ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

Справа № 761/42165/20

Провадження № 1-кс/761/868/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Слободянюк П.Л., за участю секретаря Даниленко А.О., представників власника майна - адвокатів Клименко О.А., Варицького Є.В., розглянувши клопотання останнього, подане в інтересах ПрАТ "ХК "Київміськбуд" (код ЄДРПОУ 23527052), про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12014100050008084 (об`єднане з кримінальним провадженням №12013110040018922),

У С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання адвоката Варицького Є.В., подане в інтересах ПрАТ "ХК "Київміськбуд" (код ЄДРПОУ 23527052), про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06.12.2013 (справа №755/30865/13-к) в рамках кримінального провадження №12013110040018922, а саме в частині нерухомого майна - квартир в„–409 , в„–472 будинку в„–15А, по вул. О. Туманяна, в м. Києві .

У клопотанні заявник зазначає, що підстави застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відсутні, оскільки таке майно не є предметом кримінального правопорушення, належить юридичній особі, щодо якої дане кримінальне провадження не здійснюється, що в свою чергу порушує права власника такого майна.

У судовому засіданні представники власника майна - адвокати Клименко О.А., Варицький Є.В., кожен окремо, підтримали дане клопотання.

Слідчий неодноразово в судове засідання не з`явився.

Проаналізувавши доводи клопотання, додані до нього матеріали, слід дійти такого висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2013 року в рамках кримінального провадження №12013110040018922, яке розслідується ГУНП в м. Києві (яке в подальшому об`єднане з кримінальним провадженням №12014100050008084) накладено арешт на нерухоме майно, яке перебуває у володінні ТОВ Сілтек ЛТД (ЄДРПОУ 38454814), зокрема і на квартири в„–в„– 409 , 472 будинку в„–15А по вул. О.Туманяна в м. Києві .

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини (далі - Європейський Суд) від 09 червня 2005 року по справі Бакланов проти Російської Федерації , Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі Фрізен проти Російської Федерації , Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення Іатрідіс проти Греції ). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Положеннями ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1.збереження речових доказів;

2.спеціальної конфіскації;

3.конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4.відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96 -2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з ч. 6 ст. 170 КПК України , у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Разом з тим, незважаючи на те, що слідчим суддею вживались заходи щодо витребування матеріалів кримінального провадження №12013110040018922, яке розслідується ГУНП в м. Києві (об`єднане з кримінальним провадженням №12014100050008084), на день розгляду клопотання вказані матеріали до суду надано не було, а слідчий неодноразово в судове засідання не з`явився, отже жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання та підтверджували обставини, зокрема необхідні елементи, передбачені ч. 4-6 ст. 170 КПК України, які б вказували на необхідність у подальшому застосуванні відповідних процесуальних заходів щодо зазначеного майна, не надав.

У зв`язку із зазначеним, слідчий суддя вважає що накладення арешту на майно, яке є предметом клопотання, викликає сумнів в розумності і співрозмірності обмеження права власності із завданням кримінального провадження, оскільки на поточний момент не встановлено жодного переконливого доказу, який би свідчив про можливу причетність власника (володільця) зазначеного майна (ПрАТ "ХК "Київміськбуд", код ЄДРПОУ 23527052) до кримінального правопорушення.

Згідно вимог ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У зв`язку із зазначеним, на переконання слідчого судді, вжиті в рамках даного кримінального провадження процесуальні заходи його забезпечення щодо наведеного майна на даний час є необґрунтованими.

Керуючись ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката Варицького Є.В., подане в інтересах ПрАТ "ХК "Київміськбуд" (код ЄДРПОУ 23527052), про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06.12.2013 (справа №755/30865/13-к) в рамках кримінального провадження №12013110040018922 (об`єднане з кримінальним провадження №12014100050008084), а саме в частині нерухомого майна - квартир в„–409 , в„–472 будинку в„–15А, по вул. О. Туманяна в м. Києві .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя П. Л. Слободянюк

Дата ухвалення рішення 20.04.2021
Зареєстровано 28.04.2021
Оприлюднено 30.04.2021

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Стежити за справою 761/42165/20

Встановіть Опендатабот та підтвердіть підписку

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону