Постанова

від 21.04.2021 по справі 120/6683/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6683/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Т.М.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

21 квітня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представника позивача: Супруна М.І.,

представника відповідача: Лозінської І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" до Головне управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Перемога (ТОВ Перемога ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2020 року №0006330705 та №6000632075.

22 січня 2021 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що з 08.10.2020 по 16.10.2020 на підставі направлень, виданих ГУ ДПС у Вінницькій області №2285 від 08.10.2020, №2284 від 08.10.2020, згідно зі ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 07.10.2020 №3674 К, посадовими особми ГУ ДПС у Вінницькій області проведена фактична перевірка ТОВ Перемога , за результатами якої складено акт №481/02/32/07/05/32721930 від 16.10.2020.

У ході проведеної перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ Перемога з 01.04.2020 здійснюється зберігання пального в ємності на території тракторного парку за адресою с. Гути, вул. Шевченка, буд. 16, Тульчинський район, Вінницька область, без наявності (придбання) ліцензії на право зберігання пального. При отриманні пального (ДП Євро 5) від постачальника ТОВ «Брітіш Петроліум» (код ЄДРПОУ 40028849) відповідно до видаткових накладних №1659 від 03.04.2020 року, №2492 від 06.05.2020 року, №3349 від 17.06.2020 року, №4127 від 30.07.2020 року, які надано контролюючому органу до огляду та перевірки, дане пальне в кількості 48004,00 л. розвантажено в ємності за адресою с. Гути, вул. Шевченка, Тульчинський р-н, Вінницька обл., буд 16 (територія тракторного парку) та вчасно оприбутковано ТОВ «Перемога» (баланс рахунку 203). Станом на 08.10.2020 року залишок дизельного пального в ємностях за вказаною адресою становить 22406,00 л., ліцензія на право зберігання пального відсутня.

Крім того, станом на 08.10.2020 ТОВ Перемога не подано дані про 15 об`єктів пов`язаних з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку за формою №20 ОПП протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття.

За таких обставин, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Перемога» п. 63.3. ПК України та ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» .

На підставі акту перевірки, 04 листопада 2020 року ГУ ДПС у Вінницькій області прийняті податкові повідомлення-рішення №0006330705, яким застосовано штраф в розмірі 500000 грн. та №6000632075, яким застосовано штраф в розмірі 15300 грн.

Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (ПК України) контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України).

Відповідно до ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, як: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно з п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

-у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Статтею 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Таким чином, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказ про проведення фактичної перевірки було отримано головним бухгалтером ТОВ «Перемога» , що підтверджується розпискою у направленнях на перевірку.

Позивач допустив посадових осіб ГУ ДПС у Вінницькій області до проведення фактичної перевірки, не висловлював зауважень до акту перевірки.

Так, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а, отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №826/2679/14, від 13.03.2018 у справі №804/1113/16, від 30.11.2018 у справі №808/1641/15, від 07.11.2018 р. у справі №811/824/17, від 24.01.2019 у справі №826/13963/16, від 18.12.2018 у справі №826/3014/16, від 15.01.2019 у справі №822/28/15, від 05.03.2020 року у справі №825/1110/17 та інших.

Крім того, згідно абз. 1 п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України «установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

-документальни позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

- фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами- лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу» .

Тобто, мораторій на перевірки та застосування штрафних санкцій в період дії карантину не розповсюджується на фактичні перевірки з питань ліцензування та зберігання пального, що спростовує твердження апелянта стосовно правомірності проведення відповідачем фактичної перевірки.

Так, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (Закон № 481).

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (Закон №481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 01 липня 2019 року.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 (Постанова №227), ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Відповідно до ст. 1 Закон №481:

-ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

- оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

- роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в батонах для побутових потреб населення та інших споживачів;

- єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Статтею 15 Закону №481 визначено, що ліцензії на право провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади.

Контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України (ч. 1 ст. 16 Закону №481).

При цьому, згідно зі ст. 15 Закону №481/95-ВР для отримання ліцензії на право зберігання пального суб`єктом господарювання разом із заявою додатково подаються завірені копії таких документів, а саме:

-документ, що засвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, на якому розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, які діють на дату подання заяви, або введення в дію такого об`єкта в експлуатацію;

- акт введення в експлуатацію об`єкта або сертифікат про приймання в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують їх приймання в експлуатацію у відповідності до законодавства.

Разом з тим, законодавством визначено, що до 01.01.2022 року суб`єкти господарювання можуть отримати ліцензію на право зберігання пального без надання акта введення в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката, за умови надання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, які видані в установленому законодавством порядку до 01.01.2014 року; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки і початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки.

У разі якщо суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізується іншим особам і використовується виключно для власних потреб, або промислової обробки, вищевказані документи не подаються. Такі суб`єкти мають вказати в заяві про використання пального для власного споживання або переробку, загальну об`ємність резервуарів для зберігання пального і їх фактичне місцезнаходження.

Річна плата за ліцензію на право зберігання пального становить 780 грн і зараховується до місцевих бюджетів за місцем здійснення діяльності. Крім того, ліцензія має бути видана на кожне місце зберігання пального.

Ліцензія або рішення про відмову у її видачі податковий орган видає заявнику не пізніше 20 календарних дня з моменту отримання документів.

Відповідно до ст.17 Закону №481 встановлено відповідальність за порушення норм цього Закону щодо зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафу в розмірі 500000 гривень.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем надано до ГУ ДПС у Вінницькій області письмові пояснення №41 від 09.10.2020 року у яких повідомив, що залишки ГСМ станом на 01.04.2020 року, а саме дизельного палива становлять 28810, 61 літрів, а станом на 08.10.2020 року - 22406 літрів, яке знаходиться в ємностях об`ємом 40000 літрів на території тракторного парку за адресою вул. Шевченка, буд. 16, с. Гути, Тульчинський район, Вінницька область.

При цьому, ТОВ Перемога отримано ліцензію на право зберігання пального лише 21.10.2020 року, тоді як на час проведення фактичної перевірки така ліцензія була відсутня.

Крім того, п. 63.3 ст. 63 ПК України визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Так, порядок здійснення такого повідомлення про об`єкти оподаткування визначений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. №1588, яким визначено, що повідомлення про об`єкти оподаткування реалізується шляхом подання платником податків повідомлення за формою 20-ОПП до податкового органу за місцем знаходження такого об`єкта (додаток 10).

Згідно з п. 8.4 Розділу 8 Наказу №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Відповідно до п. 117.1 ст. 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог, установлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач використовує в своїй діяльності транспортні засоби в кількості 15 одиниць, які не відображені в звітності за формою 20-ОПП «Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти оподаткування пов`язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність» , що також підтверджується листом-поясненням директора ТОВ «Перемога» від 09.10.2020 р.

Згідно витягу з ITC «Податковий блок» «Реєстраційні дані» відомості про об`єкти оподаткування платника податку подано до контролюючого органу лише 12.10.2020 р., дата внесення змін - 20.10.2020 р.

Тобто, позивачем не подано до органів ДПС обов`язкові відомості щодо об`єктів оподаткування або пов`язаних з оподаткуванням або через які проводиться діяльність в кількості 15 одиниць.

Таким чином, виявлені контролюючим органом порушення підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи та не спростовані позивачем, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем обґрунтовано та у відповідності до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що наведенні в апеляційній скарзі доводи повністю спростовуються встановленими у справі обставинами та письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 квітня 2021 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.