Вирок

від 26.04.2021 по справі 752/6025/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/6025/20

Провадження по справі № 1-кп/752/831/21

В И Р О К

іменем України

"26" квітня 2021 р. Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, данні про яке 02.05.2020 внесені до ЄРДР за № 32020100000000071, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої, у розлученні, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України (в редакції Закону № 835-VIІІ від 26.11.2015),

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

встановив:

04 лютого 2019 року у денний час доби ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 2, де здійснювала діяльність приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , діючи умисно з корисливих мотивів за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи, внесла завідомо неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, а саме у акт приймання-передачі часток і одноосібного рішення учасника від 04.02.2019 в частині придбання нею частки в статутному капіталі ТОВ «Мікленд» (код ЄДРПОУ 41625148), зміни місця знаходження товариства, призначення її директором та проведення державної реєстрації змін.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих їй дій за обставин, викладених в обвинувальному акті визнала в повному обсязі. Суду надала показання про те, що перебувала у скрутному матеріальному становищі, оскільки не працювала та була вагітною третьою дитиною, тому погодилася на пропозицію свого знайомого заробити грошей. На початку лютого 2019 року, перебуваючи у приватного нотаріуса, надавши своїй паспорт та ідентифікаційних код, підписала пакет документів, на підстави яких вона стала власником та директором юридичної особи, назву якої не пам`ятає. Наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність підприємством вона не мала та достовірно розуміла, що вносить неправдиві відомості в офіційні документи. За такі свої дії отримала 350 грн. від знайомого. Шкодує про вчинене.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються визнано судом недоцільним. При цьому судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності її позиції немає. Наслідки неможливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку ОСОБА_3 судом роз`яснені.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті і вироку.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.205-1 КК України, як внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд виходить з наступного.

Частина 2 статті 4 КК України визначає, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час цього діяння.

Окрім того, Законом України № 361-IX від 06.12.2019 санкція частини 1 статті 205-1 КК України зазнала певних змін, зокрема була доповнена таким видом покарання як позбавлення волі. Тобто, мало місце обтяження кримінальної відповідальності за вчинені ОСОБА_3 злочинні дії порівняно із тою, що була передбачена санкцією статті, яка діяла в редакції Закону України № 835-VIII від 26.11.2015, на момент вчинення таких дій. Зазначене також є підставою для застосування положень ч.2 ст. 5 КК України відповідно до якої закон, який посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі.

Таким чином, покарання ОСОБА_3 повинно бути призначено в межах санкції в редакції Закону України, яка були чинною на момент скоєння таких дій, а саме в редакції Закону України № 835-VIII від 26.11.2015.

При обранні покарання ОСОБА_3 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке на момент його вчинення вважалось злочином невеликої тяжкості, а також данні про особу обвинуваченої, згідно яких ОСОБА_3 не працює, у розлученні, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не перебуває під наркологічним або психіатричним наглядом у відповідних лікарів, раніш не судима.

Обставинами, що пом`якшує покарання відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані вагітності та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд вважає, що вищезазначені обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність тих, що її обтяжує, а також відсутність тяжких наслідків, зокрема і матеріальних збитків, у сукупності з даними про особу обвинуваченої її ставлення до вчиненого, є такими, що суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення. Таку позицію під час судових дебатів також висловив прокурор.

Тому, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ч.1 ст. 69 КК України, призначити ОСОБА_3 більш м`яке покарання, ніж те, що було передбачено санкцією ч.1 ст. 205-1 КК України, яка діяла на момент вчинення злочину, та саме у виді штрафу, розмір якого знизити з 500 до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Суд вважає таке покарання таким, що відповідає принципу справедливості покарання та його меті, а саме: буде достатнім для того, щоб сприяти виправленню ОСОБА_3 та запобіганню вчиненню нею нових злочинів як ним.

При цьому суд також враховує, що інші покарання, передбачені санкцією ч.1 ст. 205-1, зокрема у виді арешту, або обмеження волі, не можуть бути призначені ОСОБА_3 , враховуючи вік її неповнолітніх дітей.

Витрати на проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченої відповідно до вимог ст. 124 КПК України. Доля речових доказів підлягає вирішенню, відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 370, ч.2 ст. 373, ст. ст. 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України (в редакції Закону № 835-VIII від 26.11.2015) і призначити їй покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (Вісімсот п`ятдесят) грн.

Речові докази: оригінал справи ТОВ «Мікленд», що зберігається в матеріалах кримінального провадження, та яка була вилучені з Дніпровської РДА, залишити в матеріалах провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на проведення експертизи №15/1 від 16.01.2020 в розмірі 1961,16 (Одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна грн.) 16 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його оголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1