Рішення

від 26.04.2021 по справі 480/1540/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2021 року Справа № 480/1540/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воловика С.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу №480/1540/21 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру в Сумській обл.) про:

- визнання протиправним та скасування наказу "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" від 23.12.2020 №2997-УБД,

- зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою,

У С Т А Н О В И В:

1. Позиція позивача.

Підставою для звернення до суду з позовом ОСОБА_1 визначив порушення своїх прав на затвердження проекту землеустрою внаслідок неправомірної, на його думку, відмови відповідача у затвердженні такого проекту.

На переконання позивача, з огляду на приписи статей 118, 122 Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру в Сумській області, за наслідками розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою, зобов`язано було затвердити проект або мотивовану відмову у його затвердженні.

При цьому, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Втім, наказом від 23.12.2020 № 2997-УБД відповідач відмовив у затвердженні проекту землеустрою, оскільки при розгляді наданих матеріалів встановлено, що відсутні відомості обчислення середньоквадратичної похибки місцезнаходження межових знаків відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних меж згущення, відповідно до пункту 3.10 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010.

2. Заперечення відповідача.

Не погоджуючись з позовними вимогами, у відзиві Головне управління Держгеокадастру в Сумській області зазначило, що наказ про відмову у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1 від 23.12.2020 №2997-УБД є правомірним, оскільки при розгляді наданих матеріалів встановлено, що відсутні відомості обчислення середньоквадратичної похибки місцезнаходження межових знаків відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних меж згущення, відповідно до пункту 3.10 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010.

Також, ГУ Держгеокадастру в Сумській області зауважило на тому, що вимога зобов`язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов`язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 25.02.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/1540/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін з 08.04.2021, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

4. Обставини справи.

ОСОБА_1 , 10.12.2020 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2га, яка розташована за межами населеного пункту на території Нововирівської сільської ради Білопільського району Сумської області. До заяви було додано документація із землеустрою, копія витягу з ДЗК.

Наказом від 23 грудня 2020 року №2997-УБД (а.с.11) відповідач відмовив позивачу, посилаючись на те, що при розгляді наданих матеріалів встановлено, що відсутні відомості обчислення середньоквадратичної похибки місцезнаходження межових знаків відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних меж згущення, відповідно до пункту 3.10 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010.

5. Норми права, які регулюють спірні правовідносини та їх застосування.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини у сфері набуття права власності на землю, у тому числі через проведення земельних торгів, врегульовані Земельним кодексом України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 (далі - ЗК України).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами шостою - восьмою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною шостою цієї статті підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється державним кадастровим реєстратором на етапі його погодження.

У постановах від 24 січня 2020 року у справі № 316/979/18 та від 30 серпня 2018 року у справі №817/586/17 Верховний Суд зазначив, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. ГУ Держгеокадастру в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

За приписами частин дев`ятої - десятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, та у визначених законом випадках обов`язкової державної експертизи. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження та проведення експертизи (у разі необхідності), наведена норма статті 118 ЗК України не містить.

6. Висновки суду щодо доводів сторін та вирішення спору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2га, яка розташована за межами населеного пункту на території Нововирівської сільської ради Білопільського району Сумської області, однак отримав відмову.

Відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_1 , повинен був прийняти одне з двох рішень: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його затвердженні. При цьому, у випадку надання відмови, ГУ Держгеокадастру у Сумській області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 Земельного кодексу України.

Відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, в наказі від 23.12.2020 №2997-УБД відповідач зазначив, що відсутні відомості обчислення середньоквадратичної похибки місцезнаходження межових знаків відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних меж згущення, відповідно до пункту 3.10 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010 (а.с.11).

Оскільки на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області позивачем подано погоджений Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та складений висновок від 13.02.2020 №2732/82-20, то зауваження відповідача про те, що при розгляді наданих матеріалів встановлено, що відсутні відомості обчислення середньоквадратичної похибки місцезнаходження межових знаків відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних меж згущення, відповідно до пункту 3.10 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010, не відповідає вимогам положень статті 118 ЗК України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" від 23.12.2020 №2997-УБД не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги в частині його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у постанові від 19.02.2020 у справі № 591/5935/17 Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача (у подібних правовідносинах) є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою земельної ділянки та передати її у власність.

Виходячи із фактичних обставин у справі, приписів частини дев`ятої статті 118 ЗК України та правового висновку Верховного Суду, суд визнає, що у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними та у відповідача є лише один варіант поведінки - затвердити проект землеустрою, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" від 23.12.2020 №2997-УБД.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, код ЄДРПОУ 39765885) затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) у власність земельної ділянки земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Нововирівської сільської ради Білопільського району Сумської області (кадастровий номер 5920686000:03:001:0558) та надати у власність земельну ділянку.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик