Постанова

від 26.04.2021 по справі 640/24702/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24702/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства Автотранспортник Деснянської районної у м.Києві ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року (повний текст складено 30 грудня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у місті Києві до Комунального підприємства Автотранспортник Деснянської районної у м. Києві ради про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до КП Автотранспортник Деснянської районної у м. Києві ради, в якому просив надати дозвіл на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не дослідив перелік об`єктів майна за рахунок якого планується погасити податковий борг, правовий статус такого майна і співмірність його вартості з податковим боргом. При цьому положення ст.96 ПК України закріплюють особливий порядок погашення податкового боргу комунальних підприємств, що діють на основі комунальної власності територіальної громади.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 541072,18 грн та позивач вживав заходи щодо погашення податкової заборгованості, визначені Податковим кодексом України, в тому числі звертався до суду з позовом про стягнення податкової заборгованості та надсилав податкові вимоги, однак це не призвело до надходження коштів до бюджету для погашення податкового боргу відповідачем, інкасові доручення повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника, внаслідок чого наявні підстави для надання дозволу на погашення усієї податкової заборгованості за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач є комунальним підприємством Деснянської районної у м.Києві ради та перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у м.Києві, як платник податків, зокрема, податку на додану вартість.

У зв`язку з наявністю у відповідача триваючого податкового боргу з ПДВ, контролюючим органом здійснювались заходи з метою його погашення, а саме: надсилались податкові вимоги від 07 грудня 2009 року №1/2284 та від 21 січня 2010 року №2/120, які були отримані відповідачем (а.с.39-40); приймалось Рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 03 квітня 2010 року №32 (а.с.41); здійснювався опис майна у податкову заставу на підставі рішення ГУ ДФС у м.Києві від 03.04.2010 №32, про що складено акт опису майна №2 від 27.11.2017 (а.с.42) на загальну суму 156666,12 грн, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта КП Автотранспортник , перебуває у господарському віданні відповідача (а.с.43-64), в якій також зазначено про перебування відповідного нерухомого майна у податковій заставі; здійснювався опис майна (нерухомого та рухомого), яке передано в податкову заставу, за результатами якого складено акт опису майна від 08.03.2018 №2/26-15-17-06-35 (а.с.65-67), подавались позови про стягнення податкового боргу, які були задоволені постановами Окружного адміністративного суду від 11.10.2010 у справі №2а-13281/10/2670, від 16.01.2012 у справі №2а-18709/11/2670, від 13.09.2013 у справі №826/11182/13-а, від 25.02.2015 у справі №826/20687/14, від 22.06.2015 у справі №826/4360/15, від 13.07.2016 у справі №826/8588/16, від 26.09.2017 у справі №826/17208/16, рішенням Окружного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №826/16665/18 (а.с.69-98); формувались інкасові доручення (розпорядження) від 10.05.2019 №473/26-15-17-06-43, №476/26-15-17-06-43, №479/26-15-17-06-43, №489/26-15-17-06-43, №478/26-15-17-06-43, №490/26-15-17-06-43, №486/26-15-17-06-43, №477/26-15-17-06-43, №488/26-15-17-06-43, №487/26-15-17-06-43, №483/26-15-17-06-43, №475/26-15-17-06-43 від 11.05.2019 №494/26-15-17-06-43, №498/26-15-17-06-43, №497/26-15-17-06-43, №493/26-15-17-06-43, №496/26-15-17-06-43, №492/26-15-17-06-43, №495/26-15-17-06-43, №491/26-15-17-06-43, від 08.04.2019 №420/26-15-17-06-43 (а.с.99-119), які направлялись до АТ Ощадбанк та АБ Укргазбанк , однак були повернуті без виконання, оскільки залишок коштів на рахунках відсутній.

Незважаючи на вчинені контролюючим органом заходи, платником податків податковий борг сплачено не було, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що передбачені ст.96 ПК України особливі механізми стягнення податкового боргу з комунального підприємства починають застосовуватися у випадку, коли контролюючий орган послідовно застосував усі передбачені ст.95 ПК України заходи (скерування податкової вимоги, стягнення коштів для погашення податкового боргу, отримання дозволу на реалізацію активів боржника, продаж майна підприємства, що перебуває у податковій заставі) і ці заходи не призвели до погашення податкового боргу.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За положеннями ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 89.1 ст.89 ПК України встановлено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Згідно з п.89.2 ст.89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу встановлений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22. Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

У разі недостатності коштів платника податків для погашення податкового боргу, контролюючий орган відповідно до абзацу 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу . Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, таке погашення здійснюється на підставі рішення суду та прийнятого на його підставі рішення контролюючого органу шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7-95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Аналіз вищезазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що Податковим кодексом України чітко визначено послідовність дій контролюючого органу щодо стягнення податкового боргу. Надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, можливо лише за умови недостатності коштів, які перебувають у власності такого платника.

При цьому, звертаючись до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган повинен зазначити, які заходи були ним вжиті з метою погашення боргу платника податків за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується, а також надати докази недостатності у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, необхідних для повного погашення його боргу перед бюджетом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №808/4269/15, який в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З поданих позивачем доказів вбачається наявність у відповідача триваючої податкової заборгованості зі сплати податку на додану вартість в загальному розмірі 541072,18 грн, що в повному обсязі підтверджується копією інформаційної довідки про наявність такої заборгованості КП Автотранспортник Деснянської районної у м.Києві ради станом на 26.11.2019 (а.с.15-16), Інформацією про податковий борг відповідача №9297/9/26-15-10-04-19 від 26.11.2019 (а.с.8), розрахунком боргу з ПДВ (а.с.17-25) та витягом з інтегрованої картки платника податків КП Автотранспортник Деснянської районної у м.Києві ради по ПДВ (а.с.26-38).

Апелянт не заперечує факту наявності податкового боргу з ПДВ у наведеній сумі.

Судом встановлено факт належного вжиття попередніх заходів, які не призвели до погашення боргу платника податків.

При цьому, відомості про обтяження майна відповідача внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями витягів (а.с.43-64).

Наведене свідчить про наявність передбачених податковим законодавством підстав для надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не наводить жодних обґрунтувань стосовно відсутності у нього податкового боргу, правильності його розрахунку позивачем.

Матеріали справи не містять жодних доказів щодо оскарження в адміністративному чи судовому порядку рішень контролюючого органу про опис майна у податкову заставу, або податкових вимог від 07 грудня 2009 року №1/2284 та від 21 січня 2010 року №2/120 чи подання заперечень на акти опису майна, на яке поширюється право податкової застави.

При цьому, апелянт стверджує щодо застосування до нього, як до комунального підприємства, особливостей, визначених у ст.96 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що в силу п.96.1 ст.96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

96.1.1. виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

96.1.2. затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

96.1.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

96.1.4. прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Тобто, здійснення заходів з реалізації майна, переданого в податкову заставу, передують зверненню до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків з відповідним поданням.

Таким чином, наведені положення підлягають застосуванню у випадку, якщо отриманих від реалізації заставного майна коштів не достатньо для погашення податкового боргу, або якщо у комунального підприємства відсутнє майно, яке може бути передано в податкову заставу, внаслідок чого колегія суддів відхиляє твердження апелянта, що контролюючим органом було порушено порядок звернення до суду за дозволом на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

В той же час, саме на майно, яке передано в податкову заставу, позивач просить надати дозвіл щодо його реалізації, що виключає можливість застосування наведених положень ст.96 ПК України, оскільки відповідне рішення контролюючого органу про передачу майна у податкову заставу та акти про опис відповідного майна є чинними та в судовому або іншому порядку не скасовані.

Виключний перелік майна, яке не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків, наводиться у п.87.3 ст.87 ПК України, згідно з яким до такого майна належать:

- майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави;

- майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;

- майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;

- кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім`я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005), отримані від замовників морських та річкових суден та інших плавучих засобів.

- майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України;

- майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України;

- майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу";

- кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

Разом з тим, відповідних обґрунтувань щодо наявності встановлених п.87.3 ст.87 ПК України підстав апеляційна скарга не містить, і порушення наведених положень податкового законодавства могло бути підставою для скасування відповідного рішення про опис майна у податкову заставу, або акті опису такого майна і не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок заставного майна.

Колегія суддів звертає увагу, що надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі не є тотожнім здійсненню реалізації відповідного майна, а лише передбачає перехід до наступного етапу погашення податкового боргу, який має відбуватись у визначеному законодавством порядку, передбаченому ст.95 ПК України, відповідно до п.95.3 якої рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу . Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 95.7 ст.95 ПК України встановлено, що продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.

Продаж майна платника податків на публічних торгах здійснюється у такому порядку: майно, яке може бути згруповано та стандартизовано, підлягає продажу за кошти виключно на біржових торгах, які проводяться біржами, що створені відповідно до закону і визначені контролюючим органом на конкурсних засадах; цінні папери - на фондових біржах у порядку, встановленому Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок"; інше майно, об`єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного контролюючого органу на зазначених біржах.

При цьому, відповідно до п.87.4 ст.87 ПК України посадові особи, у тому числі державні виконавці, які прийняли рішення про використання майна, визначеного пунктом 87.3 цієї статті, як джерела погашення грошового зобов`язання або податкового боргу платника податків несуть відповідальність відповідно до закону.

Отже, рішення про погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна переданого в податкову заставу є наступним етапом погашення податкового боргу. Таке рішення приймається саме контролюючим органом, при цьому підлягає встановленню можливість використання майна платника податків, як джерела погашення податкового боргу, та у випадку, якщо контролюючим органом прийнято відповідне рішення про використання майна, визначеного п.87.3 ст.87 ПК України, посадові особи такого органу нестимуть відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені обставини, за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності передбачених законодавством підстав для надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Автотранспортник Деснянської районної у м.Києві ради - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 26 квітня 2021 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма