Рішення

від 28.04.2021 по справі 155/490/21

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 155/490/21

Пр.№2/155/425/21

Рішення

іменем України

28 квітня 2021 року м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді - Яремчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Задурської К.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду міста Горохів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області, в якому просить встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 ) правовстановлюючого документу - державного акту P1 № 086991, виданого Горохівською районною державною адмністрацією 17.11.03 на ім`я ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом по смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку загальною площею 1,1707 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 0720880400:01:001:0729), право власності на яку посвідчено державним актом Р1 № 086991, виданим Горохівською районною державною адмністрацією 17.11.03; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом по смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1745 для ведення особистого селянського господарства, (кадастровий номер 0720880400:00:001:0785), право власності на яку посвідчено державним актом Р1 № 086991, виданим Горохівською районною державною адміністрацією 17.11.03.

Мотивує свій позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Брани Горохівського району померла баба позивача, ОСОБА_2 . По її смерті відкрилась спадщина за заповітом № 72 від 20.07.01, де спадкоємцем є позивач, який спадщину прийняв шляхом постійного проживання з спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Після смерті спадкодавця залишилось спадкове майно, яке складається з земельної частки (паю). Враховуючи наявність заповіту, позивач звернувся до Горохівської державної нотаріальної контри з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак отримав відмову у цьому з підстав невідповідності визначення спадкового майна та відповідності його правовстановлюючим документам, яким воно посвідчується, тобто, за вищезазначеним заповітом спадкове майно складається з земельної ділянки, право на яку посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (було заповідано земельну частку (пай) ВЛ № 0155667.

Проте, у 2003 році заповідач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії P1 № 086991, виданий 17.11.03 (на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), але заповідач дану обставину до заповіту не вніс, про що свідчить відмітка на звороті заповіту. Водночас спадковим майном фактично являється земельна ділянка виділена в натурі та право на яку посвідчено державним актом, проте у тексті заповіту вона поіменована як земельна частка (пай), що має відмінність від поняття земельної ділянки, та дає підстави державному нотаріусу вважати незрозумілим розпорядження спадкодавця, викладене у заповіті.

Також через розбіжність у свідоцтві про смерть та державним актом в написанні імені та по батькові спадкодавця позивачу необхідно встановити факт належності правовстановлюючого документа.

Ухвалою від 30.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в поряду загального позовного провадження.

Позивач в підготовче засідання 28.04.2021 не з`явився, у заяві від 23.03.2021 просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в підготовче засідання 28.04.2021 не з`явився, у заяві від 06.04.2021 №379/02-22/2-21 представник відповідача, Мар`янівської селищної ради просить справу розглянути без участі представника ради, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка в судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд встановив, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення № 5 від 31.03.1995 , в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

В пункті 12 вказаної вище Постанови роз`яснюється, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

З Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №086991 вбачається, що акт видано 17.11.2003 Горохівською районною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_3 (а.с.23).

Згідно свідоцтва про смерть ім`я померлої - ОСОБА_2 .

Отже, у документах наявна розбіжність в написанні імені та по батькові спадкодавця, відтак, даний факт належності правовстановлюючого документа спадкодавцеві слід встановити в судовому порядку.

Як зазначено у довідці виконавчого комітету Мар`янівської селищної ради Волинської області від 03.03.2021 №156, спадкодавець ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті проживала в будинку в АДРЕСА_1 з сином, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та внуком, ОСОБА_1 , 1976 року народження (а.с.12).

Як зазначено в Державному акті на право приватної власності на землю серії Р1 №086991 від 17.11.2003 року, земельна ділянка розташована на території Бранівської сільської ради і передана ОСОБА_3 , яка проживає в с.Брани Горохівського району Волинської області (а.с.23).

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №086991, який видано на ім`я ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.10).

До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшло спадкове майно, яке згідно змісту заповіту складається з сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ВЛ №0155667, що належав спадкодавцю на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки Мрія розміром 2,09 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки (паю) в натурі (на місцевості). Проте, як вбачається з довідки відділу у Горохівському районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах від 24.03.2021 №31-3-0.191-42/105-21, ОСОБА_3 взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0155667 по Бранівській сільській раді був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №086991 на площу 1,34 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.25).

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як вбачається з дубліката заповіту, посвідченого 20.07.2001 секретарем виконкому Бранівської сільської ради Горохівського району Волинської області та зареєстровано в реєстрі за №48, ОСОБА_2 заповіла своєму онукові ОСОБА_1 сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ВЛ №0155667, що належав їй на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки Мрія розміром 2,09 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки (паю) в натурі (на місцевості). Даний дублікат заповіту видано позивачу 14.06.2010 ОСОБА_5 в.о. секретаря Бранівської сільської ради Горохівського району Волинської області та зареєстровано в реєстрі за №72.

Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) встановлено, що зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №48 заповіт від імені ОСОБА_2 чинний.

У довідці виконавчого комітету Мар`янівської селищної ради Волинської області від 03.03.2021 №156 зазначається, що спадкодавець ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня смерті проживала в будинку в АДРЕСА_1 з сином ОСОБА_4 , та внуком ОСОБА_1 , 1976 року народження, який продовжує проживати по даний період. Чоловік спадкодавця помер. Спадкодавець вдруге в юридичному шлюбі не перебувала. Заповіт ОСОБА_2 в Бранівській сільській раді посвідчувався в реєстрі за № 48 від 20.07.2001 року не змінено і не скасовано. Спадкоємцем за заповітом № 48 від 20.07.2001 року с внук ОСОБА_1 , 1976 року народження. Спадкоємець ОСОБА_1 вступив у володіння спадковим майном до шести місяців шляхом спільного проживання з спадкодавцем на день його смерті в АДРЕСА_1 (а.с.12).

З спадкової справи №276/2010 до майна померлої ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 після померлої баби ОСОБА_3 22.06.2010 подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 20 липня 2001 року Бранівською сільською радою Горохівського району Волинської області за №48. Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.03.2021 №02-31/135 державний нотаріус Горохівської державної нотаріальної контори Островська Т.В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 1,34 га, розташовану на території Бранівської сільської ради, для ведення особистого селянського господарства, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії P1№086991, виданого Горохівською РДА Волинської області 17 листопада 2003 року на ім`я ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підставою відмови було те, що заповіт, посвідчений Бранівською сільською радою Горохівського району Волинської області 20.07.2001 року за р №48 (дублікат видано 14.06.2010 за Р№72), складений від імені спадкодавця на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом, а у спадкоємця наявний державний акт на земельну ділянку, що унеможливлює видачу вказаного вище свідоцтва. Крім того, в матеріалах спадкової справи наявні відомості про те, що ОСОБА_6 , сину ОСОБА_2 , відомо про зміст заповіту, в якому спадкодавець належне їй майно заповіла ОСОБА_1 . ОСОБА_6 відмовився від оформлення спадщини за законом на належну йому обов`язкову частку спадкового майна.

Факт родинних відносин між позивачем та спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , згідно якого батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, згідно якого матір`ю ОСОБА_4 є ОСОБА_2 .

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частини 1 та 2 ст. 1220 ЦК України ).

Загальні положення про спадкування визначені главою 84 ЦК України .

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 , ч. 1 ст. 1235 ЦК України , заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України ).

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Суд встановив, що ОСОБА_1 прийняв спадщину в порядку спадкування за заповітом шляхом подачі заяви в нотаріальну контору в шестимісячний строк, проте не має можливості оформити свої спадкові права в позасудовому порядку у зв`язку із втратою чинності сертифікату на земельну частку (пай), яка була предметом заповіту та видачею державного акту на право власності на земельну ділянку. Проте, зміни в заповіт щодо спадкового майна спадкодавцем внесені не були.

Указом президента України від 08.08.1995 року №720 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям при паюванні земель передбачене визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) підтверджується видачею відповідного правовстановлюючого документу - сертифікату.

Згідно п.17 Розділу X Перехідних положень ЗК України , сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2003 році спадкодавець, як власник сертифікату, реалізувала своє право на виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), в результаті чого нею був отриманий Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №086991. З моменту отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку втратив свою чинність. В той же час, заповідач не внесла відповідних змін до заповіту, що, на думку суду, не позбавляє позивача права на спадкування за заповітом визначеного спадкодавцем у заповіті спадкового майна на виконання волі останньої.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.

Приписами ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно частини 1 статті 8 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що доводи позивача підставні, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст. 141 , 200 , 206 , 258 , 259 , 263-265 , 268, 293, 315 ЦПК України , ст. ст. 328, 1217 , 1218 , 1225 , 1233 , 1268 ЦК України, -

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №086991, який видано Горохівською районною державною адміністрацією 17.11.03 на ім`я ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом по смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку загальною площею 1,1707 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 0720880400:01:001:0729), право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 №086991, виданим Горохівською районною державною адміністрацією 17.11.03.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом по смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1745 для ведення особистого селянського господарства, (кадастровий номер 0720880400:00:001:0785), право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 №086991, виданим Горохівською районною державною адміністрацією 17.11.03.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Горохівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Позивач: ОСОБА_1 (с.Брани, Луцького району Волинської області, РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Мар`янівська селищна рада (вул.Незалежності, 26, смт.Мар`янівка, Луцького району, ЄДРПОУ 04334933).

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області С.М. Яремчук