Постанова

від 01.04.2021 по справі 910/10541/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2021 р. Справа№ 910/10541/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 01.04.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 (повний текст рішення підписано 03.12.2020)

у справі №910/10541/20 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-2

до Київської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради, визнання договору оренди земельної ділянки чинним

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство Трест Київміськбуд-2 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради, визнання договору оренди земельної ділянки чинним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у Київської міської ради не було підстав для розірвання договору, виходячи з аналізу норм ст. 24, 25, 32 Закону України Про оренду землі , на момент прийняття оскаржуваного рішення був відсутній Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, а саме оскаржуване рішення є втручанням в господарську діяльність позивача як користувача земельною ділянкою та порушує його права на мирне користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 12.03.2020 №237/8407 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.07.2008 № 72-6-00527 (з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.11.2016 №4089), укладеного між Київською міською радою та Приватним акціонерним товариством Трест Київміськбуд-2 для експлуатації і обслуговування гуртожитку.

Стягнуто з Київської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД - 2 судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська міська рада 09.12.2020 звернулася безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі №910/10541/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/10541/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/10541/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

04.01.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Київської міської ради надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі №910/10541/20, справу призначено до розгляду на 11.02.2021. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10541/20.

20.01.2021 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечувало проти доводів апеляційної скарги, просило залишити рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 року по справі №910/10541/20 без змін, а апеляційну скаргу Київської міської ради без задоволення.

29.01.2021 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-2 надійшло клопотання про долучення доказів, в якому товариство просить долучити як письмовий доказ - лист №16-20 від 28.12.2020 року від ТОВ Авалонпроект , який є генеральним проектувальником по об`єкту будівлі гуртожитку по вулиці Польова, 19/8 з метою спростування припущень відповідача щодо здійснення позивачем нового будівництва та нецільового використання земельної ділянки, який був отриманий позивачем лише 22.01.2021 року за вх. №42.

11.02.2021 року у судовому засіданні керуючись статтею 216 ГПК України у справі №910/10541/20 оголошено перерву до 25.03.2021.

25.03.2021 року у судовому засіданні керуючись статтею 216 ГПК України у справі №910/10541/20 оголошено перерву до 01.04.2021.

31.03.2021 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-2 надійшло клопотання про доручення письмових доказів, в якому товариство надало до суду як письмовий доказ - Розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації за №220 від 26.03.2021 року Про затвердження складу міжвідомчої комісії Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації з питань обстеження стану житлового будинку (гуртожитку) за адресою: вул. Польова, 19/8 з метою встановлення його відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлового будинку (гуртожитку) непридатним для проживання , яке отримане лише 30.03.2021 року за вх.. №195.

Згідно із частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки, вищезазначений лист ТОВ Авалонпроект за №16-20 від 28.12.2020, безпосередньо стосується предмета доказування у даній справі, та такий доказ був отриманий позивачем після прийняття рішення у даній справі, колегія суддів вважає за доцільне залучити даний доказ до матеріалів справи №910/10541/20.

Клопотання позивача про доручення до матеріалів справи Розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації за №220 від 26.03.2021 року, залишене без розгляду на підставі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що таке клопотання подане з пропущенням встановленого судом процесуального строку, без відповідного клопотання про продовження такого строку.

У судове засідання 01.04.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі №910/10541/20 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечував проти доводів, викладених у апеляційній скарзі на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції Приватне акціонерне товариство Трест Київміськбуд - 2 є власником гуртожитку по вул. Польовій 19/8 у м. Києві, що підтверджується Свідоцтвом на право власності від 18.09.1998 серія ЖБ № 23475.

Для експлуатації та обслуговування вказаного гуртожитку у користуванні позивача знаходиться земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Польова, 19/8 у Солом`янському районі міста Києва; розмір - 0,4906 га; цільове призначення для експлуатації та обслуговування гуртожитку; кадастровий номер - 8000000000:69:294:0001.

25.07.2008 позивачем було укладено Договір оренди земельної ділянки на підставі Рішення Київської міської ради № 170/227 від 31.10.2006 який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. і зареєстровано в реєстрі № 4089, Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), було зроблено запис від 25.07.2008 за № 72-6-00527 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, його було поновлено 16.11.2016 строком на 5 років.

Київська міська рада на десятій сесії восьмого скликання 12.03.2020 прийняла рішення № 237/8407 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.07.2008 № 72-6-00527 (з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.11.2016 № 4089), укладеного між Київською міською радою та ПрАТ Трест Київміськбуд -2 для експлуатації і обслуговування гуртожитку , яким відповідно до статті 19 Конституції України, статей 9, 83, 93 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні статей 31, 33 Закону України Про оренду землі , враховуючи неналежне виконання Приватним акціонерним товариством Трест Київміськбуд-2 своїх обов`язків, Київська міська рада, зокрема вирішила - розірвати в односторонньому порядку договір оренди земельної ділянки площею 0, 4906 та (кадастровий номер 8000000000:69:294:0001) від 25.07.2008 N 72-6-00527 (з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.11.2016 N 4089), укладений між Київською міською радою та Приватним акціонерним товариством Трест Київміськбуд-2 для експлуатації і обслуговування гуртожитку на вул. Польовій, 19/8 у Солом`янському районі м. Києва.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно із статтею 93 ЗК України, статтями 762, 792 ЦК України та статтями 13, 21 Закону України Про оренду землі правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства.

Статтями 177, 181, 373, 374 ЦК України визначено, що земельна ділянка (як індивідуалізований об`єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об`єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.

Відповідно до статтей 525, 526, 629 ЦК України і статті 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором, а частиною 3 цієї норми визначено, що у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно із статтею 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статті 3 ЦК України свобода договору, є однією із засад цивільного законодавства.

Тобто, принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК Україниє визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Згідно із п. 8.1. Договору орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором.

Відповідно до пункту 8.3. Договору орендар має право, зокрема самостійно господарювати на землі з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов договору.

Пунктом 11.4. Договору визначено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням , систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Згідно із статтею 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою зокрема є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку зокрема у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Статтею 187 ЗК України визначено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 189 ЗК України, самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

25.09.2003 Рішенням Київської міської ради № 16/890 Про порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві затверджено Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві (далі - Порядок).

Згідно із пунктом 1.1. Порядку, його розроблено з врахуванням особливостей функціонування міста Києва як столиці України та з метою запобігання порушенням земельного законодавства в м. Києві, своєчасного їх виявлення та усунення, удосконалення процедури здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель, на підставі: Земельного кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про столицю України - місто-герой Київ від 15.01.99, Закону України Про місцеві державні адміністрації , Закону України Про землеустрій (п. 1.2. Порядку).

Пунктом 2.5. Порядку передбачено, що самоврядний контроль за виконанням вимог земельного законодавства здійснюється шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень фізичних і юридичних осіб; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель тощо.

Відповідно до пункту 6.1. Порядку підтверджується, що після виявлення порушень земельного законодавства складається акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та вказівка про необхідність усунення порушень земельного законодавства складаються у двох примірниках, один з яких видається особі, яка вчинила порушення земельного законодавства, або направляється їй поштою.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази наявності Акта перевірки земельного законодавства в якому було б зафіксовано порушення з боку позивача щодо порушення умов договору, а саме використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

А тому необґрунтованими та безпідставними є твердження відповідача, що намір позивача реконструювати гуртожиток, який належить позивачу і якому надана в оренду земельна ділянка для обслуговування гуртожитку, свідчить про нецільове використання спірної земельної ділянки. Нормами законодавства не визначено заборону власнику гуртожитку, який перебуває в аварійному стані здійснювати його реконструкцію.

Згідно із, пунктом 8.4. Договору визначено, що орендар зокрема зобов`язаний у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва, питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному законодавством.

З наявного в матеріалах справи листа ТОВ Авалонпроект від 01.10.2020 № 513 вбачається, що станом на 01.10.2020 проект Реконструкція гуртожитку по вул. Польова, 19/8 в Солом`янському районні м. Києва пройшов обов`язкову експертизу в ТОВ Укрбудекспертиза та у відповідності до звіту № 3-372-18-ЕП/КО від 15.03.2019 отримав позитивний висновок.

Що стосується, незаконності виселення жителів із гуртожитку по вул. Польова, 19/8 в Солом`янському районні м. Києва, у зв`язку з наміром позивача проводити реконструкцію гуртожитку, слід зауважити, що відповідна правова оцінка була викладена Верховним Судом у постанові від 18.12.2019 по справі № 760/7956/19 і не є предметом розгляду по даній справі. Вказаною постановою Верховного Суду не встановлено нецільове використання позивачем спірної земельної ділянки.

Таким чином, беручи до уваги недоведеність з боку відповідача, використання позивачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено незаконність прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасувати Рішення Київської міської ради від 12.03.2020 року № 237/8407 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.07.2008 № 72-6-00527 (з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.11.2016 № 4089), укладеного між Київською міською радою та Приватним акціонерним товариства Трест Київміськбуд-2 для експлуатації і обслуговування гуртожитку підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про визнання Договору оренди земельної ділянки від 25.07.2008 № 72-6-00527 (з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.11.2016 № 4089), який укладений між Київською міською радою та Приватним акціонерним товариства Трест Київміськбуд-2 для експлуатації і обслуговування гуртожитку чинним, Господарський суд зазначає.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 20 ГК України визначено, зокрема способи захисту порушених прав. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту визнання договору оренди земельної ділянки чинним, не відповідає способам захисту визначеним ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та будь-яким іншим способом захисту, що може бути встановлений у договорі або законом чи судом у визначених законом випадках, а тому в задоволені вказаної вимоги слід відмовити, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних доказів використання позивачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову Приватного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-2 та визнання протиправним та скасування Рішення Київської міської ради від 12.03.2020 №237/8407 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.07.2008 №72-6-00527 (з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.11.2016 №4089), укладеного між Київською міською радою та Приватним акціонерним товариством Трест Київміськбуд-2 для експлуатації і обслуговування гуртожитку. В іншій частині позову судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції Київською міською радою не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2020, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Київської міської ради слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2020 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/10541/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/10541/20 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Київську міську раду.

4. Матеріали справи №910/10541/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 22.04.202.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала