Ухвала

від 21.04.2021 по справі 902/342/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про

визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню

"21" квітня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/342/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Міліціанов Р.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 (б/н від 12.02.2021 року), заяву ОСОБА_2 (б/н від 12.02.2021 року), заяву ліквідатора ТОВ "Остер", арбітражного керуючого Семенова Д.С. (б/н від 19.02.2021 року) про визнання наказів такими, що не підлягає виконанню у справі № 902/342/19

за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТЕР" (21001, м. Вінниця, вул. Володимира Антоновича, буд. 7)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Ніка" (23340, Вінницька область, Тиврівський район, с. Строїнці, вул. 50-річчя Жовтня, буд. 18 А)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про стягнення 1440745,00 грн

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувають: заява ОСОБА_1 (б/н від 12.02.2021 року), заява ОСОБА_2 (б/н від 12.02.2021 року), заява ліквідатора ТОВ "Остер", арбітражного керуючого Семенова Д.С. (б/н від 19.02.2021 року) про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, у справі №902/342/19 за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТЕР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Ніка" до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 1 440 745,00 грн.

Розгляд вказаних заяв у даній справі здійснювався суддею Колбасовим Ф.Ф.

Ухвалою від 04.03.2021 було відкладено розгляд заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та заяви ліквідатора ТОВ "Остер", арбітражного керуючого Семенова Д.С. про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню у справі №902/342/19 на 25.03.2021 о 10:00 год.

Судове засідання, призначене на 25.03.2021 не відбулось, оскільки суддя ОСОБА_3 з 19.03.2021 знаходився на лікарняному.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №01-28/28/2021 від 06.04.2021 призначено повторний автоматизований розподіл заяв ОСОБА_1 (б/н від 12.02.2021 року), ОСОБА_2 (б/н від 12.02.2021 року), ліквідатора ТОВ "Остер", арбітражного керуючого Семенова Д.С. (б/н від 19.02.2021 року) про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню у справі №902/342/19

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021 вказані заяви розподілені судді Міліціанову Р.В.

Ухвалою суду від 12.04.2021 справу №902/342/19 прийняти до свого провадження суддею Міліціановим Р.В. в частині розгляду заяв ОСОБА_1 (б/н від 12.02.2021 року), ОСОБА_2 (б/н від 12.02.2021 року), ліквідатора ТОВ "Остер", арбітражного керуючого Семенова Д.С. (б/н від 19.02.2021 року) про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню та повідомлено учасників справи про дату час та місце судового засідання (14.04.2021) з розгляду заяв про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.

В судовому засіданні 14.04.2021 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду заяв у справі № 902/342/19 на 21.04.2021 року о 10:30 год.

Ухвалою суду від 16.04.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

20.04.2021 року на адресу суду від приватного виконавця Турського О.В. на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 8871 від 19.04.2021 року щодо стану виконавчого провадження (вх. №01-34/3657/21).

21.04.2021 року від представника ТОВ "ФК Єврокредит" на виконання вимог ухвали суду надійшла заява (вх. №01-34/3692/21). згідно якої стягувач повідомляє. що внаслідок набуття права власності на іпотечне майно не відбулося погашення вимог за Кредитним договором №010/162/22/07 від 01.02.2018 року.

Представники сторін повідомлені про дату судового засідання під розписку.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Грицуляка В.П. надійшла до суду заява, у якій він підтримує вимоги заяви про визнання наказу господарського суду, таким. що не підлягає виконанню.

Інші учасники процесу правом участі у судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, дослідивши матеріали заяв судом встановлено наступне.

В обґрунтування поданих заяв про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню заявники зазначають про те, що на підставі іпотечного договору від 21.05.2013 року, укладеного між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Остер", 15.10.2020 року за заявою Іпотекодержателя державним реєстратором Уладівської сільської ради Літинського району Вінницької області Зарембою С.В. проведено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, а саме: цілісний майновий комплекс, що розташований по АДРЕСА_3 та земельну ділянку кадастровий номер 0522455100:01:001:0045 площею 3,0663 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за цією ж адресою за Іпотекодержателем - ТОВ "ФК Єврокредит".

Заявники вважають, що оскільки Іпотекодержатель - ТОВ "ФК Єврокредит" сам обрав такий спосіб захисту і зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки, це призвело до задоволення його вимог як кредитора за Генеральним договором № 01/Р7-01-04/401 від 21.05.2013 року у тому числі і на суму 1 440 745,00 грн.

Відтак, заявники, із посиланням на ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку" вважають, що всі подальші вимоги до них є недійсними.

Стягувач в письмових поясненнях та додаткових письмових поясненнях зазначає про відсутність підстав для задоволення заяв про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню. Посилаючись на те, що ТОВ "ФК Єврокредит" не заперечує, що ним було проведено позасудове погашення боргу в частині шляхом оформлення права власності на іпотечне майно за одним із укладених договорів іпотеки, однак погашення стосувалось лише частини боргу за Генеральним договором №01/Р7-01-04/401 від 21.05.2013 року, в межах суми вартості переоформленого майна, та не є по суті повним погашенням.

Враховуючи те, що це часткове погашення зобов`язання взяті на себе усіма солідарними боржниками у справі № 902/342/19, стягувач вважає, що накази не можуть бути визнанні такими, що не підлягають виконанню, оскільки не виконанні у повному обсязі.

Із доказів наявних у справі та інформації наявної у базі даних "Діловодство спеціалізованого суду" слідує наступне.

З метою забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за Генеральним договором № 01/Р7-01-04/401 від 21.05.2013 року та між сторонами було укладено ряд договорів поруки, а саме: 07.02.2018 договір поруки № 12/162/23/16 укладений між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (Банк. Кредитор) та ОСОБА_2 (Поручитель); 07.02.2018 договір поруки № 12/162/23/17 укладений між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (Банк, Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель); 07.02.2018 договір поруки № 12/162/23/18 укладений між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк - Аваль" (Банк, Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Ніка" (Поручитель).

Виконання Позичальником зобов`язань за Генеральним договором № 01/Р7-01-04/401 від 21.05.2013 року забезпечувалося крім іпотеки нерухомого майна, а саме: цілісного майнового комплексу, що розташований по АДРЕСА_3 та земельної ділянки кадастровий номер 0522455100:01:001:0045 площею 3,0663 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за цією ж адресою, що стверджується іпотечним договором від 17.06.2013 року укладеним між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Остер", посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 1608.

23.07.2019 року Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 902/342/19 яким стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ "Еко Ніка" на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" 1 440 745,00 грн заборгованості за Кредитним договором № 010/162/22/07 від 01.02.2018 року, що укладений в рамках Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/Р7-01-04/401 від 21.05.2013 року, та судові витрати в рівних частках.

На виконання вказаного рішення суду 26.11.2019 року Господарським судом Вінницької області було видано ряд судових наказів про стягнення заборгованості з солідарних боржників.

21.02.2020 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "ФК Єврокредит" було укладено договір про відступлення прав вимоги № б/н, за яким AT "Райффайзен Банк Аваль" передало у власність ТОВ "ФК Єврокредит" права вимоги в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, а останнє прийняло на себе права вимоги до ТОВ "ОСТЕР", в тому числі, згідно рішення Господарського суду Вінницької області ухваленого 23.07.2019 року по справі № 902/342/19 та відповідних судових наказів, виданих на його виконання.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області 02.06.2020 року у справі № 902/342/19 замінено сторону стягувана - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" з виконання рішення суду від 23.07.2019 року за судовими наказами від 26.11.2019 року (щодо стягнення 1 440 745, 00 грн. заборгованості за Кредитним договором № 010/162/22/07 від 01.02.2018 року, що укладений в рамках Генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Р7-01-04/401 від 21.05.2013 року) в справі № 902/342/19, за такими виконавчими провадженнями:

№ 60920316 - солідарний боржник ОСОБА_2 ;

№ 60919729 - солідарний боржник ОСОБА_1 ;

№ НОМЕР_1 - солідарний боржник ТОВ "Остер";

№ 60918929 - солідарний боржник ТОВ "Еко Ніка".

Судом встановлено, що новим стягувачем - ТОВ "ФК Єврокредит" 15.10.2020 року було проведено позасудове погашення боргу в частині шляхом проведення державної реєстрацію права власності на предмет іпотеки а саме: цілісний майновий комплекс, що розташований: АДРЕСА_3 , та земельну ділянку кадастровий номер 0522455100:01:001:0045, площею 3,0663 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за цією ж адресою за ним як Іпотекодержателем.

За змістом ч. 1 ст. 589 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави.

Одним із видів застави відповідно до приписів ст. 575 ЦК України є іпотека. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Положення ст. 33 Закону України "Про іпотеку" узгоджуються з приписами ч. 5 ст. 590 ЦК України, у якій вказано, що якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Стаття 36 ЗУ "Про іпотеку" передбачає вирішення сторонами іпотечного договору питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Тобто, чинним законодавством України передбачена можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об`єкта нерухомого майна, а й декількох. У разі перебування в іпотеці декількох об`єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.

Отже, законодавець пов`язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не вказує на те, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі.

ТОВ "ФК "Єврокредит" було проведено позасудове погашення боргу в частині шляхом оформлення права власності на іпотечне майно за одним із укладених договорів іпотеки, однак погашення стосувалось лише частини боргу за Генеральним договором № 01/Р7-01-04/401 від 21.05.2013 року, в межах сума вартості переоформленого майна, та не є по суті повним погашенням.

Якщо вартості набутого позикодавцем у власність предмета іпотеки не вистачило на погашення боргу у повному обсязі, кредитор за приписами статті 591 ЦК України та частини сьомої статті 47 Закону України "Про іпотеку", має право на стягнення (з боржника) суми, що не вистачає для погашення цієї заборгованості.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Нормами глави 50 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання внаслідок: належного виконання, передання відступного, зарахування, домовленості сторін, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, неможливості виконання, ліквідації юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. З Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Викладена у ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" норма права вказує на недійсність вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання, проте не передбачає припинення цього основного зобов`язання.

Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1,3 статті 575 цього ж Кодексу іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника: іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням (ст. 1 ЗУ "Про іпотеку").

Статтею 11 ЗУ "Про іпотеку" визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Згідно ч. 1, 3, 4 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

З цих норм вбачається, що за договором іпотеки майновий поручитель приймає на себе обов`язок виконати за боржника його основне зобов`язання (у випадку його невиконання останнім) за рахунок належного майновому поручителю нерухомого майна. Такий обов`язок майнового поручителя є додатковим, і кредитор (іпотекодержатель) у разі порушення боржником основного зобов 'язання має право на свій вибір вимагати як виконання боржником свого основного обов`язку, так і виконання майновим поручителем свого додаткового обов`язку. У разі виконання майновим поручителем свого додаткового обов`язку за договором іпотеки основний обов`язок боржника продовжує існувати у первинному обсязі, але право отримати виконання цього обов`язку (право кредитора) переходить до майнового поручителя.

Внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки або застави шляхом визнання за кредитором права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов`язання за рахунок іншого виду забезпечення.

Оскільки розмір забезпечення основного зобов`язання може мати істотне значення для кредитора при погодженні ним умов основного зобов`язання, у яке він вступає, припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них - суперечило б принципу справедливості та розумності.

До такого ж висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16, від 14.08.2019 у справі № 904/4356/17, від 19.09.2019 у справі № 910/9508/17, від 14.01.2020 у справі № 908/1506/17.

Відповідно до статті 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Однак, як слідує з матеріалів справи рішення Господарського суду Вінницької області по справі № 902/342/19 від 23.07.2019 року не виконано.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, і згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v.Greece), від 19.03.1997р.).

Водночас, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997р.; у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002р.; у справі "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003р.).

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) Європейський Суд з прав людини наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

Відповідно до частини першої статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із частиною другою статті 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково , якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою з інших причин.

Отже, виконання судового наказу може здійснюватися у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

У даному випадку заявники посилаються на наявність матеріально-правових підстав визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню - припинення основного зобов`язання внаслідок оформлення стягувачем права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку (ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" в редакції від 19.10.2016 року, яка була чинною на момент укладення іпотечного договору).

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку (в редакції від 19.10.2016 року, чинній на момент укладення іпотечного договору), договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Дійсно, У Постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що згідно зі змістом статей 1, 33, 36 Закону України Про іпотеку використання позасудового врегулювання способу звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умови іпотечного договору, яка містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, незалежно від наявності інших предметів іпотеки по іншим іпотечним договорам, призводить до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Враховуючи, що іпотекодержатель сам обрав такий спосіб захисту і зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про припинення договору поруки, який позивач уклав з банком, як додаткове забезпечення зобов`язань за кредитним договором.

У постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 643/18466/15-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 263/3809/17 та від 17 квітня 2019 року у справі №204/7148/16-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовів про стягнення кредитної заборгованості (позики) з тих підстав, що позивачі у позасудовому порядку звернули стягнення на предмет іпотеки, тоді як статтею 36 Закону України Про іпотеку передбачено таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя.

Однак, наведені висновки зроблено при розгляді справ позовного провадження одночасно з розглядом спорів по суті.

В силу ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд доходить висновку, що саме на заявника покладено обов`язок доведення обставин, які є безумовною підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Долучені до справи докази підтверджують лише перехід права власності до стягувача на предмет іпотеки а саме: цілісний майновий комплекс, що розташований по вул. Сосонське шосе, 6 в смт. Літин Вінницької області та земельну ділянку кадастровий номер 0522455100:01:001:0045 площею 3,0663 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Дана обставина не визначена ст. ст. 599 - 609 ЦК України як загальна підстава припинення зобов`язань, а також ст. 559 ЦК України, яка регулює спеціальний порядок припинення поруки.

Крім того, належному способу захисту боржників відповідатиме звернення до суду одночасно з вимогами про визнання відсутнім права іпотеки.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень судове рішення про задоволення таких вимог є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права іпотеки.

Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (частина друга статті 20 ГК України, пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений.

У пунктах 58, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) сформульований висновок, що нормами статей 16 ЦК України та 20 ГК України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання договору; звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав орендодавця на одержання орендної плати; водночас відповідно до абзацу другого частини другої статті 20 ГК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (п. п. 6.14, 6.18, 6.19 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19).

Отже, належними способами захисту прав боржників є звернення з позовом до суду стосовно визнання відсутності прав вимоги за кредитним договором та доведення обставин припинення зобов`язань поручителів, а не шляхом звернення до суду із заявами про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.

Розгляд заяв у порядку ст. 328 ГПК України є інститутом процесуального права, який не передбачає розгляду спору по суті, дослідження розміру заборгованості за кредитним договором, надання правової оцінки розміру зобов`язання, дотримання порядку його припинення.

Тобто, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.

Таким факт має або визнаватися сторонами або підтверджуватись безпірними та однозначними засобами доказування, котрі не допускають багатозначного розуміння.

З приводу вирішення вказаних питань, з огляду на висловлені сторонами позиції, існує юридичний спір, зокрема в частині оцінки іпотечного майна, суми погашеного зобов`язання, підстав чинності або припинення як основного, так і акцесорних зобов`язань.

У процесі розгляду зазначених заяв судом встановлено, що заборгованість за кредитним договором частково погашено внаслідок оформлення ТОВ ФК Єврокредит права власності на іпотечне майно у позасудовому порядку.

Однак, дані обставини встановлено після звернення боржників до суду, підстав та мотиви заяв про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню не змінено.

Також, заявники просять визнати накази такими, що не підлягають виконанню повністю, а не частково.

Однак, згідно з нормами Закону України Про виконавче провадження в разі визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, виконавче провадження підлягає закінченню та не може бути розпочато знову, що унеможливить виконання рішення суду, яке є обов`язковим до виконання.

Суд не уповноважений виходити за межі та предмет поданих заяв всупереч вимогам ст. ст. 13, 73-80 ГПК України.

Таким чином, боржники не позбавлені можливості повторно звернутися з відповідними заявами на основі встановлених обставин щодо часткового погашення заборгованості за судовим рішенням.

Тому, у задоволенні заяв відповідачів про визнання наказів Господарського суду Вінницької області від 26.11.2019 року такими, що не підлягають виконанню слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 78-80, 233, 238-241, 253-257, 328 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_2 (б/н від 12.02.2021 року) (вх.канц. № 01-34/1558/21) про визнання таким, що не підлягає виконанню Наказу Господарського суду Вінницької області у справі №902/342/19 від 26.11.2019 року про солідарне стягнення 1 440 745,00 грн. заборгованості за Кредитним договором №010/162/22/07 від 01.02.2018 року, укладений в рамках Генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Р7-01-04/401 від 21.05.2013, стягувачем за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" (01031, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, оф. 17, код - 40932411), боржником - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

2. Відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 (б/н від 12.02.2021 року), (вх.канц. № 01-34/1556/21) про визнання таким, що не підлягає виконанню Наказу Господарського суду Вінницької області у справі №902/342/19 від 26.11.2019 року про солідарне стягнення 1 440 745,00 грн. заборгованості за Кредитним договором №010/162/22/07 від 01.02.2018 року що укладений в рамках Генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Р7-01-04/401 від 21.05.2013, стягувачем за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" (01031, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, оф. 17, код - 40932411), боржником - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ).

3. Відмовити повністю у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Остер", арбітражного керуючого Семенова Д.С. (б/н від 19.02.2021 року) (вх.канц. № 01-34/1650/21) про визнання наказів такими, що не підлягає виконанню у справі № 902/342/19 від 26.11.2019 року про солідарне стягнення 1 440 745,00 грн. заборгованості за Кредитним договором №010/162/22/07 від 01.02.2018 року що укладений в рамках Генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Р7-01-04/401 від 21.05.2013, стягувачем за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" (01031, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, оф. 17, код - 40932411), боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Остер" (вул. Володимира Антоновича, буд. 7, м. Вінниця, 21001, код 23103085).

4. Примірник ухвали надіслати згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також засобами електронного зв`язку: ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_6

Ухвала набирає законної сили в момент її проголошення - 21.04.2021 року.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення (ухвали) шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст ухвали складено 26.04.2021 року.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. 8 прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ "ОСТЕР" (21001, м. Вінниця, вул. Володимира Антоновича, буд. 7)

3 - ТОВ "Еко Ніка" (23340, Вінницька область, Тиврівський район, с. Строїнці, вул. 50-річчя Жовтня, буд. 18 А)

4 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

5 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

6 - ТОВ "ФК Єврокредит" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 120, офіс 17)

7 - приватному виконавцю виконавчого округу Вінницької області Турському О. В. ( вул. Визволення, 8, каб. 29, м. Вінниця, 21050)