Постанова

від 21.04.2021 по справі 280/5434/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2021 року м.Дніпросправа № 280/5434/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №280/5434/20 (суддя Стрельнікова Н.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпл-авто» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діпл-авто» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач-1), Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - відповідач-2), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.05.2020: №1585403/33011632, №1585424/33011632, №1585409/33011632, №1585384/33011632; від 08.05.2020: №1556273/33011632, та від 20.05.2020 №1572223/33011632 про відмову в реєстрації податкових накладних: №23 від 18.02.2020, №24 від 18.02.2020, №25 від 18.02.2020, №26 від 18.02.2020, №27 від 19.02.2020, №34 від 24.02.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні: №23 від 18.02.2020, №24 від 18.02.2020, №25 від 18.02.2020, №26 від 18.02.2020, №27 від 19.02.2020, №34 від 24.02.2020.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення не містять належної мотивації їх прийняття. При цьому, позивач зазначає про відсутність підстав вважати ризиковими господарські операції, по яким виписано вищезазначені податкові накладні.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року позов задоволено повністю. Також суд прийняв рішення щодо розподілу судових витрат, стягнувши з відповідачів на користь позивача окрім сплаченого судового збору і витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не містять інформації, які документи необхідні контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію накладних. Позивачем надано контролюючому органу документи на підтвердження здійснення господарських операцій, що стали передумовою для складення податкових накладних, і такі документи складені з дотриманням норм діючого законодавства. Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних, судом не встановлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, відповідач-2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних міститься детальне та чітке посилання на критерії ризиковості операцій, якому відповідали зупинені податкові накладні та який відповідає пункту 8 критеріїв. Зазначає про те, що комісія приймала оскаржені рішення про відмову у реєстрації податкових накладних тільки на підставі тих документів, що надавались на розгляд комісії. Також в доводах апеляційної скарги відповідач-2 вказує на те, що стягнуті судом на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. є неспівмірними з обсягом наданих послуг та не підтверджені документально.

Позивачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача-2. У відзиві позивач стверджує, що погоджується з висновками суду, вважає рішення законним і обґрунтованим. Просить залишити рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. У відзиві також заявлено клопотання про розподіл судових витрат, а саме стягнення на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивачем направлено на реєстрацію податкові накладні: №23 від 18.02.2020, №24 від 18.02.2020, №25 від 18.02.2020, №26 від 18.02.2020, №27 від 19.02.2020, №34 від 24.02.2020.

За результатом направлення зазначених податкових накладних на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем отримані квитанції від 10.03.2020 №9045426983, №9045470044, №9045479728, №9045481511,№9045481704 та від 05.03.2020 №9043253941, з яких вбачається, що податкові накладні прийняті під час їх подачі до Єдиного реєстру податкових накладних, але їх реєстрація зупинена. Підставою зупинення реєстрації визначено п.201.16 ст.201 Податкового Кодексу України, із зазначенням, відповідності платника податків п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем подано повідомлення від 23.05.2020 №1, від 05.05.2020 №1 та від 17.05.2020 №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено. До повідомлення додані копії документів та детальні письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних.

За результатами розгляду наданих позивачем пояснень та документів, рішеннями комісії: №1585403/33011632 від 27.05.2020, №1585424/33011632 від 27.05.2020. №1585409/33011632 від 27.05.2020. №1585384/33011632 від 27.05.2020. №1556273/33011632 від 08.05.2020. №1572223/33011632 від 20.05.2020 було відмовлено у реєстрації податкових накладних з підстав: ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків; із зазначенням додаткової інформації «відсутні складські документи (інвентаризаційні описи)» .

Позивач, не погодившись із рішеннями комісії, в порядку передбаченому п.56.23. ст.56 Податкового кодексу України засобами електронного зв`язку на адресу комісії Державної податкової служби України з питань розгляду скарг подав скарги щодо вказаних рішень про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. До скарг також було додано копії документів, які надавались до пояснень, та що свідчать про підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних.

Однак, Рішеннями 13.06.2020 №25526/33011632/2. №25531/33011632/2, №25581/33011632/2, №25532/33011632/2, від 09.06.2020 №21444/33011632/2, №21515/33011632/2 скарги залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня без змін.

Не погоджуючись із рішеннями про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В силу п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Пунктом 201.16 ст.201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року (далі - Порядок №1246), та відповідно до п. 12 цього Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Положеннями п.18 Порядку №1246 передбачено, що на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого).

За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначений наведеним вище Порядком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019р.

Постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019 року, яка набула чинності з 01.02.2020р., затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок зупинення реєстрації ПН); Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Порядок роботи комісії); Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Порядок №1165).

Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено що, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до змісту пункту 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Положеннями п. 11 Порядку №1165 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зупинення реєстрації податкових стало відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість яка є Додатком №1 до Порядку №1165.

Відповідно до п.8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

З копій наданих суду квитанцій від 10.03.2020 та від 05.03.2020 вбачається, що контролюючим органом відповідно до п.8 Критеріїв ризиковості не зазначено, що стало доказом ризиковості здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що за загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

В той же час, вищезазначені квитанції не містять жодної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, які б могли бути підставою для зупинення реєстрації поданих ТОВ «Діпл-авто» податкових накладних та необхідності надання первинних документів щодо операцій за цими накладними.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що зі змісту оскаржених рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с. 25-30) вбачається, що в них проставлено позначки у відповідних пунктах стосовно підстав для відмови у реєстрації податкової накладної, а саме в пункті ненадання платником податку копій документів, а також в пункті, що містить загальний перелік документів, що не були надані, а саме Первинні документи щодо постачання /придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження/розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури /інвойси, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, в приписці до цього пункту, у дужках, зазначено, що документи, які не надано платником необхідно підкреслити.

Однак, вказані рішення не містять жодних підкреслень, що свідчить про не надання комісією належної оцінки, які ж саме документи платником податку не було подано, і яким чином це унеможливило реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги той факт, що позивачем подавалися письмові пояснення щодо господарських операцій, які стали передумовою для складення поданих податкових накладних, та копії документів на її підтвердження, проте відповідач приймаючи оскаржувані рішення не надав їм оцінку. Відповідач не зазначає яким чином не надання позивачем «складських документів (інвентаризаційні описи)» свідчить про ризиковість позивача як платника податку та як наслідок впливає на можливість реєстрації цих податкових накладних.

Зазначене свідчить, що контролюючий орган обмежився формальним підходом до виконання своїх обов`язків, оскільки не дослідив первинні документи підприємства за спірними накладними за їх наявності.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії призводить до їх протиправності, та як наслідок їх скасування.

Щодо інших доводів відповідача слід зазначити наступне.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок про безпідставність доводів відповідача-2 в апеляційній скарзі про те, що стягнуті судом на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. не є співмірними з обсягом наданих послуг та не підтверджені документально. Так, враховуючи зміст позовної заяви, за яким проаналізовано кожну господарську операцію із шести, по яким зупинено реєстрацію податкових накладних та в подальшому прийнято оскаржені рішення про відмову у їх реєстрації, зміст яких також проаналізовано, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу за підготовку позовної заяви у цій справі. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що сплата таких витрат підтверджена документально, а саме платіжним дорученням №2428 від 29.07.2020 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи (т.1 а.с.204).

Щодо вимог позивача в частині відшкодування витрат на правничу допомогу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу у сумі 2000 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати до матеріалів справи розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

Як вбачається з відзиву на апеляційну скаргу, його зміст не містить інших обґрунтувань ніж ті, що зазначені у позовній заяві, що свідчить про те, що написання такого відзиву не потребувало від адвоката додаткових знань та зусиль, що б могло потребувати додаткового часу для його написання, а тому суд апеляційної інстанції зробив висновок про наявність підстав для часткового задоволення таких вимог у розмірі 1 000 грн.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти рішення про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 1 000 грн.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 280/5434/20 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) 1 000 (одна тисяча) грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпл-авто» (код ЄДРПОУ 33011632) в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак