Постанова

від 20.04.2021 по справі 142/100/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 142/100/20

Провадження № 22-ц/801/750/2021

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Щерба Н. Л.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 рокуСправа № 142/100/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу №142/100/20 за позовом ОСОБА_1 до Чорноминської сільської ради Піщанського району Вінницької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,

за апеляційною скаргою виконувача обов`язків керівника Бершадської місцевої прокуратури Кічук І.Р., в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 17 березня 2020 року, повний текст якого складено 17 березня 2020 року, ухвалене у складі судді Щерба Н.Л.,

встановив:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чорноминської сільської ради Піщанського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визнання права власності за набувальною давністю, в якому просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 58,4 кв. м., житловою площею 36,1 кв. м, зазначений в технічному під літ. "А", веранду під літ. "а", ганок під літ. "а1", літню кухню під літ. "Б", гараж під літ. "Б1", сарай під літ. "В", погріб під літ. "П", туалет під літ. "Т", огорожу 1-3, загальною вартістю 53 920 гривень, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що житловий будинок з відповідними будівельними спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_2 ,яка 21 листопада 1996 року успадкувала цей житловий будинок після смерті своїх батьків, але фактично в ньому вона не проживала, так як постійно з 1987 року проживала в м.Кременчук Полтавської області. Приблизно весною 2002 року, ОСОБА_2 приїздила в с. Чорномин і оскільки вона з сім`єю не мала постійного місця проживання та не мала в користуванні житлового будинку, ОСОБА_2 дозволила, щоб вона з своєю сім`єю перейшла проживати в належний їй житловий будинок. В кінці лютого 2003 року, вона з чоловіком перейшли на проживання в вищевказаний будинок, та проживають в ньому до цього часу. З дозволу ОСОБА_2 їм надали в користування присадибну земельну ділянку, яка належала колись власниці будинку ОСОБА_2 . Фактично, з лютого 2003 року, тобто з дня вселення в будинок до цього часу вона постійно проживає в належному ОСОБА_2 , житловому будинку, тобто протязі 16 років. Позивач вважає, що з лютого 2003 року, вона добросовісно заволоділа і продовжує відкрито, безперервно володіти житловим будинком розташованим по АДРЕСА_1 до цього часу, так як вона постійно проживає в ньому та володіє ним більше десяти років, а тому може набути право власності на це майно за набувальною давністю.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 17 березня 2020 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 за набувальною давністю право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 58,4 кв. м., житловою площею 36,1 кв. м, зазначений в технічному під літ. "А", веранду під літ. "а", ганок під літ. "а1", літню кухню під літ. "Б", гараж під літ. "Б1", сарай під літ. "В", погріб під літ. "П", туалет під літ. "Т", огорожу 1-3, загальною вартістю 53 920 гривень, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачка протягом більше десяти років відкрито, безперервно володіє житловим будинком з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , доглядає за ним, відкрито володіє всім будинком більше десяти років, не приховуючи цей факт, власник будинку до нього жодних претензій не має, у зв`язку з визнанням заявлених вимог відповідачем, за наявності законних на те підстав, оскільки це не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем може бути визнано право власності на будинок за набувальною давністю згідно ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України.

Виконувач обов`язків керівника Бершадської місцевої прокуратури Кічук І.Р., в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області подав апеляційну скаргу вказуючи, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і за неповного з`ясування обставин справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. Тобто, виключено набуття права власності на майно, яке знаходиться у володінні власника і ніколи не вибувало з його володіння. Фактично рішенням суду першої інстанції законено перехід до позивача права на нерухоме майно без сплати відповідних обов`язкових платежів до бюджету, чим заподіяно шкоду інтересам держави.

На підставі вище зазначеного апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Прокурор Міняйло І.М. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила суд її задовольнити посилаючись на доводи зазначені в апеляційній скарзі.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність осіб, які не з`явилися.

Суд, апеляційної інстанції переглянув справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону.

Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 листопада 1996 року ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а спадкове майно, на яке видане свідоцтвом складається в тому числі з жилого будинку з відповідними службовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 , під номером тридцять шість.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Чорноминської сільської ради Піщанського району Вінницької області № 654 від 27 серпня 2018 року, ОСОБА_1 зареєстрована на території Чорноминської сільської ради з 26 лютого 2003 року по АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Чорноминської сільської ради Піщанського району Вінницької області № 651 від 27 серпня 2018 року, в користуванні ОСОБА_1 , перебуває земельна ділянка, загальною площею 0,26 га в АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п 'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи вище зазначене суд першої інстанції вважав, що за позивачем може бути визнано право власності на будинок за набувальною давністю згідно ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можливо.

Так, згідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно, роз`яснень, викладених у п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 має правоустановчий документ - свідоцтво про право на спадщину , та є власником спірного нерухомого майна. І вона, як власник спірного майна дозволила проживати у належному їй житловому будинку позивачеві.

З огляду на викладене, виключається добросовісність володіння спірним майном ОСОБА_1 , якій було відомо про власника житлового будинку та те, що вона володіє чужим майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 лише користується спірним житловим будинком, а тому на даний випадок дія норми 344 ЦК України не поширюється.

Доводи позивачки про те, що вона більше 10 років безперервно проживає у спірному житловому будинку, до уваги прийняти не можна, оскільки ці дії позивача не свідчать про набуття нею права власності на житловий будинок та не є підставою для набуття такого права.

Проте суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, чим порушив норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим рішення місцевого суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України 2017 року, судові витрати за подання позовної заяви залишаються за позивачем, а за подання апеляційної скарги їх необхідно стягнути з позивача на користь апелянта.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Бершадської місцевої прокуратури Кічук І.Р., в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 17 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Чорноминської сільської ради Піщанського району Вінницької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн. на користь Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2021 року.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник