Рішення

від 22.04.2021 по справі 206/496/21

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/496/21

Провадження № 2/206/488/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року Самарський районний суд

м. Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді Плінської А.В.

при секретарі Крижко О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитна установа Європейська кредитна група про захист прав споживачів,

встановив:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитна Установа Європейська кредитна група про захист прав споживача, а саме просила визнати недійсним договір позики №3116318428/575482 від 26 жовтня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Кредитна Установа Європейська кредитна група . На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що нею не підписувався спірний договір, відповідачем не було поінформовано ОСОБА_1 письмово щодо умов договору. Крім того, в спірному договорі не вказана ціна та сукупна вартість кредиту, а розмір нарахованих відсотків за кредитним договором значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, усі обставини в сукупності позивачка вважає є підставою для визнання договору недійсним.

Ухвалою від 9 лютого 2021 року відкрито провадження по справі та визначено розглядати справу в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

1 березня 2021 року надійшов на адресу суду відзив на позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитна Установа Європейська кредитна група в якому просять відмовити в задоволенні позову із посиланням на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, зокрема зважаючи на таке. Так, відповідач вказує, що між сторонами було укладено електронний договір в порядку, передбаченому ст. 11 Закону України Про електронну комерцію . Крім того, інформація щодо видачі кредитів, правила оформлення та повернення знаходяться на сайті відповідача, інформація є відкритою та позивачка взмозі була ознайомитись із правилами та умовами. Також представник відповідача вказує, що договір було укладено в письмовій формі та твердження позивача є голослівними.

Ухвалою від 18 березня 2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивачка не з`явилась, однак подала до суду заяву в якій просить справу розглядати без їх участі на підставі поданих доказів.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак подали до суду заяву в якій просять розглядати справу без їх участі, в задоволенні позову просять відмовити з підстав, зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2020 року між ТОВ Кредитна установа Європейська кредитна група та ОСОБА_1 було укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №3116318428/575482, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності.

Згідно з пунктом 1.2 цього договору кредит надається строком на 30 днів, тобто до 24 листопада 2020 року.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % річних від суми кредиту з розрахунку 2,5 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.3 договору).

Пунктом 1.6 договору визначено, що невід`ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства: https:// www. eurogroshi.com.ua/.

Згідно додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту №3116318428/575482 визначено графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту - строк, на який надано кредит - 30 днів, фіксована процентна ставка за день користування - 2.5%, сума нарахованих процентів за користування кредитом - 3000 грн. Даний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом та в графі реквізити та підписи сторін вказано номер - НОМЕР_2.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На обґрунтування заявленого позову позивач зазначала про порушення відповідачем при укладенні оспорюваного правочину Закону України Про електронну комерцію , а саме про відсутність підпису на договорі.

У статті 3 вищевказаного Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України Про електронну комерцію ).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України Про електронну комерцію встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України Про електронну комерцію якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі логін-пароль , або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки погоджуюсь , після чого ТОВ Кредитна установа Європейська кредитна група надіслало позивачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який позивач і використала для підтвердження підписання кредитного договору.

У пункті 7 кредитного договору Реквізити та Підписи Сторін зазначено електронний підпис фізичної особи ОСОБА_1 - НОМЕР_2.

26 жовтня 2020 року між сторонами було укладено додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту №3116318428/575482, в якому було погоджено суму кредиту - 4000 грн., фіксовану процентну ставку за день користування - 2.5%, суму нарахованих процентів за користування кредитом - 3000 грн., а всього до оплати - 7000 грн. Знову ж таки підписано електронними підписами, електронний підпис ОСОБА_1 вказано - НОМЕР_2.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а отже укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України Про електронну комерцію вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Зі змісту оспорюваного кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, а саме: зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, відображені умови кредитування .

Отже, не заслуговують на увагу посилання позивача про те, що вона не мала змоги ознайомитися з правилами отримання кредитних коштів до підписання договору та іі не було повідомлено усю інформацію щодо умов договору, оскільки позивач погодилась на укладення договору саме в такій формі і редакції, про що свідчить її заявка до фінансової установи та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач мала змогу ознайомитись з умовами отримання кредиту на сторінці відповідача у мережі інтернет (п.16 Договору) , яка є відкритою. На даній сторінці розміщена інформація про підприємство, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства, та пропозиції (оферти) щодо видачі кредитів з правилами їх отримання та повернення, розміром відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України Про споживче кредитування . До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Статтею 19 Закону України Про захист прав споживачів , в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За змістом статті 230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Встановивши, що грошові кошти надавалися позичальнику в кредит на тридцять днів і її було повідомлено про сплату 2,5 % на добу за користування кредитними коштами, та те, що позивач не надала доказів наявності умислу в діях відповідача щодо введення її в оману, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним з указаних підстав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Будь-яких доводів щодо несправедливості умов спірного кредитного договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст..ст. 10, 11, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України,суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитна установа Європейська кредитна група , (м. Київ, вул. Нижній Вал,51, код ЄДРПОУ 40203427) про захист прав споживачів - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів.

Повний текст судового рішення виготовлено 22 квітня 2021 року.

Суддя: А.В. Плінська