Рішення

від 27.04.2021 по справі 139/1008/20

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/1008/20

Провадження № 2/139/306/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 квітня 2021 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

з участю:

представника позивача - адвоката Спесивцева В.В.,

секретаря судового засідання Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: с. Котюжани Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області) до Фермерського господарства Алмар (юридична адреса: вул. Центральна, 57 в с. Котюжани Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю КЛАСТЕРФАРТ (юридична адреса: вул. Архітектора Артинова, 46, офіс 15, 16 в м. Вінниці) , про розірвання договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,8982 га, кадастровий номер 0522883300:04:001:0154, що розташована на території колишньої Котюжанівської сільської ради колишнього Мурованокуриловецького району Вінницької області, яка належить йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ВН № 030619, виданого 20.11.2002 Котюжанівською сільською радою. Цього ж числа в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки на підставі договору оренди землі без номера від 01 серпня 2011 року від імені ОСОБА_1 із ФГ Алмар на десять років.

У серпні 2020 року позивачу стало відомо, що Фермерське господарство Алмар 01 березня 2020 року уклало договір № 10-18/01/03/2020 суборенди його земельної ділянки із ТОВ КЛАСТЕРФАРТ на строк до 01 серпня 2021 року з правом пролонгації.

Стверджуючи, що відповідач як орендар земельної ділянки свавільно, без відповідних правомочностей, всупереч положенням ч. 6 ст. 93 ЗК України, ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 24, ст. 25 Закону України "Про оренду землі" та пунктів 28 та 31 Договору оренди землі від 01 серпня 2011 року, передав земельну ділянку позивача в суборенду третій особі, 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою розірвати договір оренди.

Ухвалою від 02 грудня 2020 року (а.с. 24) позов прийнято до розгляду суду і призначено підготовче провадження.

23 грудня 2020 року підготовче засідання було відкладено за клопотанням представника відповідача (а.с. 29).

В підготовчому засіданні 14 січня 2021 року представник відповідача подав до суду відзив на позов (а.с. 46-49) та заявив, що цього ж дня копію відзиву направив позивачу поштою (а.с. 45). У зв`язку з такою обставиною було задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання для надання можливості ознайомитися з відзивом та підготувати відповідь на відзив.

25 січня 2021 року судом отримано відповідь на відзив (а.с. 66-69).

В підготовчому засіданні 03 лютого 2021 року представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів (а.с. 103-104), яке було задоволено судом, у зв`язку з чим в підготовчому засіданні було оголошено перерву.

22 лютого 2021 року підготовче засідання було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням на лікуванні головуючої у справі (а.с. 114).

15 березня 2021 року судом отримано докази від державного реєстратора (а.с. 122-139), які були витребувані ухвалою судді від 02 березня 2021 року (а.с. 116).

В підготовчому засіданні 22 березня 2021 року представник відповідача подав суду копії документів, що стали підставою для реєстрації права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 0522883300:04:001:0154, а також договір суборенди цієї земельної ділянки (а.с. 141-152), які були витребувані у нього ухвалою суду від 03 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 22 березня 2021 року (а.с. 154-155) підготовче провадження закрито і справу призначено до розгляду по суті.

Судове засідання 15 квітня 2021 року було відкладено на підставі клопотання представника відповідача (а.с. 159), який повідомив, що перебуває на лікарняному, про що до 16 квітня 2021 року надасть суду відповідні докази. Станом на 27 квітня 2021 року такі докази суду не надані.

В судове засідання 27 квітня 2021 року представник відповідача - адвокат Пинзар І.В. не з`явився вдруге, хоча й цього разу належним чином був повідомлений про час і місце його проведення (а.с. 161, 164).

Крім того, в судове засідання 27 квітня 2021 року не з`явилися представник третьої особи - ТОВ КЛАСТЕРФАРТ та позивач ОСОБА_1 , хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с. 162, 163).

З врахуванням обставини, що інтереси позивача в суді представляє адвокат Спесивцев В.В. (а.с. 34, 35), положень п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, а також обставини, що юридична особа ТОВ КЛАСТЕРФАРТ вибула із правовідносин між позивачем та відповідачем, судом було ухвалено про розгляд справи без участі цих учасників справи.

Враховуючи обставину, що представник відповідача в судове засідання не з`явився вдруге, хоча кожного разу належним чином був повідомлений про час і місце їх проведення, не повідомив суд про причини неявки, не надав суду доказів поважності причин неявки у судове засідання 15 квітня 2021 року, суд на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК ухвалив про вирішення справи на підставі наявних в ній доказів (постановлення заочного рішення).

Представник позивача - адвокат Спесивцев Вадим Валерійович (а.с. 34-35), у судовому засіданні послався на доводи, викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив (а.с. 66-69). Зокрема, представник позивача пояснив, що порушення цивільного права ОСОБА_1 полягає у передачі земельної ділянки третій особі без його відома, що є порушенням ст.ст. 8, 24, 25 Закону України Про оренду землі та на підставі ст. 32 цього Закону і п. 2 ч. 1 ст. 783 ЦК України має наслідком розірвання договору оренди. Про фактичне використання земельної ділянки відповідачем чи ТОВ КЛАСТЕРФАРТ він стверджувати не може, однак державна реєстрація договору суборенди та підписання акту прийому-передачі земельної ділянки стверджує про те, що з 01.03.2020 до 27.11.2020 земельною ділянкою користувався не орендар.

Відповідно до змісту відзиву на позов (а.с. 46-49), відповідач позовні вимоги не визнає з таких підстав: В позовній заяві позивачем не вказано, яке саме його суб`єктивне право порушено укладенням договору суборенди. Заявляючи про усунення відповідача від використання земельної ділянки, сторона позивача називає це істотним порушенням умов договору оренди землі та прав позивача на розпорядження своєю власністю, а, отже, й підставою для розірвання договору оренди. Однак, в період дії договору суборенди позивач не був позбавлений того, чого очікував від оренди землі, оскільки весь цей час саме ФГ Алмар обробляв його земельну ділянку. Зокрема, відповідач не припиняв своєї господарської діяльності, що підтверджується різного роду накладними, договорами постачання, технологічними картами, звітами про посівні площі на 2020 рік, довідкою ФГ Алмар від 01.02.2021, а відповідно до інформації Головного управління статистики у Вінницькій області № 03.1-76/48-21 від 22.02.2021, - ТОВ КЛАСТЕРФАРТ у 2020 році не було включено до переліку респондентів, звітуючи до органів Держстату. Також представник відповідача у відзиві висловився, що всі позиції Верховного Суду, на які у позові наводить позивач, не стосуються такого предмету позову, яким він є у цій справі.

Розглянувши справу в судовому засіданні, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази на ствердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно зі статтею 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Обов`язок доказування відповідно зі статтею 12ЦПК покладений на сторони у справі. Крім того, відповідно зі статтею 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,8982 га (кадастровий номер 0522883300:04:001:0154) на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ВН 030619 від 20.11.2002 (а.с. 18).

Відповідно до інформаційної довідки 221557507 від 26.08.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 18-20), право власності на земельну ділянку на території Котюжанівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,8982 га, кадастровий номер 0522883300:04:001:0154 зареєстровано за позивачем 19 вересня 2015 року.

19 вересня 2015 року державний реєстратор Гавриш М.В. за № 11284290 зареєструвала право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522883300:04:001:0154 (а.с. 19) на підставі договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та ФГ Алмар (а.с. 10-13), строком на 10 років.

Ці обставини визнаються та не оспорюються сторонами.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є абсолютним і найширшим із існуючих прав. Непорушність права приватної власності є загальним принципом, на підставі якого законами України передбачаються конкретні норми та механізми, що забезпечують дієвість цих гарантій. Ця конституційна гарантія втілюється у заборону протиправного позбавлення власності.

Судом встановлено, що 01 березня 2020 року між ФГ Алмар та ТОВ КЛАСТЕРФАРТ було укладено договір суборенди земельної ділянки № 10-18/01/03/2020 (а.с. 128-132, 141-145), відповідно до якого в суборенду передаються земельні ділянки загальною площею 16,9549 га (з них рілля - 16,9549 га) (п. 2.1. Договору суборенди). Площа кожної окремої земельної ділянки, кадастровий номер та місце розташування зазначено в Акті приймання-передачі земельних ділянок (п. 2.2. і п. 2.3. Договору суборенди).

Відповідно до акту прийому передачі земельної ділянки від 01 березня 2020 року (а.с. 133, 146) ФГ Алмар передав, а ТОВ "КЛАСТЕРФАРТ" прийняв у суборенду земельні ділянки, що розташовані на території Котюжанівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області загальною площею 16,9549 га,в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 0522883300:04:001:0154, площею 1,8982 га.

Як слідує із рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 52971486 від 06 липня 2020 року (а.с. 137), Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 215071929 від 06 липня 2020 року (а.с. 138), та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав … № 221557506 від 26 серпня 2020 року (а.с. 18-20), державним реєстратором Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області Лановим В.В. 30 червня 2020 року вчинено державну реєстрацію права суборенди ТОВ "КЛАСТЕРФАРТ" земельної ділянки з кадастровим номером 0522883300:04:001:0154 строком до 01 серпня 2021 року з правом пролонгації.

В той же час, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 234622521 від 30 листопада 2020 року (а.с. 57-58), 24 листопада 2020 року державним реєстратором Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області Пушкар О.М. зареєстровано припинення права суборенди на підставі Угоди про дострокове розірвання договору суборенди земельної ділянки № 10-18/01/03/2020 від 03 листопада 2020 року (а.с. 149-150). Відповідно до підпункту 6 п. 2 цієї Угоди, нею припинено суборенду також земельної ділянки з кадастровим номером 0522883300:04:001:0154.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу положень ст. 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки, наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 783 ЦК України, наймодавець має беззаперечне право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без його дозволу передав річ в користування іншій особі.

Частиною 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Так, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ст. 774 ЦК України).

Частина 6 ст. 93 Земельного кодексу України також містить положення про те, що орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про оренду землі , орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Договором оренди земельної ділянки від 01 серпня 2011року (а.с. 10-13), укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Алмар , зареєстрованим в Державному реєстрі 19 вересня 2015 року за № 11284290, не передбачено право орендаря передавати земельну ділянку в суборенду (зокрема, у п. 30 договору передбачено лише право орендаря за письмовою згодою орендодавця зводити виробничі та інші будівлі й споруди та передавати їх у суборенду). Ця обставина також визнається сторонами. Сторонами також визнається та не заперечується обставина, що ФГ Алмар не повідомляв орендодавця про намір укласти договір суборенди та не запитував у нього згоди на таке право.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Орендар, відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі", має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а, відповідно до ч. 2 цієї норми, - зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки.

Такі самі положення ст.ст. 24 і 25 Закону України "Про оренду землі" містяться і в пунктах 28, 30 і 31 договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2011 року (а.с. 12).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-161цс13, за змістом статей 24 та 25 Закону України Про оренду землі припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за статтею 32 Закону України Про оренду землі .

Аналогічний висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц (провадження № 61-21693сво18).

Ці висновки судів застосовані, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18.

Таким чином, залучення третіх осіб до обробітку землі та сплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки виходить за межі діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

Головними аргументами відповідача проти позовних вимог ОСОБА_1 визначено:

1)позивач не зазначив, яке його суб`єктивне право орендодавця порушено внаслідок укладення договору суборенди, а, відповідно до положень ст. 16 ЦК України, відновленню підлягають лише порушені права;

2)відповідач не припиняв господарської діяльності на спірній земельній ділянці позивача в період дії договору суборенди земельної ділянки, а тому не вчинив порушення його прав орендодавця;

Суд прийшов до висновку про необґрунтованість аргументів сторони відповідача з огляду на наступне:

Згідно зі ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. В той же час, ч. 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як було наведено вище, статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі , а також пунктами 28, 30, 31 Договору оренди землі від 01 серпня 2011 року, передбачено обов`язок орендаря самостійно використовувати орендовану земельну ділянку згідно з її цільовим призначенням, а орендодавцю надано право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що лише власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, передавши без згоди власника - позивача у цій справі - належну йому на праві приватної власності земельну ділянку в суборенду іншій особі, відповідач - ФГ Алмар - порушив виключне право ОСОБА_1 на розпорядження своєю власністю на власний розсуд.

Крім того, статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як встановлено, позивач уклав правочин щодо оренди належної йому земельної ділянки з ФГ Алмар с. Котюжани, а волевиявлення на передачу орендованої земельної ділянки відповідачем в суборенду у позивача не було, а тому, відповідно, порушено його право щодо вільного волевиявлення при укладені правочину.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо самовільного укладення відповідачем договору суборенди землі, добросовісність орендаря по суті становить гарантію дотримання прав орендодавця.

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що ФГ Алмар не припиняв господарську діяльність на спірній земельній ділянці, суд враховує:

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до приписів цивільного процесуального законодавства, докази мають відповідати принципам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Представник відповідача у відзиві на позов (а.с. 46-49) стверджує, що доказами того, що ФГ Алмар не припинило самостійно обробляти земельну ділянку позивача є звіти про посівні площі під урожай 2020 року (а.с. 50-53) та про збирання врожаю на 01.12.2020 (а.с. 54-56), а також відомості про господарську діяльність господарства впродовж 2020 року у вигляді договорів постачання, видаткових накладних, документів, що посвідчують право власності на спецтехніку і т.п. (а.с. 73-99), довідка відповідача про обробіток землі позивача (а.с. 96), а також інформація Головного управління статистики у Вінницькій області про те, що ТОВ КЛАСТЕРФАРТ у 2020 році не було включено до переліку звітуючи респондентів щодо посівних площ та збирання врожаю (а.с. 152).

Однак, суд не може визнати ці докази ні кожен окремо, ні всі в сукупності такими, що є належними для доказування факту використання ФГ Алмар земельної ділянки з кадастровим номером 0522883300:04:001:0154.

Зокрема, відповідно до поданого відповідачем звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року (а.с. 50-53), ФГ Алмар у 2020 році засіяв 824,00 га орендованих земель. Однак, цим документом не доводиться факт посіву ФГ Алмар у 2020 році сільськогосподарських культур на спірній земельній ділянці. Крім того, відповідно до договору суборенди (а.с. 128-132) та акту прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 133) у суборенду було передано лише 16,9549 га, і згаданим вище Звітом не доводиться факт використання ФГ Алмар у 2020 році в тому числі і цієї кількості землі.

Так само іншими наданими відповідачем доказами не доводиться факт використання ФГ Алмар у 2020 році сільськогосподарської техніки чи закуплених матеріалів, добрив і т.п. саме на земельній ділянці з кадастровим номером 0522883300:04:001:0154, а, від так, і їх належність для розгляду цього спору.

Довідка ФГ Алмар від 01.02.2021 (а.с. 96) не береться до уваги судом, оскільки вона є недопустимим доказом. Так, довідка сформована самим відповідачем на спростування доводів сторони позивача, викладених у відповіді на відзив, і не підтверджена іншими допустимими засобами доказування.

З цих самих міркувань суд не вважає допустимим доказом інформацію Головного управління статистики у Вінницькій області № 03.1-76/48-21 від 22.02.2021 (а.с. 152). Так, перед судом не доведено, з якою метою надавалася ця довідка директору ТОВ КЛАСТЕРФАРТ , яким чином ця довідка мається в розпорядженні ФГ Алмар , і про що свідчить факт не включення органами Держстату товариства до звітуючих респондентів за певними формами звітів.

Крім того, суд критично відноситься до доказів сторони відповідача, в тому числі з огляду на такий факт:

Як вбачається із направленого на вимогу суду державним реєстратором відділу реєстрації управління Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Жмеринської міської ради додатку до реєстраційної справи № 731455905228 стосовно реєстрації іншого речового права (права суборенди) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522883300:04:001:0154 (а.с. 122-139), зокрема, договору суборенди земельної ділянки № 10-18/01/03/2020 від 01.03.2020 (а.с. 128-132) та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 215071929 від 06.07.2020 (а.с. 138), пунктом 3.1. Договору суборенди строк дії договору визначено до 01 серпня 2021 року .

В той же час, відповідач на вимогу суду від 03 лютого 2021 року надав пакет документів (а.с. 141-152), що стали підставою для реєстрації права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 0522883300:04:001:0154. Однак, у поданому суду примірнику (ксерокопії) договору суборенди земельної ділянки № 10-18/01/03/2020 від 01.03.2020 (а.с. 141-145) пункт 3.1. містить умову, що договір укладено строком до 31 грудня 2021 року .

Крім того, пакет документів, отриманий від відповідача, містить ще й Додаткову угоду № 1 до договору суборенди земельної ділянки № 10-18/01/03/2020 від 01.03.2020, датовану 02 квітня 2020 року (а.с. 147-148), яка не подавалася державному реєстратору для реєстрації права суборенди земельної ділянки, хоча містить зміни до істотних умов договору - право використання орендарем переданих в суборенду земельних ділянок.

Ця обставина породжує сумнів у суду з приводу достовірності та правдивості факту підписання такої Угоди сторонами саме до моменту державної реєстрації договору суборенди.

Таким чином, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд прийшов до висновку, що надані стороною відповідача докази на підтвердження факту використання ФГ Алмар у 2020 році земельної ділянки з кадастровим номером 0522883300:04:001:0154 у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про наявність цієї обставин справи, а тому є недостатніми для спростування доводів позивача.

Крім того, такі твердження представника відповідача щодо фактичного використання відповідачем спірної земельної ділянки спростовуються наданими суду доказами, які, зокрема, пройшли процедуру державної реєстрації:

1) актом прийому-передачі земельної ділянки від 01 березня 2020 року (а.с. 133), відповідно до якого ТОВ КЛАСТЕРФАРТ як суборендар прийняв у володіння і користування (суборенду) земельні ділянки , в т.ч. земельну ділянку з кадастровим номером 0522883300:04:001:0154;

2) актом прийому-передачі земельної ділянки від 03 листопада 2020 року (доказ, поданий представником відповідача, на а.с. 151), відповідно до якого Суборендар передав, а Орендар прийняв земельні ділянки , в т.ч. земельну ділянку з кадастровим номером 0522883300:04:001:0154;

3) Угодою про дострокове розірвання договору суборенди земельної ділянки від 03 листопада 2020 року (доказ, поданий представником відповідача, на а.с. 149-150), відповідно до пункту 3 якої Суборендар зобов`язався сплатити орендну плату за час безпосереднього користування об`єктом суборенди строком до 30 листопада 2020 року.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, відповідно до якого договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; положення ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі , відповідно до якого договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду; положення ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , відповідно до якого на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору; умови Договору оренди землі без номера від 01 серпня 2011 року (п. 38), відповідно до яких дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, - суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до повного задоволення, договірні правовідносини між сторонами щодо оренди земельної ділянки - припиненню, а договір оренди землі з кадастровим номером 0522883300:04:001:0154 від 01 серпня 2011 року - розірванню.

Під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У позовній заяві позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести в зв`язку із розглядом справи, включивши до них сплачений при зверненні до суду судовий збір та витрати на правову допомогу. Станом на момент винесення рішення судом позивач чи його представник не подали суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З цієї підстави суд не вирішує питання про розподіл таких витрат.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено 840 гривень 80 копійок судового збору (а.с. 21). Суд у цьому рішенні прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог. Таким чином, судові витрати підлягають компенсації позивачу у розмірі 100%.

На підстав викладеного та керуючись ст. ст. 203, 204, 207, 215, 216, 783 ЦК України, ст. 93 ЗК України, ст.ст. 1, 3, 8, 13, 14, 15, 24, 25, 32 Закону України Про оренду землі , укладеним між сторонами договором оренди землі без номера від 01 серпня 2011 року, ст. 12, 13, 81, 133, 141, ч. 4 ст. 223, ст.ст. 229, 264, 265, 268, 273, 281, 282, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Розірвати договір оренди землі без номера від 01 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Алмар (місце знаходження юридичної особи: вул. Центральна, 57, с. Котюжани Мурованокуриловецького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 336102135), на підставі якого 19 вересня 2015 року за номером запису 11284290 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди.

Стягнути з ФГ Алмар (місце знаходження юридичної особи: вул. Центральна, 57, с. Котюжани Мурованокуриловецького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 336102135) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: