Рішення

від 23.04.2021 по справі 643/9924/20

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/9924/20

Провадження № 2/643/863/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2021 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Мельникової І.Д.,

за участю секретаря - Петрової О.С.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_3 про визначення часток в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, визнання права власності на 2/3 частини земельної ділянки в порядку спадкування за законом , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визначити розмір частки земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0647 га. розташованої у АДРЕСА_1 у праві кожного співвласника - ОСОБА_4 - 2/3 частини та ОСОБА_3 - 1/3 частина земельної ділянки. Визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на 2/3 частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0647 га, розташованої у АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі мирової угоди від 24.01.1972 р., ухвали народного суду Московського району м. Харкова від 24.01.1972 р. матері позивача - ОСОБА_4 належали на праві власності 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 . 28.07.2005 р. мати сумісно з співвласницею по домоволодінню, відповідачкою ОСОБА_3 , приватизували земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок з надвірними спорудами, після чого земельна ділянка стала їм належати на праві спільної сумісної власності. Про це був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно з яким вони стали співвласницями земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0.0647 га. розташованої у АДРЕСА_1 . Однак, розмір часток у праві спільної власності на землю визначений не був. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати, ОСОБА_4 , померла. Спадщину після її смерті позивач прийняв, оскільки у встановлений законом 6- місячний строк подав до Третьої Харківської міської держнотконтори заяву про прийняття спадщини, також на день смерті матері він проживав та мав житлову реєстрацію разом з нею у домоволодінні. Інших спадкоємців після смерті матері немає. Заповіту вона не залишила. 20 червня 2020 р. позивач отримав Свідоцтво про право власності за законом на 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 після смерті матері. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частини земельної ділянки йому було відмовлено у зв`язку з тим, що в Державному акті на право власності на земельну ділянку не було визначено розміру часток кожного із співвласників, тому вимушений звернутися до суду з цією позовною заявою. Зазначив, що за мировою угодою від 24.01.1972 р., затвердженою ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24.01.1972 р., у користування матері перейшли 2/3 частини земельної ділянки, а також у будинку літ. А приміщення 1-3, 1-2, 1-4, 1-1, 1-5. Оскільки домоволодіння належало матері та відповідачці ОСОБА_3 у частках - 2/3 та 1/3, а також оскільки право користування є складовою частиною права власності та право власності походить від права користування, земельна ділянка теж належить у частках - 2/3 та 1/3.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №215012 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:03:004:0003) належить на праві сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті матері позивача відкрилась спадщина.

Згідно свідоцтва про права на спащину ОСОБА_2 успадкував після смерті матері 2/3 частини будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій №568/02-31 від 02.06.2020 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку, оскільки при огляді державного акту на право власності на цю земельну ділянку, з`ясовано, що вона належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, а для отримання свідоцтва про право на спадщину на частку земельної ділянки необхідно встановити розмір цієї частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі ЦК України ) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України ) здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, оскільки за життя спадкодавця земельна ділянка належала їй та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, то частки співвласників є рівними тобто по 1/2, а отже вимоги позивача про визначення його частки в розмірі 2/3 частин земельної ділянки буде порушувати права ОСОБА_3 , у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 28.04.2021.

Суддя І.Д. Мельникова