Постанова

від 14.04.2021 по справі 506/132/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1436/21

Номер справи місцевого суду: 506/132/20

Головуючий у першій інстанції Бурдинюк О. С.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря - Сіваченко Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу ОСОБА_1 рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 29 липня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Флора , Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконними рішення та дії про реєстрацію договору оренди землі та визнання договору оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

28 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Флора , Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконним рішення про реєстрацію договору оренди та визнання договору оренди недійсним.

Позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Флора , укладений 01.01.2006 року, зареєстрований в Красноокнянському відділі Одеської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.11.2007 року за №040752600159 та визнати незаконними рішення про реєстрацію та дію Красноокнянського відділу Одеської регіональної філії центру Державного земельного кадастру щодо реєстрації в Державному реєстрі земель договору оренди землі між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Флора , укладеного 01.01.2006 року, зареєстрованого в Красноокнянському відділі Одеської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.11.2007 року за №040752600159.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка 5,51 га, на підставі державного акту серії ОД № 061638. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті земельну ділянку успадкував ОСОБА_1 . До отримання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 мала сертифікат на право на земельну частку (пай), на підставі якого земельна ділянка була передана в оренду ТОВ Флора на 15 років з 2000 року по 2015 рік, однак, після отримання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, нічого в оренду не передавалось, хоча за усною домовленістю між позивачем та його бабусею з однієї сторони та відповідачем з другої - земельною ділянкою користувалось ТОВ Флора . ОСОБА_2 жодних договорів із відповідачем не укладала, домовленостей про тривалу оренду не було. Після завершення строку дії договору укладеного в 2000 році строком на 15 році ОСОБА_2 забрала земельну ділянку, письмово попередивши про це відповідача. Позивач стверджує, що підпис в договорі виконаний не землевласником, а іншою сторонньою особою, не уповноваженою землевласником на укладення договору. Цей факт підтверджується тими обставинами, що 1 січня 2006 року покійна ОСОБА_2 мешкала разом із батьком позивача ОСОБА_3 , в одному будинку. 01.01.2006 року жодна особа до них додому не приїжджала для підписання договору оренди землі. ОСОБА_2 нікуди не ходила та не їздила. Зазначені обставини підтверджуються показами свідків. Крім того, сам зміст договору не відповідає вимогам закону України Про оренду землі в редакції станом на січень 2006 року, коли він був виготовлений і станом на серпень - листопад 2007 року на час його реєстрації, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди по істотним умовам, а саме: договір не містить повної назви сторони, яка його підписала, а лише скорочену назву ТОВ Флора та скріплений печаткою для трудових книжок, ділових паперів та довідок, яка не містить інформації про ЄДРПОУ, також не зазначена індексація, умови збереження стану об`єкта оренди; не визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини, також хто має страхувати об`єкт оренди, відсутня нормативна грошова оцінка земельної ділянки. Також позивач вважав, що реєстрація даного договору була проведена незаконно, оскільки спірний договір, не відповідав вимогам Закону України Про оренду землі , на які він посилався раніше.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 29 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що жодним рішенням не встановлено, що підпис від імені орендодавця виконаний саме орендодавцем; договір має бути визнаний недійсним через відсутність більш ніж чотирьох істотних умов .

Короткий зміст відзиву ТОВ Флора на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Флора вказує на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент укладення договору оренди ОСОБА_2 була власником земельної ділянки, площею 5,51 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , кадастровий номер 5123155100:01:004:0069, яка розташована на території Красноокнянської (Окнянської) селищної ради Красноокнянського (Окнянського) району Одеської області, що посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ОД №061638, виданим 05 жовтня 2004 року на підставі розпорядження Красноокнянської РДА Одеської області від 15 червня 2004 року №155/А-2004.

Згідно договору оренди землі №159 від 01 січня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Флора в особі голови ТОВ Сайнецького І.І., ОСОБА_2 передала в оренду строком на 15 років земельну ділянку, площею 5,51 га цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , розташовану в с. Флора, належну їй згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ОД №061638, виданого 05 жовтня 2004 року. Договір зареєстровано у Красноокнянському відділі Одеської регіональної філії центру ДЗК 20 листопада 2007 року за №040752600161 (а.с.16-17).

Крім того, 18 березня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ Флора було укладено Додаткову угоду до вищевказаного договору оренди землі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №061638, та яку остання за договором оренди землі №159 від 01.01.2006 року передала в оренду ТОВ Флора , отримав ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі наданих безпосередньо позивачем, у провадженні Красноокнянського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Флора до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, спонукання до виконання договірних зобов`язань та стягнення збитків, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Флора про визнання договору оренди землі недійсним, його скасування та скасування державної реєстрації договору оренди землі.

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області суду від 20 лютого 2019 року позов ТОВ Флора задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вчиняти дій, які перешкоджають ТОВ Флора користуватися орендованою, відповідно до договору оренди №159 від 01 січня 2006 року, земельною ділянкою. У задоволенні іншої частини позову ТОВ Флора відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ Флора про визнання договору оренди землі недійсним, його скасування та скасування державної реєстрації договору оренди землі залишений без розгляду.

Рішення суду набрало законної сили 02 квітня 2019 року.

Як вбачається з даного рішення, судом вже перевірялися обставини щодо підписання спірного договору оренди, а саме: було встановлено, що згідно висновку експерта №18-1955 від 01.11.2018 року підпис у графі Орендодавець у договорі оренди землі №159 від 01.01.2006 року виконано самою ОСОБА_2 , а не іншою особою, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про безпідставність вищевказаних тверджень.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, Верховним Судом, у постанові по справі № 761/29966/16-ц від 18.12.2019 року зазначено, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Суд першої інстанції також вірно не взяв до уваги посилання у позовній заяві на покази свідків, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Встановлені обставини свідчать про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 не підписувала спірний договір оренди землі. Разом з тим, вищезазначене рішення суду (висновок експерта) повністю спростовує його доводи.

Крім того, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтересицих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з указаних підстав суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 6-879цс15.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 15 ЗУ Про оренду землі (на час виникнення спірних відносин) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно вимог ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, для визнання договору недійсним необхідно, щоб його положення не лише не відповідали тим чи іншим положенням актів цивільного законодавства чи типових договорів, або по іншому врегулювали правовідносини, а прямо їм суперечили. Більш того, необхідна наявність порушення права осіб.

Так, позивач посилається, що договір не містить наступного: повної назви сторони, яка його підписала, а лише скорочену назву ТОВ Флора та скріплений печаткою для трудових книжок, ділових паперів та довідок, яка не містить інформації про ЄДРПОУ, також не зазначена індексація, умови збереження стану об`єкта оренди; не визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини, також хто має страхувати об`єкт оренди, відсутня нормативна грошова оцінка земельної ділянки.

Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, договір містить ідентифікаційний код підприємства, який вказаний в реквізитах орендаря, і позивачем взагалі не обґрунтовано яким чином це вплинуло на його права.

Крім того, відповідно статтею 14 Закону України Про оцінку земель передбачено, що при укладенні договорів сторони можуть застосовувати типову форму договору, затверджену Постановою КМУ. У оспорюваному договорі, як у типовому містяться положення як обов`язкові так і рекомендаційні. Також стаття 13 Закону України Про оцінку земель не передбачала обов`язкової нормативної грошової оцінки земель приватної власності, що є об`єктом договору оренди. Крім того, позивачем не доведено, що відсутність нормативної оцінки порушує його права, оскільки в договорі наявна така істотна умова як орендна плата. Крім того, за нормами Закону України Про оренду землі , ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди або його частини покладається на орендодавця, якщо інше не встановлено договором. Також питання, щодо страхування об`єкта оренди не входить до істотних умов договору оренди землі, а містяться відповідно до ч.3 ст. 15 ЗУ Про оренду землі (на час виникнення спірних відносин), як додаткові, котрі можуть зазначатися за згодою сторін.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Згідно частини 1, 3 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даному випадку позивачем не доведено існування підстав для визнання договору недійсним, оскільки в момент підписання договору його сторонами усі істотні умови були узгоджені, волевиявлення сторін було вільним, що підтверджується підписами на договорі оренди землі.

Аналіз наведених вище норм дає змогу для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Крім того, оскільки вимога про визнання незаконними рішення та дії про реєстрацію договору оренди землі обґрунтована тими самими обставинами, що і недійсність спірного договору, однак, у ході розгляду справи встановлено протилежне, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вона також задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія зазначає, що рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 20 лютого 2019 року у цивільній справі №506/96/17 позов ТОВ Флора задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вчиняти дій, які перешкоджають ТОВ Флора користуватися орендованою відповідно до договору оренди №159 від 01 січня 2006 року земельною ділянкою. У задоволенні іншої частини позову ТОВ Флора відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ Флора про визнання договору оренди землі недійсним, його скасування та скасування державної реєстрації договору оренди землі залишений без розгляду.

Вказане рішення набрало законної сили, ніким не оскаржено.

У вказаному тексті судового рішення встановлено, що згідно висновку експерта №18-1955 від 01.11.2018 року підпис у графі Орендодавець у договорі оренди землі №159 від 01.01.2006 року виконано самою ОСОБА_2 , а не іншою особою.

Вказаний факт є преюдиційним у розумінні положень статті 82 ЦПК України.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 29 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 квітня 2021 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк