Постанова

від 13.04.2021 по справі 520/7295/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 р. Справа № 520/7295/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Чалого І.С. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 (суддя Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено ) по справі № 520/7295/19

за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго"

до Офісу великих платників податків ДПС

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Харківобленерго", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 06.06.2019 №3.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що починаючи з 12.07.2019 року з розрахункових рахунків Акціонерного товариства "Харківобленерго" у банках у примусовому порядку списуються кошти. Зокрема, за період 12.07.2019 по теперішній час списано 1874032,22 грн. Згідно з роздруківкою книги обліку витрат таке списання банками проводиться на виконання рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 06.06.2019 №3. Позивач вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та прийняте за відсутності законних підстав, а тому просить суд його скасувати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 адміністративний позов Акціонерного товариства "Харківобленерго" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 06.06.2019 №3.

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задовоелені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про наявність підставу для задоволення позовних вимог. Зокрема, зазначив, що у зв`язку з несплатою товариством самостійно задекларованих зобов`язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, який перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачений протягом 90 днів, керуючись приписами п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючим органом прийнято рішення від 06.06.2019 №3 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. Таким чином, приймаючи спірне рішення відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб встановлені чинним податковим законодавством України. Стосовно переплати з податку на прибуток Бази відпочинку "Тизлер " скаржником зазначено, платники податку на прибуток підприємств, які мають відокремлені підрозділи на території ВЕЗ "Крим", та платники зазначеного податку із місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим", які мають відокремлені підрозділи на іншій території України, не можуть сплачувати податок на пнрибуток підприємства на консолідованій основі. Тобто, відповідно до п.п.6 п. 12.3 ст.12 Закону України від 12.08.2014р. №1636-УІІ) будь-які податки, збори (обов`язкові платежі), стягнуті на території ВЕЗ "Крим", не змінюють розмір податкових зобов`язань з податків, зборів (обов`язкових платежів), нарахованих (що підлягають стягненню) на іншій території України. На облік до Харківського управління Офісу ВПП База відпочинку Тюзлер АК Харківобленерго прийнята з 01.04.2014 року. За даними ІКП База відпочинку Тюзлер АК Харківобленерго обліковується переплата в сумі 112 882,05 грн., яка виникла станом на 19.02.2013 р. після подання платником декларації з податку на прибуток за 2012 рік. При цьому, головне підприємство АК Харківобленерго є платником податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності. СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів було складено акт звірки стану розрахунків з податку на прибуток приватних підприємств Бази відпочинку Тюзлер Акціонерної компанії Харківобленерго станом на 01.01.2015 рік. Зі сторони платника акт було підписано головним бухгалтером АК Харківобленерго Ісаєвим Д.М. із зауваженнями. Сторона платника не погодилася з даними податкої. За даними платника переплата з податку на прибуток Бази відпочинку Тюзлер Акціонерної компанії Харківобленерго складає 39 650,00 гри. При цьому не надано жодного документу для підтвердження існуючої переплати. Таким чином на думку скаржника, сума переплати Бази відпочинку Тюзлер Акціонерної компанії Харківобленерго не може вважатися достовірною. Також зазначив, що судом першої інстанції не враховано те, що підприємство маючи податковий ПДВ та податку на прибуток не враховувало в 2019 р. переплату по земельному податку в рахунок нарахувань наступних періодів, а постійно нарощувало переплату по відповідному податку.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, , перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Акціонерне товариство "Харківобленерго", перебуває на податковому обліку у Харківському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

На підставі рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 06.06.2019 №3 починаючи з 12 липня 2019 року з розрахункових рахунків Акціонерного товариства "Харківобленерго" у банках у примусовому порядку списуються кошти, зокрема, 12.07.2019 списано 1874032,22 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 06.06.2019 року №3., позивач оскаржив його до суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття оскаржуваного рішення у позивача був відсутній податковий борг, що виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, стягнення якого може бути проведено відповідно до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, а відтак у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення та стягнення коштів позивача з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Законом України від 21.12.2016 № 1797-У1ІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні (далі - Закон № 1797- VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, змінено механізм стягнення коштів з рахунків платника у банках, зокрема пункт 95.5 статті 95 ПК України доповнено абзацами другим- шостим, відповідно до яких: у разі якщо податковий борг виник у результаті несплатигрошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувана до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платник) податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:

1)виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;

2)податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;

3)відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

Відтак, приписами вищевикладеної норми визначено право керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) прийняти рішення про стягнення коштів платника податків, проте тільки у випадку наявної сукупності перелічених умов.

При цьому, наявність зобов`язань держави в особі будь-якого державного (контролюючого) органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.

Таким чином, лише сукупність вказаних обставин наділяє правом керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків такого платника у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 826/10755/15 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 80729203).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 06.06.2019, згідно з даними інтегрованої картки електронного кабінету платника податку "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" у структурного підрозділу Бази відпочинку "Тюзлер" АТ "Харківобленерго" наявна переплата в розмірі 112882,05 грн. з податку на прибуток підприємств.

Враховуючи вимоги Податкового кодексу України така переплата структурного підрозділу може бути використана головним підприємством (позивачем) у рахунок погашення своїх поточних зобов`язань.

Такого змісту зокрема надано і роз`яснення Державної фіскальної служби від 22.12.2016 № 40682/7/99-99-12-03-06-17.

Судовим розглядом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.12.2017 позивач звертався із листом №01-13/7093 до відповідача щодо зарахування суми переплати по платнику база відпочинку Тюзлер АК "Харківобленерго" у сумі 112882,05 грн. до інтегрованої картки платника АТ "Харківобленерго".

Також, 15.05.2019, 03.06.2019 позивач в порядку ст. 43 Податкового кодексу України, звертався із листами №02-16/5215 (т. 1 а.с. 30), 02-16/5991 (т. 1 а.с. 31), 02-16/5990 (т. 1 а.с. 36) до відповідача щодо повернення переплати з земельного податку з юридичних осіб, з рентної плати за користування радіочастотними ресурсами України на поточний рахунок підприємства.

Станом на час розгляду справи, відповідач не здійснив перерахування вище вказаних переплат на рахунки АТ "Харківобленерго".

06 червня 2019 року уповноваженою особою начальник Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС прийнято рішення №3 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Разом з тим, у позивача на момент прийняття спірного рішення відповідачем, наявна переплата з податку на землю та орендної плати за землю на загальну суму 2331960,30 грн, рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України" в сумі 6825,25 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.115 п.14.115 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями є суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, які і є облікованими у електронному кабінеті платника податку, якими в даному випадку є вказані "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" переплатою в розмірі 112882,05 грн. та "Податок на землю та орендна плата за землю" в загальній сумі 2331960,30 грн., "Рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України" в сумі 6825,25 грн.

Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин, на час прийняття оскаржуваного рішення у позивача відсутній податковий борг, що виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, стягнення якого може бути проведено відповідно до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, а відтак у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення та стягнення коштів позивача з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу.

Таким чином, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване рішення 06.06.2019 №3 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 по справі № 520/7295/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.С. Чалий Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 26.04.21.

(у зв`язку з перебуванням судді Бершова Г.Є. у відрядженні)