Рішення

від 22.04.2021 по справі 480/2680/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2680/16-ц

Провадження № 2/945/35/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року. Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Куртія О.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Миколаївської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання недійсним, скасування правовстановлюючого документу та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Миколаївського районного суду Миколаївської області через свого представника з даним позовом з подальшими змінами до ОСОБА_4 , Миколаївської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання недійсним, скасування правовстановлюючого документу та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина до складу якої входить земельна ділянка з кадастровим номером 4824281200:01:000:0128, місце розташування Миколаївська область, Миколаївський район, Ковалівська сільська рада. Цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, площа земельної ділянки 5,1524 га. Дана земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 083584, виданого 14.01.2003 року Миколаївською районною державною адміністрацією Миколаївської області. Спадкоємцями зазначеного майна, станом на дату відкриття спадщини,є дружина спадкодавця - ОСОБА_6 , та його діти ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Жоден зі спадкоємців не відмовлявся від спадщини і подали відповідні заяви про її прийняття, як спадкоємці першої черги за законом. 17.10.2005 року в Четвертій миколаївській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу за № 37543779. Кожному із спадкоємців визначено 1/4 частку спадкового майна - вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 4824281200:01:000:0128. 24.09.2014 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24.09.2014 року зареєстрували своє право на 1/4 частку кожен у спільному майні - земельна ділянка з кадастровим номером 4824281200:01:000:0128 загальною площею 5,1524 га. Також позивачі зазначили,що 29.10.2014року ОСОБА_3 , будучи спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 , зареєстрував на підставі рішення Миколаївського районного суду від 13.08.2015 року право власності на 1/4 частку у спільному майні - земельна ділянка з кадастровим номером 4824281200:01:000:0128 загальною площею 5,1524 га. У вересні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до землевпорядної організації з метою виділення в натурі належних їм часток у спільній власності, проте отримали відмову через те, що в 2012 році громадянці ОСОБА_4 було виділено в натурі 1\4 частку (1,2882 га.) земельної ділянки з кадастровим номером 4824281200:01:000:0128 загальною площею 5,1524 га. Виділеній земельній ділянці присвоєно новий кадастровий номер 4824281200:01:000:0262. Також їй було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 642263 який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 482420001002231. Через виділення в натурі громадянці ОСОБА_4 1/4 частки фактично зменшився розмір земельної ділянки з кадастровим номером 4824281200:01:000:0128, що залишився після смерті спадкодавця з 5,1524 га на 3,8641 га, а тому відповідно і зменшились розміри часток ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спільному майні яке тепер складає 1/4 частку кожному від 3,8642 га. Таким чином відповідно до свідоцтва про права на спадщину та витягів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають право власності на 1\4 частку земельної ділянки з кадастровим номером 4824281200:01:000:0128 загальною площею 5,1524 га, а по факту розміри вказаної земельної ділянки зменшено і після видачі державного акту права власності громадянці ОСОБА_4 , складає 3,8641 га.Таким чином Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 642263 виданий громадянці ОСОБА_4 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за№ 482420001002231 на думку позивачів порушує їх право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824281200:01:000:0128 загальною площею 5,1524 га. Крім того при складанні технічної документації на думку позивачів було допущено ряд порушень і містить неправдиві відомості.Також неправдиві відомості внесено до державного акту про право власності на земельну ділянку ОСОБА_4

21.01.2019 року від представника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

В останнє судове засідання позивачі та їх представник адвокат Медюк О.О. не з`явилися, при цьому представник позивачів подав заяву в якій просив розглядати справу без його участі та наполягав на задоволені позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в судове засідання не з`явився,при цьому подав заяву про розгляд справи без його участі з урахуванням позиції викладеної у відзиві.

Представник відповідача Миколаївської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В той же час, за змістом положень ст.15 ЦК України право особи на захист свого цивільного права виникає у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 38457208 від 24.09.2014 року спадкоємцем земельної ділянки площею 5,1524 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,кадастровий номер 4824281200:01:000:0128,1/4 частка, зазначений ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 27241579 від 24.09.2014 року земельна ділянка кадастровий номер 4824281200:01:000:0128,площею 5,1524га,1/4 частка належить ОСОБА_1 .

Відповідно до копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 38457254 від 24.09.2014 року спадкоємцем земельної ділянки площею 5,1524 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,кадастровий номер 4824281200:01:000:0128,1/4 частка, зазначений ОСОБА_2 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 27244313 від 24.09.2014 року земельна ділянка кадастровий номер 4824281200:01:000:0128,площею 5,1524га,1/4 частка належить ОСОБА_2 .

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13.08.2015 року за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 визнано право власності на ј частки земельно ділянки площею 5,15 га в межах згідно з планом,яка розташована у межах території Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,кадастровий номер 4824281200:01:000:0128що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 083584, виданого 14.01.2003 року Миколаївською райдержадміністрацією Миколаївської області і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 5-113 належала ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 49603313 від 11.12.2015року земельна ділянка кадастровий номер 4824281200:01:000:0128,площею 5,1524га,1/4 частка належить ОСОБА_3 .

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.092014 року спадкоємцями майна ОСОБА_5 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_4 ,син ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 .Спадщина складається з земельної ділянки з кадастровим номером 4824281200:01:000:0128,місце розташування: Миколаївська область,Миколаївський район,Ковалівська сільська рада,цільовим призначенням: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, землі сільськогосподарського призначення, площа земельної ділянки 5,1524 гектари, належної спадкодавцю напідставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 083584, виданого 14.01.2003 року Миколаївською райдержадміністрацією Миколаївської області і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 5-113.

Згідно листа Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Миколаївської області від 21.09.2016 року № 9-14.03-0.4-2386/2-16 Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 на ј земельної ділянки за кадастровим номером 4824281200:01:000:0128 не видавався. Наявний Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 642263,зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею,договорів оренди землі на № 482420001002231 виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1,2882 га на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.08.2009 року,зареєстроване в реєстрі за №2-699. Також зазначено,що у 2011-2012 роках документи,щодо виділення в натурі ј частки із земельної ділянки за кадастровим номером 4824281200:01:000:0128 від ОСОБА_6 не надходили.

Виходячи з норм ст.116 ЗК України рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Згідно з частиною першою ст.125, частиною першою ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Таким чином, державний акт є правовстановлюючим документом, який, у випадках, передбачених законом, підлягає визнанню недійсним за рішенням суду.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку міститься в ст.140 ЗК України і він є вичерпним. Однак, ст.140 ЗК України встановлює перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку для випадків, коли право власності набуто у встановленому законом порядку.

Порядок видачі державних актів про право власності на земельну ділянку регулюється Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 4 травня 1999 року №43.

Відповідно до п.п.1.12, 1.13 цієї Інструкції складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об`єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка та затвердженим в установленому законом порядку відведення цієї ділянки.

Складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам організаціям і об`єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформлені правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки, заповнення бланка державного акта.

Невід`ємною частиною проекту землеустрою є акт погодження меж земельної ділянки. Ця документація оформляється в разі приватизації, оренди, зміни цільового призначення землі, відведення територій під будівництво тощо. Документ підписує суб`єкт, який оформляє право на землю, а також власники та користувачі сусідніх територій. Акт погодження меж земельної ділянки - документ, що підтверджує відсутність претензій з боку правовласників сусідніх земель на встановлення меж території, яка відводиться. Підписання акту власниками та землекористувачами прилеглих ділянок означає, що вони згідні з розташуванням і контурами відведеної території. Актом підтверджується узгодження межових знаків щодо сформованої ділянки між суб`єктами земельних відносин.

Згідно ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Частиною 3 даної статті визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей, про що зазначено в ч.2 ст.158 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частина 1 ст.79-1 Земельного кодексу України визначає, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст.391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується, про що зазначено в ч.1 ст.393 Цивільного кодексу України.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України установлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої, шостої - дев`ятої цієї статті громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року № 2-3007/11

Крім того, згідно з абзацом першим пункту 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) у межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази, оскільки в судовому засіданні встановлено факт порушення право власності позивачів на належну їм частку земельної ділянки, набуте ними раніше, суд приходить до висновку про визнання недійсними державного акту, скасування його державної реєстрації.

Виходячи з вищенаведеного, суд вбачає порушення права позивачів, за захистом якого спрямоване їх звернення до суду, позов є доведеним належними доказами, а тому підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.76, 78, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.16, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст.79-1, 152, 158, 198 Земельного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ;уродженець с.Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області;паспорт сері НОМЕР_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ;уродженець с.Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області; паспорт серія НОМЕР_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с.Суха Балка Миколаївського району Миколаївської області; паспорт серія НОМЕР_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка м.Тернопіль;паспорт серія НОМЕР_7 ;РНОКПП НОМЕР_8 ,зареєстрована АДРЕСА_1 ); Миколаївської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 04056500; вул.Одеське шосе,18 А, м.Миколаїв), Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (ЄДРПОУ 39825404; вул.Миру,34 м.Миколаїв) про визнання недійсним, скасування правовстановлюючого документу та скасування державної реєстрації земельної ділянки - задоволити.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 642263, виданий на ім`я ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка м.Тернопіль;паспорт серія НОМЕР_7 ;РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована АДРЕСА_1 ) на земельну ділянку площею 1,2882га, розташовану на території Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4824281200:01:000:0262 та скасувати йогодержавну реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №482420001002231.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,2882га, розташовану на території Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4824281200:01:000:0262 в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М. М. Войнарівський