Рішення

від 16.04.2021 по справі 260/4594/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2021 року м. Ужгород№ 260/4594/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,

за участі сторін, та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача у судове засідання не з`явився,

представника відповідача - Крупи-Газуди М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 квітня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 26 квітня 2021 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач) яким просила суд визнати протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області за № 3291-0409-0701 від 09 листопада 2020 року та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.1-5).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. У позивача перебуває в приватній власності нерухоме майно (павільйон, об`єкт житлової нерухомості) площею 141 м 2 по АДРЕСА_2 . Дане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:57:002:0020 площею 0,0225 га. Право власності на відповідні об`єкти нерухомості у позивача виникли на підставі договорів дарування. Відповідні об`єкти нерухомості використовуються для господарської діяльності, а саме: здачі нерухомого майна в оренду. 09 листопада 2020 року відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідно до якого позивачеві було визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі 10999,88 грн. за період 2018-2020 роки. Податкове повідомлення-рішення позивач вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. З 01 січня 2012 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування (друга група оподаткування). Згідно вимог статті 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивач зазначив, що суб`єкти господарювання, які використовують спрощену системі оподаткування, сплачують земельний податок в особливому порядку. Відповідно до вимог підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності. Тобто в позивача відсутній додатковий податковий обов`язок з нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення за платежем земельний податок не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Окрім того, згідно Закону України від 16.01.2020 р. № 466-ІХ були внесені зміни до Податкового кодексу України в тому числі до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, відповідно до яких з 01 липня 2020 року особи - платники єдиного податку, які здійснюють діяльності з надання земельної ділянок та/або нерухомого майна, що знаходяться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку не звільняються від сплати єдиного податку). Однак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення видане за сплату земельного податку за 2018, 2019 та весь 2020 рік, а закон зворотної сили не має. Більше того, позивач зазначив, що набув право власності на земельну ділянку, 09 листопада 2018 року, а податковим органом нараховано йому земельний податок за весь 2018 рік. Окремо зазначив позивач, що нарахування земельного податку контролюючим органом здійснюється за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 01 травня (п.287.2 ПК України). Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючим органом (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платнику за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року. Тобто процес нарахування та надіслання податкового повідомлення-рішення був здійсненний відповідачам з порушенням вимог Податкового кодексу України. Враховуючи наведене вище позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

31 грудня 2020 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду Іванчулинець Д.В. було відкрито загальне позовне провадження у даній справі (а.с.35, 36).

27 січня 2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.38-40). Відповідно до вищезазначеного відзиву, відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Зазначив, що у відповідності до вимог п.6.3 ст.63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. Об`єктами оподаткування і об`єктами пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків і зборів. Порядок здійснення повідомлення про об`єкти оподаткування визначений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. № 1588, яким визначено, що повідомлення про об`єкти оподаткування реалізуються шляхом подання платником податків повідомлення за формою 20-ОПП до податкового органу за місцем знаходження такого об`єкта. Позивач звіт за формою 20-ОПП не подала - не повідомила контролюючий орган про наявність об`єкта оподаткування, який використовується в господарській діяльності. Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних паїв (часток) (пп.269.1.1 п.269.1 ст.269 ПК України), а об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України), підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст. 286 ПК України). Відповідно пп.286.5.3 п.286.5 ст.286 ПК України, платники земельного податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючого органу та даними, підтвердженими платником податку, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Враховуючи, що позивач не надав контролюючому органу відповідних документів для звірки даних щодо об`єкту оподаткування, відповідачем правомірно проведено нарахування сум податку. Окремо заначив, що хоча на підставі підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахувати, сплачувати та подавати податкову звітність і земельний податок, однак, вищезазначена норма не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених п.297.1 ст.297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю земельну ділянку для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена. Отже, відповідач заперечив проти позову з вищезазначених мотивів.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, хоча були повідомленні про дату, час та місце судового розгляду належним чином. Однак, ще 12 березня 2021 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують та просять позов задовольнити (а.с.60).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року було замінено відповідача на його правонаступника, а саме: первісного відповідача - Головне управління ДПС у Закарпатській області на правонаступника Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ ВП 44106694). (а.с.70-72).

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підстав договору дарування земельної ділянки від 09 листопада 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М., було набуто у приватну власність позивачем ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0225 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2110100000:57:002:0020 (а.с.22, 23). Майно зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №: 43966484 від 09.11.2018 р.

Також на підставі договору дарування від 09 листопада 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М., було набуто у приватну власність позивачем ОСОБА_1 павільйон, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,0225 га кадастровий номер 2110100000:57:002:0020 (а.с.27, 28). Майно зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №: 43965137 від 09.11.2018 р.

Дане приміщення разом із земельною ділянкою використовується для господарської діяльності - здачі нерухомого майна в оренду, що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку та договорами оренди (а.с.8-17, 24).

Як вбачається із матеріалів, даної адміністративної справи 09 листопада 2020 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 3291-0409-0701, відповідно до якого позивачу було визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі - 10999,88 гривень за період 2018-2020 роки за земельну ділянку в АДРЕСА_2 (а.с.33).

Судом встановлено, що з 01 січня 2012 року ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, якій визначено 2 групу платника єдиного податку та ставка єдиного податку становить 20 % до розміру мінімальної заробітної плати без реєстрації ПДВ. Майно та земельна ділянка в АДРЕСА_2 використовується для господарської діяльності з метою отримання прибутку (а.с.24).

У відповідності до вимог статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до вимог пп.14.1.72 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);

Відповідно, платники земельного податку - власники та користувачі земельних ділянок (пп. 269.1.1 - 269.1.2. п. 269.1 ст. 269 ПК України), а об`єкти оподаткування - земельні ділянки, що знаходяться у власності чи користуванні (пп. 270.1.1 п. 270.1. ст. 270 ПК України).

Спрощена система оподаткування - особливий механізм справляння податків і зборів, який встановлює заміну оплати одних податків і зборів, встановлених п. 297.1. ст. 297 ПК України, на оплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку і звітності (п. 291.2. ст. 291 ПК України).

Пунктом 269.2. ст. 269 ПК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які використовують спрощену систему оподаткування, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV ПК України.

Враховуючи те, що підпунктом 4 пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності у Позивача відсутній додатковий податковий обов`язок з нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку а оскаржуване повідомленням-рішенням за платежем земельний податок є таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Статтею 297 Податкового кодексу України передбачено особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку.

Законом України від 16.01.2020 р. № 466-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві були внесені зміни до Податкового кодексу в т.ч. до підпункту 4 п. 297.1 Податкового кодексу України.

У відповідності до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України встановлено, відповідно до внесених змін вищезазначеним Законом з 01 січня 2020 року, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема: податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Дії відповідача при нарахуванні позивачу земельного податку з фізичних осіб за весь 2018 рік є протиправними, оскільки позивач набув право власності на земельну ділянку з приводу якої нараховано земельний податок, лише 09 листопада 2018 року, а відтак з 01 січня 2018 року по дату набуття земельної ділянки остання не перебувала у його власності і право нараховувати ОСОБА_1 земельний податок у період, коли земля не перебувала у її власності в контролюючого органу відсутнє.

У відповідності до вимог п.287.1 ст.287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно вимог п.287.2 ст.287 ПК України встановлено, що облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Пунктом 287.9 статті 287 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені статтею 286 цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

У відповідності до пункту 286.5 статті 286 ПК України встановлено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

У разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок, щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок.

Статтею 4 ПК України передбачено основні засади податкового законодавства України.

Так, підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України встановлено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, окрема: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Більше того, відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, при нарахуванні земельного податку та направляючи податкові повідомлення-рішення щодо сплати земельного податку платнику єдиного податку, який використовує належні йому земельні ділянки в господарській діяльності, контролюючий орган діяв не в межах та спосіб встановлений податковим законодавством.

Частина 2 статті 6 КАС України передбачає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Зазначене кореспондується також з положеннями ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , якою передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи позиції Європейського суду з прав людина, зокрема викладені у справах Серков проти України (заява №39766/05) та Щокін проти України (заяви №№23759/03 та 37943/06), яким було встановлено порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, а це призвело до накладання на заявника додаткових зобов`язань щодо сплати податку.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідач діяв не в межах та спосіб встановлений чинним законодавством при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та з порушенням Податкового кодексу України.

А відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2020 року за № 3291-0409-0701 - визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджено квитанцією від 04.12.2020 року (а.с.6).

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області за № 3291-0409-0701 від 09 листопада 2020 року.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ ВП 44106694) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець