Рішення

від 15.04.2021 по справі 920/1140/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.04.2021 Справа № 920/1140/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1140/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, ідентифікаційний код 40150216),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО-ТРАНС (40020, м. Суми, пр-т Курський, буд. 18 А, ідентифікаційний код 38724350),

про стягнення 219 785,00 грн ,

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з відповідача штраф в сумі 219785,00 грн за невірно вказану у накладній від 13.03.2020 № 38419669 масу вантажу, а також судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи в сумі 2 800,72 грн.

Позов обґрунтовано посиланням на положення статті 307 Господарського кодексу України, статей 3, 10 Закону України Про залізничний транспорт , статей 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України); неправильним зазначенням у залізничній накладній від 13.03.2020 № 38419669 маси вантажу у вагоні № 60398443, який прямував зі станції Лужани регіональної філії Львівська залізниця АТ Укрзалізниця на станцію Маріуполь сортувальний регіональної філії Донецька залізниця АТ Укрзалізниця , що є підставою для нарахування і стягнення з відправника штрафу у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, тобто у сумі, заявленій до стягнення.

Ухвалою суду від 16.11.2020 у справі № 920/1140/20 постановлено позовну заяву від 11.11.2020 вх. № 34330 Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код 40150216), до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Транс (40020, Сумська область, м. Суми, просп. Курський, 18-а, код 38724350) про стягнення 219 785,00 грн залишити без руху; встановити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - дев`ять днів з дня вручення заявнику ухвали про залишення позовної заяви без руху; встановити спосіб усунення недоліків позовної заяви: шляхом подання суду доказів доплати судового збору в сумі 496,06 грн.

01.12.2020 від представника позивача електронною поштою до суду надійшов лист-пояснення щодо усунення недоліків, відповідно до якої позивачем виконано вимоги судової ухвали від 16.11.2020 та подано до суду докази доплати судового збору у сумі 496,06 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 27.11.2020 № 3226491.

Ухвалою суду від 02.12.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 920/1140/20; призначити підготовче засідання на 21.01.2021, 10:30.

04.01.2021 до суду від представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Транс (40020, Сумська область, м. Суми, просп. Курський, 18-а, код 38724350) - адвоката Кирилюк Т.А. (ІНФОРМАЦІЯ_1) надійшло клопотання від 29.12.2020 б/н (вх. № 87к від 04.01.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 05.01.2021 у справі № 920/1140/20 судом постановлено клопотання представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Транс (40020, Сумська область, м. Суми, просп. Курський, 18-а, код 38724350) - адвоката Кирилюк Т.А. (ІНФОРМАЦІЯ_1) від 29.12.2020 б/н (вх. № 87к від 04.01.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 920/1140/20 задовольнити; провести підготовче засідання у справі № 920/1140/20, призначене на 21.01.2021, 10:30 за участю представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Транс (40020, Сумська область, м. Суми, просп. Курський, 18-а, код 38724350) - адвоката Кирилюк Т.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua ).

04.01.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив від 29.12.2020 б/н (вх. № 13/21 від 04.01.2021), в якому представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що комерційний акт від 19.03.2020 № 486202/41 підписаний не уповноваженими особами - комерційним агентом ОСОБА_1 , інженером р/в ОСОБА_2 та ДЗС ОСОБА_5, крім того інженер р/в ОСОБА_3 не приймала участь у контрольному зважуванні, а ОСОБА_4., який приймав участь у контрольному зважуванні, не підписував цей акт. А тому, представник відповідача зазначає, оскільки комерційний акт відносно відповідача складено не уповноваженими особами, він не має юридичної сили і не може тягнути за собою застосування до спірних правовідносин статей 118, 122 Статуту залізниць. Наданий до суду акт загальної форми від 19.03.2020 № 31627 взагалі ніким не підписаний. Акт загальної форми № 31627 від 19.03.2020 взагалі ні ким не підписано, а тому не може слугувати доказом у справі.

На думку представника відповідача, під час перевезення вантажу залізницею не було забезпечено схоронність вантажу та захист його від втрати, а тому вага вантажу могла бути меншою за вказаною у накладній саме у зв`язку з цим. Фактична вага вагону не відповідає вазі зазначеній у документах на цей вагон, є значно меншою, а тому як зазначає представник відповідача, позивачеві необхідно було спочатку зважувати пустий вагон, а потім завантажений.

Також у відзиві представник відповідача, враховуючи норми закону, а також надмірність штрафної санкції по відношенню до майнового стану відповідача і відсутність завданих збитків, просить суд зменшити штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантаж.

Окрім наведеного представником відповідача подано до суду клопотання від 20.01.2021 б/н (вх. № 494к від 20.01.2021), відповідно до якого представник відповідача у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні, просить суд відкласти розгляд та дозволити участь представника відповідача у наступному судовому засіданні в у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).

На підтвердження факту участі представника відповідача - адвоката Кирилюк Т.А. в іншому судовому засіданні, останнім додано до зазначеного клопотання скріншот із сайту Судова Влада .

20.01.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання від 20.01.2021 б/н (вх. № 491к/21 від 20.01.2021) про відкладення судового засідання та продовження строку надання відзиву, у зв`язку з необхідністю додаткового часу на підготування відповіді на відзив відповідача.

Ухвалою від 21.01.2021 у справі № 920/1140/20 судом постановлено клопотання представника позивача - Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код 40150216) про відкладення судового засідання та продовження строку на подання до суду відповіді на відзив задовольнити; продовжити позивачу - Акціонерному товариству Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код 40150216) строк на подання до суду відповіді на відзив, встановлений в пункті 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду Сумської області від 02.12.2020 у справі № 920/1140/20 - до 18.02.2021; клопотання представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Транс (40020, Сумська область, м. Суми, просп. Курський, 18-а, код 38724350) - адвоката Кирилюк Т.А. (ІНФОРМАЦІЯ_1) від 20.01.2021 б/н (вх. № 494к від 20.01.2021) про відкладення судового засідання та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 920/1140/20 задовольнити; продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі №920/1140/20 на тридцять днів з 02 лютого 2021 року до 03 березня 2021 року; відкласти підготовче засідання у справі № 920/857/20 на 23.02.2021, 11:30 за участю представника відповідача - адвоката Кирилюк Т.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).

16.02.2021 до суду від представника позивача - Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код 40150216) - адвоката Єрьомичевої А.В. (ІНФОРМАЦІЯ_2) надійшла заява від 16.02.2021 б/н (вх. № 881к від 16.02.2021, електронна пошта) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 17.02.2021 у справі № 920/1140/20 судом постановлено заяву представника позивача - Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код 40150216) - адвоката Єрьомичевої А.В. (ІНФОРМАЦІЯ_2) від 16.02.2021 б/н (вх. № 881к від 16.02.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити; провести підготовче засідання у справі № 920/1140/20, призначене на 23.02.2021, 11:30 за участю представника позивача - адвоката Єрьомичевої А.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).

01.03.2021 від представника позивача до суду електронною поштою надійшла відповідь на відзив від 10.02.2021 № НЮс-А-277 (вх. № 2141/21), де останній підтримує позовні вимоги повністю та зазначає, що комерційний акт № 486202/41 від 19.03.2020 станції Волноваха, складений у відповідності з пунктом 10 Правил складання актів , затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, є належним та допустимим доказом, оскільки підписаний трьома працівниками залізниці станції Волноваха: заступником начальника станції Шалімовим А.Ю, інженером ОСОБА_3. (відповідальна особа за складання комерційних актів згідно наказу № 200 від 21.02.2020), агентом комерційним ОСОБА_1, яка була присутня при зважуванні вагону та має право підписувати комерційні акти згідно наказу № 200 від 21.02.2020. Акт загальної форми № 31627 від 18.03.2020 та комерційний акт № 486202/41 від 19.03.2020 підтверджують факт невідповідності маси вантажу у вагоні і маси вантажу, що зазначена в накладній, що є підставою для матеріальної відповідальності відповідача.

Також представник позивача зазначає, що акт загальної форми № 31627 від 18.03.2020 та оперативне повідомлення, які додано до матеріалів справи, не підписано, оскільки вони роздруковані з АРМ ПКО (електронний документообіг залізниці).

Крім того, як зазначає представник позивача, згідно комерційного акту № 486202/41 від 19.03.2021 у розділі Д ознак нестачі, псування або пошкодження під час перевезення відкритому рухомому складі не виявлено (При огляді виявлено, що маркування не порушено. Вагон технічно справний. Вагон бездвірний, розвантажувальні люки закриті на запірний пристрій, скручені дротом. Слідів виїмок, поглиблень - не виявлено. До того ж прибув вагон - під охороною стрілка Чуб). Відповідно до підпункту а статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за недостачу вантажу за умови надходження його у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Тож з матеріалів справи вбачається, що вагон прийшов без ознак нестачі, псування або пошкодження під час перевезення. Крім того, як зазначає позивач, вантаж зважувався з розчепленням на справних 150 т., держповірених, вагонних танзометричних вагах. За результатами зважування встановлено факт невідповідності маси вантажу проти зазначених у накладній даних.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій у відповіді на відзив представник позивача зазначає, що у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17 вказано, що відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача). Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

А тому, на думку представника позивача, відповідальність за невірно зазначену масу вантажу встановлена у статті 122 Статуту залізниць України незалежно від її (маси) заниження чи завищення. Розмір штрафу, встановлений у статті 118 Статуту залізниць України, залежить від розміру провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, ухвалою від 03.03.2021 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/1140/20 та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.04.2020, 12:00 за участю представників учасників справи у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового слухання справи повідомлені судом належним чином, про що свідчать відомості, занесені до протоколу судового засідання від 03.03.2021 про явку представників учасників справи та повідомлення судом представникам учасників справи про дату, час та місце наступного судового засідання.

15.04.2021 від представника відповідача до суду електронною поштою надійшло клопотання від 13.04.2021 б/н (вх. № 3763/21 від 15.04.2021), відповідно до якого представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з його відпусткою та зайнятістю іншого представника в судовому засіданні у справі № 725/812/21.

Дослідивши матеріали вищезазначеного клопотання представника відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення його без розгляду, зважаючи на наступне.

За приписами частини другої статті 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Проте, надіслане до суду представником відповідача засобами електронного зв`язку клопотання про відкладення розгляду справи не містить електронного цифрового підпису заявника.

Статтею 3 Закону України Про електронний цифровий підпис закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами першою-третьою статті 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (стаття 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг ).

Положеннями статті 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис .

Відповідно до статей 1, 4 Закону України Про електронний цифровий підпис , електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі . Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Отже, створення електронного документа завершується накладенням електронного цифрового підпису його автора та надає електронному документу статусу оригіналу.

Згідно із статтею 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

За приписами статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина перша). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята).

Оскільки клопотання про відкладення розгляду справи не містить електронного цифрового підпису заявника, то таке клопотання не відповідає вимогам частини другої статті 170 ГПК України.

Частиною четвертою статті 170 ГПК України визначено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Судом встановлено, що клопотання представника відповідача від 13.04.2021 б/н (вх. № 3763/21 від 15.04.2021) про відкладення розгляду справи, яке надійшло до суду 15.04.2021 електронною поштою, не підписано електронним цифровим підписом, у відповідності до вимог частини другої статті 96 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим повертається відповідачу без розгляду.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Враховуючи нез`явлення представників учасників справи у судове засідання та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання по суті, а також обмеженість суду у строках розгляду справи по суті, суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України, за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

13.03.2020 згідно з накладною № 38419669, яка у відповідності до статті 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов`язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Лужани регіональної філії Львівська залізниця АТ Укрзалізниця на станцію Маріуполь сортувальний регіональної філії Донецька залізниця АТ Укрзалізниця відповідачем здійснено відправлення вагону № 60398443 з вантажем - лом чорних металів .

18.03.2020 на станції Волноваха, на підставі статті 24 Статуту залізниць України та акту загальної форми № 31627 від 18.03.2020 позивачем здійснено контрольне комісійне переважування вагону № 60398443, під час якого виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відповідачем в накладній № 38419669 від 13.03.2020, про що складено комерційний акт № 486202/41 від 19.03.2020. Результат зафіксовано в Журналі контрольного зважування вхідних вантажів та відомості зважування, на станцію відправлення направлені телеграми.

Зазначений комерційний акт засвідчує, що під час комісійного зважування з розчепленням на 150 т вагонних вагах вантажоодержувача (повірка 18.03.2020) вагона № 60398443 відправленого за накладною № 38419669 від 13.03.2020, за участю представників вантажоодержувача встановлено розбіжності фактичної маси вантажу із зазначеною відповідачем у накладній масою менше документа на 1300 кг. Фактично встановлено: брутто 89800 кг, тара 23800 кг, нетто 66000 кг. В накладній № 38419669 від 13.03.2020 зроблено відмітку про складання комерційного акту № 486202/41 від 19.03.2020.

Як встановлено судом, відповідно до накладної № 38419669 від 13.03.2020 відправником вантажу є відповідач у справі, маса вантажу визначена вантажовідправником (відповідачем) без участі представників позивача, завантаження проводилося силами та засобами вантажовідправника, що підтверджується відповідними відмітками у графах 24, 26, 28 перевізних документів.

Факт невідповідності маси вантажу у спірному вагоні даним про його масу, зазначеним у перевізних документах, став підставою для складання залізницею комерційного акта № 486202/41 від 19.03.2020. Оскільки згідно штатного розпису структурного підрозділу Станція Сартана та будь якої іншої станції регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Укразалізниця в господарстві вантажно та комерційної роботи станції штатні одиниці: начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) відсутні, то комерційні акти підписуються працівниками, які на це уповноважені згідно наказів, розпоряджень та посадових інструкцій.

Комерційний акт № 486202/41 від 19.03.2020 станції Волноваха, складений у відповідності з пунктом 10 Правил складання актів , затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, є належним та допустимим доказом, оскільки підписаний трьома працівниками залізниці станції Волноваха: заступником начальника станції Шалімовим А.Ю, інженером ОСОБА_3. (відповідальна особа за складання комерційних актів згідно наказу № 200 від 21.02.2020), агентом комерційним ОСОБА_1, яка була присутня при зважуванні вагону та має право підписувати комерційні акти згідно наказу № 200 від 21.02.2020.

Акт загальної форми № 31627 від 18.03.2020 та комерційний акт № 486202/41 від 19.03.2020 підтверджують факт невідповідності маси вантажу у вагоні і маси вантажу, що зазначена в накладній, що є підставою для матеріальної відповідальності відповідача.

У зв`язку із неправильним зазначенням у спірній залізничній накладній маси вантажу позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України нарахував відповідачеві штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати в сумі 219 785,00 грн.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (стаття 307 Господарського кодексу України).

Аналогічні положення містить і стаття 908 Цивільного кодексу України.

Предметом даного спору є стягнення залізницею штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.

Відповідно до статті 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Приписами статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина перша стаття Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України Про залізничний транспорт визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України Про транспорт , Закону України Про особливості утворення акціонерного товариствазалізничного транспорту загального користування , Закону України Про залізничний транспорт , Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статутузалізниць України). На підставі цього Статуту залізниць України затверджені Мінтрасом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статутузалізниць України).

Статтею 6 Статуту залізниць України унормовано, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138 Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та викладено їх в новій редакції.

Так, згідно пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила), накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Виникнення між сторонами у цій справі господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом підтверджується перевізним документом накладною від 11.06.2020 № 32018582. Накладна як основний перевізний документ повинна відповідати вимогам, встановленим Правилами оформлення перевізних документів.

Відповідно до п 1.1 Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №798/5989).

Обов`язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної маса вантажу в кг, визначена відправником , де вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: Спосіб визначення маси , де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: на товарних вагах , на вагонних вагах вантажопідйомністю...т , на елеваторних вагах чи інших вагах; Навантаження засобами зазначається відправника , якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 Правильність внесених відомостей підтверджую представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 % (пункт 2.6 Правил оформлення перевізних документів).

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статті 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (пункт 5.5 Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до статті 23 Статут залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

За приписами статті 24 Статут залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 28 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Додатком 3 до Правил встановлено, що за виключенням випадків, коли вагони завантажуються залізницею, графа 19 заповнюється відправником.

Із графи 28 накладної № 38419669 вбачається, що вантаж у вагон завантажено вантажовідправником, що автоматично свідчить про заповнення графи 19 представником відповідача.

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статут залізниць України).

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 зазначеного Статуту).

Частиною першою статті 26 Закону України Про залізничний транспорт передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Вищевказаною статтею передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002.

Правила складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України) затверджено наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

Згідно з пунктом 10 Правила складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, у пункті 10 цих Правил визначено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) і начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За наявності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт вважатиметься таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів.

Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб`єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

За змістом частин першої, третьої статті 64 та частини третьої статті 65 Господарського кодексу України, підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Оскільки згідно штатного розпису структурного підрозділу Станція Сартана та будь якої іншої станції регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Укразалізниця в господарстві вантажно та комерційної роботи станції штатні одиниці: начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) відсутні, то комерційний акт № 486202/41 від 19.03.2020 заступником начальника станції Шалімовим А.Ю, інженером ОСОБА_3., яка є відповідальною особою за складання комерційних актів згідно наказу № 200 від 21.02.2020 та агентом комерційним ОСОБА_1, яка була присутня при зважуванні вагону та має право підписувати комерційні акти згідно наказу № 200 від 21.02.2020.

Дослідивши обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд установив, що факт невідповідності маси вантажу, відправленого відповідачем, зафіксовано позивачем у комерційному акті № 486202/41 від 19.03.2020, який складено залізницею із дотриманням вимог Правил складання актів; цей акт підписано трьома уповноваженими на його складання особами, повноваження яких підтверджуються матеріалами справи.

Комерційним актом № 486202/41 від 19.03.2020 підтверджується, що в накладній № 38419669 від 13.03.2020 вказана маса вантажу 67300 кг, а фактично маса вантажу вагона № 60398443 складає 66000 кг, що на 1300 кг менше від маси, вказаної у накладній на перевезення.

Зазначений комерційний акт № 486202/41 від 19.03.2020 у передбаченому порядку відповідачем не оскаржувався.

А тому суд приходить до висновку, що до даних правовідносин підлягають застосуванню приписи вищенаведених норм статей 118, 122 Статуту залізниць України, оскільки штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

Аналогічні висновки наведені Верховним Судом у постановах від 21.08.2019 у справі № 905/2360/18, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19 та від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.

Відповідно до пункту 6.1 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею від 29.05.2002 за № 04-5/601 із змінами та доповненнями, підставою покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України.

Пунктом 5.5 розділу 4 Правил перевезення вантажів встановлено, що якщо під час перевезення або на стадії його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно статті 122 Статуту залізниць України. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених у накладній. Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код, адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно статті 118 цього Статуту, якою встановлено стягнення штрафу у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно пункту 6.2 роз`яснення президії Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею від 29.05.2002 за № 04-5/601 із змінами та доповненнями та частини четвертої пункту 21 Оглядового листа Вищого господарського суду України Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства від 29.11.2007 № 01-8/917, у застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

З аналізу вищевказаних норм, можна зробити висновок, що зазначення у накладній маси вантажу є обов`язком вантажовідправника, перевірка правильності заповнення цього реквізиту є правом залізниці, факт неправильного зазначення відправником відомостей про масу вантажу засвідчується комерційним актом, а з відправника за невірно зазначену у накладній масу вантажу стягується штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку сума штрафу за вищевказане порушення складає: 43 957,00 х 5 = 219 785,00 грн, де, 43 957,00 грн - провізна плата по накладній № 38419669 від 13.03.2020 за вагон № 60398443 за вагон від станції Лужани регіональної філії Львівська залізниця АТ Укрзалізниця до станції Маріуполь сортувальна регіональної філії Донецька залізниця АТ Укрзалізниця .

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу виконано позивачем арифметично вірно.

За приписами частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами Статуту залізниць України прямо передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

У відзиві на позов від 29.12.2020 б/н (вх. № 13/21 від 04.01.2021) представник відповідача, посилаючись на вимоги статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, надмірність штрафної санкції по відношенню до майнового стану відповідача та відсутність завданих позивачеві збитків, просить суд зменшити штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

У відповіді на відзив від 10.02.2021 № НЮс-А-277 представник позивача заперечує проти задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій зазначає, що у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17 вказано, що відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача). Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Згідно статті 233 ГПК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьої статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до статі 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Штраф, який стягується позивачем не є договірною штрафною санкцією.

Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій за статтею 233 ГК України є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізоване при наявності сукупності передбачених в гіпотезі коментованої норми обставин, а сама лише відсутність завданих збитків, без врахування кількісної характеристики динаміки виконання зобов`язання, наявності заборгованості перед бюджетами, найманими працівниками, виробництво важливих для держави і суспільства товарів (робіт, послуг) та інших обставин, не може слугувати підставою зменшення розміру санкцій.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що приписами ГПК України у редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, не передбачено для суду права на зменшення розміру штрафних санкцій, тому зменшення розміру штрафу у даній справі й з власної ініціативи суду суперечить приписам ГПК України у редакції з 15.12.2017 р.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача щодо зменшення штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, яке викладено останнім у відзиві на позов.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 800,72 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО-ТРАНС (40020, м. Суми, пр-т Курський, буд. 18 А, ідентифікаційний код 38724350) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, ідентифікаційний код 40150216) штраф за невірно вказану у накладній від 13.03.2020 № 38419669 масу вантажу в сумі 219 785,00 грн (двісті дев`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят п`ять гривень 00 коп.) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 800,72 грн (дві тисячі вісімсот гривень 72 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 26 квітня 2021 року.

Суддя Ю.А. Джепа