Постанова

від 21.04.2021 по справі 925/1179/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р. Справа№ 925/1179/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Міщенко С.В.;

від відповідача - Сизько Д.Б.;

розглянувши апеляційну скаргу

Благодатнівської сільської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2020 (повний текст рішення складено 21.01.2021)

у справі № 925/1179/20 (суддя Довгань К.І.)

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське"

до Благодатнівської сільської ради

про визнання права власності та скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Благодатнівської сільської ради про визнання права власності та скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірна земельна ділянка входила до складу землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва (далі також - КСП ім. Чапаєва) на підставі державного акту на право колективної власності на землю від 18.11.1994 серія ЧР №5-3. На спірній земельній ділянці розміщені господарські будівлі та двори і вона не підлягала паюванню. Після перетворення КСП ім. Чапаєва у сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" до останнього як до правонаступника КСП ім. Чапаєва перейшло право власності на спірну земельну ділянку і розміщені на ній господарські будівлі і двори. Попри це право власності на спірну земельну ділянку згідно з наявними у Державному земельному кадастрі відомостями зареєстровано за Благодатнівською сільською радою Золотоніського району Черкаської області.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.12.2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7121589400:14:002:0502 площею 7,4808 га. Скасовано запис про право власності номер 32754440 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності Благодатнівської сільської ради на земельну ділянку кадастровий номер 7121589400:14:002:0502 площею 7,4808 га. Присуджено до стягнення з Благодатнівської сільської ради на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" 5911,33 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що саме позивач набув право власності на спірну земельну ділянку в процесі перетворення КСГП ім. Чапаєва, а оскільки ця земельна ділянка розташована під сільськогосподарськими спорудами, і не підлягала паюванню, то залишилася у колективній власності КСГП ім. Чапаєва і повністю перейшла у власність до СТОВ "ЧАПАЄВСЬКЕ" в результаті перетворення КСГП. Відповідно місцевий господарським суд також встановив, що оскільки право власності на спірну земельну ділянку площею 7,4808 га, яке підлягає державній реєстрації, визнається за позивачем, то відповідно існуючий запис (як державна реєстрація) про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на цю ж саму спірну земельну ділянку підлягає скасуванню за результатами розгляду цієї позовної вимоги, як похідної.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Благодатнівська сільська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте в результаті неповного з`ясування та недоведеності обставин, що мали значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими, а також на підставі неправильно застосованих норм матеріального і процесуального права, місцевий господарський суд дійшов до завчасних та хибних висновків та в зв`язку з цим прийняв незаконне та необґрунтоване рішення. Зокрема скаржник вважає, що на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, з урахування змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , вимоги про скасування запису про право власності є неналежним способом захисту права або інтересу позивача. Також скаржник наголошує, що позивач станом на час звернення до суду власником спірної земельної ділянки не був, а право власності на неї було зареєстроване у встановленому Законом порядку за відповідачем. Відповідач стверджує, що спірна земельна ділянка була сформована (виникла) 23.11.2016 року та відразу мала комунальну форму власності, а тому у приватній чи колективній власності з моменту її формування не перебувала, спірна земельна ділянка стала об`єктом цивільних прав лише після її формування (та державної реєстрації права власності Багодатнівської сільської ради на неї, тобто 30.07.2019 року. Відтак на думку скаржника, власником спірної земельної ділянки позивач не є і ніколи не був. При цьому, відповідач звертає увагу, що державна реєстрація права власності територіальної громади с. Благодатне на земельну ділянку припиненого ще у 1999 році шляхом реорганізації колективного підприємства ім. Чапаєва, здійснювалась в липні 2019 року на підставі Закону України від 10.07.2018 року №2498-VIII та з дотриманням вимог Закону про попереднє формування відповідної земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації в ДЗК, що було здійснено ще в 2016 році.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Благодатнівської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2020 року у справі №925/1179/20 та призначено розгляд справи на 21.04.2021 року.

02.04.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

21.04.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

В судовому засіданні 21.04.2021 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до рішення Золотоніської районної ради народних депутатів від 20 жовтня 1994 року № 2-22 та Державного акту на право колективної власності на землю від 18 листопада 1994 року серія ЧР 5-3 Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чапаєва (далі - КСГП ім. Чапаєва) передано 2 377,1 гектарів землі у колективну власність.

Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 2 від 18.11.1994 року. (а.с. 91-94).

Відповідно до списку осіб, які мають право на земельну частку в КСП ім. Чапаєва затвердженого рішенням №11-22 від 30.05.1997 року кількість таких осіб становить 328 осіб . (а.с. 95-102).

12.02.1999 року громадяни України, як власники земельних часток (паїв), отриманих в результаті паювання земель, що знаходились у колективній власності КСП ім. Чапаєва уклали договір №1 про спільне володіння, користування і розпорядження землею, що знаходиться в спільній власності . (а.с. 125-126). Відповідно до п. 1.1. даного договору в зв`язку з реорганізацією КСП ім. Чапаєва співвласники домовились спільно володіти, користуватися і розпоряджатися належними їм земельними частками (паями), які у сукупності складають єдиний земельний масив, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Також в матеріалах справи наявний Договір передачі майна колективом співвласників юридичної особи від 25.03.1999 року №2 (а.с. 127-130) відповідно до п. 1.1., якого співвласники передають належне їм на праві спільної власності майно товариству на таких правових засадах: основні засоби, що входять до складу майна, передаються товариству в оренду строком на 10 років , а оборотні засоби та об`єкти незавершеного будівництва, що входять до складу майна, продаються товариству на умовах товарного кредиту.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що розмір майнової частки (паю) кожного з співвласників у спільному майні визначається у вартісному виразі і посвідчується свідоцтвом на майнову частку (пай), виданим в результаті паювання майна КСП ім. Чапаєва співвідношення між основними, оборотними засобами та об`єктами незавершеного будівництва затверджені загальними зборами членів КСП ім. Чапаєва 12 лютого 1999 року.

Згідно п. 2.1. вказаного договору перелік основних засобів, що передаються в оренду за цим договором, а також їх вартість визначені в додатку №1 до цього договору .

Відповідно до п. 2.5. даного договору майно передається товариству по акту прийому-передачі , який від імені співвласників підписує голова спостережної ради, а від імені товариства - керівник товариства. Майно передається в оренду разом із землею , яка знаходиться під спорудами і призначена для їх обслуговування.

Однак, в матеріалах справи відсутні, ані свідоцтво на майнову частку (пай), ані додаток №1 до цього договору, ані акт прийому-передачі майна в оренду.

Відповідно до витягу з протоколу №5 від 12.02.1999 року зборів уповноважених членів КСП ім. Чапаєва вбачається, що всього уповноважених осіб 250 , а присутні на зборах 232 особи . (а.с. 123).

Зі змісту вказаного вище витягу вбачається, що порядком денним було:

- про реорганізацію КСП ім. Чапаєва в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю;

- про визначення переліку майна в натурі для передачі його засновникам з метою внесення до статутного фонду товариства .

Колегія суддів підкреслює, що матеріали справи не містять переліку майна в натурі для передачі його засновникам.

Також, 12.02.1999 року згідно Протоколу Установчих зборів засновників ТОВ "Чапаєвське" №1 було вирішено підписати/укласти Установчий договір про створення СТОВ та затвердити Статут товариства. (а.с. 124).

В подальшому 12.02.1999 року було укладено установчий договір про створення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське". (а.с. 165-167). Відповідно до вказаного установчого договору засновниками та учасниками товариства є 15 осіб .

Рішенням виконавчого комітету Чапаєвської сільської ради Золотоніського району "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна" від 22.02.2011 року №17 (а.с. 131) було оформлено СТОВ Чапаєвське право власності на об`єкти нерухомого майна:

- рільнича бригада;

- тракторна бригада №2;

- кормовий двір молочно-товарної ферми;

- хімсклад;

- овочесховище;

- брудер для під рощення молодняка;

- птиці;

- комунгосп;

- пташник;

- парникове господарство;

- свино-товарна ферма;

- будівельна бригада;

- авто гараж;

- молочно-товарна ферма;

- приміщення будинку побут комбінату на першому поверсі та котельня.

Крім того в матеріалах справи наявний технічний паспорт на нежитлове приміщення загальною площею 5 356, 6 кв.м. власником, якого є СТОВ Чапаєвське складений 25.06.2009 року. (а.с. 132-146).

Окрім цього в матеріалах справи наявне свідоцтво про право власності на нерухоме майно відповідно до якого СТОВ Чапаєвське є власником нежитлових приміщень загальною площею 5 356, 6 кв.м., а саме Критий тік.А1. загальна площа 3335,6кв.м., Зерносховище. Б1 загальна площа 588,7кв.м., Комбікормовий завод з лінією по переробці сої, В1, загальна площа 433,8кв.м., Зерносховище,Г1, загальна площа 998.5кв.м., Сіносховище, Д, Сіносховище, Е, Огорожа, 1, Замощення, 1. (а.с. 147).

В матеріалах справи також наявний, виготовлений ФОП Нос А.І. на замовлення позивача у 2020 році Технічний звіт по визначенню статусу земельних ділянок, що знаходяться в користуванні на умовах оренди СТОВ Чапаєвське відповідно до якого до складу земель, які були передані у власність КСГП ім. Чапаєва відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю від 18 листопада 1994 року серія ЧР 5-3 - в т.ч. входила спірна земельна ділянка кадастровий номер 7121589400:14:002:0502, площею 7,4808 га, яка є землею під господарськими будівлями та дворами ("кормовий двір"). (а.с. 78-90).

Також позивачем долучено Довідку виконавчого комітету Чапаєвської сільської ради, що підписана сільським головою з якої вбачається, що земельні ділянки під господарськими спорудами та дворами в адмінмежах Чапаєвської сільської ради фактично використовує СТОВ "Чапаєвське". (а.с. 121).

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 19.09.1995 року КСГП ім.Чапаєва мало ідентифікаційний код 03793047. Цей самий ідентифікаційний код має і позивач - СТОВ "ЧАПАЄВСЬКЕ", що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи (а.с. 8) та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань. Зокрема, у зазначеному Витязі вказано, що попередником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" є колективне сільськогосподарське підприємство їм. Чапаєва. (а.с. 117-120).

26.06.2019 року Благодатнівською сільською радою Золотоніського району Черкаської області було прийнято рішення № 41-5/У11, яким було вирішено зареєструвати право комунальної власності за територіальною громадою села Благодатне Золотоніського району Черкаської області, зокрема, на земельну ділянку кадастровий номер 7121589400:14:002:0502 (пташник), площею 7, 4808 га. (а.с. 116).

30.07.2019 року здійснена державна реєстрація права, у державному реєстрі права, де форма власності зазначена - комунальна; власник - Благодатнівська сільська рада. (а.с. 150).

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на земельну ділянку СТОВ "Чапаєвське", як правонаступника КСП ім. Чапаєва, а також скасування державної реєстрації про право власності на спірну змелену ділянку за відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права в силу ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 ЦК України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Приписами статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

До предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на земельну ділянку загальною площею 7,4808 га, кадастровий номер 7121589400:14:002:0502.

Підставою набуття права власності на земельну ділянку на думку позивача є той факт, що він є правонаступником реорганізованого КСП ім. Чапаєва, тому до нього перейшли усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства, в тому числі право власності на земельну ділянку.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України 1990р. (в редакції чинній на час видачі державного акту на право колективної власності на землю) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (стаття 5 Земельного кодексу України 1990р.).

Згідно з ст. 60 ЗК України (в редакції 1990р.) землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

У відповідності до статтей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно положень ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом.

Як вже було зазначено вище, рішенням Золотоніської районної ради народних депутатів від 20 жовтня 1994 року № 2-22 та відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю від 18 листопада 1994 року серія ЧР 5-3 Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чапаєва (далі - КСГП ім. Чапаєва) передано 2 377,1 гектарів землі у колективну власність.

В матеріалах справи наявний статут Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва (а.с. 10-37), Статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Чапаєвське (нова редакція 2008 р., а.с. 38-57) відповідно до якого засновниками та учасниками сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Чапаєвське виступають 4 особи , та Статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Чапаєвське (нова редакція 2019 р., а.с. 58-77) відповідно до якого засновниками та учасниками сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Чапаєвське виступають 2 особи .

Відповідно до 4.1. Статуту КСГП, який прийнятий на загальний зборах підприємства протоколом №1 від 12.02.1993 року (далі - статут КСП Чапаєва ; а.с. 10-37) земля, все майно підприємства - громадські будівлі, споруди, трактори, комбайни та інші машини, устаткування, транспортні засоби, житлові будинки, продуктивна та робоча худоба, посіви, багаторічні насадження, вироблена продукція, кошти, цінні папери та інше майно являється власністю його членів в розмірі паю кожного з них. Земля є колективною власністю підприємства, що посвідчується державним актом . Належне підприємству майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства/зборів уповноважених.

Землі підприємству належать на праві колективної власності, що підтверджується Державним актом. Це право зберігається при входженні його до складу об`єднань та інших формувань. (п. 7.1. статуту КСП Чапаєва ).

Матеріали справи містять список осіб, які мають право на земельну частку в КСП ім. Чапаєва затвердженого рішенням №11-22 від 30.05.1997 року, який складається з 328 учасників . (а.с. 95-102).

Згідно з п. 11.2 статуту КСП Чапаєва вищим органом управління підприємством є загальні збори його членів або збори уповноважених. У періоді між зборами справами підприємства управляє правління підприємства.

Пунктом 11.3 статуту КСП Чапаєва передбачено, що загальні збори членів підприємства /збори уповноважених зокрема приймають рішення про ліквідацію і реорганізацію/злиття, поділ, приєднання, виділення, перетворення підприємства.

Згідно з п. 12.1. статуту КСП ім. Чапаєва ліквідація та реорганізація / злиття / поділ, виділення, перетворення / підприємства проводяться рішенням загальних зборів його членів , чи за рішенням суду або арбітражного суду.

Відповідно до п. 12.6. статуту КСП ім. Чапаєва при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло переходять усі майнові прав та обов`язки колишнього підприємства. Підприємство може на добровільних засадах за рішенням загальних зборів членів підприємства перетворюватись в самостійні кооперативи, що створюються із госпрозрахункових підрозділів підприємства або окремих груп працівників. Вони наділяються правом розпоряджатися продукцією та доходами, відкриття рахунку в банківських установах. До них переходять за розподільним актом/балансом у відповідних частинах майнові права та обов`язки колишнього підприємства.

Відповідно до п. 12.6. статуту КСП Чапаєва при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло переходять усі майнові права та обов`язки колишнього підприємства. Підприємство може на добровільних засадах за рішенням загальних зборів членів підприємства перетворюватись в самостійні кооперативи, що створюються із госпрозрахункових підрозділів підприємства або окремих груп працівників. Вони наділяються правом розпоряджатися продукцією та доходами, відкриття рахунку в банківських установах. До них переходять за розподільним актом/балансом у відповідних частинах майнові права та обов`язки колишнього підприємства.

Колегія суддів наголошує, що доказів щодо прийняття загальними зборами КСПГ Чапаєва рішення про припинення КСГП та про визначення правонаступника до суду не надано, також у матеріалах справи відсутній розподільчий акт/баланс.

Втім, як стверджує позивач з чим погодився місцевий господарський суд, що СТОВ "Чапаєвське" було засноване шляхом перетворення КСГП ім.Чапаєва у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське".

При цьому, суд першої інстанції роблячи такий висновок посилався на витяг з протоколу № 1 від 12.02.1999 року, установчий договір про створення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" від 12.02.1999 року та Статутом СТОВ "Чапаєвське".

Однак, колегія суддів не може погодитись з даним висновком місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Досліджуючи питання правонаступництва СТОВ Чапаєвське за КСП ім. Чапаєва, яким обґрунтовується наявність права на спірну земельну ділянку, колегія суддів керується наступним.

За приписами ст. 37 ЦК Української РСР у відповідній редакції станом на час нібито припинення КСП ім. Т.Шевченка, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Приписами Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції до 01.01.2004) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до ст. 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Отже, за приписами наведених законів розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформляється розподільним актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передаточним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передаточним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення. Перелік майна, яке виділяється під забезпечення зобов`язань підприємства, визначається і затверджується вищим органом управління підприємства .

Приписами Закону України Про підприємства в Україні (в редакції до 01.01.04) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до його ст. 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Аналогічно були врегульовані питання реорганізації та ліквідації підприємств приписами ст. 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , зокрема, у разі поділу до новостворених підприємств переходять права і обов`язки реорганізованого підприємства за розподільчим актом у відповідних частках .

Однак, колегія суддів повторює, що позивачем не надано суду розподільчого балансу.

При цьому, колегія суддів критично ставиться до поданих позивачем доказів, які на його думку є підтвердженням того, що СТОВ Чапаєвське є правонаступником КСП ім. Чапаєва, а саме витяг з протоколу № 1 від 12.02.1999 року (а.с. 124), витяг з протоколу №5 від 12.02.1999 року, установчий договір про створення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" від 12.02.1999 року (а.с. 165-167) та Статутом СТОВ "Чапаєвське" з огляду на наступне.

Як вбачається з п. 1.1 статуту СТОВ Чапаєвське сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Чапаєвське є підприємством, утвореним на засадах угоди громадянами України, колишніх членів КСП ім. Чапаєва с. Чапаєвка Золотоніського району шляхом об`єднання їх майнових та земельних паїв для підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, нарощування виробництва сільськогосподарської та іншої продукції і товарів.

Як вже було досліджено вище, КСП ім. Чапаєва складалось із 328 учасників, що вбачається зі списку осіб, які мають право на земельну частку в КСП ім. Чапаєва затвердженого рішенням №11-22 від 30.05.1997 року. (а.с. 95-102).

При цьому, відповідно до витягу з протоколу №5 від 12.02.1999 року зборів уповноважених членів КСП ім. Чапаєва вбачається, що всього уповноважених осіб 250, а присутні на зборах 232 особи. (а.с. 123).

Одночасно, із протоколу №5 вбачається, що було ухвалено рішення про виділення в натурі майна спільним комплексом для засновників СТОВ в рахунок майнових паїв для внесення до Статутного фонду товариства на суму 46,300 тис. грн.

Втім, акт приймання вищезазначеного майна в матеріалах справи відсутній. Із протоколу №1 установчих зборів засновників ТОВ Чапаєвське від 12.02.1999 року вбачається, що засновників СТОВ Чапаєвське - 15 осіб, а підприємство створюється на базі частини майна КСП ім. Чапаєва.

Також, відповідно до статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Чапаєвське (нова редакція 2008 р., а.с. 38-57) засновниками та учасниками сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Чапаєвське виступають 4 особи , а вже відповідно до статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Чапаєвське (нова редакція 2019 р., а.с. 58-77) засновниками та учасниками сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Чапаєвське виступають 2 особи .

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано до суду редакції статуту СТОВ Чапаєвське до 2008 року (з 1999 року).

Таким чином, як вбачається зі статутів СТОВ Чапаєвське створено не як правонаступник КСП ім. Чапаєва, а як об`єднання громадян, колишніх членів КСП ім. Чапаєва, шляхом об`єднання їх майна та паїв для підприємницької діяльності.

Отже, за відсутності розподільчого балансу з якого можливо б було встановити, які частки могли перейти до новоствореного підприємства, враховуючи послідовне зменшення колишніх членів КСП ім. Чапаєва учасників СТОВ Чапаєвське з невідомих причин, колегія суддів вважає недоведеним позивачем той факт, що саме спірна земельна ділянка могла перейти у власність СТОВ Чапаєвське .

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП ім. Чапаєва шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП ім. Чапаєва автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Більше того, відповідно до п. 12.1. та п. 12.6. статуту КСП ім. Чапаєва перетворення підприємства здійснюється лише за рішенням загальних зборів членів підприємства , доказів прийняття такого рішення загальних зборів членів підприємства в матеріалах справи відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що посилання в статуті СТОВ Чапаєвське на те, що СТОВ Чапаєвське є правонаступником КСП ім. Чапаєва не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Колегія суддів також критично ставиться до договору №1 про спільне володіння, користування і розпорядження землею, що знаходиться в спільній власності від 12.02.1999 року (а.с. 125-126), договору передачі майна колективом співвласників юридичної особи від 25.03.1999 року №2 (а.с. 127-130) та установчого договору про створення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" від 12.02.1999 року. (а.с. 165-167) виходячи з наступного.

Умовами договору №2 від 25.03.1999 року зокрема передбачено, що по-перше, майно колективу передається товариству разом із землею в оренду (п.1.1., п. 2.5.), по-друге таке майно визначається у вартісному виразі і посвідчується свідоцтвом на майнову частку та передається по акту прийому-передачі , які в матеріалах справи відсутні, що виключає можливість встановити, що насправді було передано товариству.

Також в установчому договорі від 12.02.1999 року, а саме в п. 14 вказано, що товариство є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва, однак зі змісту договору не вбачається конкретизації щодо в яких обсягах та на яких умовах позивач є правонаступником КСП ім. Чапаєва.

Крім того, колегія суддів знову звертає увагу на кількість засновників та учасників, а саме 15 осіб , враховуючи, що кількість учасників КСП ім. Чапаєва складала 328 осіб.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 19.09.1995 року КСГП ім.Чапаєва мало ідентифікаційний код 03793047, і позивач СТОВ "ЧАПАЄВСЬКЕ" має той самий ідентифікаційний код, а також те, що у зазначеному Витязі вказано, що попередником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" є колективне сільськогосподарське підприємство їм. Чапаєва колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 (провадження № 11-771апп19). Отже, відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.

Так, ЄДР є компонентом інфраструктури державної статистики. На його основі органи статистики забезпечують ведення державного обліку та ідентифікацію суб`єктів господарської дальності, однак повноваженнями на проведення реєстраційних дій щодо підприємства не наділені.

Функція органів статистики щодо ведення ЄДР визначена Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 (у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 499, далі - Положення про ЄДР).

Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється. Відповідно до пункту 15 Положення про ЄДР (в редакції станом на день створення ФГ Колос ) ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Колегія суддів зазначає, що вказаний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.09.2020 року у справі №907/29/19.

За наведених обставин справи, сам факт реєстрації СТОВ Чапаєвське у ЄДР за тим же ідентифікаційним кодом, за яким було зареєстровано КСП ім. Чапаєва, не може бути належним та достатнім доказом набуття в порядку правонаступництва права на спірні земельні ділянки, що були складовою частиною земель, які належали на праві колективної власності КСП ім. Чапаєва відповідно до вищезгаданого Державного акту.

Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 року № 720/95 установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Також необхідно зазначити, що Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 03.12.1999 року № 1529/99 передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Отже, відповідно до зазначених Указів паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам. Позивач не пояснив та не довів, яким чином у товариства могли залишитися спірні землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних Указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі № 907/29/19.

Отже, з викладених вище обставин вбачається, що на момент державної реєстрації за відповідачем права власності на спірну земельну ділянку СТОВ Чапаєвське не було власником зазначеної земельної ділянки, а КСП ім. Чапаєва було припинено.

Крім того, із наданих позивачем документів не можливо беззаперечно встановити правонаступництво СТОВ Чапаєвське .

Посилання позивача на долучену Довідку виконавчого комітету Чапаєвської сільської ради без дати та номера, з якої вбачається, що земельні ділянки під господарськими спорудами та дворами в адмінмежах Чапаєвської сільської ради фактично використовує СТОВ "Чапаєвське" (а.с. 121) не може слугувати доказом того, що позивач є власником спірної земельної ділянки, адже позивач, як власник господарських споруд може бути користувачем земельною ділянкою на якій знаходяться його споруди. Крім того, в судовому засіданні 21.04.2021 року позивач не заперечував факт використання спірної земельної ділянки на підставі договору оренди укладеного з відповідачем.

Одночасно, колегія суддів бере до уваги, що рішенням від 26.06.2019 року Благодатнівською сільською радою Золотоніського району Черкаської області № 41-5/У11 (а.с. 116) було вирішено зареєструвати право комунальної власності за територіальною громадою села Благодатне Золотоніського району Черкаської області, зокрема, на земельну ділянку кадастровий номер 7121589400:14:002:0502 (кормовий двір), площею 7, 4808 га, а також передано в оренду на 49 років земельну ділянку кадастровий номер 7121589400:14:002:0502 (кормовий двір), площею 7, 4808 га під господарськими дворами та будівлями, що належать СТОВ Чапаєвське .

Пунктом 21 Перехідних положень Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Таким чином, вказане положення відносить до комунальної власності земельні ділянки, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, які припинені (незалежно від форми припинення) як на праві колективної власності, так і на праві постійного користування, і це право не було припинене.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У рішенні органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади на неї.

Колегія суддів підкреслює, що рішення Благодатнівської сільської ради від 26.06.2019 року, яким зареєстровано право комунальної власності за територіальною громадою зокрема на спірну земельну ділянку на момент розгляду справи є чинним і ніким не оскаржувалось.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" права власності на земельну ділянку кадастровий номер 7121589400:14:002:0502 площею 7,4808 га з підстав не доведеності наявності у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірної земельної ділянки на праві власності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду в постанові від 08.04.2021 року у справі №5023/5383/12, що позов про визнання права власності у порядку статті 392 Цивільного кодексу України пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Крім того, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна . Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98).

Даний правовий висновок також викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі №916/1608/18.

Також, колегія суддів звертає увагу, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10 липня 2018 року № 2498-VIII розділ Х Перехідні положення ЗК України доповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад , на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки , сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Отже, землі, що віднесені до комунальної власності відповідно до п. 21 розділу Х Перехідні положення ЗК України належать територіальній громаді з дня набрання чинності Законом України від 10.07.2018 року № 2498-VIII, а тому відповідач правомірно здійснив реєстрацію права власності спірної земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 90)).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №331/6927/16-ц (пункт 69)).

З 16.01.2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачає. Наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи відповідно до положень частини 3 статті 26 цього Закону є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Отже, вимога позивача про скасування запису номер 32754440 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відповідача на земельну ділянку площею 7,4808 га з кадастровим номером 7121589400:14:002:0502 не відповідає встановленим частиною 3 статті 26 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" способам захисту порушеного права власності на спірну земельну ділянку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду Черкаської області від 08.12.2020 року у справі №925/1179/20 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Благодатнівської сільської ради підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Благодатнівської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2020 року у справі №925/1179/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2020 року у справі № 925/1179/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" (19774, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Благодатне, код ЄДРПОУ 03793047) на користь Благодатнівської сільської ради (19774, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Благодатне, вул. Соборна, 1, код ЄДРПОУ 26357640) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 8 868 (вісім тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень) 00 коп.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

5. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1179/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.04.2021 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз