Рішення

від 19.04.2021 по справі 910/139/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.04.2021Справа № 910/139/21

За позовомКомунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва доГромадської організації Спортклуб Спартак Поділ провиселення та стягнення 164 236,80 грн. Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Єрьоменко О.В. від відповідача:не з`явився ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва (надалі - Підприємство ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації Спортклуб Спартак Поділ (надалі - Організація ) про виселення та стягнення 164 236,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для виселення відповідача з орендованого за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №637/20 від 02.03.2020 приміщення, а також неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати орендної плати за вказаним договором, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 149 194,47 грн. та заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 033,86 грн. і 3% річних у розмірі 3 008,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 01.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.03.2021.

Судове засідання 24.03.2021 з розгляду справи по суті не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Босого В.П. на лікарняному та було перенесено на 19.04.2021.

В судове засідання представник позивача з`явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, 03.02.2021 конверт з ухвалою суду від 11.01.2021 було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою адресат відсутній .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16).

З урахуванням викладеного, неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні 19.04.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2017 між Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Організацією (орендар) та Підприємством (підприємство-балансоутримувач) був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №637/17, який 02.03.2020 був викладений в новій редакції (надалі - Договір ).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 21.01.2020 №2/188 та розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.02.2020 №126 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (об`єкт), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 37 лі. А, для розміщення суб`єкта господарювання, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що об`єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 258,50 кв.м, у т.ч. на першому поверсі - 258,50 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору.

Згідно з п. 2.4 Договору орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, що вказаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі об`єкта.

За змістом п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі п. 41 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 (зі змінами та доповненнями), і становить без ПДВ 46,15 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому за базовий місяць розрахунку складає 14 315,62 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата та компенсація витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем нарахування орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди орендодавцеві.

Пунктом 3.7 Договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

За актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.02.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення, загальною площею 259,30 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 37, літ. А.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендної плати та наявності підстав для виселення відповідача із займаних приміщень.

Договір є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі об`єкта оренди від 01.02.2016) підтверджується факт передачі в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.7 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої обов`язки зі сплати орендної плати за орендоване майно, у зв`язку з чим станом на 29.12.2020 у останнього виникла заборгованість у розмірі 149 194,47 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.7 Договору заборгованість відповідача з орендної плати за Договором становить 149 194,47 грн., а строк виконання грошового зобов`язання настав.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача орендної плати у розмірі 149 194,47 грн. на підставі Договору.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Організації заборгованості з орендної плати у розмірі 149 194,47 грн. за Договором є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивачами заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 033,86 грн. і 3% річних у розмірі 3 008,47 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.10.2019 по 29.12.2020.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.2 Договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Здійснюючи перерахунок заявленої до стягнення пені, суд встановив, що позивачем не було враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення пені та 3% річних, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 10 933,07 грн. та 3% річних у розмірі 3 008,47 грн. В іншій частині заявлена до стягнення сума пені нарахована з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, позивачем заявлено вимогу виселення відповідача із займаних приміщень.

Суд відзначає, що за змістом ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об`єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору.

За змістом ч. 2 ст. 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Пунктом 5.1.3 Договору передбачено, що орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

За змістом п. 9.3 Договору одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3 цього договору. Лист з відмовою від договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря, вказаним у договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, або з дати повернення орендодавцю відмови від договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ст. 782 Цивільного кодексу України).

28.12.2020 на адресу відповідача направлено вимогу №10663-5457 від 24.12.2020 про відмову від Договору у зв`язку з несплатою відповідачем орендних платежів, в якій повідомлено про розірвання Договору.

Вказана вимога була направлена на адресу відповідача поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря та згідно даних сайту АТ Укрпошта вручено відповідачу 03.02.2021.

Відтак, з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати протягом 3 місяців підряд, направлення на адресу відповідача повідомлення про відмову від Договору та отримання його відповідачем, Договір є розірваним з 03.02.2021.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина перша статті 785 Цивільного кодексу України).

Частиною другої статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі.

Судом встановлено, що орендоване за Договором приміщення станом на дату розгляду справи по суті повернуто з орендного користування не було, відповідного акта приймання-передачі приміщення від орендаря до орендодавця між сторонами підписано не було, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку по наявність підстав для задоволення позовної вимоги про виселення орендаря з орендованого приміщення.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 149 194,47 грн., пені у розмірі 10 933,07 грн., 3% річних у розмірі 3 008,47 грн. та виселення відповідача із займаного приміщення.

В іншій частині (стягнення пені у розмірі 1 100,40 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації Спортклуб Спартак Поділ (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 37; ідентифікаційний код 26088529) на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва (04071, м. Київ, вул. Хорива, 36; ідентифікаційний код 39609111) заборгованість у розмірі 149 194 (сто сорок дев`ять тисяч сто дев`яносто чотири) грн. 47 коп., пеню у розмірі 10 933 (десять тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 07 коп., 3% річних у розмірі 3 008 (три тисячі вісім) грн. 47 коп. та судовий збір у розмірі 4 504 (чотири тисячі п`ятсот чотири) грн. 04 коп. Видати наказ.

3. Виселити Громадську організацію Спортклуб Спартак Поділ (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 37; ідентифікаційний код 26088529) з нежитлового приміщення 1-го поверху площею 259,3 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 37 літ. А, що перебуває на балансі Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва (04071, м. Київ, вул. Хорива, 36; ідентифікаційний код 39609111). Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.04.2021.

Суддя В.П. Босий