Рішення

від 16.04.2021 по справі 711/8107/20

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8107/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчій А.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивачів адвоката Коханій О.В.

позивача Веретільника В.Д.

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача адвоката Подплєтьонного С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Громадської організації Аврора-4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивачі ФОП ОСОБА_1 та ГО АВРОРА-4 , в інтересах та від імені яких діє адвокат Коханій О.В., звернулися до суду з позовом, в якому просили:

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість з оплати комунальних послуг у сумі 13553,39грн;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ГО АВРОРА-4 заборгованість з оплати витрат на утримання та ремонт майнового комплексу у сумі 7450,65грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 2102грн та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 4000грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач є співвласником нежитлової будівлі, оскільки йому на праві власності належить її частина - нежиле приміщення, площею 16,4м2 на другому поверсі нежитлової будівлі у складі цілісного майнового комплексу Універсального салону-магазину. Обслуговування та утримання такого майнового комплексу здійснюється співвласниками через ГО Аврора-4 , а надання комунальних послуг до його приміщень здійснює ФОП ОСОБА_1 . Відповідач в добровільному порядку не бере участі в оплаті витрат на утримання та ремонт майнового комплексу, а також не оплачує комунальних послуг, внаслідок чого за період часу з 01.10.2011р. по 31.08.2020р., внаслідок чого позивачі звернулись до суду з даним позовом про стягнення з останнього відповідної заборгованості.

Ухвалою суду від 24.12.2020р. дану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

04.03.2021р. відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву та заяву про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, проте усною ухвалою суду від 10.03.2021р. відповідачу відмовлено у задоволенні його заяви про поновлення строку для подання відзиву.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову, посилаючись на доводи, що викладені у позові.

Представник ГО Аврора-4 - Веретільник В.Д. в судовому засіданні також підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог послався на протиправний характер поведінки відповідача, який на його думку, умисно уникає своїх обов`язків, як власник нежитлового приміщення, щодо утримання належного йому майна.

Адвокат Коханій О.В., який діє в інтересах позивачів, в судовому засіданні також підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Подплєтьонний С.С. заперечили проти позову та просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції посилались на те, що відповідач не є членом ГО Аврора-4 , а тому ця організація не може діяти від його імені і представляти його інтереси у відносинах з іншими особами. Особисто відповідач не укладав ніяких договорів з позивачами, а тому не має ніяких грошових зобов`язань перед ними. Зауважили, що відповідач не є співвласником об`єктів загального користування майнового комплексу, а тому і не зобов`язаний брати участь у витратах на утримання об`єктів. Також зазначили, що відповідач фактично не споживав ніяких комунальних послуг, не отримував ніяких платіжних рахунків щодо здійснення щомісячних платежів, а позивачами не надано доказів на підтвердження фактів належного надання відповідних комунальних послуг. Крім того, відповідач і його представник зауважили на сплив строку позовної давності по позовних вимогах і просили застосувати наслідки пропуску такого строку.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами письмові документи та оцінивши зазначені докази у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, встановлено, що ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення, площею 16,4м2, що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нежитлове приміщення набуте відповідачем у власність згідно договору № 70 від 15.12.1997р. про дольову участь у будівництві та актом загальних зборів філії автодорожнього кооперативу Аврора - Аврора-4 від 08.10.2001р. Про передачу у власність приміщення у складі Універсального салону-магазину по АДРЕСА_1 .

26.04.2004р. за рішенням зборів власників цілісного майнового комплексу Універсального салону-магазину було створено об`єднання громадян Аврора-4 для подальшої ефективної експлуатації та розподілу витрат на утримання надземної частини майнового комплексу.

16.11.2005р. загальними зборами власників УСМ було прийнято рішення про перехід на нові форму обслуговування і утримання приміщень співвласників цілісного майнового комплексу УСМ по АДРЕСА_1 , через створене ГО Аврора-4 , а комунальне обслуговування через ПП ОСОБА_1 .

Згідно із договором №01 від 01.12.2005р. Про комунальне та технічне обслуговування об`єктів загального користування цілісного майнового комплексу, що експлуатується ГО Аврора-4 , ФОП ОСОБА_1 виконує комунальне та технічне обслуговування об`єктів загального користування вказаного цілісного майнового комплексу.

Комунальне та технічне обслуговування об`єктів спільного користування цілісного майнового комплексу проводиться згідно кошторису, затвердженого загальними зборами ГО Аврора-4 .

Зазначені обставини встановлені рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.01.2012 у справі №2/2314/7564/2011 та не заперечується сторонами, а відтак на підставі ч.ч.1, 4 ст.82 ЦПК не підлягають доказуванню.

Згідно із договором №70 від 01.08.2012р. між ПАТ Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ та ФОП ОСОБА_1 , останній є споживачем теплової енергії по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того, ФОП ОСОБА_1 укладено договори про надання послуг з різними підприємствами - надавачами комунальних послуг з метою отримання послуг з постачання електричної енергії, телекомунікаційних послуг, водопостачання та водовідведення, перевезення твердих побутових відходів, технічне обслуговування автоматичної пожежної сигналізації та послуг поставки товарів.

Відповідно до рішень загальних зборів ГО Аврора-4 від 18.01.2011р. №13 та від 23.01.2018р. №23 затверджено розрахунки вартості експлуатаційних витрат із визначенням ставки оплати на місяць за 1м2 площі приміщень. Відповідно до таких кошторисів розмір внесків у 2011році складав для власників приміщень центрального входу УСМ - 2,39грн., для власників інших приміщень УСМ - 1,73грн., внесок на поточний ремонт - 3грн за 1м2 на рік; у 2018 році для власників приміщень центрального входу УСМ - 3,5444грн. (без ПДВ), для власників інших приміщень УСМ - 3,0355грн. (без ПДВ).

Розміри ставок розрахунку вартості експлуатаційних витрат за період 2021-2017рр., 2019-2020рр. не підтверджуються належними та допустимим доказами, оскільки надані позивачами кошториси за такі періоди не містять реквізитів відповідних рішень загальних зборів, а тому не приймаються судом як належні докази з точки зору їх допустимості та достовірності.

Відповідно до наданого ФОП ОСОБА_1 розрахунку /а.с.12-14, 20/ за період з 01.10.2011р. по 31.10.2020р. за відповідачем обліковується заборгованість з оплати комунальних послуг на загальну суму 13160,81грн., з яких 10075,77грн. - вартість послуг з централізованого опалення, 3085,03грн. - вартість інших комунальних послуг.

Відповідно до наданого ГО Аврора-4 розрахунку /а.с.15-16/ за період з 01.10.2011р. по 01.11.2020р. за відповідачем обліковується заборгованість з оплати внесків на утримання та експлуатацію цілісного майнового комплексу УСМ на загальну суму 7450,55грн., з яких 4947,76грн. - витрати з утримання та експлуатації будівлі, 770,84грн. - витрати на поточний ремонт будівлі, 1731,95грн. - оплата за використання земельної ділянки.

Відповідач в добровільному порядку не здійснює оплати послуг позивачів, внаслідок чого останні звернулись до суду з зазначеним позовом.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо здійснення співвласником нежитлового приміщення своїх обов`язків по утриманню такого майна, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України, Закону України №2189-VIII від 09.11.2017р. Про житлово-комунальні послуги , Закону України №4572-VI від 22.03.2012р. Про громадські об`єднання тощо.

Надаючи оцінку доводам учасників справи та встановленим обставинам спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У ч.1 ст.322 ЦК передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Утримання нерухомого майна передбачає необхідність здійснення власником витрат з обслуговування такого майна, а також оплату комунальних послуг у випадку їх споживання.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону №2189 надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Така ж норма передбачена і у ч.1 ст. 19 ЗУ Про житлово-комунальні послуги в редакції №1875-ІУ, що діяла до набрання чинності ЗУ №2189.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №2189 договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

В той же час частиною п`ятою статті 13 Закону №2189 передбачено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2189 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 360 ЦК передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч.4 ст.544 ЦК).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13.03.2019р. у справі №521/3743/17-ц та від 19.08.2020р. у справі №703/2200/15-ц.

Таким чином, відсутність укладених договорів з надання комунальних послуг стосовно належного відповідачу нежитлового приміщення у складі цілісного майнового комплексу не звільняє його від обов`язку оплати таких послуг, якщо вони фактично споживались. Право вимоги з оплати таких витрат належить постачальнику комунальних послуг за умови доведеності ним фактичного надання таких послуг та їх споживання боржником. В той же час, якщо об`єктом надання комунальних послуг є складне майно (цілісний майновий комплекс), яке перебуває у спільній власності кількох осіб, що унеможливлює надання комунальних послуг окремо кожному із співвласників або обумовлює виключно спільне споживання комунальних послуг (утримання приміщень загального користування), то право вимоги з відшкодування витрат на оплату комунальних послуг виникає у співвласника, який здійснив оплату таких витрат.

Відповідно до статті 1 Закону №4572 громадська організація, як одна з форм громадського об`єднання, - це добровільне об`єднання фізичних осіб для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

За змістом статті 3 Закону №4572 громадські об`єднання утворюються і діють, зокрема, на засадах самоврядності та добровільності, що передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об`єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об`єднання або припиненні членства (участі) в ньому.

Таким чином, громадська організація представляє інтереси її учасників і може бути правомочною приймати на загальних зборах її учасників рішення, які є обов`язковими для виконання учасниками такої організації. У відносинах з третіми особами громадська організація діє на засадах юридичної рівності і виступає, як представник її учасників.

Законом не забороняється здійснення громадською організацією діяльності із забезпечення ефективної експлуатації майнового комплексу та розподілу витрат з його утримання між співвласниками такого комплексу. Натомість, вимозі громадської організації про зобов`язання співвласника майна, який не є учасником такої організації, здійснити відшкодування витрат на утримання майна передує здійснення таких витрат самою організацією, що має доводитись в загальному порядку шляхом надання доказів на підтвердження здійснення таких витрат.

За обставинами даної справи судом встановлено, що відповідач не є членом ГО Аврора-4 та не має з цією організацією договірних відносин, оформлених шляхом укладання письмових угод. Так само відповідач і не має ніяких договірних відносин, оформлених шляхом укладання письмових угод, з ФОП ОСОБА_1 ..

Позивачами не надано суду будь-яких доказів на підтвердження фактичного здійснення витрат, пов`язаних з обслуговуванням та утриманням цілісного майнового комплексу, в якому відповідач має на праві власності нежитлове приміщення (платіжні квитанції, акти виконаних робіт, бухгалтерська документація тощо).

Не надано суду і доказів на підтвердження відомостей про загальні характеристики цілісного майнового комплексу (площа, конфігурація тощо), кількість його співвласників, технічний стан.

Надані позивачами договори про надання комунальних послуг (з постачання електричної енергії, телекомунікаційних послуг, водопостачання та водовідведення, перевезення твердих побутових відходів), укладені ФОП ОСОБА_1 з різними постачальниками таких послуг, не містять відомостей про об`єкт їх надання, обсяг та вартість наданих послуг.

Зазначене унеможливлює здійснення судом перевірки обґрунтованості розміру та порядку розподілу таких витрат між всіма співвласниками.

До того ж заявлені в позові розміри грошових вимог до відповідача не співпадають із сумами, наведеними в доданих до позовної заяви розрахунках позивачів.

Варто звернути увагу, що цивільне судочинство ґрунтується на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК), що передбачає обов`язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК). За змістом ст.13 ЦПК суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи , оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що правомірність заявлених позивачами вимог не підтверджується належним чином, а тому позов не підлягає до задоволення.

Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то вона, як на думку суду, не підлягає до задоволення, оскільки сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. В даному випадку суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому відмовив в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Враховуючи, що позов не підлягає до задоволення, то понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Громадської організації Аврора-4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення складений та підписаний 23 квітня 2021року.

Головуючий: С. М. Позарецька