Рішення

від 28.04.2021 по справі 182/8249/18

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/8249/18

Провадження № 2/0182/1714/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.04.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Багрової А.Г.

розглянув у залі суду в м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування до ОСОБА_1 про стягнення боргу .

Заяви по суті справи:

30.10.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування (далі - ТОВ СМК ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивує тим, що 05.09.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ СМК укладено кредитний договір № 140905-161134, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 2000 грн. та натомість зобов`язався до 18.09.2014 року повернути суму кредиту і сплатити відсотки за його користування у розмірі 560,00 грн.

ОСОБА_1 , отримавши кредит, свої зобов`язання з його повернення порушив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість на загальну суму 63859,62 грн., в т.ч. 2000,00 грн. основного боргу, 560,00 грн. - проценти за договором, 59520,00 грн. - пеня за договором.

Враховуючи, що відповідач на зв`язок не виходить та ухиляється від сплати заборгованості за кредитним договором, позивач просить суд стягнути з нього 63859,62 грн. заборгованості за кредитним договором та 1779,62 грн. судових витрат (а.с.2-3).

Не погодившись із позовними вимогами, представник відповідача подала відзив на позов (а.с.101-103). Посилається на те, що позивачем були пропущені строки позовної давності для звернення до суду з даним позовом, у зв`язку з чим просила у позові відмовити у повному обсязі. Так, кредитний договір від 05.09.2014 року було укладено строком на 2 тижні, тобто до 19.09.2014 року. Загальний строк позовної давності визначено у три роки, спеціальний, відносно неустойки - 1 рік. Незважаючи на те, що кредитним договором строк позовної давності збільшено до 10 років, ці положення не можуть братися до уваги як такі, що суперечать правам споживача та є несправедливими для останнього. За таких обставин, просила застосувати строк позовної давності, відмовити у позові та стягнути з позивача судові витрати.

Від позивача відповідь на відзив не надходила.

Процесуальні дії у справі.

16.11.2018 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.47).

23.01.2019 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи (а.с.58).

Заочним рішенням від 23.01.2019 року позовні вимоги ТОВ СМК задоволено (а.с.59-61).

25.03.2021 року задоволено заяву представника відповідача: поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк, скасовано заочне рішення від 23.01.2019 року, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позов (а.с.92-93).

Судом встановлено:

05.09.2014 року між сторонами укладено кредитний договір № 140905-161134, за умовами якого ТОВ СМК надало ОСОБА_1 кредит до 18.09.2014 року на споживчі цілі у сумі 2000 грн. Натомість, ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредитні кошти до 18.09.2014 року та сплатити відсотки за його користування у розмірі 2% за кожен день користування кредитом (а.с.5-6).

Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється разовим платежем, разом 2560 грн. (п. 3.3).

За змістом п.п.6.1, 6.2 Договору у разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та нарахованої плати за користування кредитом до позичальника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені з розрахунку 2 % від суми кредиту 2000 грн. за кожен день прострочення платежу за кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором від 05.09.2014 року не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість зі тілом кредиту - 2000 грн., заборгованість за відсотками - 560 грн., заборгованість за пенею - 59520 грн., а всього 62080 грн. (а.с.6-31).

ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає та заявляє про пропуск ТОВ СМК , яке звернулося до суду лише 30.10.2018 року, строків позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ЄСПЛ, практика якого є обов`язковою для застосування національними судами, зауважує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу" (див. mutatis mutandis рішення у справах "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" від 20 вересня 2011 року ("OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia", заява N 14902/04, § 570), "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" від 22 жовтня 1996 року ("Stubbings and Others v. the United Kingdom", заяви N 22083/93 і N 22095/93, § 51)).

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України ).

Разом із тим, за змістом ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що п. 9.2 кредитного договору сторони погодили строк договірної позовної давності за кредитним договором від 05.09.2014 року у 10 років (а.с.5). Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний сторонами, відповідав їхньому волевиявленню, а тому є обов`язковим для виконання. За таких обставин, суд не бере до уваги заперечення представника відповідача проти позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки сторонами досягнуто угоди про його збільшення, а, отже, позов подано в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони.

За змістом ст.ст. 509,526,599 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і є правовідношенням, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певні послуги, а інша сплатити вартість отриманих послуг. Зобов`язання має виконуватись належним чином. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Сторони в договорі обумовили всі істотні умови даного договору, а саме його строки, плату за користування кредитом та умови взаєморозрахунків, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін та інші умови, у зв`язку з чим договір є обов`язковим для виконання.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ Служба миттєвого кредитування виконало у повному обсязі: надали відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідач, у свою чергу отримав відповідну грошову суму .

Так, суд зазначає, що 05.09.2014 року відповідач отримав кредитні грошові кошти, та з того часу ним не здійснено жодного платежу.

З розрахунку заборгованості за вищезазначеним кредитним договором вбачається, що 05.09.2014 року відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 2000 грн. та йому нараховано на дану суму проценти у розмірі 560 грн.

Крім того, позивач почав нараховувати відповідачу з 19.09.2021 року щомісячну пеню у розмірі 40 грн.

Станом на 15.10.2018 року загальна заборгованість становить 62080,00 грн.

Отже, позивач свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач належним чином їх не виконує, у зв`язку з чим і виникла вищевказана заборгованість, яка підлягає стягненню в примусовому порядку.

При цьому, суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка викладена у Постанові Верховного Суду України від 3 вересня 2014 року у справі N 6-100цс14, у якій зазначено, що відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України , зокрема, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України , з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства, та частини 5 статті 12 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Враховуючи вищевикладене та те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, суд вважає можливим зменшити суму пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором до 2560,00 грн., що становить загальну суму заборгованості за тілом кредиту та відсотками та, на думку суду, є адекватною розміру коштів, якими користувався ОСОБА_1 .

Отже, з урахуванням зменшеної суми пені, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість у сумі 5120,00 грн ., з яких: заборгованість по кредиту 2000,00 грн., заборгованість по відсоткам 560,00 грн., пеня 2560,00 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 141,27 гривень, виходячи з наступного розрахунку: 5120 грн. х 1762 грн./63859,62 грн. =141,27 грн., де 5120 грн. - сума задоволених позовних вимог; 1762 грн. - сума судового збору за подання до суду позовної заяви; 63859,62 грн. - ціна позову. При цьому, суд бере до уваги саме суму судового збору, без врахування комісії банку, яку також просить стягнути позивач, оскільки комісія банку не входить до судових витрат та її стягнення не передбачене вимогами ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,11,12,13,18,62,64,76,81,89,110,115,133,137,139,141,263-265 ЦПК України, ст.ст. 3,11,204,267,559,1054 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування заборгованість за тілом кредиту - 2000 грн., заборгованість за процентами - 560 грн., пеню - 2560 грн., а всього 5120 (п`ять тисяч сто двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування судовий збір у сумі 141 (сто сорок одна) грн. 27 коп.

В іншому відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його повного складення.

Повний текст рішення складено 28.04.2021 року.

Дані про учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування , код ЄДРПОУ 38839217, адреса: 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Рад. України, буд. 39-А офіс 25.

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

представник відповідача - ОСОБА_2 на підставі Договору про надання правової допомоги № 13 від 26.02.2021 року, ордеру серії АЕ 1057966 від 26.02.2021 року, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3729 (а.с.78), адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: А. Г. Багрова