Постанова

від 15.03.2021 по справі 910/2228/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2021 р. Справа№ 910/2228/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 15.03.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Житомирські ласощі"

на ухвалу

Господарського суду міста Києва

від 16.12.2020 за розглядом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Житомирські ласощі" на дії приватного виконавця Д`яченка Євгенія Станіславовича

у справі №910/2228/20 (суддя Данилова М.В.)

за позовом Приватного підприємства "Рівне-Флекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Житомирські ласощі"

про стягнення 3 088 044,51 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Приватне підприємство Рівне-Флекс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Житомирські ласощі про стягнення заборгованості в розмірі 3088044, 51 грн за договором поставки № 18/04/19 від 18.04.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у праві №910/2228/20 позов задоволено повністю.

За рішенням суду присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" на користь Приватного підприємства "Рівне-Флекс" суму заборгованості в розмірі 3 088 044,51 грн., судовий збір в розмірі 46320, 67 грн.

Рішенням суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.

01.07.2020 на виконання указаного рішення суду видано наказ про примусове виконання рішення.

10.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Житомирські ласощі" надійшла скарга на рішення приватного виконавця №б/н від 05.08.2020.

У поданій скарзі скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 62651540 від 24.07.2020, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; визнати незаконною та скасувати постанову про арешт коштів № 62651540 від 24.07.2020, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; визнати незаконною та скасувати постанову про звернення стягнення на майно боржника № 62651540 від 24.07.2020, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця № 62651540 від 24.07.2020, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; визнати незаконною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62651540 від 24.07.2020, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 62651540 від 27.07.2020, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; зобов`язати приватного виконавця Д`яченко Євгенія Станіславовича повернути Приватному підприємству "Рівне - Флекс" без прийняття до виконання виконавчий документ - наказ № 910/2228/20, виданий 01 липня 2020 року Господарським судом міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі №910/2228/20 у задоволенні скарги ТОВ ТД Житомирські ласощі б/н від 05.08.2020 на дії приватного виконавця Д`яченка Євгенія Станіславовича відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу, ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу відповідача на дії приватного виконавця.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме статей 2, 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і інших органів", статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", статей 2, 236, 241 Господарського процесуального кодексу України.

Так, апелянт стверджує, що рішення суду від 10.06.2020 не могло набрати законної сили, оскільки під час ухвалення рішення діяв Закон України № 540-ІХ, який автоматично продовжував процесуальний строк на подання апеляційної скарги в період карантину, тобто строк на момент видачі судового наказу не сплив, а перебіг строків за новим Законом України № 3383 не розпочався.

За доводами скаржника, на виконання пункту 1 частини 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження приватний виконавець мав пересвідчитися чи набрало рішення суду законної сили. Однак, апелянт вважає, що у даному випадку приватний виконавець порушив вимоги вищевказаної статті незаконно відкривши виконавче провадження № 62651540, з примусового виконання наказу № 910/2228/20 виданого 01 липня 2020 року Господарським судом міста Києва, чим порушив законні права та інтереси відповідача.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів Михальської Ю.Б., Іоннікової І.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2228/20, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі № 910/2228/20 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

26.01.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2228/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2020, справу №910/2228/20 призначено до розгляду на 22.02.2021.

В судовому засіданні 22.02.2021 оголошено перерву до 15.03.2020.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому просить відмовити у її задоволенні, обґрунтовуючи свої доводи тим, що на виконання рішення Господарським судом міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/2228/20, яке набрало законної сили 30.06.2020, було видано наказ від 01.07.2020 (котрий станом на 12.02.2021 року не визнаний таким, що не підлягає виконанню). Зважаючи на вищевказані документи, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Євгенієм Станіславовичем було правомірно та в повній мірі виконано Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 року по справі №910/2228/20 та постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №62651540 від 27.07.2020 закінчено виконавче провадження й повернуто виконавчий документ Господарському суду міста Києва, оскільки той вичерпав свою дію шляхом повного його виконання.

У відзиві на апеляційну скаргу, приватний виконавець Д`яченко Є.С. також просить відмовити у її задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що при вирішенні питання про прийняття на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі № 910/2228/20 про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ на користь Приватного підприємства Рівне - Флекс , у приватного виконавця були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з причини, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили.

В судове засідання 15.03.2021 представники позивача та ДВС не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень позивачу та приватному виконавцю.

Також в матеріалах справи містяться конверти з копією ухвали суду апеляційної інстанції від 22.02.2021, яка надсилалась Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівне-Флекс" за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб: 33027, м. Рівне, вул. Кобзарська, 17/187, причиною повернення зазначено "інші причини".

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання та обізнаний про розгляд справи у Північному апеляційному господарському суді, а не отримання поштової кореспонденції учасником справи не залежить від волевиявлення суду.

У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Північного апеляційного господарського суду у справі №910/2228/20 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача та приватного виконавця.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/2228/20 позовну заяву Приватного підприємства РІВНЕ-ФЛЕКС до ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ про стягнення заборгованості було задоволено в повному обсязі та стягнуто на користь Приватного підприємства РІВНЕ-ФЛЕКС з ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ заборгованість в розмірі 3 088 044,51 грн., судовий збір в розмірі 46320, 67 грн.

На виконання вищевказаного рішення Господарським судом міста Києва від 10.06.2020 було видано Наказ від 01.07.2020 про стягнення з ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ на користь ПП РІВНЕ-ФЛЕКС заборгованість в розмірі 3 088 044,51 грн. та судовий збір в розмірі 46320, 67 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно зі статтею 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Так, 24.07.2020 Приватним підприємством Рівне-Флекс до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва подано заяву про примусове виконання та відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі № 910/2228/20 за місцезнаходженням боржника за виконавчим документом - Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ , а саме за адресою вказаною у виконавчому документі: м. Київ, вул. Боричів Тік, 35В.

24.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Є.С. відкрито виконавче провадження ВП № 62651540 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 по справі № 910/2228/20 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Житомирські ласощі на користь Приватного підприємства Рівне-Флекс суми заборгованості в розмірі 3 088 044,51 грн., судового збору в розмірі 46 320,67 грн., а всього до стягнення 3 134 365,18 грн.

24.07.2020 приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем у виконавчому провадженні ВП № 62651540 винесено ряд постанов: про накладення арешту на кошти боржника; про звернення стягнення на майно боржника; про стягнення основної винагороди приватного виконавця; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62651540 від 24.07.2020.

27.07.2020 приватного виконавця Д`яченко Євгенієм Станіславовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 62651540.

Обґрунтовуючи скаргу на дії приватного виконавця, боржник зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , розділ X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 відповідно до якого, зокрема процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжено до 06.08.2020, оскільки 01.07.2020 діяла редакція п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України за яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину, однак таке твердження суперечить принципам господарського судочинства України, оскільки вказаний пункт Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України у редакції від 17.07.2020 року було змінено та визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зазначеної скарги, з огляду на таке.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Положеннями статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частина 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Стаття 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, однією з обов`язкових вимог до виконавчого документа дату набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Скаржник посилається на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 910/2228/20 не набрало законної сили з підстав, що викладені у скарзі на дії приватного виконавця.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у праві №910/2228/20.

24.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" звернулось із заявою про визнання наказу Господарського суду м. Києва №910/2228/20 від 01.07.2020 таким, що не підлягає виконанню. Підстави даної заяви тотожні з підставами скарги на дії приватного виконавця, яка наразі розглядається судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Пукшин Л.Г.) від 09.12.2020 у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

Постановляючи ухвалу від 09.12.2020, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Таким чином, з урахуванням положень п. 4 Прикінцевих положень ГПК України строк на оскарження був продовжений до закінчення строку карантину, тобто, судові рішення, які були ухвалені під час дії карантину, набудуть чинності лише після закінчення строку на апеляційне оскарження.

При цьому, суд зазначає, що Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17 липня 2020 року, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто, 07.08.2020.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наказ Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 дійсно був виданий судом передчасно, проте, станом на момент розгляду заяви, не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, з огляду на наступне.

Відповідно з частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 та 3 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус судді" визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Стаття 326 Господарського кодексу України вказує, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказано, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирного володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Таким чином, враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що наказ Господарського суду міста Києва від 01.07.2020, який був виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/2228/20, яке, станом на момент розгляду даної заяви (09.12.2020), набрало законної сили, не оскаржувалось, та було в повній мірі виконане в межах виконавчого провадження №62651540, суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених статті 328 ГПК України, для визнання вищевказаного виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Відтак, колегія суддів зазначає, що оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у праві №910/2228/20 не оскаржувалось, від боржника не надходило заяв про продовження строку на підставі Перехідних положень ГПК України, таке рішення набрало законної сили та підлягає виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту частини першої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно з частиною 5 статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

Відповідно до ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Положеннями статті 4 Закону України Про виконавче провадження встановлені вимоги до виконавчого документа, зокрема пункту 6 частини 1 статті 4 Закону передбачено, що у виконавчому документі зазначається дата набрання рішенням законної сили.

За змістом наказу Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі № 910/2228/20 про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ на користь Приватного підприємства Рівне-Флекс , оригінал якого було пред`явлено на примусове виконання до приватного виконавця 24.07.2020, наказ виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 910/2228/20, яке набрало законної сили 01.07.2020.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Пункти 4 та 5 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентують дії державного виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження, а саме:

- виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа;

- у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судом не встановлено підстав для повернення виконавчого документа, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, а тому з огляду на наведені правові норми суд дійшов до висновку, що державний виконавець, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

Крім того, статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно зі статтею 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно зі статтею 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як підтверджено матеріалами справи, за результатами вжитих приватним виконавцем заходів, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/2228/20 від 01.07.2020 у виконано в повному обсязі.

Отже, у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду, 27.07.2020 виконавче провадження № 62651540 закінчено.

З наведеного вище, суд не вбачає порушень Закону України Про виконавче провадження з боку приватного виконавця.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи наведене вище, доводи скаржника є необґрунтованими, а, суд дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні скарги, оскільки боржник не звертався до суду з заявою про продовження процесуальних строків, рішення суду від 10.06.2020 не оскаржував, воно набрало законної сили, наказ не визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому відсутні підстави для визнання незаконними дій приватного виконавця Д`яченка Євгенія Станіславовича незаконними.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятої ухвали наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в оскаржуваній ухвалі висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі №910/2228/20 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Житомирські ласощі" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі №910/2228/20 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі №910/2228/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2228/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 27.04.2021.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова