Постанова

від 27.04.2021 по справі 520/15023/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 р. Справа № 520/15023/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/15023/2020

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області, в якому просив:

- визнати дії Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області щодо відмови в призначенні грошової допомоги ОСОБА_1 і його сину, ОСОБА_2 (2008 р.н.), яка передбачена п.п. 2,3 "Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505, незаконними;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області призначити з 08.10.2019 щомісячну грошову допомогу ОСОБА_1 і його сину, ОСОБА_2 (2008 р.н.), яка передбачена п.п. 2,3 "Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 позов залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Порядоку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505, Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, Кодексу адміністративного судочинства Українита на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 та його син, ОСОБА_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , як внутрішньо переміщені особи, відповідно доЗакону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

08.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою призначення державної соціальної допомоги внутрішньо переміщеній особі на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг позивачу та його синові, ОСОБА_3 (2008 р.н.).

Відповідачем протоколом № 29 від 28.10.2019 відмовлено в призначенні грошової допомоги внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 та його неповнолітньому сину.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду в межах справи №520/951/2020 за захистом своїх прав.

Рішенням від 05.02.2020 у справі №520/951/2020 позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області про відмову у призначенні (відновленні) грошової допомоги ОСОБА_1 , яке оформлено протокол № 29 від 28.10.2019. Зобов`язано управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.10.2019 для призначення та надання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2020 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 залишено без змін.

Відповідач 02.10.2020 повторно розглянув заяву ОСОБА_1 від 08.10.2019 для призначення та надання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та відмовив протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 02.10.2020 №25, посилаючись на п. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зі змісту вказаного протоколу встановлено, що під час складання акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї та співбесіди з головним державним соціальним інспектором управління, громадянин ОСОБА_1 не повідомив, що фактично проживає з матір`ю свого сина ОСОБА_4 в будинку, що їй повністю належить на праві власності. В заяві для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг від 08.10.2019, громадянин ОСОБА_1 надав недостовірну інформацію щодо наявності у будь-якого із членів сім`ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2019 (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 48849002 від 25.09.2019).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням управління, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції виходив з правомірності відмови відповідача в наданні позивачу державної соціальної допомоги на підставі абз. 2 п. 6 Порядку №505.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (далі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення (абзац другий частини першої статті 1 Закону №1706-VII).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону №1706-VII, адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частиною 1 та 2 ст. 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст.1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (ч. 2 ст. 5 Закону №1706-VII).

Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 7 Закону №1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 (далі - Порядок №505).

Так, абз. 1 п. 2 Порядку №505 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Згідно з абз. 2 п. 3 Порядку №505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї).

Відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку №505 для отримання грошової допомоги (зокрема в разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім`ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім`ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунку, пред`являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу подання заяви та адреси, за якою подається заява, уповноважений представник сім`ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

У заяві зазначаються такі відомості про всіх членів сім`ї, які претендують на отримання грошової допомоги: - прізвище, ім`я та по батькові; - число, місяць, рік народження; - серія, номер (у разі наявності) паспорта громадянина України, ким і коли виданий або серія, номер документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус; - реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному територіальному органу ДФС і мають відмітку в паспорті); інформацію про: - зареєстроване та фактичне місце проживання (перебування); - наявність у будь-якого із членів сім`ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; - наявність житлового приміщення, яке зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації; - наявність у будь-якого з членів сім`ї на депозитному банківському рахунку (рахунках) коштів у розмірі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб; - місце роботи осіб працездатного віку та час, з якого особа там працює; - наявність у будь-якого з членів сім`ї інвалідності із зазначенням групи інвалідності.

До заяви додаються копія довідки з військової частини про залучення до проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (для військовослужбовців з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації), копія довідки з місця роботи або копія іншого документа, що посвідчує зайнятість (для працездатних осіб), копія свідоцтва про шлюб, копії свідоцтв про народження дітей, засвідчені власним підписом уповноваженого представника сім`ї, письмова згода (у довільній формі) про виплату грошової допомоги уповноваженому представнику сім`ї від інших членів сім`ї та згода на обробку персональних даних, а також письмовий дозвіл на розкриття уповноваженим банком інформації, що містить банківську таємницю, щодо поточного рахунка, відкритого уповноваженому представнику сім`ї в установі уповноваженого банку. У разі наявності житлового приміщення, яке зруйноване або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, додається копія акта обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири) (далі - акт технічного стану), складеного комісією, утвореною районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, військово-цивільною адміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (в разі утворення) ради, виконавчим органом ради об`єднаної територіальної громади, за формою згідно з додатком (абз. 14 п. 5 Порядку №505).

Згідно з п. 6 Порядку №505, грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім`ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Абзацом 2 п. 8 Порядку № 505 визначено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім`ї заяви та документів, зазначених у п. 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім`ї.

Отже, наявність житла у будь-кого із членів родини є підставою для відмови у призначенні адресної грошової допомоги, в розумінні норм чинного законодавства, а саме: Порядку №505.

Зі змісту вказаного протоколу встановлено, що під час складання акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї та співбесіди з головним державним соціальним інспектором управління, громадянин ОСОБА_1 не повідомив, що фактично проживає з матір`ю свого сина ОСОБА_4 в будинку, що їй повністю належить за правом власності. В заяві для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг від 08.10.2019, громадянин ОСОБА_1 надав недостовірну інформацію щодо наявності у будь-якого із членів сім`ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2019 (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 48849002 від 25.09.2019).

Судовим розглядом встановлено та не заперечується позивачем, що син позивача ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 , яка має у приватній власності, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2019 (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 48849002 від 25.09.2019).

Щодо посилань позивача про те, що ОСОБА_4 , у власності якої є житловий будинок, не є членом їх родини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 зазначені батьки: батько: ОСОБА_1 та мати: ОСОБА_4 .

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 21.10.2019 року №19 зазначена адреса: АДРЕСА_2 , що на праві приватній власності належить матері сина позивача.

Згідно з частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таким чином, ОСОБА_1 станом на час звернення до відповідача із відповідною заявою фактично проживає разом зі своїм сином та ОСОБА_4 за однією адресою, отже, вони пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, а отже мати сина позивача ОСОБА_4 є членом сім`ї позивача, що в повній мірі узгоджується із ст. 3 Сімейного кодексу України, в зв`язку з чим відповідачем правомірно відмовлено позивачу в наданні державної соціальної допомоги на підставі абз. 2 п. 6 Порядку №505.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що станом на час звернення до відповідача із відповідною заявою позивач фактично проживав разом зі своєю дружиною за однією адресою, отже, вони пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, а отже є членами сім`ї один одного, що в повній мірі узгоджується ізст. 3 Сімейного кодексу України, в зв`язку з чим відповідачем правомірно відмовлено позивачу в наданні державної соціальної допомоги на підставі Порядку № 505.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справахСалов проти України(№ 65518/01; пункт 89),Проніна проти України(№ 63566/00; пункт 23) таСерявін та інші проти України(№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справіРуїс Торіха проти Іспанії(Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно дост. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогамст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно дост. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують

Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 по справі № 520/15023/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич Я.В. П`янова