Ухвала

від 22.04.2021 по справі 953/1983/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/1983/20 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/477/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

- прокурора ОСОБА_6 ,

- представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційними скаргами прокурора та представника ФОП ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.02.2021,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №32020220000000124 від 22.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Накладено арешт на майно, яке було вилучене 22.02.2021 в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_8 .

Строк арешту арештованого майна, а саме: жорсткого диску Seagate Desktop HDD 1000 Gb s/n W9A02K31; ноутбука Lenovo IdeaPad S340-14IWL s/n MP1LETQH, визначено до закінчення дослідження експертом (спеціалістом) їх змісту та отримання копії інформації, яка там міститься.

Місцем зберігання арештованого майна визначено: предметів - камеру схову СУ ГУ ДФС у Харківській області; документів матеріали кримінального провадження №32020220000000124 від 22.12.2020 року.

Майно, на яке накладено арешт зберігати у відповідності до порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».

Відмовлено в частині клопотання про накладення арешту на товарно-матеріальні цінності (моторні оливи, охолоджуючі рідини та мастильні матеріали).

Клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 по кримінальному провадженню №32020220000000124 від 22.12.2020 в частині накладання арешту на майно: акти звірок ФОП ОСОБА_8 з контрагентами за період 2020 року на 79 арк.; видаткові накладні з товарно-транспортними накладними ФОП ОСОБА_8 за жовтень 2020 року на 205 арк.; видаткові накладні з товарно-транспортними накладними ФОП ОСОБА_8 за жовтень 2020 року на 171 арк.; видаткові накладні з товарно-транспортними накладними ФОП ОСОБА_8 за жовтень 2020 року на 187 арк.; оборотно-сальдова відомість по рахунку № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 281 ФОП ОСОБА_8 за період вересень-жовтень 2020 року на 43 арк.; оборотно-сальдова відомість по рахунку № НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_8 за період вересень-жовтень 2020 року на 70 арк.; видаткові накладні з товарно-транспортними накладними ФОП ОСОБА_8 за вересень 2020 року на 193 арк.; видаткові накладні з товарно-транспортними накладними ФОП ОСОБА_8 за вересень 2020 року на 249 арк.; видаткові накладні з товарно-транспортними накладними ФОП ОСОБА_8 за вересень 2020 року на 133 арк., повернуто прокурору ОСОБА_6 для усунення недоліків, що зазначені у цій ухвалі протягом сімдесят двох годин з моменту отримання копії даної ухвали.

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 24.02.2021 прокурор відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотаннями в межах матеріалів кримінального провадження №32020220000000124 від 22.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження за №32020220000000124 від 22.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Задовольняючи частково клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя послався на те, що прокурор довів наявність вважати, що було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 212 КК України, а тому з метою збереження речових доказів, вважав за необхідне накласти арешт на майно.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор та представник ФОП ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.02.2021 та постановити нову, якою прокурор просив задовольнити клопотання про накладення арешту в повному обсязі, а представник ФОП ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання.

Апеляційні скарги обґрунтовують тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання слідчого про арешт майна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні апеляційної скарги представника ФОП ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , думку представника ФОП ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , який просив задовольнити апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №32020220000000124 від 22.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України. (а. с. 1 - 12).

Також з клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і може мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так,ч.2ст.170КПК Українипередбачає,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно доч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши частково клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчий довів достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовим доказом, має доказове значення для забезпечення кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

В ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку арешт на майно, яке вилучене (жорсткий диск, ноутбук ), накладено саме як на носії інформації в електронному вигляді.

Апеляційний суд враховує, що слідчий та прокурор не є експертами в даній галузі.

Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Задовольнивши частково клопотання слідчого з посиланням на зміст ст. 170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, передбачений ч. 2 ст. 170 КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні.

Відповідно до порядку, передбаченого ст.174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Частина 1 статті 173 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Прокурором під час апеляційного розгляду не доведено необхідність арешту решти майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційних скарг не вбачає.

Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора та представника ФОП ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.02.2021 щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №32020220000000124 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді