Рішення

від 13.04.2021 по справі 192/1848/20

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/1848/20

Провадження № 2/192/166/21

РІШЕННЯ

Іменем України

13 квітня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області

в складі:

головуючого судді Кітова О.В.

секретаря судових засідань Біжко Ю.М.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Солоне в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод пластмасових виробів Супутник про розірвання договорів про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (договорів емфітевзису) та зобов`язання повернути земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод пластмасових виробів СУПУТНИК`про розірвання договорів про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (договорів емфітевзису) та зобов`язання повернути земельні ділянки.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Завод пластмасових виробів СУПУТНИК було укладено договір № 27 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с/рада Сурсько-Михайлівська. Кадастровий номер: 1225087300:01:017:0458, площа: 4.82 га.

Вказує, що підставою внесення запису про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) було рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:32441429 від 19.11.2016 11:05:33, Зубко Валерій Юрійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровська обл. .Зазначає, що 25 березня 2012 року між позивачем та відповідачем також було укладено договір №28 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с/рада Сурсько-Михайлівська. Кадастровий номер: 1225087300:01:002:0004, площа: 6.14 га.Підставою внесення запису про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) було рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:2541430 від 24.05.2013 10:13:50, Кравченко Крістіна Вячеславівна, Солонянське районне управління юстиції, Дніпропетровська обл. .Зазначає, що копії вищезазначених договорів у Позивача відсутні, так як Відповідач не надав йому екземпляри таких договорів. Позивач взагалі не пам`ятає чи підписував він договори чи, можливо, інші документи. У зв`язку з цим Позивач звернувся із заявою до Відповідача з проханням надати йому копії зазначених договорів (копія заяви та докази її направлення додаються), проте відповідь Позивач не отримав.Окремо Позивач звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради із заявою про надання копій Договорів № 27 та №28 від 25 березня 2012 року. 03 листопада 2020 року Позивач отримав відповідь №10/5- 1777 від 09 жовтня 2020 року, в якій зазначено наступне: надання копій будь-яких документів з реєстраційної справи можливо на підставі ухвали суду про витребування відповідних доказів .

Вважає, що існують підстави для розірвання договорів про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (договорів емфітевзису) № 27 та №28 від 25 березня 2012 року, оскільки по-перше, відбулась істотна зміна обставин , якими Позивач керувався при укладенні договорів, а саме: Позивач наразі залишився без роботи, будь-якого іншого джерела доходу в нього немає, а тому він вирішив самостійно обробляти свої земельні ділянки, вирощувати там зернові. При передачі своїх земельних ділянок в користування Відповідачеві, Позивач не міг припустити, що він опиниться в такому положенні при всій завбачливості з його боку. Якби Позивач міг це передбачити, він би не укладав договори або уклав би їх на інших умовах.Позивач намагався спочатку самостійно здійснити спроби щодо розірвання Договорів за взаємною сторін. Проте, Позивач з Відповідачем не досягай згоди щодо розірвання договорів у зв`язку з істотною зміною обставин, що підтверджується листом №41 від 28.09.2020 р., наданим Відповідачем у відповідь на звернення Позивача (копія додається). Отже, Позивач вимушений звертатися до суду з даною позовною заявою. По-друге, Відповідач грубо порушує умови вищезазначених договорів. Вже 8 років у користуванні Відповідача знаходяться земельні ділянки, які належать Позивачу, проте плату за користування зазначеними земельними ділянками Відповідач не здійснює. Лише при укладенні договорів в 2012 році Відповідач здійснив на користь Позивача платіж у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень по 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень декількома платежами.Вказує, що однією з істотних умов договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) є плата за користування такою земельною ділянкою.

Вважає, що відповідач не виконує умови Договору щодо внесення плати за користування земельними ділянками. Вказує, що в позасудовому порядку відповідач відмовляється розірвати договори.

Після витребовування доказів судом надав додаткові пояснення по суті справи, в яких вказав, що умови договорів №27 та №28 від 25 березня 2012 року, які містяться в матеріалах справи, кардинально відрізняються від умов договорів, які підписував Позивач. Ймовірно, Відповідач здійснив заміну 1-3 аркушів Договору, де змінив умови, які є вкрай не вигідними для Позивача. Позивач ніколи не підписав би договір, згідно якого права на користування вищевказаною земельною ділянкою для сільськогосподарського призначення відбувається за плату у розмірі 25 000 гривень , Власник земельної ділянки підтверджує факт повного розрахунку за цим договором і відсутність щодо Землекористувача будь-яких претензій матеріального та морального характеру - такі умови були відсутні в договорах, які підписував Позивач. Тобто, з вищезазначених договорів випливає, що за користування земельними ділянками 99 років Землекористувач (Відповідач) сплачує Власнику земельної ділянки 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень і це є повний розрахунок за договорами. Вважає, що такі умови є несправедливими,та такими, що порушують законні права та інтереси Позивача. Вважає, що в редакції Договорів, які підписував Позивач зазначалося, що 25 000 гривень - це плата за користування земельною ділянкою за один рік. Договори №27 та №28 від 25 березня 2012 року, які підписав Позивач містили саме такі умови, редакція Договорів, які надає відповідач не відповідає дійсності, умови, зазначені в договорах, які надав Відповідач до суду, з Позивачем не узгоджувались.Також вказує,що відповідно до п.7.7 Договорів №27 та №28 Приступити до використання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб відповідно до цього договору Землекористувач може лише після його державної реєстрації у відділі Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області . Ознайомившись з вищезазначеними договорами, які містяться в матеріалах справи, Позивачеві незрозуміло чи були зареєстровані у відділі Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області зазначені договори. Крім того, варто зазначити, що підписавши договори у березні 2012 року, Позивач свої екземпляри договорів не отримав, адже йому було зазначено, що лише після відповідної реєстрації він зможе отримати свої примірники договорів. Після чого всі усні та письмові запити щодо надання Позивачеві екземплярів Договорів №27 та №28 від 25.03.2012 р. були проігноровані та лише в судовому порядку вдалося ознайомитися з ними.Також зазначає,що Позивач наполягав на нотаріальному посвідченні Договорів №27 та №28 від 25.03.2012 року, на що йому було надано відповідь, що договори обов`язково будуть засвідчені нотаріально, проте, як виявилось, їх нотаріально так і не було засвідчено. Так як Позивач не є фахівцем в галузі права, йому не було відомо, що нотаріально Договори можуть засвідчуватись тільки у його присутності, Позивач повірив Відповідачеві, проте останній ввів його в оману.Також підкреслює той факт, що плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Платниками земельного податку є власники земельних ділянок та постійні землекористувачі, а платниками орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності - орендарі таких земельних ділянок (пп. 14.1.72, пп. 14.1.147, п. 269.1, п. 288.2 ст.288 ПКУ).Емфітевти не є ні власниками, ні постійними землекористувачами, ні орендарями земельних ділянок, а тому у них відсутній обов`язок сплачувати до бюджету плату за землю, передбачену розділом XII ПКУ. З огляду на закріплення в ПКУ положень щодо самостійного виконання платником податків свого податкового обов`язку (п. 36.4 ПКУ) та заборони будь-якої уступки грошового зобов`язання або податкового боргу платника податків третім особам (п. 87.7 ПКУ), емфітевт в жодному разі не вправі сплачувати передбачену розділом XII ПКУ плату за землю замість власника земельної ділянки (в тому числі і у випадку, коли таке положення закріплено в договорі емфітевзису).Отже, емфітевт- за договором емфітевзису сплачує лише плату за користування земельною ділянкою, яка не являється платою за землю в розумінні розділу XII ПКУ. Плата за договором емфітевзису сплачується власнику земельної ділянки. Обов`язок нараховувати та сплачувати до бюджету плату за землю покладається на власника такої земельної ділянки. Тобто, на Позивача ще і покладається обов`язок сплачувати плату за земельну ділянку 99 років. Податок на землю постійно збільшується, грошові кошти, сплачені Відповідачем за користування земельними ділянками є неспіврозмірними з тими витратами, які несе і понесе в майбутньому Власник земельної ділянки.

У своєму позові позивач просить суд розірвати договори №27 та №28 від 25.03.2012 року про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб та зобов`язати відповідача повернути повернути орендовані земельні ділянки.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, витребувано у відповідача та Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради копії оскаржуваних договорів.

09.02.2021 року на адресу суду надійшли копії витребуваних доказів оскаржуваних договорів.

Ухвалою суду від 23 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи не з`явився. Подав клопотання про перенесення судового засідання. Суд із врахуванням норм п.2 ч.3 ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе провести судовий розгляд справи по наявним в справі матеріалам без участі позивача, оскільки останнім неодноразово подавались клопотання про перенесення судових засідань та жодного разу не було надано підтверджень поважності неявки до суду.

В судове засідання представник відповідача Дементієвський О.М. не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Подав заперечення на позовну заяву.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу по наявним у справі матеріалам в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Заслухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Завод пластмасових виробів СУПУТНИК було укладено договір № 27 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с/рада Сурсько-Михайлівська. Кадастровий номер: 1225087300:01:017:0458, площа: 4.82 га. 25 березня 2012 року між позивачем та відповідачем також було укладено договір №28 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с/рада Сурсько-Михайлівська. Кадастровий номер: 1225087300:01:002:0004, площа: 6.14 га.

Право користування вищевказаними земельними ділянками на підставі оскаржуваних договорів зареєстровано належним чином, право користування даними земельним ділянками встановлено до 25.03.2111 року, правокристувачем вказано ТОВ завод пластмасових виробів СУПУТНИК .

В п. 2.1, 2.2 вказаних Договорів визначено, що надання (встановлення) права користування земельною ділянкою відбувається за плату у розмірі - 25000,00 грн. і підписанням договору власник земельної ділянки підтверджує той факт, що між ним та землекористувачем проведений повний розрахунок по договору і у власника земельної ділянки відсутні претензії матеріального та морального характеру.

Суд вважає встановленим той факт, що між позивачем та відповідачем проведений повний розрахунок за користування земельними ділянками в сумі 50 000,00 грн., оскільки цей факт підтверджують обидві сторони справи.

Згідно п. 3.1. договорів строк користування земельним ділянками встановлений на 99 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до Статті 102 -1 ЗК України Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. За домовленістю сторін договори про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови можуть бути посвідчені нотаріально.

Згідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 927/877/17).

Таким чином, звертаючись із позовними вимогами щодо розірвання договору, на позивача покладається обов`язок зазначити істотні порушення умов спірного договору та шкоду, яка завдана відповідачем.

Однак, позивач належним чином не обґрунтував, в чому полягає істотність порушень.

Суд вважає, що кожна із сторін укладаючи договір може добросовісно розраховувати на його виконання іншою стороною. Як встановлено судом, у відповідності до умов договору відповідачем своєчасно та в повному обсязі здійснено оплату позивачу грошових коштів, в обумовленій сторонами сумі, за користування земельними ділянками.

У своєму позові позивач стверджує, що відповідач ввів його в оману, однак недійсність правочину з підстав обману і недійсність правочину з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України є окремими підставами визнання недійсним правочину.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод пластмасових виробів Супутник про розірвання договорів про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (договорів емфітевзису) та зобов`язання повернути земельні ділянки - відмовити повністю.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Завод пластмасових виробів СУПУТНИК , місцезнаходження: Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Строменко, буд. 2, код ЄДРПОУ 13455469.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 23 квітня 2021 року.

Суддя О.В. Кітов