Рішення

від 21.04.2021 по справі 922/2246/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2246/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2, Харківської області, м.Харків до 1.Харківської міської ради, м.Харків , 2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків , 3.Приватного підприємства "Учбово-виробничий центр", м.Харків , 4.Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватне підприємство "Спецтехніка", м.Харків про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним та повернення майна за участю представників :

прокурора: Ногіна О.М. (посв. №057318) від 09.10.2021;

відповідача-1: Цуварев О.Ф., виписка з ЄДР;

відповідача-2: Цуварев О.Ф., виписка з ЄДР;

відповідача-3: Голуб І.М., за дов. №9 від 02.11.20;

відповідача-4: ОСОБА_1 (особисто), паспорт НОМЕР_2 від 24.09.96;

третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури 2 Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (перший відповідач), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач), Приватного підприємства "Учбово-виробничий центр" (третій відповідач) та Фізичної особи ОСОБА_1 (третій відповідач), в якому просив суд:

-визнати незаконним та скасувати п. 24 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20 вересня 2017 року №757/17;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 24 вересня 2018 року №5637-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ПП "Учбово-виробничий центр", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О.А. і зареєстрований в реєстрі за №692, скасувавши його державну реєстрацію;

-витребувати у ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу II, III, IIIа, IIIб, IIIв, ІІІг, загальною площею 59,2 кв. м., розташовані в будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21 листопада 2019 року у справі №922/2246/19 у позові Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11 березня 2020 року рішення Господарського суду Харківської області від 21 листопада 2019 року у справі №922/2246/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.06.2020 постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2019 року у справі №922/2246/19 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2020 закрито провадження у справі №922/2246/19.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.09.2020 скасовано та справу №922/2246/19 направлено до Господарського суду Харківської області для подальшого розгляду.

У зв`язку із закінченням апеляційного провадження 18.11.2020 матеріали справи №922/2246/19 були повернуті до господарського суду Харківської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020 для розгляду справи №922/2246/19 визначено суддю Жельне С.Ч.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.11.2020 почато у справі №922/2246/19 підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 23.12.2020 о 10:30.

Під час підготовчого провадження у справі до суду від учасників справи надійшли наступні документи:

- відзив відповідача-1 про відмову в задоволенні позову (вх.№29052 від 11.12.2020, том.5 а.с.171-177);

- відзив відповідача-3 про відмову в задоволенні позову (вх.№29132 від 14.12.2020, а.с.204-206);

- відзив відповідача-4 (вх.№29133 від 14.12.2020), в якому просить зобов`язати позивача роз`єднати позов по справі №922/2246/19, що складається з двох позовних вимог, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, та однієї вимоги до фізичної особи ОСОБА_1

23.12.2020 Харківська міська рада до суду надала заяву про зупинення провадження у справі (вх.№30001), в якій просить суд зупинити провадження по справі №922/2246/19 до закінчення розгляду об`єднанною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/623/20.

Протокольною ухвалою від 23.12.2020 року України відмовлено у задоволенні клопотання 4-го відповідача ( ОСОБА_1 ) про роз`єднання позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2020 заяву Харківської міської ради про зупинення провадження задоволено та провадження у справі 922/2246/19 зупинено до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №922/623/20.

22.02.2021 року від прокурора до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №922/2246/19 в порядку ст.230 ГПК України (вх.№4370), у зв`язку із закінченням об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перегляду справи №922/623/20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.03.2021 поновлено провадження у справі №922/2246/19; підготовче засідання призначено на 24.03.2021 об 11:30.

Протокольною ухвалою від 24.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 07.04.2021 о 12:30.

Протокольною ухвалою від 07.04.2021 на підставі ч.2 ст.202 ГПК України відкладено розгляд справи по суті на 21.04.2021 о 14:10.

У судовому засіданні 21.04.2021 прокурор позов підтримував, представники відповідачів заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених ними у заявах по суті.

Третя особа участь свого повноважного представника у судовому засіданні 21.04.2021 не забезпечила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Враховуючи, що справа сформована, всі докази надані, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

29.12.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі Управління) та ПП УЧБОВО- ВИРОБНИЧИИ ЦЕНТР укладено договір оренди № 4168 (далі- Договір) на нежитлові приміщення підвалу № ІІ, III, ІІІа, ІІІб, ІІІв, ІІІг, загальною площею 59,2 кв.м., розташованих в будинку літ.Б за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до п. 5.6. Договору орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

ПП ПП УЧБОВО- ВИРОБНИЧИИ ЦЕНТР звернулось з листом від 05.05.2017 (вх.№6696) до Управління комунального майна, в якому просило дозволити приватизацію вищевказаних нежитлових приміщень шляхом викупу.

Рішенням Харківської міської ради Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 20.09.2017 № 757/17 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).

Згідно п. 24 додатку 1 до рішення нежитлові приміщення підвалу № ІІ, III, ІІІа, ІІІб, ІІІв, ІІІг, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 59,2 кв.м. підлягали приватизації шляхом викупу ПП УЧБОВО-ВИРОБНИЧИИ ЦЕНТР.

На виконання вказаного рішення Управлінням комунального майна та приватизації доручено суб`єкту оціночної діяльності ФОП СОД Прокоп`євій І.Б. проведення оцінки вартості майна, нежитлових приміщень підвалу № ІІ, III, ІІІа, ІІІб, ІІІв, ІІІг, загальною площею 59,2 кв.м., розташованих в будинку літ.Б за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 31.12.2017.

Відповідно до ст.ст. 4, 13 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні при проведенні оцінки майна, якщо зазначена оцінка затверджується уповноваженим органом місцевого самоврядування, проводиться обов`язкове рецензування звіту, яке полягає в критичному розгляді та наданні висновків щодо повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур вимогам нормативно-правових актів.

Проведено рецензування звіту. Згідно з висновком рецензента: Звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки і може бути використаний для зазначеної мети оцінки.

Оціночна вартість зазначеного об`єкта затверджена 26.02.2018 та складає 136249,00 грн. без урахування ПДВ.

24.09.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ПП УЧБОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР укладено договір купівлі-продажу № 5637-В-С.

Договір нотаріально засвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 29.

Відповідно до акту № 5637-В-С нежитлові приміщення були передані ПП УЧБОВО- ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР.

В подальшому, право власності на нежитлові приміщення підвалу № ІІ, III, ІІІа, ІІІб, ІІІв, ІІІг, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 59,2 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу № 29 перейшло до ПП "Спецтехніка".

29.01.2019 на підставі договору купівлі-продажу № 32 право власності на вищевказані приміщення перейшло до ОСОБА_1 .

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади.

Прокурором надано правове обґрунтування необхідності представництва інтересів держави прокуратурою у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності.

Прокурором зазначено, що недотримання під час проведення зазначеної приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади, що в свою чергу порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов`язком держави відповідно до ст.3 Конституції України.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив про проведення приватизації з порушенням законодавства, а суд встановив, що прокурором визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, тому суд визнає підстави для представництва прокурором інтересів держави достатніми та обґрунтованими.

Скасовуючи постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 березня 2020 року та рішення Господарського суду Харківської області від 21 листопада 2019 року у справі №922/2246/19, направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року вказав про необхідність вирішення питання підвідомчості даного спору з огляду на наявність позовної вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 та дослідження в повній мірі обставин справи, враховуючи, що висновки Європейського суду з прав людини потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи.

В оспорюваному рішенні Харківської міської ради від 20.09.2017 № 757/17 зазначено, що його прийнято на підставі Закону України Про приватизацію державного майна , Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 р.р., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.

Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , ;Про приватизацію державного майна , ;Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

У Програмі визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 р.р.

Відповідно до пункту 3.1 Програми приватизації ініціатива щодо приватизації об`єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.

Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню.

Приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою (пункт 3.3).

Пункт 3.4 Програми приватизації визначає, що приватизація об`єктів здійснюється: шляхом викупу, продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Згідно з пунктом 3.7 Програми приватизації Управлінням готується проект рішення Харківської міської ради з переліками об`єктів, що пропонуються для приватизації за способами їх приватизації.

Рішення про затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації, приймається на пленарному засіданні сесії Харківської міської ради за поданням Управління (пункт 3.8).

Відповідно до пункту 7.1 Програми приватизації відчуження об`єктів комунальної власності здійснюється із врахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а також інших законодавчих та нормативно-правових актів у цій сфері.

Умови та порядок відчуження комунального майна вносяться на розгляд сесії для кожного об`єкта окремим рішенням (пункт 7.2)

За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України Про приватизацію державного майна (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об`єктів комунальної власності) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.

Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України Про приватизацію державного майна встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Відповідно до статті 3 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі Порядок № 439).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Виходячи з аналізу наведених вище норм суд приходить до висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Тобто викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем ПП УЧБОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР здійснювались будь-які поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди №4168 від 29.12.2016.

Згідно з частиною 10 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

За приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що продовжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що пункт 24 додатку №1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 №757/17 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки спрямоване не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.

При цьому суд приймає до уваги те, що при вирішенні спору щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 24.09.2018 №5637-В-С, укладеного на підставі пункту 24 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 №757/17 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади , має надаватись юридична оцінка необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно з положеннями статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Така правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, яка обґрунтована тим, що пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 Стретч проти Сполученого Королівства визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила . Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції .

Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, усвідомлював що його звернення є протиправним оскільки суперечить пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України Про приватизацію державного майна .

Порушення Харківською міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.

Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який не здійснив його невід`ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.

Судом встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця (відповідач-3) , який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв`язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря.

Висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити.

Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) ПП УЧБОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.

Щодо позовних вимог в частині витребування у ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу II, III, IIIа, IIIб, IIIв, ІІІг, загальною площею 59,2 кв. м., розташовані в будинку АДРЕСА_1 ., суд зазначає наступне.

Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Інститут підсудності розмежовує підвідомчі господарським судам справи між відмінними елементами господарської судової системи, залежно від того, який критерій покладено в основу такого розподілу: рівень господарського суду в системі або місце розгляду справи.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено такі юрисдикції: предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23); інстанційна юрисдикція (статті 24-26); територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31).

Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

При цьому, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 17 червня 2020 року у справі №922/2246/19 та у постанові Великої палати Верховного суду від 15 травня 2018 року у справі №911/4144/16.

З матеріалів справи вбачається використання спірних нежитлових приміщень ОСОБА_1 не пов`язується з її діяльністю як підприємця. Крім того, наявність такого статусу не може свідчити про те, що фізична особа - підприємець виступає у такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо використання нерухомого майна.

Позовна вимога про витребування у ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу II, III, IIIа, IIIб, IIIв, ІІІг, загальною площею 59,2 кв. м., розташовані в будинку АДРЕСА_1 виникла із спору, який має приватно-правовий характер, а відтак, спір у відповідній частині має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене, суд закриває провадження у справі в частині вимоги про витребування у ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу II, III, IIIа, IIIб, IIIв, ІІІг, загальною площею 59,2 кв. м., розташовані в будинку АДРЕСА_1 , на підставі пункту 1 частини 1 ст. 231 ГПК України.

За подання позовної заяви до господарського суду Харківської області прокуратурою Харківської області було сплачено судовий збір 6 294,48 грн. (платіжне доручення №1709 від 09.07.2019), за подання апеляційної скарги 9441,72 грн. (платіжне доручення №3378 від 21.12.2019), за подання касаційної скарги 12 588,96 грн. (платіжне доручення №869 від 16.04.2020). Загальна сума сплаченого судового збору складає 28 325,16 грн.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України у разі якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача-1, відповідача-2, відповідача 3 у розмірі 9441,72 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати п. 24 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20 вересня 2017 року №757/17;

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 24 вересня 2018 року №5637-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ПП "Учбово-виробничий центр", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О.А. і зареєстрований в реєстрі за №692, скасувавши його державну реєстрацію.

Стягнути з Харківської міської ради (61003,м.Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь прокуратури Харківської області (61050,м.Харків, вул. Богадана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати по сплаті судового збору 9441 грн. 72 коп.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 14095412) на користь прокуратури Харківської області (61050,м.Харків, вул. Богадана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати по сплаті судового збору 9 441 грн. 72 коп.

Стягнути з Приватного підприємства УЧБОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР (61057, м.Харків, вул. Римарська, 8, код ЄДРПОУ 23463530) на користь прокуратури Харківської області (61050,м.Харків, вул. Богадана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати по сплаті судового збору 9 441 грн. 72 коп.

Провадження у справі № 922/2246/19 в частині вимог про витребування у ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу II, III, IIIа, IIIб, IIIв, ІІІг, загальною площею 59,2 кв. м., розташовані в будинку АДРЕСА_1 . - закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повний текст рішення буде складено судом протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено "26" квітня 2021 р.

Суддя С.Ч. Жельне