Рішення

від 26.04.2021 по справі 409/586/21

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №409/586/21

Пров.№2-а/409/20/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2021 року смт Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань: В.М. Супрун

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Білокуракине адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2021 № 66-ДК/0077/По/08/01/-21, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2021 № 66-ДК/0077/По/08/01/-21.

Ухвалою суду від 02.04.2021 провадження по даній справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та справу було призначено до розгляду.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.03.2021 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Тіліверком В.І. стосовно позивача було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 66-ДК/0077/По/08/01/-21. Вказаною постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. При винесенні постанови № 66-ДК/0077/По/08/01/-21 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Тіліверком В.І. не було взагалі встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення, що потягло за собою невірне застосування ст. 53 КУпАП. Вказана земельна ділянка використовується позивачем на умовах оренди на підставі договору оренди землі від 03.03.2000. Згідно умов Договору оренди цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарське призначення для сінокосіння. Згідно з умовами договору позивач має право здійснювати поліпшення орендованої земельної ділянки. Висновок інспектора про припущення нецільового використання земельної ділянки є невірним, оскільки в даному випадку її обробіток свідчить не про нецільове використання, а про здійснення агротехнічних заходів щодо докорінного поліпшення наданої мені в оренду земельної ділянки. Таким чином, самий лише факт здійснення на ділянці агротехнічних заходів не може свідчити про наявність складу правопорушення в сфері землекористування. Просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2021 № 66-ДК/0077/По/08/01/-21, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 53 КУпАП відносно нього закрити, а також стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 454 грн.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов є необґрунтованим з наступних підстав. Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороню земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів від 29.01.2021 № 66-ДК державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Луганській області Тіліверком В.І. здійснено державний контроль за дотриманням земельного законодавства шляхом проведення планової перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки комунальної форми власності сільськогосподарського призначення (угіддя-сіножаті) площею 15,0000 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0062), розташованої за межами населених пунктів на території урочища "Липове" Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі серії АВІ №984536 від 03.03.2000, укладеному між Білокуракинською селищною радою та ОСОБА_2 .. В ході проведення перевірки даної земельної ділянки було встановлено відсутність дернини та трав`янистої рослинності (що є невід`ємною частиною складу сіножатей), натомість вона має ознаки аграрної обробки, наявні залишки сільськогосподарських культур, що підтверджується фотофіксацією. Зазначений факт свідчить, що вказана земельна ділянка комунальної форми власності сільськогосподарського призначення (угіддя - сіножаті) використовується не за цільовим призначенням, чим порушено вимоги пункту 2 частини 5 статті 20, пункту а частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, стаття 37 Закону України Про охорону земель , за що передбачена відповідальність згідно пункту г частини 1 статті 211 Земельного кодексу України. Згідно з переліком угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) Сіножаті - Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки. Як визначено ст. 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища. Таким чином, земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби - це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно, як сінокіс чи пасовища. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, до прикладу в ріллю, заборонено (п. 2 ч. 5 ст. 20, ст. 34 ЗК України). Отже, земельне законодавство України визначає чітке розмежування всієї землі на категорії за цільовим призначенням. Цільове призначення землі відіграє визначальну роль у способі використання конкретної земельної ділянки. За приписами ч. 5 ст. 20, ст. 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах вказаного виду використання, тобто відповідач був зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно як сінокосіння та випасання худоби, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договору. Тому використовувати сіножаті та пасовища, як ріллю - самовільно розорювати та вирощувати на орендованій земельній ділянці сільськогосподарські культури, заборонено. Просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Про час і місце розгляду справи сторони були повідомлені судом належним чином.

Справа розглядається в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи без виклику сторін.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного між орендодавцем Білокуракинською селищною радою та орендарем ОСОБА_1 03.03.2000, Білокуракинська селищна рада передала ОСОБА_1 у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 48,73 га, з яких 15,5 га сінокісні угіддя, розташовану на території урочища "Липове" Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області (а.с. 14-17).

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 10.02.2021 року № 66ДК/45/АО/10/01/-21 в ході проведення перевірки земельної ділянки загальною площею 15,0000 га кадастровий номер 4420955100:02:001:0062 на частині даної земельної ділянки площею 9,0000 га було встановлено відсутність дернини та трав`янистої рослинності (що є невід`ємною частиною складу сіножатей), натомість вона має ознаки аграрної обробки, а саме: розорана та має наявні залишки сільськогосподарських культур, що підтверджується фотофіксацією. Зазначений факт свідчить, що вказана земельна ділянка комунальної форми власності сільськогосподарського призначення (угіддя - сіножаті) використовується не за цільовим призначенням, чим порушено вимоги пункту 2 частини 5 статті 20, пункту а частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, стаття 37 Закону України Про охорону земель , за що передбачена відповідальність згідно пункту г частини 1 статті 211 Земельного кодексу України (а.с.90-91).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10.03.2021 № 66-ДК/0077П/07/01/-21, в ході проведення перевірки встановлено, що земельна ділянка комунальної форми власності сільськогосподарського призначення (угіддя - сіножаті), площею 15,0000 га кадастровий номер 4420955100:02:001:0062 , цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ-01.01) угіддя - сіножаті (код згідно з КВЗУ -002.01), розташованої за межами населених пунктів на на території урочища "Липове" Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, використовується орендарем ОСОБА_1 не за цільовим призначенням, чим порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 20, п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України, ст. 37 Закону України Про охорону земель , за що передбачена відповідальність згідно пункту г частини 1 статті 211 Земельного кодексу України (а.с.18-21).

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2021 № 66-ДК/0077/По/08/01/-21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 53 КУпАП та накладене стягнення у вигляді штрафу (а.с.22-25).

Державним інспектором складено припис від 10.03.2021 № 66-ДК/0072Пр/03/01/-21 , відповідно до якого ОСОБА_1 приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства шляхом приведення частини земельної ділянки площею 9,0000 га від земельної ділянки площею 15,0000 га кадастровий номер 4420955100:02:001:0062, яка розташована за межами населених пунктів на території урочища "Липове" Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області , у стан придатний для використання за цільовим призначенням (а.с.26-27).

Земельним кодексом України в статті 19 закріплено, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Земельного Кодексу України до складу сільськогосподарських земель входять: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Статтею 34 ЗК України визначено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби, а органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Приписами ч. 5 ст. 20, ст. 34 ЗК України земельна ділянка для випасання худоби може використовуватися лише у межах вказаного виду використання, тобто позивач зобов`язаний був використовувати земельну ділянку виключно як сіножаті, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договорів оренди землі.

Законом України Про охорону земель в статті 36 закріплено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

При цьому статтею 35 цього Закону передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані:

- дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

- проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;

- підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;

- дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;

- забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;

- забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

За змістом статті 37 Закону України Про охорону земель власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

В договорі, укладеному між позивачем та Білокуракинською селищною радою договору відсутнє будь-яке обмеження щодо використання орендованої земельної ділянки в сільськогосподарському обробітку та в умовах використання земельної ділянки (п.14-16 Договору оренди) відсутні умови щодо заборони технічного обробітку ґрунту, здійснення посівів та інших умов діяльності в рамках обраного виду цільового призначення земельних ділянок.

Пунктами 18, 19 Договору оренди встановлено, що мною, як орендарем, можуть бути здійснені земельні поліпшення як за згодою, так і без згоди орендодавця .

Постановою КМУ Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (в поточній редакції) визначено перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) та надано визначення цих угідь. Відповідно до додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру:

Група угідь рілля (001.00) включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці Як вже зазначалось вище, до ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви; підгрупа угідь сіножаті Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки . Згідно вказаного в додатку 4 стандарту ГОСТ 26640-85 визначення ріллі було більш прозорим та конкретизувало термін можливого розорення рілля - сільськогосподарське угіддя, що систематично обробляється та використовується під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари. Примітка. До ріллі не відносять ділянки сіножатей та пасовищ, зайняті посівами сільськогосподарських культур не більше 2-3 років, розорані з метою корінного поліпшення, а також міжряддя садів, що використовуються під посіви .

Наразі ГОСТ 26640-85 визнано таким, що не використовується на території України, однак посилання на нього наявне в поточній редакції додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ №1051 від 17.10.2012 р..

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення;

д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Отже, суд приходить до висновку, що діяльність відповідача з підвищення родючості земель не призводить до розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, є такою, що не порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання вказаної земельної ділянки.

Згідно ст. 280 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі доказів.

Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд приходить до висновку, що відповідачем було неправомірно складено оскаржувану постанову, оскільки користувачем земельної ділянки (Орендарем) ОСОБА_1 здійснено агротехнічні заходи з метою підвищення родючості земельної ділянки , що не є порушенням вимог земельного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель , Законом України "Про землеустрій", Законом України Про охорону земель , Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 19, 20, 22, 34, 93, 96, 144, 187, 188, 211 Земельного кодексу України, ст.ст. 9, 251, 254, 256, 268 КУпАП, ст.ст. 2, 3, 7, 8, 9, 10, 11, 17-19, 73- 75, 159-161, 167, 194, 241-244, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2021 № 66-ДК/0077/По/08/01/-21 задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Тіліверка Віталія Ігоровича від 10.03.2021 № 66-ДК/0077/По/08/01/-21.

Справу про адміністративне правопорушення за ст. 53 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (код ЄДРПОУ 39771244, місцезнаходження за адресою: проспект Центральний, 17 корп. 2 м.Сєвєродонецьк Луганська область інд.93404), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати в розмірі 454 грн.

Рішення може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Білокуракинським РВ УМВС України в Луганській області 30.01.1998, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: Заїка Валерій Кузьмич, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 590 від 19.04.2004 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру в Луганській області, адреса: проспект Центральний, 17 корп. 2 м. Сєвєродонецьк Луганська область, код ЄДРПОУ 39771244.

Третя особа - державний інспектор у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Тіліверко Віталій Ігорович, місцезнаходження: проспект Центральний, 17 корп. 2 м. Сєвєродонецьк Луганська область.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О. Ю. Максименко