Постанова

від 20.04.2021 по справі 620/306/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/306/19 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Укрпромбуд-Б на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Укрпромбуд-Б до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Укрпромбуд-Б (далі - позивач, ПП УПБ-Б ) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 12 листопада 2018 року: №00003811400 про нарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій у розмірі 2 177 345,00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств; №00003821400 про нарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій у розмірі 2 419 272,50 грн. з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, всі первинні документи позивача складені належним чином та дають змогу ідентифікувати відповідні господарські операції, тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року, позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 12 листопада 2018 року №00003811400 та №00003821400; стягнуто за рахунок бюджетних відшкодувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Приватного підприємства Укрпромбуд-Б судові витрати в сумі 19 210,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області задоволено частково; рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року даний адміністративний позов залишено без задоволення.

При цьому суд виходив з того, що господарські операції за договорами, укладеними позивачем з його контрагентами, не були реальними.

Зокрема, ПП Укрпромбуд-Б уклало з ТОВ Альфа Холдінг договір поставки. Товари, отримані за цим договором, були використані позивачем при виконанні капітального ремонту систем та приміщень ДП Спортивний комплекс Атлет . Однак, частину товару, придбаного 22 грудня 2017 року у ТОВ Альфа Холдінг , ПП Укрпромбуд-Б включило до акту виконаних робіт щодо капітального ремонту спортивного комплексу від 19 грудня 2017 року (тобто використання матеріалів відбулося раніше документального оформлення придбання, що може підтверджувати доводи відповідача, що фактично матеріали та обладнання придбавалося у інших продавців-контрагентів раніше та за нижчими цінами).

21 грудня 2017 року ТОВ Альфа Холдінг на адресу ПП Укрпромбуд-Б виписало та зареєструвало податкові накладні щодо придбання 152 м2 скла, а у грудні 2017 року ПП Укрпромбуд-Б придбало у ПП Альтависта згідно з податковими накладними 176,12 м2 скла. Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт щодо Спортивного комплексу Атлет фактично використано 179,12 м2 скла, а згідно з бухгалтерським обліком ПП Укрпромбуд-Б на ці роботи використано 352,24 м2 скла, тобто майже у двічі більше. За поясненнями позивача скло розбилося, про що складено відповідний акт, однак допитані особи, які його підписували, не підтвердили цього факту.

Крім того, ТОВ Альфа Холдінг є фігурантом кримінального провадження; згідно з інформаційних баз ДФС товару, що поставлявся за цим договором та придбавався у ТОВ Спецпродукт груп , в останнього не було.

Щодо договору поставки товарів, укладеного з ТОВ ТД Рейм Хаус , то судом встановлено невідповідність кількості отриманого обладнання, зокрема прожекторів, кількості виданих податкових накладних, останніх видано більше на чотири штуки; не виписано податкові накладні на шість інших освітлювальних приладів; не надано специфікацій та документів, що підтверджують якість (сертифікати, якісні посвідчення); не надано інформації щодо транспортування товару; у ТОВ ТД Рейм Хаус відсутні основні засоби, воно є фігурантом кримінального провадження; згідно з інформаційних баз ДФС товару, що поставлявся за цим договором та придбавався, зокрема у ТОВ Колор ком , товариство не придбавало.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив, що в матеріалах справи наявні первинні бухгалтерські документи, які є обов`язковими для відображення господарської операції (видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення); вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами; витрати ПП Укрпромбуд-Б на придбання товарів у його постачальників (ТОВ Альфа Холдінг та ТОВ ТД Рейм Хаус ) належним чином підтверджені відповідними бухгалтерськими документами, а податок на додану вартість, сплачений в ціні товару, правомірно віднесено до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних; отримані за договорами поставки товари були використані ПП Укрпромбуд-Б під час виконання умов договорів підряду та договору про закупівлю робіт з капітального ремонту - термомодернізації 2-х муніципальних об`єктів бюджетної сфери.

ГУ ДФС в Чернігівській області подало до суду пояснення, в яких зазначено про те, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32018270000000072 від 21 вересня 2018 року за ознаками складу злочинів, передбачених ч.5 статті 27, ч.3 статті 212 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2017-2018 років невстановлені особи, використовуючи реквізити ТОВ Альфа Холдінг , ТОВ Укр Буд Інвест , ТОВ Торговий дім Рейм-Хаус , сприяли ухиленню від сплати податків реально діючими суб`єктам господарювання, зокрема ПП Укрпромбуд-Б .

Також відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому податковий орган заперечував проти її задоволення, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 березня 2021 року на 10:05 год.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року продовжено строк розгляду справи за скаргою Приватного підприємства Укрпромбуд-Б на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у та відкладено її розгляд на 06 квітня 2021 року на 10:35 год.

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області подавалися клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, однак, ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та від 08 квітня 2021 року у їх задоволенні було відмовлено у зв`язку з відсутністю технічної можливості, зокрема, через зайнятість систем відеоконференції як у Шостому апеляційному адміністративному суді, так у Чернігівському окружному адміністративноу суді.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП Укрпромбуд-Б з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2018 року.

За результатами перевірки ГУ ДФС в Чернігівській області було складено акт від 18 жовтня 2018 року № 692/14/35075132 (т.1, а.с. 30 -83).

Під час проведеної перевірки встановлено зокрема такі порушення:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 1 741 876 грн, в т. ч. за 2017 у сумі 1 741 876 грн;

- пункту 98.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 1 935 418 грн, в тому числі за грудень 2017 року - 1 935 418 грн.

ПП Укрпромбуд-Б , не погоджуючись із актом перевірки №692/14/35075132 від 18 жовтня 2018 року, подало до ГУ ДФС в Чернігівській області заперечення на акт перевірки (т.1, а.с. 84-90).

Листом від 08 листопада 2018 року №11444/10/25-0114-01-06 ГУ ДФС в Чернігівській області повідомило ПП Укрпромбуд-Б про залишення без задоволення заперечень на акт перевірки (т.1, а.с. 91-98).

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС в Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2018 року:

- №00003811400, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання та штрафні санкції у розмірі 2 177 345 (два мільйони сто сімдесят сім тисяч триста сорок п`ять) гривень 00 копійок з податку на прибуток приватних підприємств (т.1, а. с. 26-27);

- №00003821400 про нарахування ПП Укрпромбуд-Б податкового зобов`язання та штрафних санкцій у розмірі 2 419 272 (два мільйони чотириста дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят дві і гривні 50 копійок) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (т.1, а.с. 28-29).

19 листопада 2018 року позивачем в порядку адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень було подано до ДФС України скарги (т.1, а.с. 99-106).

Рішенням про результати розгляду скарг від 10 січня 2019 року №1132/6/99-99-11-04-01-25 Державна фіскальна служба України відмовила позивачу у задоволенні скарг та залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 12 листопада 2018 року №00003811400 та №00003821400.

Не погоджуючись з винесеними з податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Під час перевірки ГУ ДФС в Чернігівській області встановила, що між ПП Укрпромбуд-Б , як покупцем, та ТОВ ТД Рейм Хаус , як постачальником, було укладено договір поставки №01-15.11/2017 від 15 листопада 2017 року. Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених договором (а. с. 175-180).

Постачальник зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у письмових або усних заявках-замовленнях покупця, переданих усно або письмово представнику постачальника. Ціна товару зазначається у видаткових накладних.

Поставка товару здійснюється постачальником за адресою: м.Київ пл. Спортивна, 1. Асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікації постачальника яка надається покупцю (прайс-цін), а також у видаткових накладних.

Товар було поставлено на підставі видаткових накладних та рахунку-фактури, перелік та реквізити яких встановлено судом в оскаржуваному рішенні та не заперечено сторонами (т.1, а.с. 183-196).

ТОВ ТД Рейм Хаус на адресу ПП Укрпромбуд-Б було виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі ряд податкових накладних, що також знайшли відображення в рішенні, що оскаржується.

Оплата ПП Укрпромбуд-Б за придбані товари у ТОВ ТД Рейм Хаус здійснена згідно платіжних доручень: №576 від 22 листопада 2017 року на суму 3 360 000 грн, в т.ч. ПДВ 560 000 грн, №741 від 28 грудня 2017 року на суму 11 725 654,80 грн, в т.ч. ПДВ 1 954 275,80 грн; всього на загальну суму - 15 085 654,80 грн, в т.ч. ПДВ - 2 514 275,80 грн (т.1, а. с. 197 - 198).

Також під час перевірки ГУ ДФС встановлено, що між ПП Укрпромбуд-Б , як покупцем, та ТОВ Альфа Холдінг , як постачальником, було укладено договір поставки №15 від 01 травня 2017 року, згідно з яким постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених договором. Постачальник зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у письмових або усних заявках-замовленнях покупця, переданих усно або письмово представнику постачальника. Ціна товару зазначається у видаткових накладних (т. 2, а. с. 102 -108).

Поставка товару здійснюється постачальником на об`єкт (місце проведення підрядних робіт покупця). Асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі специфікації постачальника, яка надається покупцю (прайс-цін), а також в видаткових накладних.

ТОВ Альфа Холдінг було поставлено товар на адресу позивача згідно видаткової накладної №281 від 21 грудня 2017 року.

У зв`язку з цим ТОВ Альфа Холдінг було виписано на адресу ПП Укрпромбуд-Б податкову накладну № 153 від 22 грудня 2017 року.

Судом першої інстанції встановлено, що отримані за договорами поставки товари від ТОВ Альфа Холдінг та ТОВ ТД Рейм Хаус були використані ПП Укрпромбуд-Б під час виконання умов договорів підряду: для виконання договору №01-24.10/17 від 24 жовтня 2017 року з Державним підприємством Спортивний комплекс Атлет , який був укладений за процедурою відкритих торгів в системі Прозорро , з проведення капітального ремонту окремих інженерних систем та приміщень Спорткомплексу Атлет за адресою: м. Київ, пл. Спортивна 1 (т.1, а.с. 162-174); для виконання договору про закупівлю робіт з капітального ремонту - термомодернізації 2-х муніципальних об`єктів бюджетної сфери №3 від 03 січня 2017 року з Управлінням освіти і науки Славутицької міської ради Київської області (т. 1, а.с. 149-161).

Виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаними договорами підтверджується актами приймання виконаних робіт по формі №КБ-2в та КБ-3, підписаними на виконання договору № 01-24.10/17 від 24 жовтня 2017 року з Державним підприємством Спортивний комплекс Атлет та актами приймання виконаних робіт по формі №КБ-2в та КБ-3, підписаними на виконання договору №3 від 03 січня 2017 року з Управлінням освіти і науки Славутицької міської ради.

Також про виконання позивачем зобов`язань за договорами підряду свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт №1 від 19 грудня 2017 року, № 3 від 22 грудня 2017 року (т.1, а. с. 199 -246, т.2, а. с.1-64), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 19 грудня 2017 року та від 22 грудня 2017 року, акти №2 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, Перелік робіт/ Додаток № 1 до Договору генерального підряду №01-24.10/17 від 24 жовтня 2017 року (т.2 а. с. 65-101).

Крім того, на підтвердження того, що матеріали були використані при реконструкції Державного підприємства Спортивний комплекс Атлет , позивачем наданий аудиторський звіт за результатами діяльності Державного підприємства Спортивний комплекс Атлет за період з 01 січня 2015 року по 01 травня 2018 року, який був складений Державною аудиторською службою України, в якому відсутні зауваження щодо невиконання або неналежного виконання ПП Укрпромбуд-Б своїх обов`язків перед ДП Спортивний комплекс Атлет (т.2, а.с. 121 -175).

Судом встановлено, що 20 грудня 2017 року комісією ПП Укрпромбуд-Б , створеною наказом по підприємству №55 від 01 листопада 2017 року, був оформлений акт списання №1 від 20 грудня 2017 року ТМЦ: скла 8мм, прозоре акрилове катене+пофарбування по RAL в кількості 152 м2 та скла 6 ESG+6ESG мм прозоре катене+матове плівка в кількості 24,120м2 (т.2, а.с. 111).

Зазначене підтверджує те, що придбане у ТОВ Альфа Холдінг скло згідно видаткової накладної №281 від 21 грудня 2017 року та виписаної податкової накладної № 112 від 21 грудня 2017 року не було використано в ході проведення ремонтних робіт СК Атлет та було списано як ТМЦ.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року між ПП Альтависта та ПП Укрпромбуд-Б був укладений договір поставки №1-15.12/17, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти і оплатити товар у повному розмірі на умовах і порядку, визначеним цим Договором (т.2, а.с. 112-116).

Так, згідно видаткових накладних №№242, 243, 244 від 22 грудня 2017 року ПП Укрпромбуд-Б придбало у ПП Альтависта скло 8мм прозоре акрилове катене + пофарбування по RAL в кількості 152 м2 та скло 6 ESG+6ESG мм прозоре катене+матове плівка у кількості 24.120м2.

Надаючи оцінку спірним відносинам, колегія суддів виходить з такого.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.1, 2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Відповідно до п.201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів\послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201. 8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у даній справі, скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначено, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо підтвердження права позивача на формування показників податкового обліку за господарськими операціями з його контрагентами є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону. Зокрема, суди не мотивували, яким чином устаткування, що придбане пізніше, могло бути використане в роботі, про виконання якої до придбання складено акт; чому, не дивлячись на те, що видаткових накладних на один із різновидів прожекторів виявлено менше, ніж податкових, суди не погодилися з висновком контролюючого органу про безпідставність формування податкового кредиту, суми якого не підтверджені первинними документами. Тобто, суди у порушення принципу офіційності не з`ясували всіх обставину справі.

Таким чином, при повторному розгляді справи необхідно встановити обставини того, яким саме чином устаткування, яке відповідно до змісту видаткових накладних, начебто, було придбано позивачем у ТОВ Альфа Холдінг пізніше, ніж використано на будівництві, та чому у видаткових накладних, складених по взаємовідносинам позивача з ТОВ ТД Рейм Хаус , на один із різновидів прожекторів виявлено менше, ніж податкових накладних.

Щодо обставин господарських взаємовідносин ПП Укрпромбуд-Б з ТОВ ТД Рейм Хаус .

Так, 15 листопада 2017 року між ПП Укрпромбуд-Б та ТОВ ТД Рейм Хаус укладено договір поставки № 01- 15.11/2017.

Згідно п. 2.1 вказаного Договору асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікації Постачальника, яка надається Покупцю (прайс-цін), а також у видаткових накладних.

Відповідно до п. 1.2, п. 2.1 Договору ціна товару та асортимент товару зазначається у видаткових накладних.

Згідно п. 2.4 Договору в ціну товару включені: вартість тари, упаковки та транспортування.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходять до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової (та/або транспортно-товарної) накладної, що є підтвердженням належного виконання Постачальником умов даного Договору.

Відповідно до умов Договору поставки, поставка товару здійснювалось постачальником за власні кошти за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1, тобто поставка товару здійснювалась до безпосереднього місця здійснення ремонтних (будівельних робіт), виконавцем яких був позивач.

На виконання умов Договору поставки, ТОВ ТД Рейм Хаус поставлено, а позивачем оплачено ТМЦ на загальну суму 15 085 654 гривень.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем виявлено факти невідповідності між змістом видаткових та податкових накладних, виписаних ТОВ ТД Рейм Хаус на адресу позивача.

Зокрема, відповідачем виявлено, що прожекторів світлодіодних OMNIblast-3 2260 Crйй XPL HD 2000mA CW85 230V Flat Glass Extra Clear по ціні 88 501 гривня, відповідно до видаткових накладних ПП Укрпромбуд-Б придбано 82 штуки, а ТОВ ТД Рейм Хаус виписано податкових накладних на 86 штук прожекторів даного виду. Тобто, невідповідність складає 4 штуки прожекторів на загальну суму 354 004 гривень.

Крім того, відповідачем виявлено, що ТОВ ТД Рейм Хаус не виписано на адресу ПП Укрпромбуд-Б податкові накладні на 6 штук прожекторів світлодіодних OMNIblast-3 5185 Wide beam 216 Crйй XPL HD 2000 mA CW85 230V Flat Glass Extra по ціні 93 875 гривень та на 0,26 штук пульта керування освітленням арени комплектний автоматизований Phoenix Contac в комплекті з кабелями.

З огляду на зазначене, відповідачем встановлено факт неправомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у розмірі 70 880,8 гривень за рахунок 4 штук прожекторів світлодіодних OMNIblast-3 2260 Crйй XPL HD 2000mA CW85 230V Flat Glass Extra Clear, загальною вартістю 354 004 гривень.

Суд зауважує, що позивач не заперечує той факт, що ним було придбано у ТОВ ТД Рейм Хаус ТМЦ, дійсна кількість яких відповідає кількості, зазначеній саме у видаткових накладних. Дана обставина також підтверджується актами виконаних робіт форми № КБ-2в та КБ-№ 3 по об`єкту будівництва, підписаними на виконання договору № 01-24.10/17 від 24 жовтня 2017 року, укладеного позивачем з ДП Спортивний комплекс Атлет , та актом аудиторської служби України за результатом проведення державного фінансового аудиту даного державного підприємства.

Тобто, дійсно, позивачем внаслідок технічної помилки, яка була допущена ТОВ ТД Рейм Хаус при складанні первинної господарської документації, неправомірно було сформовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 70 880,80 гривень за рахунок 4 прожекторів загальною вартістю 354 004 гривень.

Разом з цим, даний факт підприємством було виявлено вже після подання податкової звітності до контролюючого органу, у зв`язку із чим позивач неодноразово звертався до ТОВ ТД Рейм Хаус з проханням виправити помилки у видаткових та податкових накладних та подати уточнюючу податкову звітність.

Проте, дані звернення підприємства залишились без належного реагування з боку ТОВ ТД Рейм Хаус .

Більш того, відмінність у кількості ТМЦ (пульт керування освітленням арени), зазначених у податкових і видаткових накладних (0,26 шт.), виникла внаслідок діяльності контролюючого органу, а саме внаслідок зупинення останнім реєстрації податкової накладної № 28 від 22 листопада 2017 року, виписаної ТОВ ТД Рейм Хаус на адресу ПП Укрпромбуд-Б , а не з вини позивача та/або його контрагента.

Самостійно усунути вищевказані недоліки первинної господарської документації, виданої ТОВ ТД Рейм Хаус ,п не мав можливості.

Таким чином, вищевказані технічні помилки у податкових та видаткових накладних, складених ТОВ ТД Рейм Хаус , є лише підставою для донарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 70 880,80 гривень за 4 прожектори вартістю 354 004 гривень, які не було фактично придбано у ТОВ ТД Рейм Хаус , проте помилково включено до видаткових накладних та податкової звітності, а не для визнання вцілому господарських операцій ПП Укрпромбуд-Б з ТОВ ТД Рейм Хаус фіктивними та безтоварними.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду помилки у складанні первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції (постанова Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 806/8289/13-а).

Колегія суддів зауважує, що доводи позивача щодо обставин господарських взаємовідносин ПП Укрпромбуд-Б з ТОВ ТД Рейм Хаус не були спростовані ані відповідачем, ані судом першої інстанції.

Натомість, факт використання ТМЦ на об`єкті будівництва, придбаних позивачем у ТОВ ТД Рейм Хаус , а отже і факт реальності господарських відносин позивача з таким контрагентом підтверджується актами виконаних робіт по об`єкту будівництва, підписаними на виконання договору № 01-24.10/17 від 24 жовтня 2017 року, укладеного ПП Укрпромбуд-Б з ДП Спортивний комплекс Атлет , та актом аудиторської служби України за результатом проведення державного фінансового аудиту даного державного підприємства.

Щодо обставин господарських взаємовідносин ПП Укрпромбуд-Б з ТОВ Альфа Холдінг .

Так, 01 травня 2017 року між ПП Укрпромбуд-Б та ТОВ Альфа Холдинг було укладено договір поставки №15, згідно п. 2.1 якого асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікації Постачальника, яка надається Покупцю (прайс-цін), а також в видаткових накладних.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ Альфа Холдинг поставлено на адресу позивача устаткування (щити, кабель, лотки, коробки тощо) на загальну суму 398 589, 83 гривень, а також скло прозоре акрилове калене + пофарбування по RAL, та скло прозоре калене + матова плівка на загальну суму 2 099 323, 2 гривень, а позивачем оплачено такі ТМЦ.

Відповідно до умов Договору поставки, поставка товару здійснювалось постачальником за власні кошти за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1, тобто поставка товару здійснювалась до безпосереднього місця здійснення ремонтних (будівельних робіт), виконавцем яких був позивач.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем виявлено факти, які свідчать про безтоварність господарських взаємовідносин позивача та ТОВ Альфа Холдинг .

Зокрема, відповідачем було встановлено, що частина товару (щити та кабель) вартістю 280 300, 45 гривень, придбаного 22 грудня 2017 року у ТОВ Альфа Холдинг (відповідно до змісту видаткової накладної), позивачем було використано на об`єкті 19 грудня 2017 року, тобто до дня складання відповідної видаткової накладної.

Крім того, встановлено, що скло, придбане 21 грудня 2017 року у ТОВ Альфа Холдинг (відповідно до змісту видаткової накладної) було пошкоджено на будівництві, про що складено акт списання ТМЦ від 20 грудня 2017 року, тобто до дня складання відповідної видаткової накладної.

Між тим, за поясненнями позивача, що не суперечить вимогам податкового законодавства, та жодним чином не спростовано відповідачем, за практикою взаємовідносин, що склалася між ПП Укрпромбуд-Б та його контрагентами-постачальниками, у тому числі, ТОВ Альфа Холдінг , існували випадки, коли у зв`язку із виробничою необхідністю постачання певних видів ТМЦ за проханням позивача здійснювалось у стислі строки.

В даному випадку внаслідок термінованого постачання ТМЦ на об`єкт будівництва ТОВ Альфа Холдінг не було об`єктивної можливості документально оформити факт постачання товару та виготовити видаткові накладні у день їх фактичного постачання.

Враховуючи, що в основу договірних взаємовідносин позивача та його контрагентів покладено принцип справедливості, добросовісності та розумності, то за домовленістю сторін ТОВ Альфа Холдінг після фактичного постачання ТМЦ на адресу позивача, в подальшому надсилало видаткові накладні для їх наступного підписання.

Проте, внаслідок технічної помилки, допущеної ТОВ Альфа Холдінг при складанні видаткових накладних, у них було помилково зазначені дати, які фактично відповідали даті виготовлення таких видаткових накладних, а не даті фактичної поставки товару на адресу позивача.

Зазначеним, на думку суду, спростовуються висновки відповідача про те, що частину ТМЦ (щити, кабель, скло) було використано позивачем на об`єкти будівництва раніше, ніж їх придбано у ТОВ Альфа Холдінг (відповідно до видаткових накладних).

Всупереч вимогам статті 77 КАС України протилежного відповідачем не було доведено в суді.

Вказані технічні помилки у видаткових накладних, складених ТОВ Альфа Холдінг , жодним чином не свідчать про факт безтоварності господарських взаємовідносин розглядуваних контрагентів.

Факт реальності господарських відносин ПП Укрпромбуд-Б з ТОВ Альфа Холдінг підтверджується використанням придбаного майна на об`єкті будівництва, що підтверджується актами виконаних робіт по об`єкту будівництва, підписаними на виконання договору № 01-24.10/17 від 24 жовтня 2017 року, укладеного позивачем з ДП Спортивний комплекс Атлет , та актом аудиторської служби України за результатом проведення державного фінансового аудиту даного державного підприємства.

Вказані доводи позивача щодо обставин його господарських взаємовідносин з ТОВ Альфа Холдінг не були спростовані ані відповідачем, ані судом першої інстанції.

Таким чином, товар, придбаний ПП Укрпромбуд-Б у вищевказаних контрагентів був використаний ним на об`єкті будівництва, Генеральним підрядником якого був позивач, що свідчить про господарську мету договорів, укладених позивачем з ТОВ Альфа Холдинг та ТОВ ТД Рейм Хаус .

Тобто, придбання товару у ТОВ Альфа Холдинг та ТОВ ТД Рейм Хаус здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної для нього господарської діяльності, яка спрямована на отримання доходу. Спірні операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами.

Для установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладу, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з`ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем, на якого в адміністративному процесу покладено обов`язок доказування, не спростовано того факту, що на момент здійснення спірних господарських операцій, як і станом на даний час ТОВ Альфа Холдинг та ТОВ ТД Рейм Хаус зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На момент складання податкових накладних вказані контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару.

Крім того, за твердженням позивача, що не спростовано відповідачем, на момент здійснення спірних господарських операцій офіційний інтернет сайт ДФС України у розділі Дізнайся більше про свого бізнес-партнера не містив відомостей про те, що ТОВ Альфа Холдинг та ТОВ ТД Рейм Хаус мають ознаки фіктивності (таких відомостей інтернет сайт немає і на даний час).

Дані обставини свідчать про те, що при виборі контрагентів позивач був розумним та обачливим, що є свідченням його добросовісності при здійсненні вищевказаних господарських операцій.

У своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що позивачем на підтвердження реальності господарських взаємовідносин не надано сертифікатів якості (та/або походження продукції), сертифікатів відповідності тощо.

Проте, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки матеріали справи містять відповідні сертифікати якості на частину товару, придбану позивачем у контрагентів. Такі докази надані позивачем разом з позовною заявою. Зокрема, позивачем надано копія сертифікату на прожектори типу ДО-X/OMNIBLAST 1,2,3/LED Y, виданий ТОВ ШРЕДЕР , та копію сертифікату відповідності та додаток до сертифікату №UA036.TR0010-2017 від 23 червня 2017 року.

Крім того, під час судового розгляду справи відповідачем не спростовано тверджень позивача про те, ще придбані ним спірні ТМЦ не підлягали обов`язковій сертифікації.

Також, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції безпідставно зазначив, що позивачем не доведено факту транспортування ТМЦ від ТОВ Альфа Холдинг та ТОВ ТД Рейм Хаус , оскільки ним не надано товарно-транспортних накладних.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки постачання товару ТОВ Альфа Холдинг та ТОВ ТД Рейм Хаус здійснювалось їх постачальниками за власний кошт за адресою знаходження об`єкту будівництва, Генеральним підрядником будівництва якого був позивач, а саме: м. Київ, пл. Спортивна, 1.

Таким чином, у ТОВ Альфа Холдинг та ТОВ ТД Рейм Хаус не було необхідності здійснювати додаткове перевезення товару ПП Укрпромбуд-Б та виписувати товарно-транспортні накладні.

В той же час слід зазначити, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 - до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає безпосередньо взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Таким чином, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків. Документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно, позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, тому відсутність ТТН не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Посилання в відповідача та суду першої інстанції на відсутність у контрагентів позивача та їх контрагентів необхідних для ведення господарської діяльності кількості працівників, нерухомого майна, основних фондів критично оцінюється судом, оскільки не може свідчити про безтоварність угод поставки контрагентами ТМЦ позивачу.

Так, у межах перевірки позивача контролюючим органом не досліджено можливість залучення постачальниками матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій, не забороненій законом формі у період поставок будівельних матеріалів.

Спірні операції з контрагентами - це звичайні операції купівлі-продажу товарів, а не операції з виконання робіт чи надання послуг, тобто операції, які можуть бути здійснені без використання виробничих потужностей та значних людських ресурсів Продавця.

Таким чином, можлива відсутність у контрагента матеріальних, виробничих, трудових та інших ресурсів не впливає на реальність господарської операції, оскільки такий контрагент має право залучити відповідні ресурси на підставі цивільно-правових угод, а спірні операції з закупівлі товарно-матеріальних цінностей не потребують матеріальних та трудових ресурсів для Продавця таких цінностей.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що ч.2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення , за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, процесуальним законом встановлено імперативну норму, згідно якої суб`єкт владних повноважень не має права посилатися на докази, які не були використані ним під час проведення перевірки платника податків та які не були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Такі докази також не можуть бути покладені і в основу судового рішення.

Між тим, під час первинного розгляду даної справи судом першої інстанції відповідачем 19 березня 2019 року було подано до суду додаткові письмові пояснення щодо предмету спору, в яких зазначено про нові обставини справи та до яких було долучено нові докази, а саме: копії протоколів допиту свідків, копії відповідей суб`єктів господарювання, копії первинної фінансово-господарської документації, тощо, якими відповідач обґрунтував правомірність своїх рішень.

Також 03 квітня 2019 року відповідачем було подано до суду додаткові письмові пояснення щодо предмету спору, в яких податковий орган посилався на наявність нових судових рішень у кримінальних провадженнях щодо контрагентів позивача, якими відповідач також обґрунтував правомірність оскаржуваних рішень.

Крім того, 11 липня 2019 року під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем було подано до суду додаткові письмові пояснення щодо предмету спору, в яких зазначено про нові обставини справи та до яких було долучено нові докази (копії листа аудиторської служби, копії протоколів допиту), якими відповідач обґрунтував правомірність своїх рішень.

14 серпня 2019 року фіскальним органом було подано касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій також було зазначено про нові обставини справи та до якої було долучено нові докази (копії протоколу допиту свідка, ї протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками і додаток до нього, протоколу огляду), якими відповідач також обґрунтовував правомірність ППР.

У подальшому, під час повторного розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем 07 квітня 2020 року подано до суду додаткові письмові пояснення, до яких було долучено нові докази (копії протоколів допиту, ухвал слідчих суддів тощо).

Крім того, під час повторного розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем 13 травня 2020 року подано до суду клопотанням про долучення документів, а саме ухвал слідчих суддів.

Колегія суддів критично ставиться до зазначених вище доказів, оскільки вони вочевидь не були підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а при їх поданні до суду не було зазначено про неможливість їх подання разом з відзивом.

В той же час, суд наголошує на неможливості посилання в даному випадку на протоколи допиту та інші протоколи слідчих дій, а також ухвали слідчих суддів, у якості належних та допустимих доказів правомірності дій відповідача

Так, згідно ч.6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно статті 368 КПК України питання, чи винен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вирішується виключно судом під час ухвалення вироку.

Статтею 198 КПК України чітко регламентовано, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиційного значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження.

Відповідно до статті 131 КПК України запобіжні заходи, тимчасовий доступ до речей і документів, і арешт майна є видами заходів забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, ухвали слідчих суддів, на які посилається відповідач, не можуть використовуватись як належний та допустимий доказ факту фіктивності контрагентів позивача та укладення з ними нікчемних правочинів. та/або безтоварності господарських взаємовідносин.

Між тим, обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, проте жоден чинний нормативно-правовий акт не містить такого визначення; КПК України також не передбаченого такого процесуального статусу юридичної чи фізичної особи, як фігурант кримінального провадження.

При цьому, наявності вироків щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів судом встановлено не було.

Натомість, слід зазначити, що в матеріалах справи наявні відповіді органів прокуратури, органів поліції та органів податкової міліції, з яких вбачається, що у кримінальних провадженнях, на які посилається відповідач, прийнято рішення про їх закриття та в них не приймалось рішень про оголошення підозри службовим особам ТОВ Альфа Холдинг та ТОВ ТД Рейм Хаус .

Проте, такі докази не було враховано судом першої інстанції та у судовому рішенні не наведено мотивів їх відхилення.

Згідно ч. 2 статті 72, ч. 1 статті 91, ч. 1 статті 92 КАС України одним із джерел доказів є показання свідків. Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.

Отже, в силу положень КАС України, показаннями свідків може бути лише повідомлення фізичної особи про відомі йому обставини, які мають значення для справи, надані безпосередньо суду під час розгляду конкретної судової справи. Будь-які інші повідомлення фізичної особи, надані державним органам у рамках їх діяльності, у тому числі органам досудового розслідування в рамках кримінального провадження, не можуть бути використані адміністративним судом, як показання свідка.

В свою чергу, обґрунтовуючи правомірність спірних рішень, відповідач під час судового розгляду посилався на показання фізичних осіб, допитаних у рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32018270000000072, та на відповідні протоколи слідчих дій.

Однак, під час судового розгляду справи відповідач на заявляв клопотання про допит судом будь-яких фізичних осіб. Таким чином, суд не міг використовувати протоколи допиту фізичних осіб та протоколи проведення інших слідчих дій, наданих відповідачем, як джерело доказу у даній справі.

Щодо посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на податкову інформацію, що міститься в інформаційних базах даних ДФС щодо контрагентів позивача - ТОВ Альфа Холдинг та ТОВ ТД Рейм Хаус , то слід зазначити таке.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Наведене узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2020 року по справі № 160/93/19 та у постанові від 04 червня 2020 року по справі №340/422/19.

Таким чином, податкова інформація, що міститься в інформаційних базах даних ДФС щодо ТОВ Альфа Холдинг та ТОВ ТД Рейм Хаус є неналежним доказом у даній справі та не може підтверджувати правомірність спірних рішень відповідача.

Між тим, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року по справах № 813/7081/14 та № 814/120/15, у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 813/4079/15.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач мав реальні витрати у зв`язку із придбанням товарів у ТОВ Альфа Холдинг та ТОВ ТД Рейм Хаус , а придбані у цих суб`єктів господарювання ТМЦ у подальшому були використані у господарській діяльності позивача, а саме під час на будівництва об`єктів спортивної та соціальної інфраструктури.

Таким чином, позивач правомірно сформував податковий кредит з ПДВ за рахунок господарських взаємовідносин з ТОВ Альфа Холдинг і ТОВ ТД Рейм Хаус .

При цьому колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що дійсно позивачем внаслідок технічної помилки, яка була допущена ТОВ ТД Рейм Хаус при складанні первинної господарської документації, неправомірно було сформовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 70 880,8 гривень за рахунок 4 прожекторів загальною вартістю 354 004 гривень.

Проте, такі технічні помилки у податкових та видаткових накладних, складених ТОВ ТД Рейм Хаус , є підставою для донарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 70 880,80 гривень за 4 прожектори вартістю 354 004 гривень, які не було фактично придбано у ТОВ ТД Рейм Хаус , однак помилково включено до видаткових накладних та податкової звітності.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

Відтак, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 12 листопада 2018 року №00003811400 про нарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій у розмірі 2177345,00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств; №00003821400 про нарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій у розмірі 2419272,50 грн. з податку на додану вартість є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, протиправним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи, а тому наявні підстави для його скасування.

Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Укрпромбуд-Б - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року - скасувати та прийняти нове.

Аадміністративний позов Приватного підприємства Укрпромбуд-Б до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 12 листопада 2018 року №00003811400 про нарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій у розмірі 2 177 345,00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств та №00003821400 про нарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій у розмірі 2 419 272,50 грн. з податку на додану вартість.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2021 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев