Рішення
від 22.04.2021 по справі 910/19236/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2021Справа № 910/19236/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "ДАРНИЦЬКЕ ЛІСОПАРКОВЕ ГОСПОДАРСТВО"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жукова Юлія Вікторівна

про зобов`язання повернути земельні ділянки та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками

представники сторін:

від прокуратури: Бондарчук І.П.

від позивача: Сімак Я.К.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН" про зобов`язання повернути Київській міській раді земельні ділянки площею 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039), площею 0,4000 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:00375) та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені земельні ділянки відносяться до категорії земель лісогосподарського призначення та їх дійсним власником залишається територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради. Оскільки дійсним власником земельних ділянок лісогосподарського призначення площею 0,4 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075) та 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039) на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва залишається територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, а право власності на такі землі з метою забудови не може виникнути у інших фізичних чи юридичних осіб в силу закону, прокурор просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039) на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва та земельну ділянку площею 0,4000 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075) на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва.

За доводами прокурора для забезпечення територіальній громаді міста Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірних земельних ділянок площею 0,4 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075) та 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039) необхідно усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ними шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.09.2019, індексний номер 48907170 та 48906152 та здійсненої на їх підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ "ДІМЕСТІОН" на ці ділянки. У зв`язку із наведеним, прокурором також заявлені вимоги про:

усунення перешкод власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039) на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.09.2019, індексний номер 48906152, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН" на земельну ділянку площею 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039) на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва;

усунення перешкод власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,4000 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075) на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.09.2019, індексний номер 48907170, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН" на земельну ділянку площею 0,4000 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075) на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.01.2021, залучено до участі у справі третю особу , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "ДАРНИЦЬКЕ ЛІСОПАРКОВЕ ГОСПОДАРСТВО".

31.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

14.01.2021 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

20.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

21.01.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи - КП "ДАРНИЦЬКЕ ЛІСОПАРКОВЕ ГОСПОДАРСТВО" надійшли пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 21.01.2021 представник Київської міської ради надав суду пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 продовжено підготовче провадження у справі №910/19236/20 на 30 днів, залучено до участі у справі № 910/19236/20 третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Жукову Юлію Вікторівну, відкладено підготовче засідання у справі № 910/19236/20 на 11.02.2021.

10.02.2021 через відділ діловодства суду від Київської міської ради надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи державних актів на право власності на земельні ділянки.

11.02.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення.

Протокольною ухвалою від 11.02.2021 відкладено підготовче засідання на 25.02.2021.

24.02.2021 через відділ діловодства суду від Київської міської прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме договорів купівлі-продажу та державних актів на земельні ділянки.

Протокольною ухвалою від 25.02.2021 відкладено підготовче засідання на 16.03.2021.

Протокольною ухвалою від 16.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2021.

08.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії претензії Департаменту економіки та інвестицій КМДА виконавчого органу КМР від 23.03.2021 №050/08-1626 щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.

Протокольною ухвалою від 08.04.2021 відкладено розгляд справи по суті на 22.04.2021.

21.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

21.04.2021 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про приєднання доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 22.04.2021 з`явилися представник позивача та прокурор.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання 22.04.2021 не з`явилися.

У судовому засіданні 22.04.2021 протокольною ухвалою суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Комунальне підприємство "ДАРНИЦЬКЕ ЛІСОПАРКОВЕ ГОСПОДАРСТВО" та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жукова Юлія Вікторівна про час та місце судового засідання були повідомлені ухвалою від 08.04.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 22.04.2021, розглянувши клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи копії претензії Департаменту економіки та інвестицій КМДА виконавчого органу КМР від 23.03.2021 №050/08-1626 щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, враховуючи фактичне отримання відповідачем вказаної претензії після закриття підготовчого провадження у справі, суд на підставі ст.207 ГПК України, долучив до матеріалів справи наданий відповідачем документ.

Заперечення прокурора на клопотання відповідача про приєднання доказів до матеріалів справи з огляду на приписи ст.207 ГПК України та оскільки дослідження наданих сторонами у матеріали справи доказів здійснюється при розгляді справи по суті, суд протокольною ухвалою залишив без розгляду.

Прокурор у судовому засіданні 22.04.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні 22.04.2021 представник позивача надав пояснення щодо заявленого прокурором позову, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 22.04.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із рішенням Київської міської ради №747/747 від 27.11.2008 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва", розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, відповідно до статей 93, 123, 124 Земельного кодексу України Київська міська рада вирішила, зокрема:

Затвердити містобудівне обґрунтування щодо розташування об`єкта містобудування та внесення змін до містобудівної документації окремого об`єкта містобудування - будівництва накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метрополітену між станціями "Чернігівська" і "Дарниця" з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначень, паркінгу, супутньої інфраструктури на станціях метрополітену "Чернігівська", "Дарниця" та вздовж ділянки "Чернігівська" - "Дарниця" у Дніпровському районі м. Києва.

Внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, а саме: територію, яка передається відповідно до цього рішення, вилучити із території вулиць і доріг та зони зелених насаджень загального користування та перевести за функціональним призначенням до території громадських будівель і споруд.

Внести зміни до Програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381, виключивши з переліку розподілу лісових площ по землекористуваннях станом на 01.01.2003 (таблиця №15) Дарницького лісопаркового господарства земельні ділянки загальною площею 3,34 га в кварталі 67 Дніпровського лісництва у Дніпровському районі м. Києва, та виключивши з переліку озеленених територій загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (таблиця 2, 18), земельні ділянки загальною площею 15,39 га вздовж вул. Андрія Малишка та вул. Попудренка у Дніпровському районі м. Києва.

Віднести частину лісових земель Дарницького лісопаркового господарства площею 3,34 га в кварталі 67 Дніпровського лісництва до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель лісового фонду (лист-згода від 24.12.2007 №831).

Припинити Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" право користування частиною земельних ділянок загальною площею 10,85 га, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 23.02.65 № 230 "Про відвод Управлінню зеленої зони міста Києва земельних ділянок для влаштування парків-скверів в Дарницькому районі м. Києва", та віднести вказані земельні ділянки до земель запасу житлової та громадської забудови (лист-згода від 27.05.2007 № 148-1246).

Затвердити проект землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва.

Передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС", за умови виконання пункту 8 цього рішення, земельні ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва, з них, зокрема, ділянку №1 площею 0,89 га - у довгострокову оренду на 25 років за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

У подальшому земельну ділянку площею 0,8909 га розділено на дві - площею 0,4 та (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075) та 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 у справі №44/598, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010, вирішено вважати укладеним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп.Броварському у Дніпровському районі м.Києва між ТОВ "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" та Київською міською радою в редакції, яка підписана ТОВ "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС", з моменту набрання законної сили судового рішення на умовах, визначених договором, та зобов`язання Головного управління земельних ресурсів забезпечити підписання, реєстрацію та видачу в установленому порядку державного акта на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039) ТОВ "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп.Броварському у Дніпровському районі м.Києва у встановленому порядку.

29.12.2009 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 у справі № 44/598 Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" видано підписаний Київським міським головою державний акт серія ЯЖ №039264 на право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,4909 га, кадастровий номер 8000000000:66:099:0039 для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошинсько-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва.

19.01.2010 між Товариством обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.Р.К." укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,4909 га, кадастровий номер 8000000000:66:099:0039 для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошинсько-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на проспекті Броварському у Дніпровському районі міста Києва, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гмиря В.В. 19.01.2010 року та зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 54.

Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано перехід права власності на земельну ділянку за № 09-8-00120, про що 11.02.2010 зроблено відповідну відмітку на державному акті серія ЯЖ № 039264 на право власності на земельну ділянку.

23.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.Р.К." та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,4909 га, кадастровий номер 8000000000:66:099:0039 для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошинсько-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на проспекті Броварському у Дніпровському районі м.Києва, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Личиною О.В. 23.02.2010 року та зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 741.

Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано перехід права власності на земельну ділянку за № 09-8-00143, про що 15.06.2010 року зроблено відповідну відмітку на державному акті серія ЯЖ № 039264 на право власності на земельну ділянку.

Також рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 у справі №44/597, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010, визнано укладеним договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському у Дніпровському районі м.Києва між товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" та Київською міською радою в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС", з моменту набрання законної сили судового рішення на умовах, визначених договором, а також, зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради Київської міської державної адміністрації) забезпечити підписання, реєстрацію та видачу в установленому порядку державного акта на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8 000 000 000:66:099:0075) Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва у встановленому порядку.

29.12.2009 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 у справі № 44/597 Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" видано підписаний Київським міським головою державний акт серія ЯЖ №039265 на право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,4000 га, кадастровий номер 8000000000:66:099:0075 для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва.

19.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС", як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.Р.К.", як покупцем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає і зобов`язується оплатити земельну ділянку загальною площею 0,4000 га, що розташована по просп. Броварському у Дніпровському районі міста Києва площею 4000,00 кв.м, кадастровий номер 8 000 000 000:66:099:0075, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гмиря В.В. 19.01.2010 року та зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 59.

Відповідно до п.2 договору від 19.01.2010, земельна ділянка, що відчужується належить продавцю на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 №44/597 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ№ 039265, виданого 29.12.2009 Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.10.2009; 44/597 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №09-8/00117.

Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано перехід права власності на земельну ділянку за № 09-8-00121, про що 11.02.2010 зроблено відповідну відмітку на державному акті серія ЯЖ № 039265 на право власності на земельну ділянку.

23.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.Р.К.", як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН", як покупцем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти у власність належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,4000 га, що розташована по просп. Броварському у Дніпровському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:66:099:0075, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Личиною О.В. 23.02.2010 року та зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 744.

Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано перехід права власності на земельну ділянку за № 09-8-00144, про що 15.06.2010 року зроблено відповідну відмітку на державному акті серія ЯЖ № 039265 на право власності на земельну ділянку.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2010 у справі №44/598 рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 у справі №44/598 скасовано; прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп.Броварському у Дніпровському районі м.Києва між ТОВ "Проектна компанія "Ярус" та Київською міською радою.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2010 у справі №44/597 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 у справі № 44/597, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва між ТОВ "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" та Київською міською радою.

Також постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2011 у справі №2а-1576/11/2670, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 та Вищого адміністративного суду України від 04.10.2012 №К/9991/66697/11 адміністративний позов заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів, задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради №747/747 від 27.11.2008 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошинсько-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському у Дніпровському районі м.Києва.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що скасування 06.12.2010 Вищим господарським судом України рішень Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 у справах № 44/597 та №44/598 свідчить, що договори купівлі-продажу земельних ділянок площею 0,4909 га та 0,4 га між ТОВ "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" та Київською міською радою у встановленому законом порядку не укладались, а відтак вони не породжують ніяких прав і обов`язків.

Крім того, Київською міською радою не приймалось у встановленому законодавством порядку рішення про відчуження земельних ділянок у власність.

Відповідно ТОВ "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" набуло права власності на вказані земельні ділянки незаконно і не мало право їх відчужувати ТОВ "Б.Р.К.", а останнє, у свою чергу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН".

Також прокурор вказує, що факт визнання протиправним та скасування у судовому порядку у справі № 2а-1576/11/2670 рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 747/747 (яким було змінено цільове призначення земель лісогосподарського призначення), свідчить про неможливість набуття права власності ТОВ "ДІМЕСТІОН" на земельні ділянки площею 0,4909 га та 0,4 га з цільовим призначенням для забудови; земельні ділянки не вибули у встановленому порядку із земель лісогосподарського призначення та не втратили зазначеного статусу.

Прокурор стверджує, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на які поширюється чітка заборона на передання їх у приватну власність, з метою будівництва всупереч вимогам Земельного кодексу України, перехід до них права володіння цими землями є неможливим.

При цьому прокурор зазначає, що повернення земельної ділянки лісового призначення територіальній громаді міста Києва слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Оскільки, дійсним власником земельних ділянок лісогосподарського призначення площею 0,4 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075) та 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039) на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва залишається територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, а право власності на такі землі з метою забудови не може виникнути у інших фізичних чи юридичних осіб в силу закону, прокурор просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039) на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва та земельну ділянку площею 0,4000 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075) на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва.

27.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Юлією Вікторівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48907170 від 27.09.2019 та зареєстровано право власності №33432590 на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:099:0075 за ТОВ "ДІМЕСТІОН" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1924825880000).

27.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Юлією Вікторівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48906152 від 27.09.2019 та зареєстровано право власності №33431990 на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:099:0039 за ТОВ "ДІМЕСТІОН" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1924800180000).

Прокурор вказує, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - територіальну громаду м. Києва.

За таких обставин за доводами прокурора для забезпечення територіальній громаді міста Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірних земельних ділянок площею 0,4 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075) та 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039) необхідно усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ними шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.09.2019, індексний номер 48907170 та 48906152 та здійсненої на їх підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ "ДІМЕСТІОН" на ці ділянки.

За наведеного, прокурором також заявлені вимоги про:

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на наступні обставини:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН" є добросовісним набувачем земельних ділянок за відплатними договорами купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2010 №741, №744, що також за доводами позивача було встановлено постановами Вищого господарського суду України від 30.04.2013 у справі №26/133 та від 28.05.2013 у справі №56/68;

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН" є фактичним володільцем, користувачем та розпорядником земельних ділянок та здійснює господарську діяльність та виступає замовником будівництва багатофункціонального громадсько-житлового комплексу;

Київська міська рада фактично визнає право власності на земельні ділянки, оскільки з моменту прийняття постанов Вищим господарським судом України у справах №26/133 та №56/68 Київською міською радою не вживались заходи цивільно-правового характеру щодо відновлення прав на земельні ділянки, що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 057082-16060 від 03.09.2020 та 24.09.2020 Київська міська рада прийняла рішення №465/9544 "Про викуп земельних ділянок на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва для суспільних потреб", згідно з яким Київська міська рада вирішила викупити у ТОВ "ДІМЕСТІОН" земельні ділянки на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва для суспільних потреб - для створення майданчика відпочинку;

Позивачем не може бути поданий негаторний позов, оскільки Київська міська рада не є власником земельних ділянок, а позовні вимоги у частині повернення земельних ділянок Київській міській раді є фактично віндикаційним позовом у розумінні ст.387, 388 Цивільного кодексу України, оскільки між ТОВ "ДІМЕСТІОН" та Київською міською радою відсутні договірні відносини щодо відчуження/придбання земельних ділянок.

Також відповідачем заявлено позовну давність до вимог про повернення земельних ділянок.

Київська міська рада позовні вимоги прокурора підтримала, посилаючись на те, що оскільки рішення Київської міської ради №747/747 від 27.11.2008 скасовано у судовому порядку, то таке рішення не має правових наслідків, а земельні ділянки площею 0,4 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075) та площею 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039) на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва, не вибули у встановленому порядку із земель лісогосподарського призначення та не втратили цей статус. Також Київська міська рада зазначила, що законодавство України обмежує набуття у приватну власність земель лісогосподарського призначення, крім спеціалізованими державними або комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами, установами та організаціями, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Посилаючись на наведене та оскільки первинні договори купівлі-продажу земельних ділянок укладені на підставі судових рішень у справах №44/597, №44/598, скасовані у судовому порядку, інші договори купівлі-продажу укладались без участі та волевиявлення Київської міської ради, позивач стверджує, що дійсним власником земельних ділянок площею 0,4 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075) та площею 0,4909 та (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039) на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва, які були сформовані із ділянки площею 0,8909 га (зазначеної під №1 в рішенні Київської міської ради від 27.11.2008 №747/747), залишається територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради.

Комунальне підприємство "ДАРНИЦЬКЕ ЛІСОПАРКОВЕ ГОСПОДАРСТВО" (третя особа-1) позовні вимоги прокурора про повернення земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землею підтримує у повному обсязі. На обґрунтування поданих пояснень третя особа-1 посилається на те, що у відповідності до положень земельного та лісового законодавства, землі лісового фонду мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною; законом встановлено пріоритет державної, комунальної власності щодо земель лісогосподарського призначення над приватною; а строки позовної давності на заявлені прокурором вимоги не поширюються.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жукова Юлія Вікторівна (третя особа-2) у поясненнях щодо позову просила відмовити в задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради у повному обсязі.

У даній справі позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН" про зобов`язання повернути Київській міській раді земельні ділянки площею 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039), площею 0,4000 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:00375) та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками поданий до суду першим заступником керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Так, статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.3, 4 ст.53 ГПК України, ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню.

Так, прокурор зазначає, що про порушення права територіальної громади на землі лісогосподарського призначення Київська міська рада була достовірно обізнана з 2011 року.

Встановлено, що Київська міська рада у 2011 році зверталась до суду з позовами до ТОВ "Проектна компанія "Ярус", ТОВ "Б.Р.К. ", ТОВ "ДІМЕСТІОН" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, державних актів на право власності на землю та визнання відсутнім права власності на землю.

Постановами Вищого господарського суду України від 30.04.2013 у справі №26/133 та від 28.05.2013 у справі № 56/68 у задоволені позовів Київської міської ради відмовлено. Вказані постанови мотивовані тим, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушених прав.

У серпні 2020 року прокуратура звернулась листом від 13.08.2020 до Київської міської ради у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо надання інформації про вжиті заходи для відновлення прав територіальної громади міста на спірні земельні ділянки, у разі невжиття таких заходів повідомити причини та повідомлено, що за наявності підстав для судового захисту державних інтересів, такі заходи будуть вжиті прокуратурою міста Києва.

У відповідь на вказаний лист, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 03.09.2020 повідомив прокуратуру, що після прийняття судових рішень у справах №26/133 та № 56/68, інші заходи цивільно-правового характеру щодо відновлення прав на земельні ділянки не вживались.

Разом цим, прокуратуру повідомлено, що Департаментом підготовлено проект рішення Київською міською радою "Про викуп земельних ділянок на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва для суспільних потреб".

Водночас прокуратурою встановлено, що 24.09.2020 Київською міською радою прийнято відповідне рішення № 465/9544 "Про викуп земельних ділянок на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва для суспільних потреб".

Прокурор зазначає, що будучи власником земельних ділянок лісогосподарського призначення в силу закону, жодних заходів щодо реального захисту інтересів держави, а саме щодо відновлення порушених прав територіальної громади міста на землю Київською міською радою після 2013 року не вжито.

Зазначене свідчить про невжиття Київською міською радою заходів з метою усунення порушень вимог законодавства та ігнорування свого обов`язку щодо поновлення порушеного права держави, що в свою чергу підтверджує наявність підстав для звернення Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом у порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що вимоги Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України щодо підстав звернення з позовом до суду прокурора були дотримані.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради №747/747), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі зміни цільового призначення земельних ділянок.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі лісогосподарського призначення (стаття 19 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 55 ЗК України).

До земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених ЗК України (пункт "г" частини 3 статті 83 цього Кодексу).

Згідно із ч.1,2 ст.56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Використання земель лісогосподарського призначення визначено статтею 57 Земельного кодексу України, згідно з якою земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

У відповідності до ч.1,2,4 ст.20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради №747/747) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Стаття 57 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради №747/747) встановлює, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Як підтверджено матеріалами справи, згідно із рішенням Київської міської ради №747/747 від 27.11.2008 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва", віднесено частину лісових земель Дарницького лісопаркового господарства площею 3,34 га в кварталі 67 Дніпровського лісництва до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель лісового фонду (лист-згода від 24.12.2007 №831); припинено Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" право користування частиною земельних ділянок загальною площею 10,85 га, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 23.02.65 № 230 "Про відвод Управлінню зеленої зони міста Києва земельних ділянок для влаштування парків-скверів в Дарницькому районі м. Києва", та віднести вказані земельні ділянки до земель запасу житлової та громадської забудови (лист-згода від 27.05.2007 № 148-1246); затверджено проект землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва; передано Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС", за умови виконання пункту 8 цього рішення, земельні ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва, з них, зокрема, ділянку №1 площею 0,89 га - у довгострокову оренду на 25 років за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Як підтверджено матеріалами справи та зазначено учасниками справи, у подальшому земельну ділянку площею 0,8909 га розділено на дві - площею 0,4 та (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075) та 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039).

Відповідно до Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ- 8000917712019 від 01.03.2019 та №НВ-8000917722019 від 01.03.2019 земельні ділянки площею 0,4 та (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075) та 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039) до земель громадської забудови (3.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); дата державної реєстрації земельних ділянок 29.12.2009.

Також рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 у справі №44/597, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010, визнано укладеним договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському у Дніпровському районі м.Києва між ТОВ "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" та Київською міською радою в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС", з моменту набрання законної сили судового рішення на умовах, визначених договором, а також, зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради Київської міської державної адміністрації) забезпечити підписання, реєстрацію та видачу в установленому порядку державного акта на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8 000 000 000:66:099:0075) Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва у встановленому порядку.

29.12.2009 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 у справі № 44/597 Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" видано підписаний Київським міським головою державний акт серія ЯЖ №039264 на право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,4000 га, кадастровий номер 8000000000:66:099:0075 для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва.

У подальшому 23.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.Р.К." та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,4909 га, кадастровий номер 8000000000:66:099:0039 для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошинсько-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на проспекті Броварському у Дніпровському районі м.Києва, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Личиною О.В. 23.02.2010 року та зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 741.

Також 23.02.2010 між ТОВ "Б.Р.К." та ТОВ "ДІМЕСТІОН" укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4000 га, що розташована по просп. Броварському у Дніпровському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:66:099:0075, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Личиною О.В. 23.02.2010 року та зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 744.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2010 у справі №44/598 рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 у справі №44/598 скасовано; прийнято нове рішення, яким у відмовлено задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп.Броварському у Дніпровському районі м.Києва між ТОВ "Проектна компанія "Ярус" та Київською міською радою.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2010 у справі №44/597 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2009 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 у справі № 44/597, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва між ТОВ "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" та Київською міською радою.

Отже, ТОВ "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" при укладенні договорів купівлі - продажу земельної ділянки від 19.01.2010 та, у подальшому, ТОВ "Б.Р.К." при укладенні договорів купівлі - продажу земельної ділянки від 23.02.2010 не мали права розпорядження спірними земельними ділянками, оскільки ТОВ "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" набуло право власності на земельні ділянки та отримало відповідні державні акти, видані 29.12.2009, на підставі судових рішень у справах №44/598, №44/597, які у подальшому були скасовані.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Із зазначеною нормою Конституції кореспондуються положення ч.1 ст.321, ст.317, 319 Цивільного кодексу України, згідно яких право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч.1 ст.387 ЦК України).

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що в нього є право приналежності, що може бути підтверджено правовстановлюючими документами, а також іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обгрунтування необхідності його захисту.

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених ч. 1ст. 388 ЦК України, зокрема, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №906/420/17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України.

У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договором (правочином) права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором (правочином) у ланцюгу договорів (правочинів).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, необхідно встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Враховуючи, що рішення судів у справах №44/597, №44/598 були скасовані постановами Вищого господарського суду України від 06.12.2010, тобто після укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010 та від 23.02.2010 та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №039265 від 29.12.2009, ТОВ "ДІМЕСТІОН" є добросовісним набувачем за відплатними договорами купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2010.

У такому випадку спосіб захисту порушеного права є оптимальним шляхом подання саме віндикаційного позову до добросовісного набувача.

У контексті вище викладеного та з огляду на твердження прокурора, що позов про повернення земельних ділянок територіальній громаді міста Києва слід розглядати як негаторний позов, суд зазначає наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується, що у даному випадку відповідач позиціонує себе як добросовісний набувач, оскільки право власності до нього перейшло на підставі правочинів, які не визнано недійсними (тобто на законних підставах), і, незважаючи на те, що в результаті судових рішень у Київської міської ради фактично було поновлено право власності, фактичним володільцем спірного майна (земельних ділянок) залишається відповідач (добросовісний набувач), відомості про закріплення права власності за яким містяться у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №234631172 від 30.11.2020, №234631376 від 30.11.2020).

Постановами Вищого господарського суду України від 30.04.2013 у справі №26/133 та від 28.05.2013 у справі №56/68 також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН" є добросовісним набувачем земельних ділянок за відплатними договорами купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2010 №741, №744.

Отже, порушене право власності на земельну ділянку може бути захищено лише шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України, а не шляхом подачі негаторного позову, оскільки позивачем за негаторним позовом може бути лише фактичний володілець, а цей позов спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Позовні вимоги прокурора (про повернення земельних ділянок) зводяться до витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), що регулюється статтею 387 ЦК України, згідно з якою власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння від особи, яка заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Таким чином, положення статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

З огляду на зміст позовної заяви, її вимог, поданий прокурором позов у частині вимог про зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки є віндикаційним позовом на підставі статей 387, 388 ЦК України, незважаючи на те, що прокурор не обґрунтовував своїх вимог цими нормами.

У постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем (п.116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

З огляду на зазначене, оскільки спірні земельні ділянки вибули з володіння власника (Київської міської ради) не з його волі, то у Київської міської ради в порядку статті 388 ЦК України виникли правові підстави для витребування у відповідача земельних ділянок площею 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039) та площею 0,4000 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075), розташованих на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва.

Суд зазначає, що надана відповідачем у матеріали справи копія претензії Департаменту економіки та інвестицій КМДА виконавчого органу КМР від 23.03.2021 №050/08-1626 щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва жодним чином не підтверджує визнання Київською міською радою права власності відповідача на земельні ділянки.

Водночас відповідачем у справі заявлено про застосування строків позовної давності.

У той же час прокурор заявляючи даний позов стверджує, що повернення земельних ділянок лісового фонду територіальній громаді міста Києва слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

У контексті заявленої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності та доводів прокурора, що повернення земельних ділянок слід розглядати як негаторний позов, суд зазначає наступне.

Так, можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

До позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки. Така правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 у справі №522/2201/15-ц та відображена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі №910/2868/16.

Таким чином, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

У постанові від 26.11.2019 справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 711/802/17 та від 06.06.2018 у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Отже початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

Суд зазначає, що оскільки право власності Київської міської ради на спірні земельні ділянки було порушено в момент його вибуття з власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Київська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з власності оспорюваного майна у володіння іншої особи.

Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що рішеннями Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 у справах №44/598, №44/597, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010, вирішено вважати укладеним договору купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп.Броварському у Дніпровському районі м.Києва між ТОВ "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС" та Київською міською радою в редакції, яка підписана ТОВ "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС", з моменту набрання законної сили судового рішення.

Отже, з моменту прийняття таких рішень Київська міська рада була обізнана про вибуття спірного майна з його власності.

Однак, постановами Вищого господарського суду України від 06.12.2010 у справах №44/598 та №44/597, рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 у справах №44/598 та №44/597, скасовано.

Зазначене свідчить про те, що Київській міській раді було відомо про порушення її прав принаймні на цю дату - 06.12.2010.

При цьому судом враховано, що у 2011 році Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звертався з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ "ЯРУС", Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Р.К.", Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради із позовними вимогами про визнання недійсними договорів купівлі - продажу земельних ділянок від 19.01.2010, від 23.02.2010, визнання недійсними державних актів та визнання відсутнім у ТОВ "ДІМЕСТІОН" права власності на земельні ділянки.

Однак, позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 07.11.2018 у справі №372/1036/15-ц).

До того ж прокурор не довів суду того факту, що він не міг дізнатися про порушення права власності територіальної громади міста Києва на спірні земельні ділянки в межах позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, висновками у яких прокурором обґрунтувано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, наведено правовий висновок про те, що і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган .

Як свідчать наявні матеріали справи, із позовом до відповідача про повернення земельних ділянок прокурор звернувся лише у 2020 році, тобто із пропуском строку позовної давності.

Водночас суд вважає помилковими доводи прокурора, що позовна вимога про зобов`язання повернути земельні ділянки має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Так, віндикація та негаторний позов є різними речово-правовими засобами захисту права власності, якими учасник правовідносин чи будь-яка інша заінтересована особа, відповідно до положень ст. 20 ЦК України користується на свій розсуд. При цьому, суб`єктивне право на захист включає і захист процесуально-правого порядку, які у свою чергу здійснюються за принципами, зокрема рівності перед законом і судом, змагальності, диспозитивності та пропорційності.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Отже, звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

Так, вимогу про витребування земельної ділянки лісового фонду на користь держави слід розглядати як віндикаційний позов, до якого можна застосувати позовну давність. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №183/1615/16 (провадження № 61-14809св19), від 25 листопада 2020 року у справі №363/1266/18 (провадження № 61-6405св20), від 18 листопада 2020 року у справі №367/3529/15-ц (провадження № 61-3082св19), від 04 листопада 2020 року у справі №372/1884/17 (провадження № 61-6079св19), від 11 грудня 2019 року у справі №367/3487/15-ц (провадження № 61-18599св18), від 29 квітня 2020 року у справі №372/3917/15 (провадження № 61-42954св18).

Крім того, переглядаючи справу № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року, погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісового фонду з незаконного володіння приватної особи у порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності держави на землі цієї категорії.

Не можуть бути взяті до уваги посилання прокурора на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, та у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц, від 11.06.2020 у справі №359/281/18-ц (провадження № 61-14032св19).

Суд зазначає, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п.6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Так, у вказаних постановах вказано, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

У даній справі спірна земельна ділянка не належить до земель водного фонду, фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у зазначених справах.

При цьому у контексті посилання прокурора на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на які поширюється чітка заборона на переданий їх у приватну власність, з метою будівництва всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим, суд зазначає, що у відповідності до спірних правовідносин, законодавець передбачав можливість зміни цільового призначення земель лісового фонду з дотриманням порядку, встановленого статтею 20 Земельного кодексу України (що у даному випадку мало місце на момент набуття права власності первісним набувачем) та надання спірних земельних ділянок у приватну власність, з урахуванням встановлених нормами Земельного кодексу України та Лісового кодексу України порядку. У зв`язку із чим посилання прокурора на судову практику, що стосується земель водного фонду (розташування яких вказує на неможливість виникнення права приватної власності) є помилковими.

Стосовно посилання прокурора на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, суд зазначає, що предметом позову у вказаній справі є, зокрема, виселення відповідачів зі службового житла після припинення трудових правовідносин з роботодавцем, що є відмінним від предмету позову (спору) у справі №910/19236/20.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

З огляду на вище наведене, оскільки позовні вимоги про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039) на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва та земельну ділянку площею 0,4000 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075) на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва заявлені із пропуском строків позовної давності, суд відмовляє у задоволенні вказаних позовних вимог.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельних ділянок площею 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039), площею 0,4000 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075) на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.09.2019, індексний номер 48906152, від 27.09.2019, індексний номер 48907170, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН" на земельні ділянки площею 0,4909 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0039) та площею 0,4000 га (кадастровий номер 8000000000:66:099:0075) на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва, суд зазначає наступне.

Як підтверджено матеріалами справи 27.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Юлією Вікторівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48907170 від 27.09.2019 та зареєстровано право власності №33432590 на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:099:0075 за ТОВ "ДІМЕСТІОН" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1924825880000).

Також, 27.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Юлією Вікторівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48906152 від 27.09.2019 та зареєстровано право власності №33431990 на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:099:0039 за ТОВ "ДІМЕСТІОН" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1924800180000).

Прокурор зазначає, що реєстрація права власності на спірні земельні ділянки обмежує право територіальної громади на реалізацію усіх правомочностей власника щодо земельних ділянок та у праві користування належним їй майном.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Разом з тим, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця). Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Правовий висновок такого змісту викладено у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №915/1279/17, від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17.

Проте, як убачається із матеріалів даної справи, на час звернення прокурора з даним позовом до суду позивач фактично не володів спірною земельною ділянкою за принципом реєстраційного підтвердження володіння, тобто не мав всіх повноважень власника, визначених в ч.1 ст.317 ЦК України, зокрема й право володіння.

Більш того віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 наголошено на неможливості одночасного пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння).

За наведеного, позовні вимоги про усунення перешкод власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, з урахуванням того, що прокурором заявлено віндикаційний позов про повернення земельних ділянок у комунальну власність, задоволенню не підлягають.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМЕСТІОН" про зобов`язання повернути земельні ділянки та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір за позовом відповідно до ст. 129 ГПК України залишається за прокуратурою.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.04.2021.

Суддя С. О. Турчин


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	22.04.2021
Оприлюднено	28.04.2021
Номер документу	96541457
Судочинство	Господарське

Турчин С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.04.2021 по справі 910/19236/20ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/19236/20

Рішення від 22.04.2021

Рішення
від 22.04.2021 по справі 910/19236/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА