Постанова

від 15.04.2021 по справі 260/1888/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1888/20 пров. № СК-А/857/11284/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Затолочного В.С., Мікули О.І.

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аквамінерал до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року (суддя першої інстанції Калинич Я.М., м. Ужгород, повний текст складено 30.06.2020),

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Аквамінерал (далі Товариство) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України про :

визнання протиправним та скасування пункту 19 Додатку 1 до наказу Державної служби геології та надр України №92 від 13 березня 2020 року, яким Товариству відмовлено у наданні спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування андезитів, родовища Гайдоське ділянка №1, ділянка №2, Закарпатська область;

зобов`язання Державної служби геології та надр України прийняти рішення у формі наказу про надання Товариству спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування андезитів, придатного для виробництва каменю бутового, щебеню будівельного, строком на 20 років, родовища Гайдоське ділянка №1, ділянка №2, Закарпатська область, Ужгородський район, в 1,5 км на північний схід с. Гайдош, в адміністративних межах Киблярівської сільської ради;

зобов`язання Державної служби геології та надр України надати Товариству спеціальний дозвіл на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування андезитів, придатного для виробництва каменю бутового, щебеню будівельного, строком на 20 (двадцять) років, родовища Гайдоське ділянка №1, ділянка №2, Закарпатська область, Ужгородський район, в 1,5 км на північний схід с. Гайдош, в адміністративних межах Киблярівської сільської ради.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 19 Додатку 1 до наказу Державної служби геології та надр України №92 від 13 березня 2020 р. яким ТОВ Аквамінерал відмовлено у наданні спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування андезитів, родовища Гайдоське ділянка №1, ділянка №2, Закарпатська область. Зобов`язано Державну службу геології та надр України прийняти рішення у формі наказу про надання товариству з обмеженою відповідальністю Аквамінерал спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування андезитів, придатних для виробництва каменю бутового, щебеню будівельного, строком на 20 років, родовища Гайдоське ділянка №1, ділянка №2, Закарпатська область, Ужгородський район, в 1,5 км на північний схід с. Гайдош, в адміністративних межах Киблярівської сільської ради. Зобов`язано Державну службу геології та надр України надати ТОВ Аквамінерал спеціальний дозвіл на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування андезитів, придатних для виробництва каменю бутового, щебеню будівельного, строком на 20 років, родовища Гайдоське ділянка №1, ділянка №2, Закарпатська область, Ужгородський район, в 1,5 км на північний схід с. Гайдош, в адміністративних межах Киблярівської сільської ради. Стягнуто на користь ТОВ Аквамінерал витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 306 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України.

Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Вважає, рішення постановленим з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову в позові. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що 9 серпня 2019 року позивачем було подано заяву про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування андезитів. Зазначено підставу надання дозволу абзац 1 підпункту 1 пункту 8 постанови КМУ №615. Також, було приєднано необхідні документи. Відповідну пропозицію щодо надання такого дозволу Державною службою геології та надр України було надіслано до Міністерства екології та природних ресурсів України та Закарпатської обласної ради. Закарпатською обласною радою не було висловлено позиції щодо отримання спеціального дозволу. Міністерство екології та природних ресурсів України листом від 21 серпня 2019 року внесло пропозицію щодо надання спеціального дозволу ТОВ Аквамінерал . Листом від 23 березня 2020 року було повідомлено позивача про повернення заяви з доданими документами у зв`язку з невідповідністю вимогам пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 124, підпункт 1 якого викладено в новій редакції. Така відмова є правомірною і повністю відповідає нормам законодавства, чинного на момент розгляду заяви. Суд не взяв до уваги висновок Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №826/7696/18 щодо підстав для надання спеціального дозволу без проведення аукціону. Також, зобов`язавши відповідача видати позивачу спеціальний дозвіл, суд втрутився у дискреційні повноваження державного органу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав про законність та обґрунтованість судового рішення.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджено матеріалами справи, зокрема повідомленнями про вручення судових повісток 10 квітня 2021 року - позивачу та 9 квітня 2021 року - відповідачу.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ Аквамінерал за власні кошти провів апробацію та організував затвердження підрахунку запасів корисних копалин, що підтверджується протоколом ДКЗ України № 4799 від 06.06.2019 про затвердження (апробацію) Гайдоського родовища андезитів.

14 серпня 2019 року на підставі положень Порядку №615 позивач подав відповідачеві заяву про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування андезитів, придатного для виробництва каменю бутового, щебеню будівельного, родовища Гайдоське ділянка №1, ділянка №2, яка була зареєстрована відповідачем за вхідним номером 16326/02/12-19 від 15 серпня 2019 року.

Підставою для видачі спеціального дозволу позивач вказав підпункт 1 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України №615 (у редакції чинній на момент подання відповідної заяви) - якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку.

До заяви про отримання спеціального дозволу ТОВ Аквамінерал додало наступні документи: пояснювальну записку, з характеристикою об`єкта, стану його геологічного вивчення, методу розробки, обґрунтуванням необхідності використання надр, із зазначенням потужності підприємства; протокол № 4799 від 06.06.2019 ДКЗ України про затвердження (апробацію) запасів; каталог географічних координат кутових точок ділянки 1 та ділянки 2 надр (похибка - менш як 1 секунда) із зазначенням її площі; програма робіт із введення родовища в експлуатацію із зазначенням окремих етапів та строку їх проведення, джерел фінансування до досягнення підприємством проектної потужності; висновок з оцінки впливу на довкілля від 29.07.2019 № 1199/02-02; звіт про громадське обговорення від 29.07.2019 № 1196/02-02; повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля; звіт з оцінки впливу на довкілля (№ 20194243518); оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля; оглядова карта (масштаб 1:200000); ситуаційний план з нанесеними межами площі видобування та географічними координатами її кутових точок (похибка менш як 1 секунда); план підрахунку запасів корисної копалини на топографічній основі з нанесеними межами категорії запасів, контуром ліцензійної площі з географічними координатами кутових точок ділянки надр (похибка менш як 1 секунда), а також з лініями геологічних розрізів; характерні геологічні розрізи з межами категорій запасів та умовними позначками; матеріали для отримання спеціального дозволу на електронних носіях (диск).

Однак, на протязі більш як 6 місяців рішення про надання дозволу без проведення аукціону або про відмову у наданні дозволу відповідач не приймав.

Згідно наказу Державної служби геології та надр України № 92 від 13 березня 2020 року у зв`язку із невідповідністю документів, поданих суб`єктом господарювання, вимогам пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 124), керуючись пунктом 19 Порядку та враховуючи пропозиції Робочої групи з питань надрокористування (протокол Робочої групи з питань надрокористування від 28.02.2020 № 2-РГ/2020) відмовлено у наданні Товариству з обмеженою відповідальністю АКВАМІНЕРАЛ спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування андезитів ділянки №№ 1, 2 Гайдоського родовища у Закарпатській області.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність такого рішення з наступних мотивів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Користувачами надр на умовах угод про розподіл продукції можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об`єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за межами України (інвестори), що відповідають вимогам законодавства України.

Статтею 14 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, процедура продовження строку дії, переоформлення, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін регулюється Порядком №615. Дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , відповідно до положень ст. 3 якого, основними принципами державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності є:

- захист прав, законних інтересів суспільства, територіальних громад та громадян, життя громадян, охорона навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- розвиток конкуренції;

- прозорість процедури видачі документів дозвільного характеру;

- додержання рівності прав суб`єктів господарювання під час видачі документів дозвільного характеру;

- відповідальність посадових осіб дозвільних органів, адміністраторів та суб`єктів господарювання за порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру;

- зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності;

- установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.

Згідно з п.2 Порядку №615 спеціальні дозволи на користування надрами надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку.

Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 30 календарних днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 Порядку №615, та пропозицій Мінприроди, передбачених пунктом 25 Порядку №615.

Пунктом 19 Порядку №615 встановлено вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу:

- подання заявником документів не в повному обсязі;

- виявлення у поданих документах недостовірних даних;

- невідповідність документів, поданих заявником, вимогам пункту 8 цього Порядку;

- наявність інформації від правоохоронних органів та суб`єктів фінансового моніторингу, що заявник здійснює фінансування тероризму в Україні;

- відмова органів, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 9 цього Порядку, у погодженні надання надр у користування;

- наявність зауважень Мінприроди щодо надання дозволу відповідно до природоохоронного законодавства, передбачених пунктом 25 цього Порядку.

Відповідно до положень п. 19 та п. 25 Порядку № 615, рішення про відмову у наданні дозволу має бути оформлене у вигляді наказу, який має бути оприлюднений на офіційному веб-порталі Держгеонадр протягом 5 днів з моменту прийняття такого рішення.

Відповідачем більш як 6 місяців не приймалося рішення щодо надання чи відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами.

Лише 13 березня 2020 року відповідачем було прийнято наказ № 92 у відповідності до пункту 19 Додатку 1 до якого позивачеві було відмовлено у видачі спеціального дозволу на користування надрами з посиланням на нібито невідповідність поданих документів, вимогам пункту 8 Порядку № 615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 124), підпункт 1 якого викладено у новій редакції.

Водночас, відповідачем при цьому не враховано, що позивач подав заяву на отримання спеціального дозволу на користування надрами ще 15 серпня 2019 року коли діяла інша редакція підпункту 1 пункту 8 Порядку №615, яка встановлювала, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі, зокрема, видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку.

Тобто, на момент подання заяви про видачу спеціального дозволу на користування надрами (15.08.2019) чинним законодавством було передбачено можливість отримати дозвіл без проведення аукціону у разі якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку, що і було зроблено позивачем, а підтверджуючі документи були надані разом із заявкою на отримання дозволу.

Підпункт 1 п. 8 Порядку №615 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 124 не може застосовуватись до спірних правовідносин, які виникли до набрання чинності вказаними змінами до Порядку №615.

Як видно з протоколу №4799 засідання колегії Державної комісії України по запасам корисних копалин від 6 червня 2019 року, до 2011 року Гайдоське родовище розроблялось ТОВ Ресурс відповідно до спеціального дозволу. У 2018 році ТОВ Аквамінерал придбало право на користування геологічною інформацією. У березні 2019 року ТОВ Аквамінерал отримало реєстраційні документи на роботи та дослідження з геологічного вивчення надр , державний реєстраційний номер РДГВН У-19-105/1 від 21 березня 2019 року з метою виконання геолого-економічної переоцінки запасів Гайдоського родовища андезитів. У 2019 році ТОВ Аквамінерал відповідно до технічного завдання виконало геолого -економічну переоцінку Гайдоського родовища андезитів з метою забезпечення власних потреб сировиною для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового з урахуванням сучасних економічних умов, обґрунтування тимчасових кондицій та апробації підрахованих запасів в ДКЗ України. Було прийнято рішення про апробацію підрахованих станом на 1 січня 2019 року балансових запасів незмінених вивітрюванням андезитів загальнодержавного значення Гайдоського родовища.

Тобто, на час проведення позивачем за власні кошти апробації та затвердження підрахунку запасів корисних копалин (протокол ДКЗ України № 4799 від 06.06.2019 про затвердження (апробацію) Гайдоського родовища андезитів) та подання заяви про видачу спеціального дозволу на користування надрами (15.08.2019 р.) чинним законодавством було передбачено можливість отримати дозвіл без проведення аукціону у разі, якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку, що і було зроблено позивачем, а підтверджуючі документи були надані разом із заявкою на отримання дозволу.

Отже, позивач набув право отримати спеціальний дозвіл на користування надрами у відповідності до підпункту 1 пункту 8 Порядку №615.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Таким чином, дія положень постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 124 "Про внесення змін до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" не може поширюватись на правовідносини, що існували або виникли до набрання нею чинності - 25.02.2020.

Положення підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 124 "Про внесення змін до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами", застосовуються виключно до правовідносин, що виникли з 25.02.2020.

Отже, при розгляді заяви позивача відповідач повинен був застосовувати положення підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1131 від 18.12.2018.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 640/21997/18.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 2 КАС України одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14.05.2020 у справі № 826/64/17.

Отже, оскільки рішення відповідача про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами (пункт 19 Додатку 1 до наказу Державної служби геології та надр України №92 від 13 березня 2020 р.) не мотивовано, воно є необґрунтованим, що також свідчить про його протиправність.

Враховуючи вищевказане, зокрема, безпідставність (необґрунтованість) відмови у видачі спеціального дозволу на користування надрами, а також помилкового застосування відповідачем до спірних правовідносин норми нової редакції пункту 8 Правил №615, яка не має зворотної дії в часі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що пункт 19 Додатку 1 до наказу Державної служби геології та надр України №92 від 13 березня 2020 року, яким позивачу відмовлено у наданні спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування андезитів, родовища Гайдоське ділянка №1, ділянка № НОМЕР_1 , Закарпатська область, підлягає скасуванню.

Посилання апелянта на висновок Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7696/18 апеляційний суд відхиляє, так як такий зроблено за інших фактичних обставин, оскільки у зазначеній справі встановлено, що позивачем не здіснювався підрахунок запасів корисних копалин, який був би затверджений ДКЗ. Й той час, як у даній справі позивачем за власні кошти здійснено підрахунок запасів та апробацію, що підтверджено протоколом ДКЗ № 4799 від 6 червня 2019 року.

Щодо доводів апелянта про втручання в його дискреційні повноваження, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 5 статті 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Відповідно до спеціального нормативно-правового акта, що регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами, Держгеонадра не володіє правом вільного розсуду, а має прийняти єдине можливе у даному випадку рішення - видати наказ надання спеціального дозволу на користування надрами.

Ця позиція, зокрема, узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 січня 2018 року у справі №208/8402/14-а та від 27 лютого 2018 року у справі №816/591/15-а.

У своїх постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 у справі №826/8803/15 Верховний Суд зазначив що дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №1640/2594/18, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Проте, надання спеціального дозволу на користування надрами є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого спеціального дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Так, у даній справі, за наявності достатніх та належним чином поданих позивачем документів у відповідності до вимог чинного законодавства та з урахуванням позиції суду про необґрунтованість причин відмови у наданні спеціального дозволу, є підстави вважати, що у суб`єкта владних повноважень, у даному випадку, відсутні повноваження діяти на власний розсуд, а отже і відсутні перешкоди у наданні дозволу за заявою позивача.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 157 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); п. 44 рішення у справі Брайєн проти Об`єднаного Королівства (Bryan v. the United Kingdom); п. 156-157, 159 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); п. 47-56 рішення у справі Путтер проти Болгарії (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Відтак, приймаючи рішення про зобов`язання орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд, перш за все, відновлює баланс взаємодії між органами державної влади та суб`єктами господарювання.

При цьому, суд, приймаючи саме таке рішення на захист порушених прав суб`єктів господарювання - про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію, унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання з боку органів державної влади своїми дискреційними повноваженнями.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, адже останній не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний О. І. Мікула Повне судове рішення складено 26.04.2021