий у січні 2018 - 07.05.2018; за газ спожитий у лютому 2018 - 14.12.2018; за газ спожитий у березні 2018 - 03.01.2019; за газ спожитий у квітні 2018 - 13.02.2019; за газ спожитий у травні 2018 - 14.02.2019; за газ спожитий у червні 2018 - 14.02.2019; за газ спожитий у липні 2018 - 14.02.2019; за газ спожитий у серпні 2018 - 14.02.2019; за газ спожитий у вересні 2018 - 14.02.2019, а саме, розрахунком заборгованості (а.с.28-39 т.1); довідкою по операціях за договором №5045/1718/-БО-39, виписками з особового рахунку позивача за період з 14.12.2017 по 14.02.2019 та листами відповідача про перенесення оплати (а.с.53-250 т.1; а.с.1-250 т.2; а.с.1-211 т.3).

Таким чином, відповідачем у повному обсязі здійснено оплату за газ, отриманий за період з 01.10.2017 по 30.09.2018 за договором №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017 та додатковим угодах до нього у розмірі 173308311,15 грн.

У сторін відсутні розбіжності щодо обсягу, вартості отриманого газу, сум та дат платежів, здійснених відповідачем по договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017.

Проте, позивач вказує, що оплата за спожитий газ здійснювалась відповідачем з порушенням строків, визначених п.6.1. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, а саме:

- за газ спожитий у жовтні 2017 року повна оплата була здійснена відповідачем 12.02.2018, прострочка оплати з 28.11.2017 по 11.02.2018;

- за газ спожитий у листопаді 2017 року повна оплата була здійснена відповідачем 22.02.2018, прострочка з 26.12.2017 по 21.02.2018;

- за газ спожитий у грудні 2017 року повна оплата була здійснена відповідачем 19.03.2018, прострочка оплати з 26.01.2018 по 18.03.2018;

- за газ спожитий у січні 2018 року повна оплата була здійснена відповідачем 07.05.2018, прострочка оплати з 27.02.2018 по 06.05.2018;

- за газ спожитий у лютому 2018 року повна оплата була здійснена відповідачем 14.12.2018, прострочка оплати з 27.03.2018 по 13.12.2018;

- за газ спожитий у березні 2018 року повна оплата була здійснена відповідачем 03.01.2019, прострочка оплати з 26.04.2018 по 02.01.2019;

- за газ спожитий у квітні 2018 року повна оплата була здійснена відповідачем 13.02.2019, прострочка оплати з 26.05.2018 по 12.02.2019;

- за газ спожитий у травні 2018 року повна оплата була здійснена відповідачем 14.02.2019, прострочка оплати з 26.06.2018 по 13.02.2019;

- за газ спожитий у червні 2018 року повна оплата була здійснена відповідачем 14.02.2019, прострочка оплати з 26.07.2018 по 13.02.2019;

- за газ спожитий у липні 2018 року повна оплата була здійснена відповідачем 14.02.2019, прострочка оплати з 28.08.2018 по 13.02.2019;

- за газ спожитий у серпні 2018 року повна оплата була здійснена відповідачем 14.02.2019, прострочка оплати з 26.09.2018 по 13.02.2019;

- за газ спожитий у вересні 2018 року повна оплата була здійснена відповідачем 14.02.2019, прострочка оплати з 26.10.2018 по 13.02.2019.

Оскільки відповідачем порушено строки оплати за спожитий природний газ, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 6725459,18 грн пені, 1609424,68 грн трьох процентів річних та 3779898,11 грн інфляційних втрат.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтями 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017 визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором.

Відповідно до п.8.2. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

15.01.2018 Додатковою угодою №1 до договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, у п. 8.2. договору замінено " 16,4 % річних" на " 15,3% річних"

Керуючись п.8.2. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, з урахуванням додаткової угоди №1 від 15.01.2018, позивачем за період з 28.11.2017 по 13.02.2019 нараховано та заявлено до стягнення 6725459,18 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого природного газу, а саме:

-за прострочку оплати газу, поставленого у жовтні 2017 року за період з 28.11.2017 по 11.02.2018 у розмірі 149724,35 грн;

-за прострочку оплати газу, поставленого у листопаді 2017 року за період з 26.12.2017 по 21.02.2018 у розмірі 472500,07 грн;

-за прострочку оплати газу, поставленого у грудні 2017 року за період з 26.01.2018 по 18.03.2018 у розмірі 441894,75 грн;

-за прострочку оплати газу, поставленого у січні 2018 року за період з 27.02.2018 по 06.05.2018 у розмірі 637318,06 грн;

-за прострочку оплати газу, поставленого у лютому 2018 року за період з 27.03.2018 по 26.09.2018 у розмірі 1796534,11 грн;

-за прострочку оплати газу, поставленого у березні 2018 року за період з 26.04.2018 по 25.10.2018 у розмірі 2424171,39 грн;

-за прострочку оплати газу, поставленого у квітні 2018 року за період з 26.05.2018 по 25.11.2018 у розмірі 548500,37 грн;

-за прострочку оплати газу, поставленого у травні 2018 року за період з 26.06.2018 по 25.12.2018 у розмірі 87393,86 грн;

-за прострочку оплати газу, поставленого у червні 2018 року за період з 26.07.2018 по 25.01.2019 у розмірі 43244,85 грн;

-за прострочку оплати газу, поставленого у липні 2018 року за період з 28.08.2018 по 13.02.2019 у розмірі 53130,19 грн;

-за прострочку оплати газу, поставленого у серпні 2018 року за період з 26.09.2018 по 13.02.2019 у розмірі 35232,25 грн;

-за прострочку оплати газу, поставленого у вересні 2018 року за період з 26.10.2018 по 13.02.2019 у розмірі 35814,93 грн.

Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 та п.1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 10.3. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017 визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

18.01.2013 ухвалою Господарського суду Чернігівської області за заявою ТОВ "Компанія з управлінням активами та адміністрування пенсійних фондів "Актив Плюс" було порушено провадження у справі №927/16/6б/13 про банкрутство ПАТ "Облтеплокомуненерго". Одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Провадження у справі про банкрутство здійснювалося відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 30.06.1999, оскільки справа була порушена до набрання чинності Законом України від 22.12.2012 № 4212-VІ (нової редакції Закону).

23.01.2018 ухвалою Господарського суду Чернігівської області у справі №927/16/6б/13 заяву ТОВ "Компанія з управлінням активами та адміністрування пенсійних фондів "Актив Плюс" про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" залишено без розгляду.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов`язання та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Абзацом 2 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Отже, наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов`язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов`язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Аналогічна правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 28/5005/3240/2012 та постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 927/697/18.

За таких обставин, твердження позивача про правомірне нарахування пені за прострочку оплати відповідачем за поставлений природний газ за період з 28.11.2017 по 23.01.2018 з посиланням на Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який було введено ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2013 у справі №927/16/6б/13, є безпідставним та спростовується вищевикладеними обставинами. Боржник повинен виконувати зобов`язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Враховуючи наведені вище положення законодавства та фактично встановлені обставини справи, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені за неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (в період з 28.11.2017 по 23.01.2018) та про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в цій частині, а саме:

-по акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 за період з 28.11.2017 по 23.01.2018 в сумі 145229,62 грн та по акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 за період з 26.12.2017 по 23.01.2018 в сумі 274257,35 грн.

Відповідно, за прострочку оплати газу, поставленого у жовтні 2017 року по акту від 31.10.2017 пеня становить 4494,73 грн за період з 24.01.2018 по 11.02.2018, а за прострочку оплати газу, поставленого у листопаді 2017 року по акту від 30.11.2017 пеня становить 198242,72 грн за період з 24.01.2018 по 21.02.2018.

Перевіривши розрахунок пені та враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем за поставлений природний газ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно нараховано відповідачу по актах приймання-передачі природного газу від 31.12.2017; 31.01.2018; 28.02.2018; 31.03.2018; 30.04.2018; 31.05.2018; 30.06.2018; 31.07.2018; 31.08.2018; 30.09.2018, відповідно: 441894,75 грн пені за період з 26.01.2018 по 18.03.2018; 637318,06 грн пені за період з 27.02.2018 по 06.05.2018; 1796534,11 грн пені за період з 27.03.2018 по 26.09.2018; 2424171,39 грн пені за період з 26.04.2018 по 25.10.2018; 548500,37 грн пені за період з 26.05.2018 по 25.11.2018; 87393,86 грн пені за період з 26.06.2018 по 25.12.2018; 43244,85 грн пені за період з 26.07.2018 по 25.01.2019; 53130,19 грн за період з 28.08.2018 по 13.02.2019; 35232,25 грн пені за період з 26.09.2018 по 13.02.2019 та 35184,93 грн пені за період з 26.10.2018 по 13.02.2019.

Так, сума пені, за прострочку виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо сплати спожитого природного газу в період з жовтня 2017 по вересень 2018 становить 6305972,21 грн.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі наведеного розрахунку (а.с.28-39 т.1), позивач просив суд стягнути з відповідача 1609424,68 грн 3% річних та 3779898,11 грн інфляційних втрат, а саме:

-за прострочку оплати газу, поставленого у жовтні 2017 року: 27545,13 грн 3% річних за період з 28.11.2017 по 11.02.2018 та 30107,21 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2017 по 28.02.2018;

-за прострочку оплати газу, поставленого у листопаді 2017 року: 91858,89 грн 3% річних за період з 26.12.2017 по 21.02.2018 та 333457,47 грн інфляційних втрат за період з 01.01.2018 по 28.02.2018;

-за прострочку оплати газу, поставленого у грудні 2017 року: 86646,02 грн 3% річних за період з 26.01.2018 по 18.03.2018 та 161107,09 грн інфляційних втрат за період з 01.02.2018 по 31.03.2018:

-за прострочку оплати газу, поставленого у січні 2018 року:124964,31 грн 3% річних за період з 27.02.2018 по 06.05.2018 та 304399,48 грн інфляційних втрат заперіод з 01.03.2018 по 31.05.2018;

-за прострочку оплати газу, поставленого у лютому 2018 року: 441859,39 грн 3% річних за період з 27.03.2018 по 13.12.2018 та 887648,77 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2018 по 31.12.2018;

-за прострочку оплати газу, поставленого у березні 2018 року: 629470,56 грн 3% річних за період з 26.04.2018 по 02.01.2019 та 1410517,37 грн інфляційних втрат за період з 01.05.2018 по 31.01.2019;

-за прострочку оплати газу, поставленого у квітні 2018 року: 151597,55 грн 3% річних за період з 26.05.2018 по 12.02.2019 та 435795,43 грн інфляційних втрат за період з 01.06.2018 по 28.02.2019;

-за прострочку оплати газу, поставленого у травні 2018 року: 21779,36 грн 3% річних за період з 26.06.2018 по 13.02.2019 та 71024,83 грн інфляційних нарахувань за період з 01.07.2018 по 28.02.2019;

-за прострочку оплати газу, поставленого у червні 2018 року: 9354,97 грн 3% річних за період з 26.07.2018 по 13.02.2019 та 39152,86 грн інфляційних втрат за період з 01.08.2018 по 28.02.2019;

-за прострочку оплати газу, поставленого у липні 2018 року: 10417,68 грн 3% річних за період з 28.08.2018 по 13.02.2019 та 52064,22 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2018 по 28.02.2019;

-за прострочку оплати газу, поставленого у серпні 2018 року: 6908,28 грн 3% річних за період з 26.09.2018 по 13.02.2019 та 29735,37 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2018 по 28.02.2019;

-за прострочку оплати газу, поставленого у вересні 2018 року: 7022,54 грн 3% річних за період з 26.10.2018 по 13.02.2019 та 24888,01 грн інфляційних втрат за період з 01.11.2018 по 28.02.2019.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України на підставі рішення суду можуть виникати зобов`язання, які залежно від змісту можуть бути грошовими або негрошовими.

Статтями 524, 533-535 та 625 ЦК України передбачено, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно із статтею 625 ЦК України за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18; постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18; постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18; від 22.11.2018 у справі №761/43507/16-ц; від 31.07.2018 у справі №910/3692/18., від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та наданий відповідачем контррозрахунок, за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА: ЗАКОН ENTERPRISE, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно при визначенні інфляційних втрат за прострочку оплати за поставлений газ у жовтні 2017, січні 2018, лютому 2018, березні 2018 та квітні 2019 здійснено нарахування з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Таким чином, заперечення відповідача щодо суми нарахованих інфляційних втрат за прострочку оплати за поставлений газ у жовтні 2017, січні 2018, лютому 2018, березні 2018 та квітні 2018 є безпідставними і спростовуються вищевикладеними обставинами, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Що стосується нарахування інфляційних втрат за прострочку оплати за поставлений газ у листопаді та грудні 2018 у сторін відсутні розбіжності та заперечення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що інфляційні втрати за прострочку оплати за газ, спожитий у травні 2018, становлять 71024,83 грн; за газ, спожитий у червні 2018, становлять 39152,86 грн; за газ, спожитий у липні 2018, становлять 52064,22 грн; за газ, спожитий у серпні 2018, становлять 29735,37 грн; за газ, спожитий у вересні 2018, становлять 24888,01 грн.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що розбіжності виникли у зв`язку із заокругленнями індексу інфляції та визначеннями кількості цифр після коми.

Крім того, відповідачем не вірно визначено розмір інфляційних втрат в сумі 27862,52 грн за прострочку сплати за газ спожитий у вересні 2018, оскільки він становить 24888,01 грн.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, позивачем було правомірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, а тому нарахування відповідачу 3779898,11 грн інфляційних втрат, з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованими, про що також вірно вказав суд першої інстанції (а.с.28-39 т.1).

Так, матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов?язань щодо сплати за спожитий природний газ в жовтні 2017-вересні 2018 року, а тому перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано за прострочку виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо сплати за спожитий природний газ в жовтні 2017-вересні 2018 року три проценти річних в сумі 1609424,68 грн.

Посилання відповідача про те, що при оцінці правовідносин та визначенні наявності чи відсутності порушення умов договору з боку відповідача, щодо прострочення виконання грошових зобов`язань та визначення ступеню його вини, необхідно враховувати, що починаючи з листопада 2014 року сторонами застосовувався порядок розрахунків, як визначено у п.п.1 п.6.3. договору №5045/1718-БО-39, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки", оскільки на відповідача станом на 30.09.2015 поширювалась дія ст.19-1 Закону України №2633-IV "Про теплопостачання" від 02.06.2005, судом до уваги не може бути прийнято з наступних підстав:

Згідно із статтею 19-1 Закону України "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 затверджений "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки".

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 (далі - Порядок № 217), передбачено, що теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями). Теплогенеруючі організації, які купують природний газ у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками для виробництва теплової енергії та здійснюють її продаж тільки теплопостачальним організаціям для подальшої реалізації споживачам теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за вироблену теплову енергію за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями), та укладають відповідні договори з теплопостачальними організаціями.

Відповідно до п.6.3. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 поширюється дія статті 19 1 Закону України "Про теплопостачання"; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законом порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 19 1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором у порядку календарної черговості виникнення заборгованості за наявності заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови, відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних, нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійсняється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Статтею 1 Порядку № 217 визначено, механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Вказаним Порядком № 217 встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок № 217 не стосується договірних зобов`язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.

Таким чином, здійснення оплати за отриманий природний газ, відповідно до вищевказаного Порядку № 217, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, у тому числі, від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки: обов`язок зі сплати поставленого позивачем відповідачу природного газу, відповідно до умов договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017, покладено саме на відповідача як покупця; відповідач щодо обсягу та вартості отриманого газу за спірний період не заперечував та здійснював оплату за поставлений природний газ. Також підпунктом 2 пункту 6.3. договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017 передбачено, що у будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

Що стосується заяви відповідача №34 від 08.01.2019 про зменшення розміру пені, нарахованої по періоду з 23.01.2018 по 13.02.2019 (включно) у розмірі 6580494,21 грн до 1%, у сумі 65804,94 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов?язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов?язання боржником.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч.1ст.550 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд повинен об`єктивно та комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, і за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.

Разом з тим, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 916/2283/18; від 23.09.2019 у справі №920/1013/18; від 22.10.2019 у справі №904/5830/19; від 31.10.2019 у справі № 911/874/19; від 06.11.2019 у справі №917/1638/18; від 13.01.2020 у справі №902/855/18; від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Обґрунтувуючи заяву про зменшення розміру пені, нарахованої по періоду з 23.01.2018 по 13.02.2019 (включно) у розмірі 6580494,21 грн до 1%, у сумі 65804,94 грн, відповідач посилається на повний розрахунок за поставлений природний газ по спірному договору, що підтверджується довідкою по операціям за договором №5045/1718-БО-39 від 07.09.2017, актом звіряння розрахунків від 31.01.2019; критичний брак обігових коштів, що викликано наявністю різниці в тарифах; невідповідність фактичних витрат на надання комунальних послуг рівню встановлених тарифів та законодавче неврегулювання цього питання, збиткову діяльність підприємства. Також відповідач вказує на те, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору №5045/1718-БО-39 від 07.09.2017, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Приймаючи до уваги, що:

-основним видом статутної діяльності АТ "Облтеплокомуненерго" є надання послуг з централізованого постачання та транспортування теплової енергії, опалення та гарячої води для потреб споживачів (населення, установ бюджетної сфери) м. Чернігова та Чернігівської області, а саме: 130511 споживачів фізичних осіб (населення) та 808 абонентів юридичних осіб, в тому числі 232 бюджетні установи, 40 закладів Міністерства охорони здоров`я, 125 закладів освіти, 8 установ та військових частин Міністерства оборони України, 7 судових установ, 27 установ Міністерства внутрішніх справ України, прокуратури України, Служби безпеки України та органам Міністерства юстиції України, що підтверджується довідкою №1942 від 05.09.2019 (а.с.63 т.4). Тобто, господарська діяльність відповідача відноситься до сектору економічної безпеки держави і має важливе соціальне, економічне та стратегічне значення;

-основним джерелом доходу АТ "Облтеплокомуненерго" є кошти, що надійшли за надані послуги від споживачів, в тому числі від населення та бюджетних установ;

-причинами виникнення заборгованості, є критичний брак обігових коштів та зростання заборгованості споживачів за надані послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання перед АТ "Облтеплокомуненерго" через несвоєчасність здійснення споживачами розрахунків за теплопостачання, що привело до виникнення заборгованості: станом на 01.01.2018 - 48,6 млн. грн; станом на 01.01.2019 - 119,5 млн. грн; станом на 01.02.2019 - 155,6 млн. грн; станом на 01.03.2019 - 176,4 млн. грн; станом на 01.04.2019 - 174,3 млн. грн; станом на 01.05.2019 - 143,6 млн. грн; станом на 01.08.2019 - 101,6 млн. грн, що підтверджується фактичними даними теплопостачальних підприємств м. Чернігова щодо заборгованості споживачів, викладених у зверненні Чернігівської міської ради до Кабінету Міністрів України щодо необхідності термінового вирішення проблемних питань в галузі теплоенергії (а.с.64-66 т.4);

-відсутність дієвої системи законодавчого врегулювання правових відносин щодо нецільового використання населенням коштів монетизованої субсидії, а також приписів п.3 Перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №560 "Деякі питання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг" щодо питання компенсації різниці в тарифах за теплопостачання (невідповідність фактичних витрат на надання комунальних послуг рівню встановлених тарифів), привели до того, що переважна частина теплопостачальних підприємств неспроможна досягти нормативного рівня оплати за теплопостачання, АТ "Облтеплокомуненерго" змушене надавати послуги за вартістю, нижчої від її собівартості, граничні тарифи відповідача не покривають виробничі витрати підприємства, необхідні для закупівлі за діючими тарифами енергоносіїв, а не визнана та не компенсована розрахункова різниця в тарифах АТ "Облтеплокомуненерго" на початок 2019 складає 211 млн.грн, в тому числі по населенню - 142,9 млн.грн; по бюджетних установах заборгованість з відшкодування пільг та субсидій існувала з 01.01.2016 по 01.11.2019; станом на 01.01.2020 заборгованість з відшкодування різниці в тарифах становить 22691509,00 грн; а за теплову енергію - 4596868,11 грн, що підтверджується довідкою про заборгованість бюджетів різних рівнів перед АТ "Облтеплокомуненерго" (а.с.71-72 т.4);

-у структурі тарифів не передбачено погашення штрафних санкцій по зобов`язанням минулих років, а тому стягнення штрафних санкцій (пені) в повному обсязі, в даному випадку, зумовлює реальну загрозу цивільним правам та інтересам споживачів з централізованого опалення, постачання гарячої води для об`єктів всіх форм власності, а також зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси щодо можливості забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання населенню м.Чернігова та Чернігівської області. Надані відповідачем обґрунтування щодо майнового стану дійсно мають місце (в частині відшкодування різниці у тарифах серед населення, організаціям, установам, що фінансуються з Державного та місцевих бюджетів, і які із Державного бюджету відповідачу не відшкодовані);

-складне фінансове становище АТ "Облтеплокомуненерго" та наявність збитків, що підтверджується балансами (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2016, 31.12.2017, 31.12.2018, 30.09.2019; звітами про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016, 2017, 2018, 9 місяців 2019; звітами про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання за січень-грудень 2016, 2017, 2018, січень-вересень 2019 (а.с.83-118 т.4);

-повний розрахунок за поставлений природний газ, отриманий за період з 01.10.2017 по 30.09.2018 за договором №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017 та додатковим угодах до нього у розмірі 173308311,15 грн, що підтверджується довідкою по операціям за договором №5045/1718-БО-39 від 07.09.2017, актом звіряння розрахунків від 31.01.2019 свідчить про добросовісну поведінку відповідача;

-позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку простроченням оплати за спожитий газ по спірному договору і матеріали справи не містять документів, які б вказували про ухилення відповідача від виконання рішення суду;

-розмір пені є надмірно великим; стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання; примусове стягнення з відповідача всієї суми штрафних санкцій (пені) може привести до непередбачуваних наслідків, які негативно вплинуть на роботу Товариства (в тому числі і до можливого арешту рахунків та майна, в результаті чого буде заблоковано його господарську діяльність); нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору №5045/1718-БО-39 від 07.09.2017.

- враховуючи принцип збалансованості інтересів сторін, судова колегія доходить висновку, що всі вищевикладені обставини у сукупності є винятковими, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України так ст.551 Цивільного кодексу України, є можливим зменшити розмір пені на 50 %. Відповідно пеня підлягає стягненню в сумі 3152986,11 грн.

Заява відповідача в частині зменшення розміру пені до 1% задоволенню не підлягає, оскільки зменшення пені до 1%, як про те просить відповідач, фактично нівелює інститут цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу призводить до безкарності боржника перед кредитором в частині дисципліни розрахунків, а також може бути розцінене, як порушення балансу сторін та втручанням у договірні правовідносини, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Згідно із ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а ст.525, 526 Цивільного кодексу України і ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами договору №5045/1718-БО-39 постачання природного газу від 07.09.2017 та додатковими угодами до нього не передбачено залежність оплати відповідачем отриманого природного газу від надходження коштів від безпосередніх споживачів-отримувачів послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання.

Враховуючи вищевикладене, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений природний газ своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення 3152986,11 грн пені; 1609424,68 грн 3% річних та 3779898,11 грн інфляційних втрат, а у частині стягнення 3572473,07 грн пені судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Оскільки, спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, а суд зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню за прострочку виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача вірно стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 175429,43 грн.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України не було подано належних та переконливих доказів для задоволення апеляційної скарги. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 27.02.2020, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Чернігівської області від 27.02.2020 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2020 у справі № 927/980/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2020 у справі № 927/980/19 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

4. Матеріали справи №927/980/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 22.04.2021.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко