Постанова

від 14.04.2021 по справі 520/12782/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 р. Справа № 520/12782/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-східного офісу Держаудитслужби на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2020, суддя Чудних С.О., по справі № 520/12782/2020

за позовом Комунального підприємства Харківської обласної ради "Харківські обласні комунікаційні системи"

до Північно-східного офісу Держаудитслужби

про скасування висновку,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Харківської обласної ради "Харківські обласні комунікаційні системи" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- скасувати висновок Північно-Східного офісу Держаудитслужби (ID моніторингу, UА-М-2020-09-07-000043) від 09.09.2020 за результатами публічної закупівлі Комунального підприємства Харківської обласної ради "Харківські обласні комунікаційні системи" (ID процедури закупівлі UA-2020-01-24-004311-b) в частині виявлених порушень та зобов`язань щодо усунення порушень;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східного офісу Держаудитслужби на користь Комунального підприємства Харківської обласної ради "Харківські обласні комунікаційні системи" судові витрати в розмірі 10 102,00 грн, з яких 2 102,00 грн - судовий збір, 8 000,00 грн - витрати на правничу допомогу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 позов задоволено.

Скасовано висновок Північно-Східного офісу Держаудитслужби (ID моніторингу, UА-М-2020-09-07-000043) від 09.09.2020 за результатами публічної закупівлі Комунального підприємства Харківської обласної ради "Харківські обласні комунікаційні системи" (ID процедури закупівлі UA-2020-01-24-004311-b) в частині виявлених порушень та зобов`язань щодо усунення порушень.

Стягнуто на користь Комунального підприємства Харківської обласної ради "Харківські обласні комунікаційні системи" судовий збір в розмірі 2 102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східного офісу Держаудитслужби.

04.12.2020 від позивача до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.

Стягнуто на користь Комунального підприємства Харківської обласної ради "Харківські обласні комунікаційні системи" судовий збір в розмірі 12 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, Північно-східний офіс Держаудитслужби подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування зазначив, що розмір витрат є завищеним, не є співмірним зі складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витраченого часу.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Колегія суддів зазначає, що позивачем своєчасно подано заяву про понесені витрати на правову допомогу та своєчасно надано докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.08.2020 по справі № 810/3213/16.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що правова допомога позивачу в суді першої інстанції надавалась адвокатським об`єднанням ЛЄДАПРАВО на підставі договору про надання правничої допомоги № 143 від 21.09.2020 (а.с. 36-37).

Згідно з п. 4.1 Договору гонорар адвокатського об`єднання складає 8 000,00 грн з розрахунку 1 000,00 грн. на годину роботи спеціаліста: аналіз документів по спору - 3 години, консультування - 1 година, складання і подання процесуальних документів - 4 години.

Згідно п. 4.2 Договору сторони можуть додатковою угодою змінити обсяг і вартість правничої допомоги.

Відповідно до п. 2 -4 Додаткової угоди від 18.11.2020 гонорар адвокатського об`єднання з представництва інтересів клієнта в суді складатиме 2 000,00 грн за підготовку та участь в одному судовому засіданні. У всьому іншому Договір № 143 про надання правничої допомоги від 21.09.2020 залишається без змін. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною Договору № 143 про надання правничої допомоги від 21.09.2020 (а.с. 154).

Адвокатом надано позивачу послуги в межах укладеного Договору на загальну суму 12 000,00 грн, а саме:

- аналіз документів по спору - 3 години - 3 000,00 грн;

- консультація клієнта - 1 година - 1 000,00 грн;

- складання та подання процесуальних документів по спору - 4 години - 4 000,00 грн;

- підготовка до судового засідання та представництво інтересів у суді 19.11.2020 - 2 години - 2 000,00 грн;

- підготовка до судового засідання та представництво інтересів у суді 01.12.2020 - 2 години - 2 000,00 грн, що підтверджується актами наданих послуг від 10.11.2020, 23.11.2020, 01.12.2020 (а.с. 153, 180-181).

На підтвердження оплати наданих послуг позивачем надано платіжні доручення (а.с. 182-183).

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи

Колегія суддів зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн (складання і подання процесуальних документів; підготовка до судових засідань та представництво інтересів в суді), на думку колегії суддів, належним чином обґрунтовані та, як вірно зазначено судом першої інстанції, підлягають стягненню на користь позивача.

Доводи апелянта про те, що заявлені позивачем витрати не є співмірними зі складністю справи, обсягом робіт та витраченим часом, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки апеляційна скарга не містить обґрунтувань та доказів на підтвердження не співмірності витрат на правничу допомогу в частині вищезазначених витрат у розмірі 8 000,00 грн.

Щодо обгрунтованості витрат, понесених позивачем за аналіз документів по спору з оскарження висновку Північно-Східного офісу Держаудитслужби від 09.09.2020 та консультування клієнта (у загальному розмірі 4 000,00 грн), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що аналіз документів належить до такої діяльності адвоката як складання процесуальних документів, до якої входить аналіз та вивчення документів, з урахуванням яких складається позовна заява. В свою чергу, консультування клієнта також охоплюються послугою зі складання позовної заяви.

Отже, правовий аналіз документів має зовнішній вияв у вигляді усної консультації клієнта, складанні адвокатських запитів та заяв по суті справи або з процесуальних питань, такі послуги як аналіз документів та консультування клієнта є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складення адміністративного позову.

Таким чином, окреме виділення від підготовки і складання процесуальних документів таких послуг як аналіз документів та надання консультацій клієнту є необгрунтованим, оскільки відповідні послуги є елементом підготовки складання позовної заяви, а тому такі витрати не можуть бути присуджені з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача про розподіл судових витрат, понесених на правничу допомогу, підлягає частковому задоволенню та стягненню на його користь суми витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8 000,00 грн.

Таким чином, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн, в іншій частині додаткова постанова є законної та обґрунтованою, підстави для її скасування апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби - задовольнити частково.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 по справі № 520/12782/2020 скасувати в частині стягнення на користь Комунального підприємства Харківської обласної ради "Харківські обласні комунікаційні системи" (м-н Свободи, буд.5, Держпром, 6 під., 4 пов., к.33-35, м. Харків, 61022, код 40041346) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східного офісу Держаудитслужби (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 10 пов., м. Харків, 61022, код 40478572).

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні заяви Комунального підприємства Харківської обласної ради "Харківські обласні комунікаційні системи" про відшкодування судових витрат у розмірі 4000 (чотири тисячі) - відмовити.

В іншій частині додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі № 520/12782/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 28.04.2021