Ухвала

від 21.04.2021 по справі 761/42212/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1350/2021 (761/42212/20) Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на виявлені та вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 : паливно-мастильні матеріали 26 тонн, які знаходилися в резервуарі (зі слів ОСОБА_8 бензин А 92); паливно-мастильні матеріали 1 тонна, які знаходилися в резервуарі (зі слів ОСОБА_8 дизельне паливо); відсів насіння соняшника 450 тонн, які знаходилися в ангарі (зі слів ОСОБА_8 ); 3 скляні ємності з резервуару з паливно-мастильними матеріалами 26 тонн (зі слів ОСОБА_8 бензин А 92) під №№ 1,2,3, які було опечатано; 3 скляні ємності з резервуару з паливно-мастильними матеріалами 1 тонна (зі слів ОСОБА_8 дизельне паливо) під №№ 4, 5, 6, які було опечатано.

Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя вказав на відсутність у доданих до клопотання матеріалах будь-яких даних, які б вказували на те, що вилучені за результатом обшуку речі набуті кримінально протиправним шляхом, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку із чим прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді,прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №32020100110000001 та накласти арешт на виявлені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: паливно-мастильні матеріали 26 тонн, які знаходилися в резервуарі (зі слів ОСОБА_8 бензин А 92); паливно-мастильні матеріали 1 тонна, які знаходилися в резервуарі (зі слів ОСОБА_8 дизельне паливо); відсів насіння соняшника 450 тонн, які знаходилися в ангарі (зі слів ОСОБА_8 ); 3 скляні ємності з резервуару з паливно-мастильними матеріалами 26 тонн (зі слів ОСОБА_8 бензин А 92) під №№ 1,2,3, які було опечатано; 3 скляні ємності з резервуару з паливно-мастильними матеріалами 1 тонна (зі слів ОСОБА_8 дизельне паливо) під №№ 4, 5, 6, які було опечатано.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, у даному кримінальному провадженні, є речовим доказом, а тому накладення арешту на майно забезпечить його збереження. Прокурор стверджує, що підакцизні товари є предметом злочину, передбаченого ст. 204 КК України.

У підсумку автор апеляційної скарги зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та додає, що слідчим суддею не наведено жодних мотивів, які б могли слугувати підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Судове засідання по розгляду згаданої апеляційної скарги призначено слуханням в апеляційній інстанції на 16 годину 15 хвилин 21.04.2021 року, про що повідомлено власника майна ОСОБА_8 шляхом телефонограми 08.04.2021 (а.с. 97), проте в судове засідання власник майна не прибув, про причини своєї неявки суду не повідомив, у зв`язку із чим, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність власника майна, проти чого не заперечував прокурор.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано відмовлено у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні слідчого управління Офісу великих платників податків ДФС перебувають матеріали кримінального провадження №32020100110000001, відомості про яке 03.01.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 212 КК України.

18.12.2020 прокурор відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на виявлені та вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 : паливно-мастильні матеріали 26 тонн, які знаходилися в резервуарі (зі слів ОСОБА_8 бензин А 92); паливно-мастильні матеріали 1 тонна, які знаходилися в резервуарі (зі слів ОСОБА_8 дизельне паливо); відсів насіння соняшника 450 тонн, які знаходилися в ангарі (зі слів ОСОБА_8 ); 3 скляні ємності з резервуару з паливно-мастильними матеріалами 26 тонн (зі слів ОСОБА_8 бензин А 92) під №№ 1,2,3, які було опечатано; 3 скляні ємності з резервуару з паливно-мастильними матеріалами 1 тонна (зі слів ОСОБА_8 дизельне паливо) під №№ 4, 5, 6, які було опечатано.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року відмовлено у задоволенні даного клопотання прокурора про арешт майна.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги прокурора такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, представленими в апеляційний суд матеріалами провадження встановлено, що слідчим управлінням Офісу великих платників податків ДФС розслідується кримінальне провадження №32020100110000001, відомості про яке 03.01.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до фабули якого, службові особи ТОВ «ТД «Нафто-ОПТ» (код ЄДРПОУ 39294676) не маючи на це жодних дозвільних документів, організували та здійснюють незаконне виробництво підакцизних товарів - бензину, який в подальшому реалізовується на території Харківської області.

Оперативним шляхом встановлено, що виготовлення та зберігання підакцизних товарів організовано та здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом додавання присадок для підвищення октанового числа нафтопродуктів та реалізовуються через автозаправні станції м. Харкова та області, а також інших регіонів України.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме інформаційних довідок від 04.12.2020 №235452700 та №235452548, земельна ділянка та приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належать гр. ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Лизогубівській сільській раді Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04396621).

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170 173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 2ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно, у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2)призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Колегія суддів дослідивши додані ініціатором клопотання матеріали, дійшла висновку про відсутність належного обгрунтування необхідності накладення арешту на майно, оскільки долучені матеріали не містять фактів тих обставин, на які послався ініціатор клопотання.

Крім того, ініціатором клопотання не було доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, як того вимагають положення п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України.

До такого висновку колегія суддів приходить з огляду на те, що єдиним джерелом інформації щодо причетності гр. ОСОБА_8 до подій, що розслідуються органом досудового розслідування, є рапорт старшого оперуповноваженого відділу протидії злочинам у сфері обігу товарів акцизної групи управління протидії економічним правопорушенням Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_9 та протокол допиту у якості свідка співробітника управління протидії економічним правопорушенням Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_10 , з яких вбачається, що фізичними особами підприємцями здійснюється незаконне виготовлення, зберігання, збут та транспортування з метою збуту товарів підакцизної групи, а саме паливно-мастильних матеріалів (бензину та дизельного пального) з ознаками фальсифікації.

Разом з цим, жодних доказів отримання такої інформації у передбачений процесуальним законом спосіб додані до клопотання матеріали не містять, тому відсутні підстави для висновку про допустимість таких доказів на підставі ст. 94 КПК України.

Крім того, інших доказів на підтвердження причетності власника майна до подій зазначених у клопотанні прокурора, матеріали провадження не містять, а тому, на переконання колегії суддів, відсутні підстави для втручання у права і свободи власника майна через недоведеність необхідності цього, як передбачено ст. 132 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, обґрунтовано відмовив у його задоволенні.

Необхідним буде відмітити, що визнання стороною обвинувачення вилученого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною підставою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.

Твердження прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та незаконність ухвали слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведених порушень КПК України, є передчасними, а тому не заслуговують на увагу у даному судовому засіданні.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на виявлені та вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 : паливно-мастильні матеріали 26 тонн, які знаходилися в резервуарі (зі слів ОСОБА_8 бензин А 92); паливно-мастильні матеріали 1 тонна, які знаходилися в резервуарі (зі слів ОСОБА_8 дизельне паливо); відсів насіння соняшника 450 тонн, які знаходилися в ангарі (зі слів ОСОБА_8 ); 3 скляні ємності з резервуару з паливно-мастильними матеріалами 26 тонн (зі слів ОСОБА_8 бензин А 92) під №№ 1,2,3, які було опечатано; 3 скляні ємності з резервуару з паливно-мастильними матеріалами 1 тонна (зі слів ОСОБА_8 дизельне паливо) під №№ 4, 5, 6, які було опечатано, залишити без змін, а апеляційну скаргупрокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4